Рішення № 90781183, 04.08.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

04 серпня 2020 р. № 400/2207/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенко В. В. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до:Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), пр-т Миру, 46/1,Миколаїв,54056 про:скасування постанов від 21.05.2020р. ВП №52008785, ВП №62157324,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду з позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з вимогами скасувати постанову про стягнення виконавчого збору ВП №52008785 від 21.05.2020, винесену Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), скасувати постанову про відкриття провадження ВП №62157324 від 21.05.2020, винесену Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Позивачка вважає, що по-перше, відповідачем невірно визначено суму виконавчого збору, оскільки ОСОБА_1 є боржником не на всю суму стягнення, а лише у межах суми прийнятої спадщини – 571986 гривень. По-друге, позивачкою та кредитором було врегульовані боргові відносини договором про погашення кредитної заборгованості за кредитним договором №86 від 19.08.2018. Зазначеним договором банком було прощено борг на суму 14622,53 доларів США. По-трете, боржником (позивачкою) добровільно погашено 7200 доларів США (ще 14622,53 доларів США погашено прощенням боргу), тобто відбулось повне фактичне добровільне виконання рішення суду в повному обсязі, а саме у розмірі 571986 гривень. Відповідно до п.3 ч.1 ст.45 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір стягується у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основної винагороди приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми. Отже, підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.

Відповідач позов не визнав, надав відзив, в якому просив в задоволенні позову відмовити. Свою позицію, відповідач аргументував тим, що на примусовому виконанні перебувало виконавче провадження з виконання виконавчого листа по зверненню стягнення на предмет іпотеки. Оскільки 21.05.2020 державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець був зобов`язаний відповідно до вимог ч.3 ст.40 та ст.27 Закону винести постанову про стягнення виконавчого збору. У позовній заяві робиться акцент на те, що постанову про стягнення виконавчого збору належало б постановляти у редакції Закону України «Про виконавче провадження», яка діяла у липні 2018 року, незважаючи на те, що постанова про стягнення виконавчого збору постановлена 21.05.2020. Позивач не враховує, що норма була змінена Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо створення економічних передумов для посилення захисту прав дитини на належне утримання» у редакції від 01.01.2020, зокрема у ч.2 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» слова «фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом» замінено словами «підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів». За таких обставин, норма права змінилась, та правова позиція Верховного Суду у справі №553/196/18 від 11.09.2019 не є актуальною до цього випадку.

Суд розглянув справу 04.08.2020, відповідно до вимог ст.287 КАС України, без проведення судового засідання, з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» та Рішення Ради суддів України від 17.03.2020 №19, в порядку письмового провадження, на підставі матеріалів справи.

Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.

19.06.2008 р. ОСОБА_2 отримав в ПАТ «Креді Агріколь Банк» кредит в розмірі 370000 доларів США.

28.12.2010 р. ОСОБА_2 помер, а його спадкоємцем стала ОСОБА_1 .

В серпні 2011 р. ПАТ «Креді Агріколь Банк» звернувся до Ленінського районного суду м. Миколаєва з цивільним позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в сумі 466229,52 доларів США, що еквівалентно на той час 373450 гривень.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27.12.2012 та рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справа апеляційного суду Миколаївської області від 14.08.2013 у цивільній справі №2/1416/228/2012 позов ПАТ «Креді Агріколь Банк» задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 571986 гривень.

Зазначені рішення мотивовані тим, що відповідно до ст.1282 Цивільного кодексу України спадкоємець відповідає перед кредиторами спадкодавця, лише в межах вартості майна, одержаного у спадщину, а саме домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 .

Судами було визначено розмір успадкованого ОСОБА_1 майна в розмірі 571986 гривень.

15.07.2016 рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва задоволено позов ПАТ «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 , для погашення заборгованості за кредитним договором від 19.06.2008.

26.07.2016 Ленінським районним судом м. Миколаєва видано виконавчий лист №489/852/16-ц, про звернення стягнення на предмет іпотеки – домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 .

22.08.2016 державним виконавцем на підставі зазначеного виконавчого листа відкрито виконавче провадження №52008785.

16.05.2018 ПАТ «Креді Агріколь Банк» уклав договір про погашення заборгованості за кредитним договором від 19.06.2008 з ОСОБА_3 , відповідно до якого сторони домовилися, що спадкоємець вносить в якості погашення 7200 доларів США, а банк прощає їй заборгованість в розмірі 14622,53 доларів США. Зазначеним договором загальний розмір зобов`язань ОСОБА_1 перед банком визначено в розмірі 571986 гривень, тобто в межах визначених рішеннями суду у цивільній справі №2/1416/228/2012.

23.07.2018 ПАТ «Креді Агріколь Банк» повідомив державного виконавця листом за №76612-560 про виконання ОСОБА_3 кредитних зобов`язань за виконавчим листом №489/852/16-ц.

21.05.2020 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

21.05.2020 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову про стягнення виконавчого збору з боржника ОСОБА_1 в розмірі 43059,70 доларів США.

21.05.2020 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №62157324 по стягненню з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 43059,70 доларів США.

Відповідно до ч.2 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на травень 2020 р.) виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» яка діяла до 28.08.2018 - виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Таким чином, Закон по різному регулював питання стягнення виконавчого збору на час виникнення підстав для закінчення виконавчого провадження - липень 2018 р., та на час винесення постанови про закінчення виконавчого провадження – травень 2020 р.

Станом на липень 2018 р., державний виконавець мав право на стягнення виконавчого збору у разі 1) фактичного виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 2540/3203/18).

Натомість, вже в травні 2020 р., державний виконавець мав право на стягнення виконавчого збору від суми, що підлягала стягненню за виконавчим документом, незалежно від вжиття ним заходів примусового виконання, що призвели до фактичного виконання.

Вирішуючи спір щодо того, в редакції на якій час необхідно застосовувати ч.2 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження», суд звертає увагу на ч.2 ст.39 цього Закону, відповідно до якої постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

З самої постанови державного виконавця від 21.05.2020 про закінчення виконавчого провадження, вбачається, що про обставини, які є підставами для закінчення виконавчого провадження йому стало відомо ще 23.07.2018 з листа ПАТ «Креді Агріколь Банк». Тобто, відповідно до вимог ч.2 ст.39 Закону, державний виконавець повинен був закінчити виконавче провадження ще в липні 2018 р., в період коли діяла більш сприятлива для боржника редакція ч.2 ст.27 Закону, яка містила вимогу про фактичне стягнення виконавцем боргу.

Таким чином, саме противоправна бездіяльність державного виконавця, невиконання ним вимог ч.2 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», несвоєчасне ухвалення ним рішення про закінчення виконавчого провадження, призвело до штучного затягування виконавчого провадження, що в свою чергу призвело до юридичної колізії внаслідок зміни законодавства за цей час.

Відповідно до вимог принципу правової визначеності правозастосовчий орган у випадку неточності, недостатньої чіткості, суперечливості норм позитивного права має тлумачити норму на користь невладного суб`єкта (якщо однією зі сторін спору є представник держави або органу місцевого самоврядування), адже якщо держава нездатна забезпечити видання зрозумілих правил, то саме вона і повинна розплачуватися за свої прорахунки. Це так зване правило пріоритету норми за найбільш сприятливим для особи тлумаченням.

У такому випадку, суд приходить до висновку, що на спірні правовідносини розповсюджуються норми Закону України «Про виконавче провадження» на той час, коли державний виконавець повинен був закінчити виконавче провадження, тобто в редакції до 28.08.2018 р., які є більш сприятливі для боржника, а не владного суб`єкту.

Оскільки, фактичне повне виконання за виконавчим документом відбулося внаслідок врегулювання спору між боржником та кредитором (частково добровільно погашення та частково прощення боргу), а не в наслідок вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень, у цьому випадку немає підстав для стягнення виконавчого збору.

Крім того, державним виконавцем навіть помилково визначено суму виконавчого збору - 43059,70 доларів США.

Державним виконавцем обраховано зазначену суму, як 10% від суми 430597,02 доларів США. Але, зазначена сума це сума загальної заборгованості померлого ОСОБА_2 за кредитним договором від 19.06.2008 р.

Натомість, позивачка, як спадкоємець ОСОБА_2 відповідає перед банком не на всю суму його заборгованості, а лише на суму вартості успадкованого майна - 571986 гривень, що підтверджено відповідними судовими рішенням в порядку цивільного судочинства.

Предметом виконання за виконавчим листом №489/852/16-ц не є стягнення 430597,02 доларів США, а є звернення стягнення на нерухоме майно – домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 . При цьому, у виконавчому листі навіть зазначено вартість цього майна – земельної ділянки 206500 гривень, будинку – 349000 гривень, всього 555500 гривень.

Сума 430597,02 доларів США у виконавчому листі, зазначена у контексті загальної заборгованості позичальника за договором, а не як сума, яку необхідно стягнути з позивачки.

Таким чином, немає ніяких підстав обраховувати суму виконавчого збору від суми 430597,02 доларів США, оскільки вона не є сумою, що підлягає примусовому стягненню за виконавчим документом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що постанови відповідача від 21.05.2020 про стягнення виконавчого збору ВП №52008785 та про відкриття виконавчого провадження №62157324 є протиправними та підлягають скасування, а позов задоволенню у повному обсязі.

Сплачена позивачем сума судового збору в розмірі 11 350,80 грн відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 287 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (пр-т Миру, 46/1,Миколаїв,54056 43315529) задовольнити.

2. Скасувати постанову про стягнення виконавчого збору ВП №52008785 від 21.05.2020, винесену Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сазоновим Д.К.

3. Скасувати постанову про відкриття провадження ВП №62157324 від 21.05.2020, винесену Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сазоновим Д.К.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (пр-т Миру, 46/1,Миколаїв,54056 43315529) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 11 350,80 гривень (одинадцять тисяч триста п`ятдесят грн вісімдесят коп).

4. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя В. В. Біоносенко