Рішення № 90797797, 05.08.2020, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер судової справи: 225/6896/19

Номер провадження: 2/225/68/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2020 року м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області

у складі:

головуючого - судді Мигалевича В.В.,

за участю

секретаря -Голубової О.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі Дзержинського міського суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства «Ідея Банк» (м.Львів, вул. Валова,11), треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович (м.Київ, вул. Мала Житомирська 6/5), Торецький міський відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (м.Торецьк, вул. Героїв Праці,3), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, Торецький міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на наступні обставини.

Позивач зазначає, що постановою державного виконавця Торецького міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Таршиловою Тетяною Володимирівною від 18 вересня 2019 року відкрито виконавче провадження (ВП № 60088544), за яким з позивача стягується заборгованість на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» в розмірі 136340,64 (Сто тридцять шість тисяч триста сорок гривень 64 копійки) грн.

Підставою для відкриття виконавчого провадження є виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова Олега Миколайовича, вчинений 01 грудня 2015 року в місті Києві, зареєстрований в реєстрі за № 96, про звернення стягнення на транспортний засіб марки SKODA, модель OCTAVIA A5 AMBIENTE, 2011 року випуску, номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу: НОМЕР_3 виданого 18.06.2011 року ВРЕР м. Костянтинівки при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області, який на підставі договору застави транспортного засобу № 910.78320, посвідченого 27.07.2011 року ОСОБА_2 , приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу, за реєстровим № 3922, переданий в заставу ПАТ «Плюс Банк», правонаступником якого за всіма правами та обов`язками є ПАТ «Ідея Банк» та запропоновано за рахунок коштів, отриманих від реалізації автомобіля марки SKODA, модель OCTAVIA A5 AMBIENTE, 2011 року випуску, номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , задовольнити вимоги ПАТ «Ідея Банк» за період з 21.09.2014 року по 08.10.2015 року включно у розмірі 136340,64 грн.

Вважає, що при вчиненні виконавчого напису не було дотримано вимог законодавства, внаслідок чого порушено її права та охоронювані законом інтереси. Позивач зазначила що відповідач не інформував її про розмір заборгованості по кредитному договору до моменту звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису, суми нарахування заборгованості у виконавчому написі є незрозумілими позивачу, оскільки не розшифровані. Крім того, позивач зазначає, що оспорюваний виконавчий напис вчинено за межами повноважень нотаріуса, оскільки здійснений за межами свого нотаріального округу.

Просить визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу 01.12.2015 року, зареєстрований у реєстрі № 96 таким, що не підлягає виконанню.

В судове засідання позивач, яка належним чином повідомлялася про дату, час і місце судового засідання, не з`явилася, її уповноваженим представником за дорученням від 15.10.2019 року № 4918 - ОСОБА_3 до суду подано заяву про розгляд справи за відсутністю сторони позивача .

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про день, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Представником відповідача до суду надані пояснення, в яких зазначено про відсутність у законодавстві України обмежень щодо місця вчинення виконавчого напису нотаріуса.

Окрім того, представником відповідача 14.11.2019 р. до суду подано клопотання про закриття провадження у справі. В обґрунтування клопотання, зокрема, було зазначено про відсутність спору щодо заборгованості, оскільки сторонами по справі укладено 29.10.2019 Додаткову угоду № 910.78320/1 до кредитного договору № 910.78320, в якій сторони підтвердили наявність заборгованості позивача перед відповідачем на дату укладання цієї додаткової угоди в сумі 183605,82 грн. та на виконання умов цієї додаткової угоди позивачем сплачено 140000,00 грн. Ухвалою суду від 17.01.2020 у задоволенні зазначеного клопотання було відмовлено.

В судове засідання не з`явилася третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов О.М. Про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заяви про розгляд справи за його відсутністю суду не надав.

До судового засідання не прибув представник третьої особи - Торецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідив матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з таких підстав:

Згідно з ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено такі обставини.

01.12.2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 96, про звернення стягнення на транспортний засіб марки SKODA, модель OCTAVIA A5 AMBIENTE, 2011 року випуску, номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить позивачу на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу: НОМЕР_3 виданого 18.06.2011 року ВРЕР м. Костянтинівки при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області, який на підставі договору застави транспортного засобу № 910.78320, посвідченого 27.07.2011 року ОСОБА_2 , приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу, за реєстровим № 3922, переданий в заставу ПАТ «Плюс Банк», правонаступником якого за всіма правами та обов`язками є ПАТ «Ідея Банк» та запропоновано за рахунок коштів, отриманих від реалізації автомобіля марки SKODA, модель OCTAVIA A5 AMBIENTE, 2011 року випуску, номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , задовольнити вимоги ПАТ «Ідея Банк» за період з 21.09.2014 року по 08.10.2015 року включно у розмірі:

-89320,64 грн. - основного боргу;

-11278,52 грн. - прострочений борг;

-28600,04 грн. - прострочені проценти;

-1001,14 грн. - строкові %;

-4740,30 грн. - дебіторська заборгованість;

-1400,00 грн. - плата за вчинення виконавчого напису,

що становить загальну суму 136340,64 (Сто тридцять шість тисяч триста сорок гривень 64 копійки) грн.

Відповідно до вказаного виконавчого напису винесено постанову державного виконавця Торецького міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Таршилової Тетяни Володимирівни від 18 вересня 2019 року про відкриття виконавчого провадження (ВП № 60088544).

З огляду на викладене суд зазначає:

Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

При цьому ст. 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 572 ЦК України).

Законом № 1255-IV визначено правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Пунктом 1 частини першої статті 21 Закону № 1255-IVдо забезпечувальних обтяжень належить застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 ЦК України, що виникає на підставі договору.

За змістом статті 22 Закону № 1255-IVобтяження може забезпечувати виконання боржником дійсної існуючої вимоги або вимоги, яка може виникнути в майбутньому. За рахунок предмета обтяження обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій договором. Розмір забезпеченої обтяженням вимоги визначається на момент її задоволення і включає: 1) відшкодування витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги і зверненням стягнення на предмет обтяження; 2) сплату процентів і неустойки; 3) сплату основної суми боргу; 4) відшкодування збитків, завданих порушенням боржником забезпеченого зобов`язання або умов обтяження; 5) відшкодування витрат на утримання і збереження предмета обтяження.

Згідно із частиною першою статті 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до частини першої статті 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 20 Закону України «Про заставу» встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

У частині першій статті 23 Закону № 1255-IVу редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин передбачено, що відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов`язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.

Статтею 26 Закону № 1255-IV визначено позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, серед яких і реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Згідно із частиною першою статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Частиною першою статті 50 цього Закону визначено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.

Отже, можливість звернення стягнення на предмет застави передбачена як загальним Законом України «Про нотаріат», так і спеціальним - Законом № 1255-IV.

При цьому частинами першою, третьою статті 24 Закону № 1255-IV установлено порядок звернення стягнення на предмет застави. Зокрема, звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет застави.

Така вимога узгоджується з частиною першою статті 27 Закону № 1255-IV, згідно з якою обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов`язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Тобто, законодавець визначив, що для звернення стягнення на предмет застави необхідно письмово повідомити боржника та зареєструвати в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Вказані вимоги є імперативними і не виконуються на розсуд стягувача.

У статті 27 Закону № 1255-IV передбачені вимоги до повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання. Це повідомлення повинне містити таку інформацію: 1) зміст порушення, вчиненого боржником; 2) загальний розмір не виконаної боржником забезпеченої обтяженням вимоги; 3) опис предмета забезпечувального обтяження; 4) посилання на право іншого обтяжувача, на користь якого встановлено зареєстроване обтяження, виконати порушене зобов`язання боржника до моменту реалізації предмета обтяження або до переходу права власності на нього обтяжувачу; 5) визначення позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, який має намір застосувати обтяжувач; 6) вимогу до боржника виконати порушене зобов`язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу протягом 30 днів з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Згідно зі статтею 28 Закону № 1255-IV якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов`язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов`язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача. До закінчення процедури звернення стягнення обтяжувач зобов`язаний вживати заходи щодо збереження відповідного рухомого майна згідно з вимогами, встановленими статтею 8 цього Закону.

Закон № 1255-IV пов`язує подальші дії стягувача не лише з виконанням чи невиконанням боржником вимоги усунути порушення зобов`язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу, але й установлює відповідний строк для такого виконання - протягом 30 днів, та пов`язує початок спливу цього строку з моментом реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а отже, і подальших дій зі звернення стягнення на предмет застави.

Тобто ухилення від надіслання боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а також недотримання 30-денного строку з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження вважаються порушеннями, які унеможливлюють вчинення нотаріусом виконавчого напису про звернення стягнення на предмет застави.

Порядок ведення Реєстру та внесення відомостей до нього врегульовано статтею 42 Закону № 1255-IV, згідно з якою держателем Реєстру є уповноважений центральний орган виконавчої влади. До Реєстру вносяться, зокрема, відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Частиною четвертою статті 43 Закону № 1255-IV визначено, що відомості про звернення стягнення на предмет обтяження згідно зі статтею 24 цього Закону реєструються держателем або реєстратором Реєстру на підставі заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України або індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів та посилання на звернення стягнення на предмет обтяження.

Порядок ведення Реєстру затверджено постановою Кабінету Міністрів Українивід 05 липня 2004 року № 830 (далі - Порядок № 830).

Пунктом 4 Порядку № 830 визначено, що державна реєстрація відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження проводиться шляхом внесення до Реєстру запису.

У пункті 5 Порядку № 830 передбачено, що державна реєстрація приватних обтяжень рухомого майна проводиться будь-яким нотаріусом або його помічником, які відповідно до законодавства отримали ідентифікатор доступу до Реєстру, а також адміністратором Реєстру та його філіями на підставі відповідного договору.

А у пункті 6 цього Порядку вказано, що заяву про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження (далі - заява) у паперовій формі підписує обтяжувач, справжність підпису якого нотаріально засвідчується (крім випадків подання заяви щодо публічних обтяжень та випадків подання заяви нотаріусу, яким безпосередньо вчинено дію, спрямовану на виникнення, зміну, припинення обтяження, а також на звернення стягнення на предмет обтяження).

Процедуру вчинення виконавчого напису врегульовано у Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок № 296/5). Для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява (підпункт 2.1пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5), а нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, передбачені Переліком № 1172, та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року (стаття 88 Закону України «Про нотаріат», підпункти 3.1, 3.2 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5).

Підпунктом 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5 передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку № 1172, а якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус має право витребувати їх у стягувача, а якщо для вчинення виконавчого напису, крім документа, що встановлює заборгованість, необхідно подати й інші документи, зазначені в цьому Переліку, то вони до виконавчого напису не приєднуються, а залишаються у матеріалах нотаріальної справи (підпункт 2.2 пункту 2 та підпункт 3.6 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5).

Разом з тим, відсутність у Законі України «Про нотаріат» та в Порядку № 296/5 вимоги до нотаріуса провести перевірку дотримання стягувачем норм спеціального Закону № 1255-IV щодо реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження та спливу тридцятиденного строку з моменту реєстрації не свідчить про можливість невиконання нотаріусом цих вимог, оскільки в разі розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовими актами перевага надається спеціальному, якщо його скасовано виданим пізніше загальним актом.

Тобто, в цьому випадку необхідно дотримуватися вимог Закону № 1255-IV. Встановлення нотаріусом на стадії відкриття нотаріального провадження, що заява стягувача не містить такої інформації або стягувач не надав необхідних документів, що підтверджують зазначені обставини, перешкоджає вчиненню нотаріусом виконавчого напису.

При цьому, неподання стягувачем на вимогу нотаріуса на стадії підготовки до вчинення нотаріального провадження доказів реєстрації у Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет застави є підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії на підставі пункту 2 частини першої статті 49 Закону України «Про нотаріат», а невчинення нотаріусом дій щодо вжиття заходів про витребування від обтяжувача згаданої інформації та документів на її підтвердження і, як наслідок, вчинення виконавчого напису без таких документів вказує на незаконність нотаріальної дії як виконаної без усіх необхідних даних.

У зв`язку з викладеним, суд вважає, що факт недотримання стягувачем положень частини третьої статті 24 та частини першою статті 27 Закону № 1255-IV і нездійснення ним до вчинення виконавчого напису реєстрації у Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження є достатньою правовою підставою для визнання за рішенням суду виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року (справа № 320/8269/15-ц, провадження № 14-83цс18).

Також, суд відмічає, що вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому, вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліку документів за якими стягнення проводиться у безспірному порядку.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Боржник так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не обмежується лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі необхідно перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Згідно з п. 3.2. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року в редакції, чинній на час вчинення виконавчого напису, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Відповідно до п. 1-1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, нотаріусу, окрім іншого, повинні бути надані оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання.

З тексту оспорюваного виконавчого напису № 96 від 01.12.2015 року судом встановлено, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувався ст.ст.87 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року за № 1172.

Відповідно п. 1 Переліку (із змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»), для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку), подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Доказів того, що при вчиненні оспорює мого напису нотаріус отримував від Банку первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, чеки тощо), відповідачем не надано, тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком, суми процентів, зазначені у написі, є безспірними.

При цьому, суд не приймає доводи представника відповідача щодо відсутності на момент вчинення оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса спору щодо заборгованості по кредиту з підстав укладання 29.10.2019 Додаткової угоди № 910.78320/1 до кредитного договору № 910.78320, в якій сторони підтвердили наявність заборгованості позивача перед відповідачем на дату укладання цієї додаткової угоди в сумі 183605,82 грн. та сплатою позивачем на виконання умов цієї додаткової угоди 140000,00 грн., оскільки ця додаткова угода була укладена 29.10.2019, а оскаржуваний виконавчий напис було вчинено 01.12.2015, та узгоджена сума заборгованості не збігається із сумою заборгованості, яка зазначена у вказаному виконавчому написі.

Крім того, як убачається з позовної заяви, позивач також оспорює обставини щодо направлення йому та отримання безпосередньо ним повідомлення про дострокове повернення кредиту та попередження про звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно допункту 106 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом з повідомленням про вручення працівник поштового зв`язку на підставі пред`явленого одержувачем документа, що посвідчує особу, зазначає на бланку повідомлення про вручення його прізвище. На бланку повідомлення про вручення поштового відправлення з позначкою "Вручити особисто", внутрішнього рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" одержувач розписується та зазначає прізвище.

З огляду на це суд звертає увагу, що відповідно до матеріалів справи, а саме, згідно зі списком згрупованих поштових відправлень відправника АТ «ІдеяБанк», а також відповідно до Опису вкладення в цінний лист (а.с.183-185), дійсно убачається що позивачу ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 було надіслано вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань із застереженням про вчинення виконавчого напису нотаріуса, у разі невиконання вимог, та довідку-розрахунок заборгованості за кредитним договором від 20.06.2011 року, проте ці докази свідчать лише про направлення такої вимоги боржнику, та жодним чином не підтверджують факт її отримання ОСОБА_1 , а відтак, суд набуває висновку, що таке повідомлення всупереч пункту 106 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, є неналежним доказом, оскільки в ньому немає підпису отримувача.

Підсумовуючи наведене, суд відмічає, що факт недотримання стягувачем положень частини третьої статті 24 та частини першою статті 27 Закону № 1255-IV і нездійснення ним до вчинення виконавчого напису реєстрації у Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження та відсутність доказів отримання позивачемвимоги про усунення порушення кредитних зобов`язань із застереженням про вчинення виконавчого напису нотаріуса, у разі невиконання вимог при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису дають підстави для визнання цього виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі.

У відповідності до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 1 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що у разі задоволення позову, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Оскільки при зверненні до суду із вказаним позовом ОСОБА_1 сплачено суму судового збору в розмірі 768,40 грн. (а.с.10), а раніше, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на її користь вказаної суми судового збору.

На підставі ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 12, 13, 77, 81, 141, 259, 263-266, 268 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_4 ) до Акціонерного товариства «Ідея Банк» (м.Львів, вул. Валова,11 ЄДРПОУ 19390819), треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович (м.Київ, вул. Мала Житомирська 6/5), Торецький міський відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (м.Торецьк, вул. Героїв Праці,3 ЄДРПОУ 34686377), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити повністю.

Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем 01.12.2015 року, зареєстрований у реєстрі № 96 про звернення стягнення на транспортний засіб марки SKODA, модель OCTAVIA A5 AMBIENTE, 2011 року випуску, номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 , на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу: НОМЕР_3 виданого 18.06.2011 року ВРЕР м. Костянтинівки при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області, таким що не підлягає виконанню.

Стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» (ЄДРПОУ 19390819) на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо воно не проголошувалося з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року.

Суддя: