Рішення № 90769450, 30.07.2020, Київський районний суд м. Одеси

____________________

справа № 520/8352/19

провадження № 2/947/603/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2020 року м. Одеса

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Літвінової І.А.,

секретар судового засідання – Молодов В.С.

розглянув в закритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 520/8352/19 за позовом ОСОБА_1 , як законного представника малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ОСОБА_3 , треті особи: Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, Прокуратура Одеської області, Київська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, ОСОБА_4 , про визнання права користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Одеси звернулась ОСОБА_1 , як законний представник малолітньої ОСОБА_5 , 2016 р.н., та просить визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітньою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 АДРЕСА_3 ).

В обґрунтування позову зазначає, що відповідач ОСОБА_3 , з родиною в складі двох осіб – він та дочка ОСОБА_2 , 2016 р.н., отримав службову квартиру АДРЕСА_4 . Квартира складається з однієї кімнати житловою площею 24 кв.м., загальною площею 45,6 кв.м. 07.11.2017 року відповідачу був виданий ордер на дану службову квартиру на двох осіб: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Проте відповідач не визнає право користування малолітньої дочки ОСОБА_2 та її матері ОСОБА_1 житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_5 .

Ухвалою суду від 20.05.2019 року за позовною заявою ОСОБА_1 , як законного представника малолітньої ОСОБА_5 , 2016 р.н. відкрито провадження у цивільній справі № 520/8352/19. Розгляд справи призначено провести за правилами загального позовного провадження в закритому судовому засіданні. Третіми особами було залучено: Київську районну адміністрацію Одеської міської ради, як орган опіки та піклування та ОСОБА_4 , як відповідального наймача трикімнатної квартири загальною площею 65,10 кв.м. за адресою: АДРЕСА_6 , де з 2017 року зареєстровано постійне місце проживання його малолітньої онуки ОСОБА_2 , 2016 р.н., та з 2005 року - її матері ОСОБА_1 – дочки основного наймача.

На час розгляду справи суд забезпечив позов, наклавши арешт на спірну квартиру.

22.07.2019 року до суду надійшов відзив, у якому відповідач позов не визнав та у задоволені вимог просить відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що 24.11.2017 року сторони досягли згоди і реєстрація місця проживання дитини за зареєстрованим в установленому законом порядку місцем проживання матері була здійснена на підставі заяви батьків в Департаменті з надання адміністративних послуг Одеської міської ради. Виданий ОСОБА_3 ордер на службове жиле приміщення АДРЕСА_7 НОМЕР_1 , був дійсним лише протягом 30 днів, тобто ордер стосовно ОСОБА_2 втратив дійсність. Квартира, в якій наразі зареєстрована дитина за адресою: АДРЕСА_6 на 2/3, належить позивачу на праві приватної спільної часткової власності. Позивач на момент подачі позову не була (та не є на даний час) членом родини наймача, оскільки є рішення про розірвання шлюбу між позивачем та відповідачем.

01.07.2019 року до суду надійшли пояснення третьої особи Прокуратури Одеської області (вхід. № 32904). В подальшому Прокуратурою Одеської області було надано заяву про проведення розгляду справи за відсутності їх представника (вхід. № 38921 від 05.08.2019 року).

22.11.2019 року за вхід. ЕП-8063/19 подана заява від третьої особи Київської районної адміністрації Одеської міської ради, як органу опіки та піклування, про проведення розгляду справи за відсутності їх представника. При цьому у вирішенні всіх питань, третя особа поклалася на розсуд суду, при прийнятті рішення просить врахувати права та інтереси дитини, заявивши про підтримання позовної заяви і прохання її задовольнити.

Від третьої особи ОСОБА_4 будь-яких заяв по суті справи чи з процесуальних питань до суду не надходило.

Сторони та треті особи в судове засідання по розгляду справи по суті не з`явилися.

Сторона позивача надала заяву про проведення розгляду справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала.

Відповідач про час, дату та місце проведення розгляду справи повідомлявся належним чином. Причини неявки суду не повідомив.

Розгляд справи по суті проводиться за відсутності сторін та третіх осіб, за наявними у справі матеріалами.

В ході розгляду справи судом встановлено, що на підставі рішення житлово-побутової комісії прокуратури Одеської області від 30.08.2017 року, між працівниками прокуратури Одеської області, які потребують поліпшення житлових умов, було розподілено квартири.

Відповідно до п. 1 питання 3 Витягу з протоколу засідання житлово-побутової комісії прокуратури Одеської області від 30.08.2017 року вирішено: надати службову квартиру АДРЕСА_8 житловою АДРЕСА_9 кв. м. АДРЕСА_10 загальною площею АДРЕСА_11 кв.м. АДРЕСА_10 секції АДРЕСА_12 , будинку АДРЕСА_13 ОСОБА_3 , 1988 р.н., серія та № паспорту НОМЕР_2 , виданий Орджонікідзевським РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області 15.09.2004 року, з родиною в складі 2 осіб: себе та доньки – ОСОБА_2 , 2016 р.н.

За приписами ч. 1 ст. 118 Житлового Кодексу України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Згідно з ч. 1 ст. 199 ЖК України перелік категорій робітників, яким може бути надано службові жилі приміщення, встановлюється законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Постановою Ради Міністрів УРСР від 4 лютого 1988 р. № 37 затверджено перелік категорій працівників, яким може бути надано службові жилі приміщення. Відповідно до п. 40 цієї Постанови – вказано працівників прокуратури за переліком, визначеним Генеральним прокурором України.

Як зазначено у ч. 1 та ч. 2 ст. 121 ЖК України порядок надання службових жилих приміщень установлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР; службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації.

На підставі розпорядження № 476 від 06.11.2017 року Приморською районною адміністрацію виконавчого комітету Одеської міської ради 07.11.2017 року відповідачу був виданий ордер № 2481 серія ПР на дану службову квартиру на двох осіб: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Згідно з ч. 1 ст 122 ЖК України на підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення.

За положеннями п. 21 постанови Ради міністрів Української РСР від 03 лютого 1988 р. № 37, ордер є єдиною підставою для вселення в надане

службове жиле приміщення. Ордер дійсний протягом 30 днів.

Датою видачі ордеру ОСОБА_3 є 07.11.2017 р.

Датою реєстрації ОСОБА_3 у службовому приміщені за адресою: АДРЕСА_5 , є 01.12.2017 року, що підтверджено відповіддю Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 19.06.2019 р. № 2186/01-02-10.

Дитина ОСОБА_3 ОСОБА_2 у службове приміщення не вселилася та зареєстрованою у ньому не була, залишившись проживати разом з матір`ю ОСОБА_1 у трикімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_6 , де зареєстрована з 24.11.2017 року, тобто вже після одержання ОСОБА_3 ордеру, але до спливу строку його дії – 07.12.2017 р.

З вимогами визнати право користування службовим житловим приміщенням ОСОБА_1 , як законний представник ОСОБА_2 звернулася до суду 17.04.2019 року.

ОСОБА_1 , яка виступає у справі як законний представник дочки сторін ОСОБА_2 , 2016 р.н., в позовній заяві зазначає, що відповідач не визнає право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_5 , як своєї дочки – ОСОБА_2 так і її самої.

Сторона позивача вказує, що доказами перешкоджання у користуванні житловим приміщенням є відмова відповідача у надані дозволу на реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 .

Матеріали справи не містять доказів цим обставинам. Крім того матеріалами справи підтверджено, що реєстрація малолітньої за адресою проживання її матері проведена за взаємною згодою обох батьків.

Згідно з ч. 1 ст. 160 Сімейного Кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Довідкою про реєстрацію місця проживання дитини від 24.11.2017 року підтверджено, що ОСОБА_2 , дійсно зареєстрована за адресою матері: АДРЕСА_6 . Дана реєстрація була проведена за попередньою згодою та за заявами обох батьків.

Як вказано у п. 2 розділу І Положення про надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР від 04 лютого 1988 року № 37, службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Через це зазначені приміщення повинні знаходитися у безпосередній близькості від дільниці, яка ними обслуговується (їх робочого місця).

Відповідно до п. 2 розділу І Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в органах прокуратури, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 11.11.2016 № 377, службові жилі приміщення призначаються для заселення працівниками органів прокуратури (далі - працівники) за переліком посад, визначених Генеральним прокурором України, які у зв`язку з характером їх службової діяльності повинні проживати за місцем проходження служби (роботи).

Отже відповідач ОСОБА_3 має право на користування службовим житловим приміщенням, а не володіння ним. Працівник, якому було надано службове жиле приміщення, звільнений з органів прокуратури, а також у випадках, передбачених чинним законодавством та умовами договору найму, підлягає виселенню зі службового жилого приміщення з усіма особами, які з ним проживають, без надання іншого жилого приміщення. Виселення проводиться у судовому порядку. Працівник, якому було надано службове жиле приміщення, переведений на роботу до органу прокуратури, розташованого в іншій місцевості, звільняє раніше надане службове жиле приміщення з усіма особами, які з ним проживають, та має право на отримання службового жилого приміщення за місцезнаходженням органу прокуратури, до якого його переведено, відповідно до п. 1 розділу IV Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в органах прокуратури затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 11.11.2016 № 377.

Згідно з п.11 розділу ІІ Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в органах прокуратури затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 11.11.2016 № 377, службове жиле приміщення надається працівникам на час виконання ними службових обов`язків, які потребують проживання в такому приміщенні.

За умовами наведених положень презумується, що при переведенні ОСОБА_3 у іншу місцевість або у випадку звільнення його з органів прокуратури, надане йому у користування службове приміщення може бути передано у користування іншому співробітнику.

Як вказано у п. 10 розділу ІІ Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в органах прокуратури затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 11.11.2016 № 377, службове жиле приміщення надається працівникові на всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, а також на дружину (чоловіка) і дітей (до досягнення ними повноліття), які проживають окремо від заявника у цьому або іншому населеному пункті, зазначених у документах, передбачених пунктом 6 цього розділу.

Відповідно до п. 14 розділу ІІ Положення про надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР від 04 лютого 1988 року № 37, службове жиле приміщення надається працівникові на всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним (а також на дружину (чоловіка) і неповнолітніх дітей, які проживають окремо від заявника в даному або в іншому населеному пункті), вказаних у пункті 9 цього Положення.

На момент подачі позовної заяви до суду, ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 12.09.2018 було відкрито провадження у цивільній справі № 521/14563/18 за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про розірвання шлюбу. Рішення про розірвання шлюбу між сторонами ухвалено 10.05.2019 року.

Отже, на час розгляду цивільної справи № 520/8352/19 ОСОБА_1 не є членом родини та дружиною відповідача, а місце проживання їх дитини з матір`ю за адресою: АДРЕСА_6 , визначено за домовленість між батьками, у відповідності ч. 1 ст. 160 Сімейного Кодексу України, ще 24.11.2017 року, тобто в період дії ордеру на вселення відповідача у службове приміщення за адресою: АДРЕСА_5 .

За таких обставин, суд вважає, позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 118, 199, 121, 122 ЖК України, ст. 160 СК України, Постановою Ради Міністрів УРСР від 4 лютого 1988 р. № 37, Положенням про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в органах прокуратури від 11.11.2016 № 377, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_14 ), як законного представника малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження від 13.12.2016 року Серія НОМЕР_4 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_14 ), до ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_5 ; адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_15 ), треті особи: Приморська районна адміністрація Одеської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи: 26303264; місцезнаходження: 65039, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 134), Прокуратура Одеської області (ідентифікаційний код юридичної особи: 03528552; місцезнаходження: 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 3), Київська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування (ідентифікаційний код юридичної особи: 26303241; місцезнаходження: вул. Академіка Корольова, буд. 9), ОСОБА_4 (адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_14 ) про визнання права користування житловим приміщенням – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Днем складення повного рішення є 03 серпня 2020 року.

Суддя

Літвінова І. А.