Ухвала суду № 90772024, 03.08.2020, Окнянський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Красноокнянський районний суд Одеської області)

Красноокнянський районний суд Одеської області

Справа № 506/171/16-к

Провадження № 1-кп/506/10/20

У Х В А Л А

про продовження запобіжного заходу

03.08.2020смт. Окни

Красноокнянський районний суд Одеської області в складі

головуючого судді Чеботаренко О.Л.

секретаря Паламарчук М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Окни клопотання прокурора по кримінальному провадженню, внесеному в ЄРДР 10.02.2016 року за №12016160350000061 про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.м.т. Черняхів Житомирської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , мешканця АДРЕСА_2 , громадянина України, з середньою освітою, одруженого, тимчасово не працює, раніше судимого: 12.02.2014 року Черняхівським районним судом Житомирської області за ч.ч.2, 3 ст.185, ст.75 КК України - до 4 років позбавлення полі, з випробуванням з іспитовим строком 3 роки,

у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст.185 ч.3, 289 ч.2 КК України,

за участю сторони обвинувачення

прокурора Федосєєва С.В.

потерпілого ОСОБА_2

представника потерпілого адвоката Кресюна В.А.

та сторони захисту

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Стецюка І.П.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що 26 листопада 2015 року о 20:00 год., спільно з особою, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, проникли в приміщення літньої кухні, яка належить ОСОБА_2 та яка розташована в с. Чорна Окнянського району Одеської області, з метою особистого збагачення, за попередньою змовою групою осіб, умисно, таємно викрали: свинячу ніжку вагою 2,5 кг - вартістю 75 грн за 1 кг, на загальну суму 187,5 грн., чоловічі берци 42 розміру б/в - вартістю 200 грн., спортивні штани теплі синтепонові б/в - вартістю 120 грн., штани спортивні б/в - вартістю 75 грн., спортивні штани марки «Адідас» б/в - вартістю 100 грн., сорочку вельветову б/в - вартістю 160 грн., мобільний телефон марки «Соні Еріксон» б/в - вартістю 300 грн., шапку спортивну в`язану б/в - вартістю 45 грн., мобільний телефон марки «Міні» б/в вартістю 200 грн., ліхтар «поліцейський» б/в вартістю 225 грн., ліхтар на світло діодах б/в - вартістю 175 грн., бінокль 12 кратний б/в вартістю 550 грн, троє чоловічих плавок вартістю 40 грн., за одні, а всього на зальну суму 120 грн, годинник марки «Повод», разом із золотим браслетом із трьома різновидами золота (червоне, жовте, біле ) вартістю - 78 240 грн., дві пари сережок марки «Тюсо» вартістю 430 грн., за одну пару, а всього на зальну суму 860 грн., годинник марки «ulysse-nardin», разом з каучуковим ланцюгом вартістю 1250 грн., перстень чоловічий золотий із платиною із вставками натуральних камінців вартістю 10 800 грн., золотий затискач на краватку, разом із золотим ланцюгом вартістю 19 200 грн.. Крім того, ОСОБА_1 спільно з особою, матеріали якої виділені в окреме провадження, проникли до майстерні, яка розміщена на території того ж господарства, звідки таємно викрали електродриль марки «Макіта» б/в - вартістю 320 грн., куто-шліфовальну машинку марки «ДВТ» б/в - вартістю 270 грн., бензопилу «Shtil 180» б/в - вартістю 2000 грн.

Відповідно до обвинувального акту, своїми протиправними неправомірними діями ОСОБА_1 та особа, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, спричинили потерпілому матеріальних збитків на загальну суму - 115 401, 5 гривень.

Крім того, ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що 26.11.2015 року близько 20 годині 00 хвилин, спільно з особою, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, шляхом пошкодження замка вхідних дверей, проникли в господарське приміщення, яке належить ОСОБА_2 та розташоване за адресою: с. Чорна Окнянського району Одеської області, скориставшись відсутністю господаря, без його дозволу (незаконно), умисно, повторно заволоділи його мотоциклом «Ява» 350 д.н. НОМЕР_1 , рама № НОМЕР_2 , вартістю 4700 гривень, чим спричинив потерпілому матеріальних збитків на загальну суму 70070 гривень.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строк застосування якого закінчується 17 серпня 2020 року, посилаючись на те, що до закінчення дії запобіжного заходу розглянути кримінальне провадження по суті неможливо, а підстави для зміни запобіжного заходу відсутні, так як ризики залишились такими ж. Так, останній обвинувачується у скоєнні тяжких злочинів та ухиляється від суду, а саме: із 17 судових засідань був відсутній без поважних причин у 12 засіданнях та на одне судове засідання з`явився у стані алкогольного сп`яніння; ухвалами суду від 29.02.2018 р., 19.09.2018 року до ОСОБА_1 застосовувались приводи; останній зухвало відноситься до скоєних кримінальних правопорушень, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду вказаного кримінального провадження, до суду не з`являється. Тому, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, обвинуваченому ОСОБА_1 необхідно продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Потерпілий та його представник клопотання прокурора підтримали.

Обвинувачений проти задоволення клопотання прокурора не заперечував.

Захисник залишив розгляд клопотання прокурора на розсуд суду.

Вислухавши думки учасників процесу щодо заявленого клопотання, суд приходить до наступного.

Згідно ст.29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

П. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд зобов`язаний розглянути питання щодо доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.

Згідно з ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України - запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Так, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185 та ч.2 ст.289 КК України.

Відповідно до ст.12 КК України, злочини, скоєння яких інкримінується ОСОБА_1 , відносяться до тяжких злочинів, за які передбачено максимальне кримінальне покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років.

В п.79 рішення у справі «Харченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.

Також суд бере до уваги рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» від 06 квітня 2000 року, за яким тримання під вартою є виправданим у тому випадку, якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

Суд бере до уваги, що відповідно в п.60 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Єлоєв проти України» зазначено, що зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою.

Так, при вирішенні клопотання прокурора щодо продовження дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 , суд виходить з того, що ухвалою судді Красноокнянського районного суду Одеської області від 20 лютого 2020 року щодо ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою із застосуванням альтернативного запобіжного заходу у виді застави із визначенням розміру застави - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 168160 грн. Ухвалами від 13 квітня 2020 року та 09 червня 2020 року строк дії запобіжного заходу продовжено та він закінчується 17 серпня 2020 року.

При обранні відносно обвинуваченого запобіжного заходу суддею було враховано як особу обвинуваченого, так і ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_1 може переховуватися від суду, оскільки останній тривалий час ухилявся від явки до суду і таким чином перешкоджав кримінальному провадженню.

Так, обвинувачений ОСОБА_1 неодноразово викликався в судові засідання, а саме на: 13.02.2018 року, 15.03.2018 року, 17.04.2018 року, 08.05.2018 року, 12.06.2018 року, 04.07.2018 року, 20.07.2018 року, 29.08.2018 року, 19.09.2018 року, 10.10.2018 року, 01.11.2018 року, 27.11.2018 року, 19.12.2018 року ,15.01.2019 року, 06.02.2019 року, 27.02.2019 року, 21.03.2019 року, 11.04.2019 року, 23.04.2019 року, 04.06.2019 року, 26.06.2019 року, 17.07.2019 року, 31.07.2019 року, 28.08.2019 року, 18.09.2019 року, 02.10.2019 року, 30.10.2019 року, 20.11.2019 року, 24.12.2019 року, 16.01.2020 року, 13.02.2020 року, однак в жодне із судових засідань обвинувачений не з`явився та про причини неявки суд або не повідомляв, або посилався на неможливість явки у судові засідання через нібито відсутність квитків для проїзду (3 засідання), або через нібито фінансові проблеми (16 засідань), за виключенням декількох неявок через хворобу, тоді як судові повістки, які за згодою ОСОБА_1 , направлялися йому у виді смс-повісток, останнім отримувалися.

Ухвалами від 17.04.2018 року та 29.08.2018 року на обвинуваченого накладалося грошове стягнення.

Крім того, 29.08.2018 року, 10.10.2018 року та 26.06.2019 року були постановлені ухвали про привід обвинуваченого, однак встановити його місце знаходження співробітникам поліції не надалось можливим.

До того ж суд враховує і тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винним, оскільки санкції статей, які йому інкримінуються, передбачають покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років, і ці ризики на даний час не змінилися та не відпали.

Таким чином, зазначені обставини свідчать про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України і тому, вирішуючи питання щодо запобіжного заходу, суд, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, має забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти загально-суспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Суд враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Проте, розглядаючи можливість застосування альтернативного запобіжних заходів, суд, враховуючи вищезазначене, відповідно до приписів ст.183 КПК України, вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Тому суд вважає, що ризики не зменшились і інший запобіжний захід не буде сприяти належній процесуальній поведінці обвинуваченого, яка під час судового розгляду не була бездоганною, до того ж, обвинувачений не надав доказів наявності постійного місця роботи, джерела його доходів не відомі. Дані обставини свідчать про відсутність підстав для застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, до того ж продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, окрім іншого, також необхідно для забезпечення розгляду судового провадження, розглянути яке до закінчення строку перебування обвинуваченого під вартою (до 17 серпня 2020 року) неможливо.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 із застосуванням альтернативного запобіжного заходу у виді застави строком на 60 діб, задовольнивши клопотання прокурора.

Керуючись ст.ст.187, 188, 190, 331, 372 КПК України,

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на період судового розгляду справи, але не більше ніж на шістдесят днів - до 11.00 год. 16 жовтня 2020 року включно із застосуванням альтернативного запобіжного заходу у виді застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб – 168160 грн (сто шістдесят вісім тисяч сто шістдесят гривень), з покладанням обов`язків, визначених ухвалою Красноокнянського районного суду Одеської області від 20.02.2020 року.

Застава може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Одеській області (отримувач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, код отримувача (ЄДРПОУ) 26302945, банк отримувача: ДКСУ м.Київ, код банку отримувача 820172 р/р UA418201720355249001000005435, призначення платежу: застава за ОСОБА_1 згідно ухвали Красноокнянського районного суду Одеської області №506/171-16-к від 03.08.2020 року).

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документа з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

У разі внесення застави обвинуваченого ОСОБА_1 звільнити з-під варти.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

На ухвалу може бути подана апеляція до Одеського апеляційного суду через Красноокнянський районний суд протягом семи днів з моменту проголошення.

Повну ухвалу суду оголошено 04.08.2020 року о 09.00 год.

Суддя О. Л. Чеботаренко