Ухвала суду № 90784463, 04.08.2020, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/7401/20

2-з/357/116/20

Категорія

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" серпня 2020 р. суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Бондаренко О.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_1 , про стягнення боргу за кредитним договором -

В С Т А Н О В И В :

30.07.2020 року представник позивача звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт в межах суми позову у розмірі 145 714,23 грн. на нерухоме майно в межах суми боргу, що належить ОСОБА_1 , а саме на: 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 . Заяву обґрунтовує тим, щобанком до Білоцерківського міськрайонного судуКиївської області подано позовну заяву про стягнення заборгованості у розмірі 145 714,23грн. з ОСОБА_1 . Зобов`язання відповідача за договором №26200000405560 про встановлення кредитного лімітувід 19.02.2019 року не забезпечено заставою. Відповідно до кредитного договору, банк встановлює позичальнику кредитний ліміт у виглядівідкличної відновлювальної кредитної лінії у розмірі 154 800 гривень, а Позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит та плату за користування кредитом.Згідно з п. 1.2.2. договору, строк дії Кредитного ліміту - 12 місяців з дати встановлення кредитного ліміту. Якщо не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії Кредитного ліміту жодна із сторін не заявить про припинення строку дії Кредитного ліміту, строк дії Кредитного ліміту продовжується на той же строк і на тих же умовах, що визначені в цьому договорі. Станом на сьогоднішній день процедура відчуження нерухомого та рухомого майнадужескоротилася, здійснити відчуження нерухомого та рухомого майна можливо за декілька годи, щоу разі відсутності грошових коштів у боржників призведе до ускладнення або неможливостівиконання рішення суду про стягнення заборгованості.Згідно з відкритою інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно увласності відповідача знаходиться наступне нерухоме майно: 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 . Накладення арешту ніяким чином не порушує права власника, оскільки заборона відбувається на папері та в подальшому вноситься в реєстр і такі дії спрямовані лише на реальний захист прав кредитора, передбачених Конституцією України.Таким чином, з метою унеможливлення власником, здійснення дій за яких буде неможливо виконати рішення суду, банк вважає за доцільне та можливе просити суд в оперативному порядку забезпечити позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно.

При вирішенні питання щодо забезпечення позову суд виходить з наступного.

Заява про забезпечення позову відповідає вимогам, які містяться у Главі 10 Розділу І ЦПК України, підстави для її повернення заявнику відсутні.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Згідно із положеннями ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Пункт 1 частини 1 ст. 150 ЦПК України передбачає, що позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно з ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів заяви, предметом позову, який просить забезпечити заявник, є стягнення заборгованості за кредитним договором №26200000405560.

Враховуючи ціну позову 145 714,23 грн. заявник просить забезпечити позов, шляхом накладення арешту на 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №212748706 від 16.06.2020 року.

Згідно із п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має також врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Згідно з правовою позицією Верховного суду, яка викладена в постанові Верховного Суду України від 21.11.2018 року у справі №752/6255/18 та постанові Верховного суду України від 13.01.2020 року у справі №922/2163/17, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Однак, заявником не обґрунтовано необхідність застосування саме такого виду забезпечення позову, що зазначено у заяві, не надано до суду доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, не зазначено обставин, які підтверджують те, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, не зазначено чи заходи забезпечення позову будуть співмірними із заявленими позовними вимогами, не надано доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення позову до суду, також матеріали заяви не містять доказів щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 149-153, 259, 260, 353 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні заяви Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро», про забезпечення позову, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Ухвала складена 04.08.2020 року.

СуддяО. В. Бондаренко