Рішення № 90771796, 28.07.2020, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/16451/19

Провадження №2/523/782/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2020 р. м.Одеса

Суворовський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді - Дяченко В.Г.

за участю секретаря судового засідання - Мица А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення зобов`язання шляхом передання відступного

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з вимогами про визнання дійсним договору про припинення зобов`язання щодо повернення суми боргу у розмірі 5000,00 доларів США, що є еквівалентом 124400,00 грн., укладений 15.07.2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , внаслідок передання відступного.

Також позивач просить визнати за нею право власності на частину нерухомого майна, що розташоване в АДРЕСА_1 , а саме 45/10000 частин нежитлових будівель спортивно-човнової станції «Причал №193», загальною площею 3293,30 кв.м., який складається з боксу № НОМЕР_1 в літері «З» у складі приміщень: І поверх-11-веранда площею 6,30 кв.м., 12- основне площею 8,50 кв.м., загальною площею 14,80 кв.м., основною площею – 8,580 кв.м.

Позов обгрунтовується тим, що 15.07.2018 року між позивачем та ОСОБА_3 укладено договір позики на виконання якого позивач передала ОСОБА_3 5000 доларів США, а останній зобов`язався повернути кошти за першою вимогою про що склав розписку.

Умовою договору також була обставина, що у разі неможливості повернення коштів, ОСОБА_3 зобов`язується переоформити на ОСОБА_1 належне йому нерухоме майно - що розташоване в АДРЕСА_1 , а саме 45/10000 частин нежитлових будівель спортивно-човнової станції «Причал №193», який складається з боксу №110.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, спадщину прийняв онук померлого, що є відповідачем по справі.

25.08.2019 року позивач звернулась до відповідача про повернення боргу.

У вересні 2019 року відповідач пояснив позивачу про неможливість виконання зобов`язання через відсутність коштів та заявив про згоду на передачу відступного згідно умов договору і переоформлення спірного майна на позивача.

Позивач посилається на положення ст.ст. 182, 598, 600, 611, 628, 1049, 1231, 1268 ЦК України, ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідач надав суду відзив на позов у якому з позовними вимогами згоден, підтвердив обставини що викладені в позовній заяві, просив розглядати справу без його участі.

Ухвалою суду відмовлено у прийняті визнання позову відповідачем через його суперечність закону.

В судовому засіданні представник позивача підтримав правову позицію викладену у позовній заяві.

Судом встановлено:

Відповідно до договору купівлі-продажу від 19.04.2016 року ОСОБА_3 прийняв у власність нерухоме майно, що розташоване в АДРЕСА_1 , а саме 45/10000 частин нежитлових будівель спортивно-човнової станції «Причал №193», загальною площею 3293,30 кв.м., який складається з боксу № НОМЕР_1 в літері «З» у складі приміщень: І поверх-11-веранда площею 6,30 кв.м., 12- основне площею 8,50 кв.м., загальною площею 14,80 кв.м., основною площею – 8,580 кв.м.

15.07.2018 року ОСОБА_3 склав розписку відповідно до якої він отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 5000 доларів США та зобов`язався повернути кошти за першою вимогою. В разі неповернення коштів ОСОБА_3 зобов`язався переоформити на ОСОБА_1 курінь-бокс № НОМЕР_1 спортивно-човнової станції «Причал №193», що розташований в АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

Згідно відповіді Малиновської державної нотаріальної контори у місті Одеса від 11.03.2020 року, спадкова справа до майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 – не заводилась.

Сторони визнали обставини звернення позивача до відповідача у вересні 2019 року з вимогою про повернення боргу та передачу відповідачем позивачу правовстановлюючих документів на нерухоме майно.

Згідно ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно з правовою позицією ВСУ, висловленою у постанові від 02.07.2014 у справі № 6-79цс14, відповідно до норм ст. ст. 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов`язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.

Згідно ст. 600 ЦК України зобов`язання припиняється за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами.

Відповідно до ч.2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Сутність відступного передбачає заміну виконання зобов`язання якимись іншими діями. Розмір відступного встановлюється сторонами, тобто може і не збігатися з розміром основного зобов`язання.

До форми договору відступного застосовується норма ст.654 ЦК України, а саме, зміна або розірвання договору вчиняється в тій же формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Договір відступного є реальним.

Реальним є договір, який вважається укладеним не з моменту досягнення сторонами угоди, а з моменту здійснення першої дії.

Виходячи з норми ст.600 ЦК, можна зробити висновок, що зобов`язання припиняється не просто за згодою сторін, а в результаті передання боржником кредиторові відступного, тобто договір про передачу відступного вважається укладеним не з моменту досягнення згоди сторонами, а з моменту здійснення дії. Це стосується як ситуацій, коли договір про передачу відступного укладений після порушення первинного зобов`язання, так і коли умова про передачу відступного обумовлена при укладанні первинного договору.

Відповідач у відзиві вказав, що всі документи щодо спірного нерухомого майна передав позивачу після смерті власника майна – ОСОБА_3 .

Суд визначає, що 15.07.2018 року укладено договір позики між ОСОБА_4 та позивачем на підтвердження якого складено розписку з умовами його виконання, однак договір відступного не був укладений 15.07.2018 року, через відсутність доказів вчинення реальних дій сторонами договору направлених на його виконання.

Дії на підтвердження укладення договору про передачу відступного вчинені іншою особою яка не є стороною договору та відсутні докази наявності в цієї особи прав визначених ст.ст.1216, 1223 ЦК України.

Дійсним може бути визнано укладений нікчемний правочин і законодавство не передбачає визнання дійсним правочин який не укладений, а тому позовна вимога про визнання дійсним договору про припинення зобов`язання щодо повернення суми боргу задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги про визнання права власності на нерухоме майно.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: 1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов`язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права); 2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позивачем не доведено порушення, невизнання та/або оспорення його прав як власника спірного нерухомого майна відповідачем, як і не доведено того, що відсутність правовстановлюючих документів перешкоджає у реалізації останнім права на володіння, користування та/або розпорядження спірним об`єктом нерухомого майна.

Зазначене кореспондується з правовими висновками викладеними у постанові Верховного Суду від 13.05.2019 року по справі №905/494/18.

Отже, зазначена позовна вимога задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 5, 6, 10, 263-265 ЦПК України суд,

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення зобов`язання шляхом передання відступного.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлено 31.07.2020 року.

Суддя