Ухвала суду № 90798193, 27.07.2020, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа №711/9212/19

У Х В А Л А

Іменем України

27 липня 2020 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - Позарецької С.М.

при секретарі - Осадчій А.Ю.,

за участю представника

відповідача за

довіреністю Брайон Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Азот» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

в с т а н о в и в:

Позивач - ОСОБА_1 через представника – адвоката Гаврилова Д.О. звернувся в Придніпровський районний суд м. Черкаси із позовом, в якому просить стягнути з публічного акціонерного товариства «Азот» на його користь середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати звільненому працівникові за період із 15.05.2017 по 08.08.2019 у сумі 218030 грн. 40 коп. із відрахуванням при виплаті податків та обов`язкових платежів, передбачених законодавством України. А також стягнути з ПАТ «Азот» на його користь судовий збір в сумі 2180 грн. 30 коп.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Ухвалою суду від 28.11.2019 прийнято до провадження справу та призначено її до судового розгляду у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Заперечень проти такого порядку розгляду справи до суду не надходило. (а.с. 22).

03.01.2020 відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву та докази в обґрунтування своїх заперечень (а.с. 27). Крім того, 01.04.2020р. відповідачем виконана ухвала суду, що занесена до журналу судового засідання від 03.02.2020р., враховуючи клопотання позивача, про надання інформації про нараховану та виплачену заробітну плату ОСОБА_1 із відображенням видів виплат (зарплата, компенсація за використану відпустку, виплати у зв`язку із непрацездатністю тощо, а.с.89-90).

Ухвалою суду від 27.07.2020 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , що подане його представником адвокатом Гавриловим Дмитром Олексійовичем від 05.03.2020, яке надійшло до суду 06.03.2020 про зупинення провадження по справі.

Під час розгляду справи 26.05.2020р. уточнено назву відповідача з Публічного акціонерного товариства «Азот» на Приватне акціонерне товариство «Азот».

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Гаврилов Д.О. повторно не з`явилися, хоча неодноразово повідомлялися про час, дату та місце розгляду справи у встановленому законом порядку. Між тим, до суду 24.07.2020р. надійшло чергове, адресоване адвокатом Гавриловим Д.О. клопотання, в якому просить відкласти розгляд справи на іншу дату після закінчення карантину, оскільки наразі на час дії карантину обмежено знаходження людей у громадських місцях. Позивач ОСОБА_1 про поважність причин своєї неявки в судові засідання жодного разу не повідомляв.

У судовому засіданні представник відповідача за довіреністю Брайон Ю.А. вказала, позивач ОСОБА_1 та його представник – адвокат Гаврилов Д.О. повторно не з`явилися в судове засідання, причини їхньої повторної неявки не є поважними, а тому слід залишити його позовні вимоги без розгляду. Крім того, 09.08.2019 здійснено повний розрахунок з позивачем, а до суду він звернувся 25.11.2019.

Заслухавши думку представника відповідача, враховуючи думку представника позивача, дослідивши наявні матеріали справи, суд вважає, що позовну заяву слід залишити без розгляду, виходячи з наступного:

згідно з п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Крім того, як передбачено частиною п`ятою статті 223 ЦПК України, у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Позивач ОСОБА_1 та його представник – адвокат Гаврилов Д.О. неодноразово, завчасно повідомлялися про призначені судові засідання на 24.06.2020 та 27.07.2020 по даній справі. Доказами того, що вони були обізнані про дату і час судового засідання є також аналогічні за змістом клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, які надійшли до суду 23.06.2020р. (щодо судового засідання, яке призначалось на 24.06.2020р.) та 24.07.202р. (щодо судового засідання, яке призначалось на 27.07.2020), - на іншу дату після закінчення карантину, в зв`язку з обмежувальними заходами на час дії карантину щодо знаходження людей у громадських місцях, а тому з метою дотримання правил карантину з`явитись в судове засідання не можуть. Інших причин неявки позивача та його представника в клопотаннях не зазначено.

Тож вказані обставини неможливості їхньої явки до суду для розгляду справи, ініціатором якого є саме ОСОБА_1 , не є обставинами для визнання їх поважними, оскільки в клопотаннях не зазначено про те, зокрема, що позивач та його представник перебувають на самоізоляції, лікуванні чи на обсервації тощо, чи на них поширюються інші заходи обмежувального характеру під час дії карантину, передбачені постановами Кабінету Міністрів України. Крім того, слід звернути увагу, що клопотання до суду про відкладення розгляду справи, що призначався на 24.06.2020р., було безпосередньо подано адвокатом Гавриловим Д.О. до канцелярії суду.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 та його представник – адвокат Гаврилов Д.О. неодноразово повідомлялися про час, дату та місце розгляду справи у встановленому законом порядку, однак, у судові засідання по справі не з`являлися, позивач взагалі не повідомляв суду про поважність причин своєї неявки, а ті причини своєї неявки до суду, які повідомлені його представником, є такими, що визнані неповажними. Слід також зазначити, що жодних клопотань/заяв про можливість розгляду справи за відсутності позивача (представника позивача), надано не було.

Також звертається увага, що відповідно до ст. 8 ЦПК України, інформація про рух справи є відкритою, оприлюдненою на офіційному веб-порталі судової влади.

Крім того, за матеріалами справи вбачається, що судом на адресу ОСОБА_1 та його представника адвоката Гаврилова Д.О. 07.07.2020р. направлявся лист із роз`ясненнями чинного процесуального законодавства, зокрема щодо наслідків причин неявки для розгляду справи, а також можливості брати участь у розгляді справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, враховуючи, що в суді наявна технічна можливість. Даного листа учасники справи отримали 21.07.2020р. та 22.07.2020р., відповідно, про що свідчать повідомлення рекомендованих листів. Між тим, жодних клопотань про розгляд справи, враховуючи норми ст.212 ЦПК України, до суду не надійшло.

За таких обставин, судом визнано факти неявки у судові засідання по справі позивача та його представника, як такі, що відбулися без поважних причин.

Відповідно до ч.1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процес. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи судом. (ч.ч.1, 2, п. 10 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до частини 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Як зазначає Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», в силу вимог частини 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням частини 1 ст. 6 даної Конвенції.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі “Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії” зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства згідно п.6 ч.3 ст.2 ЦПК України є пропорційність у цивільному судочинстві.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27.05.2020 у справі № 9901/11/19 вказала, що у дотриманні стандартів доступу до суду, передбачених пунктом 1 статті 6 Конвенції, важливе значення має добросовісна поведінка позивача та його представника.

У розумінні процесуального законодавства України позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до суду. Як ініціатор судового розгляду справи, позивач насамперед має активно, не зловживаючи, використовувати власні процесуальні права. При цьому визначальними процесуальними обов`язками позивача є забезпечення представництва власних інтересів при розгляді справи.

Загальнообов`язкові процесуальні правила, зокрема, викладені у ст. 223 ЦПК України є певною формою реалізації гарантій особи (кожного) на звернення до суду за захистом свого порушеного права чи обмеження свобод. У них презюмується, що кожен, хто звертається до суду за захистом свого права, буде активним учасником судового провадження, зможе безпосередньо чи опосередковано через свого представника отримати судовий захист свого права. Водночас правила цієї статті прописують наслідки та умови, які можуть настати для особи, яка не дотримується правил (процесу) судового провадження. Частина п`ята статті 223 ЦПК України сконструйована таким чином, що дає суду можливість не розглядати позовну заяву особи і повернути її без розгляду її автору, що має вигляд застосування до особи, яка ініціювала позовне провадження, своєрідної форми відповідальності за дії, пов`язані з неявкою на засідання суду.

Крім того, як зазначено і у постанові ВС від 22.05.2019р. (справа №310/12817/13) процесуальний закон не вказує на необхідності врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

За встановлених обставин, суд враховує і той факт, що причини повторної неявки позивача до суду процесуального правового значення не мають, оскільки положення закону (ст. 223 ЦПК України) направлене на дотримання розумних строків розгляду справи і на недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які з`являються до суду, а позивач, при цьому не з`являється в призначене судове засідання.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач, будучи завчасно повідомленим про судові засідання по справі, не є заінтересованим у судовому вирішенні справи за його позовом. Відповідно до ч. 2 ст. 257 ЦПК України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

На підставі викладеного та, керуючись ст. ст. 4, 131, 198, 200, 257 ч.1 п.3, 223, 258-261, 353-355 ЦПК України суд, -

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Азот» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, - залишити без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття рішення судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом 15-ти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повний текст ухвали складено 31.07.2020.

Головуючий: С. М. Позарецька