Рішення № 90781492, 30.07.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 липня 2020 року м. Рівне №460/634/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді О.М. Дудар, за участю секретаря судового засідання Н.В. Сисун, сторін та інших осіб, які беруть участь у справі

позивача: представник не прибув,

відповідача: представник Гридіна Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доУправління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області (далі - відповідач) про визнання протиправними дій щодо утримання (нарахування) з матеріального забезпечення податку на доходи фізичних осіб та військового збору за листком непрацездатності серії АДХ №938772 , зобов`язання донарахувати та виплатити матеріальне забезпечення за листком непрацездатності серії АДХ №938772 в сумі 7846,80грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно було утримано з допомоги по тимчасовій непрацездатності позивача податок на доходи фізичний осіб та військовий збір.

Зокрема, позивач вказує, що є самозайнятою особою, матеріальне забезпечення якій нараховується/виплачується від величини сплати єдиного соціального внеску, а не від отриманого доходу. Фонд не може бути податковим агентом щодо нього.

Зазначає, що він є особою з інвалідністю і згідно з чинним законодавством має право бути застрахованою особою на добровільних засадах.

Звертає увагу суду на те, що у зв`язку з несвоєчасністю виплат відповідачем матеріального забезпечення, змушений був припинити підприємницьку діяльність.

Ухвалою суду від 07.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

У межах встановленого судом строку від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області відповідають вимогам чинного законодавства.

05.03.2020 від ОСОБА_1 надійшли пояснення на відзив, за змістом яких Фонд соціального страхування не може бути податковим агентом щодо позивача. Крім того, позивач просив суд провести розгляд справи з повідомленням та викликом осіб.

Враховуючи характер спірних правовідносин, предмет доказування у даній справі, а також з урахуванням поданого відзиву на позовну заяву та пояснень позивача, суд дійшов висновку про необхідність розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом ) сторін.

Ухвалою від 06.03.2020 суд призначив розгляд справи у відкритому судовому засіданні на 26.03.2020.

Ухвалою суду від 26.03.2020 розгляд справи відкладено до 28.04.2020 за клопотанням обох сторін - у зв`язку з перебуванням позивача на стаціонарному лікуванні та запровадженням в Україні протипандемічних заходів.

Ухвалою суду від 28.04.2020 розгляд справи відкладено до 15.05.2020 у зв`язку із запровадженням в Україні протипандемічних заходів (сторони не прибули, про дату, час місце судового розгляду повідомлені належним чином (а.а.с.68-69), причини неявки суду не повідомили).

Ухвалою суду від 15.05.2020 розгляд справи відкладено до 16.06.2020 за клопотанням відповідача у зв`язку із запровадженням в Україні протипандемічних заходів (позивач не прибув, про дату, час місце судового розгляду повідомлений належним чином (а.с.82), причини неявки суду не повідомив).

Судове засідання 16.06.2020 відкладено до 30.07.2020 у зв`язку з неявкою позивача (в судове засідання не прибув, про дату, час місце судового розгляду повідомлений належним чином (а.с.84), причини неявки суду не повідомив).

У судове засідання 30.07.2020 позивач не прибув, про дату, час місце судового розгляду повідомлений належним чином (а.с.94), причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи положення ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України, вважаючи, що неявка позивача не перешкоджає розгляду, суд розглянув справу за відсутності позивача.

У судовому засіданні представник відповідача заперечила проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Суду пояснила, що допомога по тимчасовій непрацездатності за листком непрацездатності серії АДХ №938772 була виплачена позивачу у повній відповідності з вимогами чинного законодавства. Зокрема, йому було нараховано 16095,12грн зазначеної допомоги, фактично виплачено 12956,57грн з утриманням та перерахуванням податку на доходи фізичних осіб в сумі 2897,12грн та військового збору в сумі 241,43грн.

Вказала, що розраховуючи суму допомоги по тимчасовій непрацездатності, відповідачем було застосовано норми Податкового кодексу України, Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", Порядку надання матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування України застрахованим особам у разі ліквідації (реорганізації) підприємства, установи, організації, припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця або незалежної професійної діяльності, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 10.10.2017 №54, Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266.

Зазначила, що в силу вимог зазначених нормативно-правових актів відповідач є податковим агентом, який зобов`язаний утримати та сплатити податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з доходів позивача - матеріального забезпечення (допомоги по тимчасовій непрацездатності), виплаченого останньому як фізичній особі, що припинила підприємницьку діяльність.

Просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши у судовому засіданні долучені до матеріалів справи письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, що підтверджується посвідченням, виданим 12.03.2013 Рівненською облдержадміністрацією (а.с.5).

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) 31.10.2018 був зареєстрований як фізична особа-підприємець (номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 2 604 000 0000 007918) з основним видом діяльності за КВЕД - 46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами.

27.08.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис номер 26040060004007918 про припинення ОСОБА_1 підприємницької діяльності.

Ці обставини підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 06.09.2019 (а.а.с.28-35).

31.10.2018 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебував на загальній системі оподаткування, обліку та звітності, з 01.11.2018 по 27.08.2019 - на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності (2 група).

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , як особа з інвалідністю, звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, був застрахованою особою на добровільних засадах, самостійно визначав базу нарахування та сплачував єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Договір про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не укладався.

Ці обставини підтверджуються інформацією Головного управління ДПС у Рівненській області від 11.01.2020 №136-01-11 (а.а.с.62-63).

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 самостійно було сформовано та подано до контролюючого органу звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску форми №Д5 з додатком 5, а саме:

- звіт за період з листопада по грудень 2018 року від 28.01.2019 №9308878979, сума нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - 24500грн (а.с.26);

- звіт за період з січня по липень 2019 року від 02.09.2019 №3708, сума нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - 6426,42грн (а.с.27).

04.12.2019 до Сарненського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області надійшла заява ОСОБА_1 з відповідними додатками щодо виплати йому допомоги по тимчасовій непрацездатності згідно з листком непрацездатності серії АДХ №938772 за період з 26.03.2019 по 23.04.2019 (а.а.с.21-39).

На підставі заяви ОСОБА_1 від 04.12.2019 та листка непрацездатності серії АДХ №938772 з 26.03.2019 по 23.04.2019 Сарненським відділенням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області видано наказ від 04.12.2019 №277од "Про призначення та виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_1 " (а.с.36).

Вказаним наказом наказано призначити та виплатити ОСОБА_1 за рахунок коштів Фонду допомогу по тимчасовій непрацездатності по листку непрацездатності серії АДХ №938772 за період з 26.03.2019 по 23.04.2019 в розмірі 100% середньоденного доходу (670,73грн) за 24 календарних дні в сумі 16095,12грн.

На виконання наказу від 04.12.2019 №277од ОСОБА_1 було виплачено допомогу по тимчасовій непрацездатності по листку непрацездатності серії АДХ №938772 за період з 26.03.2019 по 23.04.2019 з одночасним утримання податку на доходу фізичних осіб та військового збору згідно з:

- платіжним дорученням від 27.12.2019 №1493 - виплачено позивачу 12956,57грн (а.с.38);

- платіжним дорученням від 27.12.2019 №1492 - перераховано військовий збір в сумі 241,43грн (а.с.39);

- платіжним дорученням від 27.12.2019 №1495 - перераховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 2897,12грн (а.с.40).

03.01.2020 ОСОБА_1 звернувся до Сарненського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області із заявою щодо надання мотивованої відмови та пояснень з приводу утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору з матеріального забезпечення за листком непрацездатності серії АДХ №938772 від 26.03.2019 (а.с.3).

Листом від 10.01.2020 №19-01-15/33 (а.а.с.4-5) Сарненське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області надало позивачу роз`яснення, за змістом якого допомога по тимчасовій непрацездатності нарахована (виплачена) фізичній особі-підприємцю Фондом соціального страхування є об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором, а фонд є податковим агентом щодо такого збору.

За рахунок коштів фонду ОСОБА_1 за листком непрацездатності АДХ №938772 від 26.03.2019 було призначено та виплачено 16095,12грн. Із зазначеної суми доходу здійснено нарахування та сплачено податок на доходи фізичних осіб за ставкою податку 18 відс. в сумі 2897,12грн, військовий збір - за ставкою 1,5 відс. в сумі 241,43грн.

Вважаючи дії відповідача щодо нарахування суми допомоги по тимчасовій непрацездатності та утримання з такої допомоги податку на доходи фізичних осіб та військового збору протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я відповідно до Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 №1105-XIV (далі - Закон №1105-XIV).

Відповідно до п.1 ч.2 ст.10 Закону №1105-XIV, Фонд соціального страхування України зобов`язаний забезпечувати фінансування та виплачувати матеріальне забезпечення, страхові виплати і надавати соціальні послуги, передбачені цим Законом.

Згідно зі ст.18 Закону №1105-XIV, страхуванню з тимчасової втрати працездатності підлягають фізичні особи - підприємці.

Частиною 1 ст.19 Закону №1105-XIV визначено, шо право на матеріальне забезпечення за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи. Це право виникає з настанням страхового випадку в період зайняття підприємницькою діяльністю.

Частиною 2 статті 22 Закону №1105-XIV встановлено, що допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми виплачується Фондом починаючи з шостого дня непрацездатності. Оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми проводиться за рахунок коштів роботодавця.

Відповідно до ст.30 Закону №1105-XIV, допомога по тимчасовій непрацездатності застрахованим особам, що здійснюють підприємницьку діяльність надається за місцем діяльності. У разі ліквідації (реорганізації) страхувальника та у період проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності, матеріальне забезпечення за страховими випадками призначається та виплачується робочим органом Фонду за місцем здійснення такої діяльності чи реєстрації місця проживання таких осіб у порядку, встановленому правлінням Фонду.

Виплату матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування України застрахованим особам у разі припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за страховими випадками, які настали у період здійснення діяльності, врегульовано Порядком надання матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування України застрахованим особам у разі ліквідації (реорганізації) підприємства, установи, організації, припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця або незалежної професійної діяльності, затвердженим постановою правління Фонду соціального страхування України від 10.10.2017 №54 (далі - Порядок №54).

У силу вимог п.2 Порядку №54, призначення та виплата матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування України у разі припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця здійснюються на підставі наказу керівника робочого органу Фонду.

Пунктом 4 Порядку № 54 визначено, що для отримання матеріального забезпечення по тимчасовій непрацездатності застрахована особа подає до робочого органу Фонду такі документи: заяву у довільній формі про надання матеріального забезпечення із зазначенням реквізитів банківської установи та номера поточного рахунку; листок непрацездатності; реєстраційний номер своєї облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); копію трудової книжки; копію першої - четвертої, одинадцятої - шістнадцятої сторінок паспорта; довідку з архівної установи про нараховану заробітну плату за відповідний розрахунковий період (помісячно) із зазначенням видів виплат та кількості відпрацьованих днів (годин), засвідчену в установленому порядку; у разі необхідності для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі сто відсотків середньої заробітної плати (доходу) застраховані особи, зазначені в абзаці п`ятому частини першої статті 37 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", додають копії відповідних посвідчень або інші документи, які підтверджують право на пільгу; у разі необхідності для підтвердження страхового стажу застрахованої особи - інформацію про сплачені суми єдиного внеску, отриману відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування"; у разі необхідності копію свідоцтва про народження дитини (для встановлення віку дитини при оплаті листка непрацездатності по догляду за хворою дитиною).

Відповідно до п.6 Порядку № 54, матеріальне забезпечення (допомога по тимчасовій непрацездатності та допомога по вагітності та пологах) за страховими випадками, які настали після 31.12.2010, розраховується із середньої заробітної плати (доходу), обчисленої на підставі відомостей Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, шляхом множення суми денної виплати, розмір якої встановлюється у відсотках середньоденної заробітної плати (доходу) залежно від страхового стажу, якщо його наявність передбачена законодавством, на кількість календарних днів, що підлягають оплаті.

Середньоденна заробітна плата (дохід) обчислюється відповідно до норм Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 № 439) (далі - Порядок №1266).

У силу вимог п.3 Порядку №1266, середньоденна заробітна плата (доход) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати (доходу), на яку нарахований єдиний внесок на кількість календарних днів провадження підприємницької діяльності у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин - тимчасова непрацездатність.

Відповідно до п.25 Порядку №1266, розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців перебування у трудових відносинах (з першого до першого числа) за останнім основним місцем роботи застрахованої особи, що передують місяцю, в якому настав страховий випадок; для осіб, у яких через деякий час погіршився стан здоров`я у зв`язку з раніше отриманим ушкодженням здоров`я внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, - перед настанням тимчасової непрацездатності.

Згідно з п.26 Порядку №1266, якщо застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше 12 календарних місяців за останнім основним місцем роботи, розрахунковий період визначається за фактично відпрацьовані календарні місяці (з першого до першого числа).

Згідно з листком непрацездатності серії АДХ № 938772, страховий випадок у ОСОБА_1 настав 26.03.2019.

Оскільки ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа - підприємець лише 31.10.2018, то з урахуванням вимог п.26 Порядку №1266 розрахунковим періодом у даному випадку буде період з 01.11.2018 по 28.02.2019 (фактично відпрацьовані календарні місяці з першого до першого числа місяця).

Судом встановлено, що до розрахункового періоду відповідачем включено чотири календарні місяці (з першого до першого числа) перед настанням страхового випадку - листопад, грудень 2018 року та січень, лютий 2019 року, із загальною кількістю 120 календарних днів.

Упродовж вказаного розрахункового періоду позивач був тимчасово непрацездатний зазначену кількість днів згідно з наступними листками непрацездатності (а.а.с.95-96):

- серії АДН №944252 - 20 днів (з 07.11.2018 по 26.11.2018);

- серії АДП №129807 - 27 днів (з 05.12.2018 по 31.12.2018);

- серії АДН №923047 - 18 днів (з 14.01.2019 по 31.01.2019);

- серії АДН №923047 - 10 днів (з 13.02.2019 по 22.02.2019).

Відповідно, із розрахункового періоду, згідно з пунктом 3 Порядку №1266, відповідачем виключено календарні дні тимчасової непрацездатності, які вже оплачено фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 , в тому числі за рахунок коштів Фонду соціального страхування України, в кількості 75 календарних днів, за які нараховано допомоги тимчасовій непрацездатності 130,2 тис. грн, з них: 105,9тис. грн за рахунок коштів Фонду (а.а.с.37, 97).

Таким чином, відповідачем правомірно до розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності позивача включено календарні дні, впродовж яких здійснювалася підприємницька діяльність та відповідно розрахована (пропорційно до зайнятості) сума доходу, яка визначалася фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 самостійно для у звітах про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску форми №Д5 за 2018, 2019 роки (а.а.с.26-27).

При цьому, суд вважає необґрунтованими твердження позивача про те, що самозайнята особа має право на отримання матеріального забезпечення (допомоги по тимчасовій непрацездатності), виходячи із сум сплати єдиного соціального внеску, а не із сум отриманого доходу, оскільки статтею 22 Закону №1105-XIV передбачено, що допомога по тимчасовій непрацездатності у формі матеріального забезпечення компенсує втрату доходу застрахованої особи. На ці обставини також не впливає факт укладення/неукладення позивачем, як особою з інвалідністю, договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з ч.3 ст.19 Закону №1105-XIV, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (займаються, зокрема, підприємницькою діяльністю, пов`язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності), мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до Закону №1105-XIV за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування України згідно із законом.

У свою чергу, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, урегульовано Податковим кодексом України.

Оподаткування доходів фізичних осіб - підприємців, платників єдиного податку (яким на момент настання страхового випадку був позивач) регламентовано главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України.

Підпунктом 4 пункту 292.11 статті 292 Податкового кодексу України передбачено, що до складу доходу фізичної особи - підприємця - платника єдиного податку, визначеного ст.292 Кодексу, не включаються, зокрема, суми коштів цільового призначення, що надійшли від фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, дохід у вигляді матеріального забезпечення (допомоги по тимчасовій непрацездатності), який виплачується фондом загальнообов`язкового державного соціального страхування, не включається доходу фізичної особи - підприємця, проте оподатковується за загальними правилами, встановленими Податковим кодексом України для платників податків - фізичних осіб.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб податком на доходи фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, підпунктом 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 якого передбачено винятки, за якими отримані доходи платника податку не включаються до його загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

Винятки, передбачені цим підпунктом, не поширюються на виплату заробітної плати, грошової (вихідної) допомоги при виході на пенсію (у відставку) та виплату, пов`язану з тимчасовою втратою працездатності.

У силу вимог пп.14.1.180 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) оду (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 розділом IV цього Кодексу.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст.168 Податкового кодексу України податковим агентом.

Дохід, отриманий фізичною особою - підприємцем, у вигляді матеріального забезпечення (допомоги по тимчасовій непрацездатності) від фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування оподатковується податком на доходи фізичних осіб на загальник підставах, а фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування є податковим агентом щодо такого доходу.

Таким чином, Фонд соціального страхування України є податковим агентом щодо податку на доходи ОСОБА_1 , який виплачувався йому Сарненським відділенням у виді допомоги по тимчасовій непрацездатності за страховим випадком, що настав 26.03.2019 в період зареєстрованої підприємницької діяльності з 31.10.2018 по 27.08.2019.

Суд зазначає, що ОСОБА_1 не є податковим агентом щодо самого себе за вказаним доходом, оскільки отримував допомогу у органі Фонду соціального страхування як фізична особа, що припинила підприємницьку діяльність, а не як самозайнята особа.

Об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст.163 Податкового кодексу України (пп.1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

У силу вимог п.163.1 ст.163 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включаються інші доходи, крім зазначених у ст.165 Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту (пп.1.3 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст.168 Податкового кодексу України податковим агентом.

Отже, дохід, отриманий фізичною особою - підприємцем, у виді матеріального забезпечення (допомоги по тимчасовій непрацездатності) від фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування оподатковується податком на доходи фізичних осіб та військовим збором на загальних підставах, а фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування є податковим агентом щодо такого доходу.

Податковий агент під час нарахування (виплати, надання) оподатковуваного доходу зобов`язаний утримувати військовий збір із суми такого доходу за його рахунок (у силу вимог п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України).

Таким чином, Сарненським відділенням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області нарахування та виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_1 за листком непрацездатності серії АДХ №938772 проведено на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством. Зокрема, нараховано допомогу по тимчасовій непрацездатності, як особі, що припинила підприємницьку діяльність, в сумі 16095,12грн - перераховано платіжним дорученням від 27.12.2019 №1493 в сумі 12956,57грн; із зазначеної суми перераховано платіжним дорученням від 27.12.2019 № 1492 військовий збір в сумі 241,43грн (1,5 % від 16095,12грн), платіжним дорученням від 27.12.2019 №1495 - податок на доходи фізичних осіб в сумі 2897,12грн (18 % від 16095,12грн).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що дії відповідача при проведенні нарахування та виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності позивачу були обґрунтованими, безсторонніми, добросовісними, розсудливими, своєчасними та вчинялися із дотриманням принципу рівності перед законом усіх отримувачів коштів Фонду соціального страхування України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Відтак, у задоволенні позову суд відмовляє.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України у суду відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області (вул.Кавказька, буд.2, м.Рівне, 33028, код за ЄДРПОУ 41313357) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 04 серпня 2020 року.

Суддя О.М. Дудар