Рішення № 9079639, 26.03.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" березня 2010 р.Справа № 10/22-10-546 за позовом Приватного підприємства «Град-Сервіс»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський ливарний завод»

про стягнення грн.

Суддя Смелянець Г.Є.

за участю представників сторін

від позивача: Корчевний О.В. за довіреністю від 12.01.2010р. №1

від відповідача: не з’явився

Суть спору: ПП «Град-Сервіс» звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ТОВ «Одеський ливарний завод»1631,31 грн., з яких, 1279,47 грн. –основний борг за послуги, що надані позивачем на підстав укладеного з відповідачем договору на вивезення твердих побутових відходів від 01.03.2006р. №00207/2/СОО/1/О; 99,32 грн. –пеня, 55,51 грн. –3% річних та 197,01 грн. –індекс інфляції, що нараховані відповідачу за порушення строків оплати наданих позивачем послуг. Також позивач просить суд вжити заходи щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать відповідачу на перелічених у позові поточних рахунках, з посиланням при цьому на те, що у позивача є підстави вважати, що грошові кошти можуть зникнути з рахунків відповідача.

Відповідач у судові засідання не з’явився, відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, а також документи, які спростовують наявність боргу відповідача в сумі 1279,47 грн. до суду не надав. При цьому судові ухвали, які направлені відповідачу на адресу, що зазначена у позові та являється адресою, за якою відповідач зареєстрований в якості юридичної особи, повернуті до суду органами поштового зв’язку з повідомленням про «відсутність адресату», про те, що «за листом не прийшли», а тому господарський суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача у судових засіданнях та в силу вимог ст.75 ГПК України за наявними у справі документами.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

01.03.2006р. між ТОВ «Одеський ливарний завод» (замовник, відповідач) та ПП «Град-Сервіс»(виконавець, позивач) укладено договір на вивіз твердих побутових відходів №00207/2/СОО/1/0, згідно з яким, позивач прийняв на себе зобов’язання самотужки та власними засобами протягом усього терміну дії договору виконувати комплекс послуг (робіт) з видалення твердих відходів (ТПВ), розміщених у надані і встановлені позивачем контейнери для ТПВ, а відповідач зобов’язався приймати виконані послуги (роботи) і вчасно їх оплачувати.

Згідно з розділом 2 договору, в якому встановлені умови щодо надання послуг (робіт), позивач самостійно встановлює відповідачу необхідну кількість контейнерів для ТПВ. Кількість, ємність, види контейнерів, місця їхнього розташування (дислокація), а також графік вивозу ТПВ визначається сторонами в Додатку №1 до цього договору (п.2.1.). Позивач здійснює передачу контейнерів відповідачу в користування на протязі десяти робочих днів з моменту надходження оплати на поточний рахунок позивача, згідно п.4.3. даного договору. Факт передачі контейнерів супроводжується підписанням Акту прийому-передачі контейнерів (п.2.2.).

Відповідно до розділу 3 договору відповідач в т.ч. зобов’язується вчасно та в повному обсязі оплачувати надані позивачем послуги (роботи) відповідно до умов цього договору та забезпечувати схоронність контейнерів, переданих йому по Акту прийому –передачі згідно з п.2.2. цього договору, а позивач в т.ч. зобов’язується одночасно з підписанням даного договору надати відповідачу у письмовому вигляді Правила експлуатації контейнерів (Додаток №3).

У розділі 4 договору встановлені умови оплати послуг позивача, а саме, встановлено, що вартість наданих позивачем протягом місяця послуг (робіт) визначається в «Розрахунку вартості послуг (робіт) по вивозу ТПВ» (Додаток №2 до цього договору) (п.4.2.); що відповідач здійснює щомісячну оплату наданих позивачем послуг (робіт), на підставі виставленого рахунку до або після надання послуг на протязі п’яти банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт (п.4.4.).

У розділу 6 договору передбачені умови щодо відповідальності сторін, а саме, встановлено, що у випадку порушення відповідачем установлених даним договором термінів оплати послуг (робіт) позивача, відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня (п.6.1.)

Згідно з умовами п.9.1. договору даний договір укладений терміном на 1 (один) рік, набирає сили з моменту його підписання і діє до 31.03.2007р., а відповідно до умов п.9.2. договору по закінченню вказаного строку дія даного договору автоматично пролонгується на наступні 3 календарних роки, якщо жодна із сторін не пізніше ніж за 20 днів до закінчення строку його дії у письмовій формі не повідомить іншу сторону про намір розірвати даний договір.

Додатком №1 до цього договору є Дислокація, кількість контейнерів та графік вивезення ТБО, а Додатком №2 до договору являється Розрахунок вартості послуг по вивезенню ТБО, згідно з яким, щомісячна вартість послуг позивача становить 164,64 грн.

Також судом встановлено, що 01.12.2007р. між сторонами підписаний Розрахунок вартості послуг по вивезенню ТБО, згідно з яким, щомісячна вартість послуг позивача становить 448,92 грн., а Розрахунок вартості послуг по вивезенню ТБО від 01.01.2009р., згідно з яким, щомісячна вартість послуг позивача становить 518,61 грн. та Розрахунок вартості послуг по вивезенню ТБО від 01.08.2009р., згідно з яким, щомісячна вартість послуг позивача становить 259,30 грн. відповідачем не підписаний.

Поряд з цим судом встановлено, що з 01.01.2007р. по 01.11.2009р. позивач надав відповідачу передбачені договором послуги на суму 15263,45 грн., а саме у період з 01.01.2007р. по 01.01.2008р. позивач надав відповідачу послуги на суму 2844,11 грн., що підтверджується відповідними актами виконаних робіт по вивезенню ТБО за вказаний період, які підписані і засвідчені печаткою відповідача; з 01.01.2008р. по 01.01.2009р. позивач надав відповідачу послуги на суму 8529,48 грн., що підтверджується відповідними актами виконаних робіт по вивезенню ТБО за вказаний період, які також підписані і засвідчені печаткою відповідача; з 01.01.2009р. по 01.11.2009р. позивач надав відповідачу послуги на суму 3889,56 грн., що підтверджується відповідними актами виконаних робіт по вивезенню ТБО за січень-серпень 2009р., які підписані і засвідчені печаткою відповідача та актами за вересень-жовтень 2009 року, які відповідачем не підписані. Водночас відповідач надані позивачем послуги оплатив частково в сумі 13983,98 грн., а саме послуги, що надані позивачем з 01.01.2007р. по 01.01.2008р. відповідач оплатив в сумі 3008,49 грн., послуги, що надані позивачем з 01.01.2008р. по 01.01.2009р. відповідач оплатив в сумі 7182,72 грн., послуги, що надані позивачем з 01.01.2009р. по 01.11.2009р. відповідач оплатив в сумі 3792,77 грн., що підтверджується витягом з банківського рахунку позивача. Залишок боргу за надані послуги в сумі 1279,47 грн. відповідач позивачу не сплатив.

04.12.2009р. позивач надіслав відповідачу лист за вих.№108, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком №6910 від 04.12.2009р., в якому просив відповідача оплатити заборгованість за надані послуги та підписати розрахунок вартості послуг по вивезенню ТБО від 01.01.2009р., розрахунок вартості послуг по вивезенню ТБО від 01.08.2009р., акти виконаних робіт від 30.09.2009р. та від 31.10.2009р., які позивач також надіслав відповідачу.

          Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного:

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Вимогами ч.1 ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно з ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено договір, згідно з яким, позивач зобов’язався самотужки та власними засобами протягом усього терміну дії договору виконувати комплекс послуг (робіт) з видалення твердих відходів (ТПВ), розміщених у надані і встановлені позивачем контейнери для ТПВ, а відповідач зобов’язався приймати виконані послуги (роботи) і вчасно їх оплачувати, зокрема, на підставі виставленого рахунку до або після надання послуг на протязі п’яти банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Між тим із вищевстановлених обставин справи випливає, що послуги, які надані позивачем з 01.01.2007р. по 01.11.2009р. на суму 15263,45 грн. оплачені відповідачем лише частково в сумі 13983,98 грн., внаслідок чого у відповідача утворився борг в сумі 1279,47 грн., наявність якого жодним чином не заперечується відповідачем у справі. Більш того, доказів, які спростовують наявність цього боргу, та які витребувані судом у відповідача, останній також до суду не надав, а в силу вимог ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому господарський суд не звертає уваги на те, що відповідачем не підписані розрахунок вартості послуг по вивезенню ТБО від 01.01.2009р., згідно з яким, щомісячна вартість послуг позивача становить 518,61 грн. та розрахунок вартості послуг по вивезенню ТБО від 01.08.2009р., згідно з яким, щомісячна вартість послуг позивача становить 259,30 грн., оскільки відповідач підписав відповідні акти виконаних робіт по вивезенню ТБО на вартість послуг, вказану у розрахунках та здійснював оплату цих послуг у вартості, що вказана у розрахунках. Також господарський суд не звертає уваги на те, що відповідач не підписав актів виконаних позивачем робіт за вересень-жовтень 2009 року, з огляду на те, що після одержання вказаних актів, відповідач не надав позивачу жодних мотивованих заперечень щодо наданих послуг. При цьому таких заперечень відповідач не надав і до суду.

Водночас відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов’язання. Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов’язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (пені) є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Як вище встановлено господарським судом, умовами укладеного між сторонами договору передбачено, що у випадку порушення відповідачем установлених даним договором термінів оплати послуг (робіт) позивача, відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Розрахунок пені, який здійснений позивачем за порушення відповідачем строків оплати послуг, що надані позивачем з 01.01.2009р. по 01.11.2009р., та згідно з яким, сума пені становить 99,32 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність обставинам справи щодо прострочення відповідача та вимогам чинного законодавства.

Поряд з цим в силу вимог ч.1 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому вимогами ч.1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Розрахунок 3% річних, згідно з яким, сума 3% річних становить 55,51 грн. та розрахунок індексу інфляції, згідно з яким, сума інфляційних становить 197,01 грн. також перевірені господарським судом та встановлено їх відповідність обставинам справи щодо прострочення відповідача та вимогам чинного законодавства. При цьому жодних заперечень щодо здійснених позивачем розрахунків відповідач до суду не надав.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог, а отже, і їх задоволення.

Клопотання позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать відповідачу відхилено господарським судом, оскільки позивачем взагалі не доведені та не обґрунтовані його посилання на те, що грошові кошти можуть зникнути з рахунків відповідача, а такий спосіб забезпечення позову як накладення арешту на майно відповідача не знаходиться у зв’язку з предметом позовних вимог про стягнення з відповідача грошових коштів.

На підставі ст.44,49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Приватного підприємства «Град-Сервіс» задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський ливарний завод» (65025, м. Одеса, 21-й км Старокиївської дороги, код ЄДРПОУ 31768433, п/р 26003320542301 в АБ «Південний», м. Одеса, МФО 328209; п/р26005060072811 у філії Південного ГРУ ЗАТ КБ «ПриватБанк», МФО 328704; п/р 2600830012656 в Одеській філії ВАТ «VAB Банк», м. Одеса, МФО 328726; п/р 26006220503700 в АКІБ «Укрсиббанк», м. Харків, МФО 351005) на користь Приватного підприємства «Град-Сервіс»(65029, м. Одеса, вул. Ковалевського,30-а, код ЄДРПОУ 32635131, п/р 26001310859501 в АБ «Південний»м. Одеси, МФО 328209) основний борг в сумі 1279 (одна тисяча двісті сімдесят дев’ять) грн. 47 коп., пеню в сумі 99 (дев’яносто дев’ять) грн. 32 коп., 3% річних в сумі 55 (п’ятдесят п’ять) грн. 51 коп., індекс інфляції в сумі 197 (сто дев’яносто сім) грн. 01 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто дві) грн., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн.

          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Рішення підписане 30 березня 2010 року.

Суддя