Рішення № 9079490, 22.03.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" березня 2010 р.Справа № 9/32-10-557 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІС";

До відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1;

про стягнення 15917,51грн.

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: Гапуніч Ю.А. (за довіреністю);

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: 02.02.2010 р. за вх. № 946 товариство з обмеженою відповідальністю "АВІС" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі Відповідач) 15917,51грн.

Позивач на позовних вимогах наполягає.

Відповідач в судові засідання призначені по справі не зявився, письмовий відзив на позов не надав. Про час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:

10 вересня 2009 року між ТОВ «АВІС»- Позивач, як постачальником, та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 - Відповідач, як покупцем, було укладено договір поставки № 179 (далі по тексту - Договір). Згідно до умов розділу 1 Договору постачальник зобов'язувався поставити товар, а Покупець зобов'язаний прийняти товар, кількість, асортимент, якого вказано у товарній накладній, що є невід'ємною цього договору, та своєчасно оплатити вказану у ній суму.

Згідно абзацу 2 розділу 2 Договору ціни на товар, проданий по договору зазначено у накладній.

За умовами абзацу 5 розділу 2 Договору Покупець зобов'язаний здійснити оплат за отриманий товар протягом 14 календарних днів з моменту поставки товару на його користь.

Договір поставки № 179 від 10.09.2009 року укладений з урахуванням вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс»(v0а23697-90), згідно ч. 4 ст. 265 ГК України.

Предмет договору поставки № 179 від 10.09.2009 року відповідає ч. 1 ст. 266 ГК України: «Предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками».

Також у відповідності до ч. 2 ст. 266 ГК України: «Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом», дана норма діючого законодавства відображена у п. 1.1. Договору.

Також у відповідності до ст. 267 ГК України сторонами у Договорі поставки № 179 від 10.09.2009 року у розділі 3, з дотриманням вимог наведеної вище законодавчої норми, погоджено умови та порядок поставки товарів.

Враховуючи наведене вище сторони при укладенні Договору поставки № 179 від 10.09.2009 мали належний обсяг цивільної правоздатності та дієздатності, договір було укладено у відповідності до норм діючого в Україні законодавства, щодо укладення договорів поставки, а за таких обставин сторони повинні належним чином виконувати взяті на себе господарські зобов'язання, що виникають на підставі умов укладеного між ними договору.

Сторони у розділі 2 Договору домовилися про ціну товару та про порядок розрахунків за поставлений на користь покупця товар, який на підставі абзацу 5 розділу 2 Договору зобов'язаний був здійснити оплату за отриманий товар протягом 14 календарних днів з моменту його отримання.' З метою належного виконання зобов'язань, що були покладені на постачальника за умовами Договору, останнім було поставлено на користь покупця товар, на підставі його замовлення, у відповідності до умов, що визначені сторонами у розділі 3 Договору, що підтверджується видатковими накладними на товар, а саме: - Видаткова накладна № 30316 від 06.11.2009 р.; - Видаткова накладна № 30315 від 06.11.2009 р. Відповідно до законодавчих норм, що викладені у ст. 712 ЦК України від 5.01.2003 року за № 435-IV (із внесеними змінами та доповненнями): «За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для користання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму». Із вищезазначеної законодавчої норми слідує те, що ТОВ «АВІС»будучи стороною Договору поставки № 179 від 10.09.2009 року належним чином виконано покладені на нього господарські зобов'язання, але ФО-П ОСОБА_1 всупереч умовам договору укладеного з ТОВ «АВІС»та нормам діючого законодавства, зокрема ст.692 України, щодо обов'язковості оплати товару покупцем після його прийняття товаророзпорядчих документів на нього, не виконано взяті на себе зобов'язання щодо здійснення розрахунків за поставлений на її користь товар на загальною суму 15103 грн. 35 коп. Враховуючи те, що покупцем було порушено взяті на себе господарські зобов'язання, на підставі укладеного між сторонами договору, з метою досудового врегулювання спірних взаємовідносин ТОВ «АВІС», у відповідності до розділу 7 Договору було безпосередньо надано ФО-П ОСОБА_1 претензію вих. № 17/12 від 10.12.2009 року, яку вона отримала 15.12.2009 р. про, що свідчить відмітка про одержання. У виставленій претензії ТОВ «АВІС»просило Відповідача здійснити розрахунок за отриманий товар. На день подання позову Відповідачем не було прийнято жодних дій з метою врегулювання ситуації, що склалася та погашення грошового боргу, що виник у неї перед Позивачем. За таких обставин Відповідачем порушуються законодавчі норми, що викладені у ст. 193 ГК України від 16.01.2003 за № 436-IV (із внесеними змінами та доповненнями) де зазначається, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Порушення умов взятих на себе господарських зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, що передбачені ГК України та іншими законодавчими актами.

У відповідності до норм законодавства, що викладені у частині 6 ст. 231 ГК України: «Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором».

Розділом 6 Договору сторонами передбачено, що за прострочення оплати отриманого товару Покупець зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України: «Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Застосовуючи наведені вище норми діючого законодавства, щодо відшкодування збитків стороною, яка порушила зобов'язання, оскільки ФО-П ОСОБА_1 було порушено зобов'язання, щодо оплати за поставлений товар, Позивач - ТОВ «АВІС»залишає за собою право на відшкодування збитків.

За додатково проведеними розрахунками, що додаються до дійсної позовної заяви (Додаток № 7 ) сума штрафних санкцій (пені) за весь час користування чужими коштами, з урахуванням обмеження встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України становить 592 (п'ятсот дев 'яносто дві) грн. 58 коп.

Також відшкодуванню підлягає загальна сума боргу, що виникла у Відповідача перед Позивачем з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання, що становить 135 (сто тридцять п'ять) грн. 93 коп. та 3 % річних від простроченої суми, що становить 85 (вісімдесят п 'ять) грн. 65 коп.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 229 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин при порушенні ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання та повинен відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції у відповідності з вимогами, встановленими цим Кодексом та іншими законами.

Статтею 610 ЦК України, передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У випадку порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів та договору.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно до ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.годавця до 5 числа поточного місяця Лізингоодержувач зобов'язаний звернутися до Лізингодавця та отримати свій рахунок самостійно.

Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчить вимоги ст. 629 цього ж Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 у Правекс Банк. МФО 321983 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АВІС" (вул. Коблівська, буд. 20, кв. 10, м. Одеса, 65029, п/р 26006241251 у ВАТ «МТБ», МФО 31373362, кодЄДРПОУ 31373362 ) 15917,51грн., 159,17 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Меденцев П.А.