Рішення № 90781182, 04.08.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2020 р. № 400/2282/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ з особливостями, передбаченими статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача:Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), вул. Богдана Хмельницького, 34, м. Одеса, Одеська область, 65007 про:визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:

визнати протиправною бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), надалі – Управління або відповідач, яка полягає у незверненні до Миколаївського окружного адміністративного суду із заявою про зміну способу і порядку виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2020 у справі № 400/2779/18;

зобов`язати Управління звернутись до Миколаївського окружного адміністративного суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення від 10.02.2020 у справі № 400/2779/18, оскільки наявні обставини, які ускладнюють або унеможливлюють виконання судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 , зокрема, вказав, що боржник у виконавчому провадженні (Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, надалі – ГУ ПФУ або боржник) не виконав назначене вище рішення суду в частині виплати суми перерахунку пенсії, причиною невиконання вказав вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат» (надалі – Постанова № 649). Оскільки, на думку позивача, норми Постанови № 649 ускладнюють (унеможливлюють) виконання судового рішення, державний виконавець був зобов`язаний звернутись до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання цього рішення, як це передбачено частиною другою статті 7 Закону України від 05.06.2012 № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (надалі – Закон № 4901). Невиконання цього обов`язку стало підставою для звернення позивача до суду.

Управління позов не визнало, зазначило у відзиві (арк. спр. 74-78), що державний виконавець діяв відповідно до норм Закону України ід 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (надалі – Закон № 1404), а зміна способу і порядку виконання судового рішення допускається за заявою позивача (а не тільки за заявою виконавця).

Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу в порядку письмового провадження.

Як встановлено судом на підставі наданих відповідачем копій матеріалів виконавчого провадження, 28.02.2020 Миколаївський окружний адміністративний суд, на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2020 у справі № 400/2779/18, видав виконавчий лист про зобов`язання ГУ ПФУ перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію в розмірі 80% грошового забезпечення, визначеного станом на 01.03.2018, з 01.01.2018, з урахуванням вже виплачених сум (арк. спр. 81).

За заявою позивача від 11.03.2020 (надійшла до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Управління 16.03.2020, арк. спр. 80) 17.03.2020 державний виконавець відкрив виконавче провадження № 61569211 з виконання зазначеного вище виконавчого листа.

Згідно з постановою про відкриття виконавчого провадження (арк. спр. 83), боржник мав виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

Листом від 24.03.2020 № 1400-08-01-8/13608 (надійшов до державного виконавця 02.04.2020, арк. спр. 90-92) ГУ ПФУ, з посиланням на відповідні документи, повідомило про те, що 20.02.2020 воно провело перерахунок пенсії позивача, про що ОСОБА_1 був поінформований листом; визначило суму доплати за перерахунком за період з 01.01.2018 по 29.02.2020 – 16 906,44 грн.; у березні 2020 року виплатило частину суми доплати (685,86 грн., за період з 10.02.2020 по 29.02.2020). Також боржник просив державного виконавця винести постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404 (в зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом) і пояснив, що виплату решти суми (16 220,58 грн.) буде здійснено відповідно до норм Постанови № 649.

03.05.2020 ОСОБА_1 звернувся до державного виконавця із заявою (надійшла 07.05.2020), що містила прохання звернутись до Миколаївського окружного адміністративного суду із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення (арк. спр. 103-104).

Листом від 01.06.2020 (арк. спр. 105-107) за підписом начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Управління позивачу було роз`яснено його право на звернення до суду з відповідною заявою.

07.06.2020 позивач повторно звернувся до державного виконавця з цього ж питання (арк. спр. 108), при цьому у заяві вказав, що способом виконання судового рішення є зобов`язання ГУ ПФУ «… негайно (без відстрочення) здійснити перерахунок та виплату пенсії … у розмірі в розмірі 80% грошового забезпечення визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2018 року, з урахуванням вже виплачених сум без використання при такій виплаті постанови Кабінету Міністрів України чи інших нормативно правових актів (постанова № 649 від 22.08.2018 року тощо), які надають боржнику можливість для відстрочення чи розстрочення виплат …».

Постановою від 20.07.2020 ВП № 61569211 (арк. спр. 110-112) державний виконавець, на підставі статей 63, 75 Закону № 1404, наклав на боржника штраф в сумі 5 100 грн. за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Як зазначено у частині першій статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Відповідно, ОСОБА_1 як стягувач має право безпосередньо звернутись до Миколаївського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення (зміну) способу або порядку виконання рішення.

Згідно з частиною третьою статті 33 Закону № 1404, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Отже, звернення (за заявою сторони) до суду із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення є правом, а не обов`язком виконавця.

Щодо посилань ОСОБА_1 на частину другу статті 7 Закону № 4901 суд зауважив таке.

Відповідно до статті 7 («Особливості виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна») Закону № 4091, виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2020 у справі №400/2779/18 не є рішенням про зобов`язання державного органу (державного підприємства, юридичної особи) вчинити певні дії щодо майна.

Норми Закону № 4901 не регулюють порядок виконання рішення суду про зобов`язання ГУ ПФУ здійснити перерахунок пенсії та виплачувати пенсію.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відсутність у державного виконавця обов`язку звернутись до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

За таких обставин, суд відхилив як помилкові доводи ОСОБА_1 про відповідну протиправну бездіяльність відповідача та визнав, що підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись статтями 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Богдана Хмельницького, 34, м. Одеса, Одеська область, 65007, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 43315529) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна