Ухвала суду № 90758433, 04.08.2020, Дніпровський районний суд міста Києва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №:755/9006/18

Провадження №: 1-кс/755/3490/20

"04" серпня 2020 р.

м. Київ

слідча суддя Дніпровського районного суду м. Києва Бірса О.В., за участю секретаря судового засідання Цімох М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання тимчасово виконуючого обов`язки Державного секретаря МЗС України Усатого В.Ю. поданого в інтересах Міністерства закордонних справ України про скасування арешту майна у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018101040005360 від 02.06.2018, встановила:

Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається

Тимчасово виконуючий обов`язки Державного секретаря МЗС України Усатий В.Ю. в інтересах Міністерства закордонних справ України звернувся до слідчого судді даного місцевого суду із клопотанням в порядку ст. 174 КПК України, в якому просить скасувати арешт в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018101040005360 від 02.06.2018, накладений ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 19.06.2018 у справі № 755/9006/18, а саме на службову квартиру АДРЕСА_1 , в тому числі щодо заборони розпорядженням зазначеним майном.

Клопотання мотивовано тим, що зазначеною ухвалою суду встановлено, що невстановленою досудовим слідством особи шляхом обману заволоділи квартирою АДРЕСА_1 , яка згідно з розпорядженням районної в м. Києві державної адміністрації від 27.12.2011 № 541 включена до розряду службових квартир, та яку згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.03.2011 № 328-р передано Міністерству закордонних справ України.

В ході проведення досудового розслідування встановлено, що 26.01.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу на підставі свідоцтва про право власності б/н від 14.04.2011 року було проведено державну реєстрацію права власності на зазначену квартиру.

Разом з тим встановлено, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , ніколи не видавалось, та вказана квартира включена до складу службових квартир Міністерства закордонних справ України.

Також встановлено, що невстановлені досудовим слідством особи заволоділи правом на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить до службових квартир Міністерства закордонних справ України.

Так, рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 23.03.2020 у цивільній справі № 755/2503/20 позов Київської місцевої прокуратури № 4, яка діє в інтересах Міністерства закордонних справ України, до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Змисловська Тетяна Василівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Юніна Аліна Анатоліївна, про скасування державної реєстрації та визнання недійсним договору задоволено частково, зокрема:

- скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на майно, індексний номер: 39379293 від 26.01.2018, прийняте державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловською Т.В., відповідно до якого 26.01.2018 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 114,0 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1470533680366;

- визнано недійсним Договір іпотеки з однозначною позикою грошових коштів, серія та номер: 46 від 05.02.2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юніною А.А., в частині передачі в іпотеку квартири АДРЕСА_1 ;

- скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на майно, індексний номер: 39522292 від 05.02.2018 року, відповідно до якого 05.02.2018 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис про іпотеку на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 114,0 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1470533680366.

Відповідно до Київської місцевої прокуратури № 4 про об`єднання матеріалів досудових розслідувань від 28.11.2018 матеріали досудових , внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №№ 42018101040000024 від 16.02.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 365-2 КК України, а також 12018100040005360 від 02.06.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, постановлено об`єднати в одне провадження, яке зареєструвати в Єдиному реєстрі досудових розслідувань під № 42018101040000024 від 16.02.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 365-2 КК України.

Постановою Київської місцевої прокуратури № 4 про залучення представника потерпілого від 12.02.2019 залучено ОСОБА_3 до кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018101040000024 від 16.02.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 365-2 КК України, як представника потерпілого Міністерства закордонних справ України.

Крім того, Київської місцевої прокуратури № 4 про виділення матеріалів досудового розслідування від 10.09.2019 з матеріалів досудового розслідування за № 42018101040000024 від 16.02.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 365-2 КК України, виділено матеріали досудового розслідування під номером 12019100040010154 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України.

Водночас, згідно з постановою Київської місцевої прокуратури № 4 про об`єднання матеріалів досудових розслідувань від 10.12.2019 матеріали досудових розслідувань, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №№ 42018101040000024 від 16.02.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 365-2 КК України, а також 12019100040010154 від 30.05.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України, постановлено об`єднати в одне провадження, яке зареєструвати в Єдиному реєстрі досудових розслідувань під № 12019100040010154 від 30.05.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України.

У зв`язку з вищевикладеним, заявник просить скасувати арешт накладений ухвалою від 19.06.2018, а саме на службову квартиру АДРЕСА_1 , в тому числі щодо заборони розпорядженням зазначеним майном.

Позиція сторін

Представник Міністерства закордонних справ України - Пономаренко А.О. в судове засідання не з`явилася, подала до суду клопотання про розгляд клопотання за її відсутності, при цьому доводи викладені в клопотанні підтримала в повному обсязі та просила його задовольнити.

В свою чергу, ураховуючи норми ст. ст. 22, 26, 172 КПК України, щодо того, що неприбуття інших осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання, слідчою суддею визнано за можливе провести цей судовий розгляд за даної явки.

Мотиви, з яких виходила слідча суддя при постановленні ухвали, і положення закону, яким вона керувалася у ракурсі фактичних обставин, установлених з даного питання

Слідчий суддя, перевіривши клопотання заявника на дотримання вимог Кримінального процесуального Кодексу України (далі - КПК), приходить до наступного.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України).

Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

З урахуванням того, що Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ постановою № 5 від 3 червня 2016 року "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" указав, що за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України, до суду, що наклав арешт.

У даному випадку, в судовому засіданні встановлено, що арешт було накладено з метою регламентованою п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, у світлі того, що органом досудового розслідування розслідується указане кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України за фактом того, що невстановлені досудовим слідством особи шляхом обману заволоділи квартирою, за адресою: АДРЕСА_2 , яка згідно розпорядження Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації від 27.12.2011 року № 541 включено до розряду службових квартир, та яку згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.03.2011 року № 328-р передано Міністерству закордонних справ України. Згодом встановлено, що 26.01.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловською Т.В. на підставі свідоцтва про право власності б/н від 14.04.2011 року було проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 . В подальшому ОСОБА_1 уклав з ОСОБА_2 договір іпотеки № 46 від 05.02.2018 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 , де предметом іпотеки є квартира, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 . Квартира за адресою АДРЕСА_2 , стала об`єктом злочинного посягання, відповідно, речовим доказом у кримінальному провадженні № 12018101040005360 від 02.06.2018 року, згідно постанови про визнання речових доказів від 03.06.2018 року.

Як вбачається з матеріалів клопотання, рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 23.03.2020 у цивільній справі № 755/2503/20 позов Київської місцевої прокуратури № 4, яка діє в інтересах Міністерства закордонних справ України, до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Змисловська Тетяна Василівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Юніна Аліна Анатоліївна, про скасування державної реєстрації та визнання недійсним договору задоволено частково, зокрема:

- скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на майно, індексний номер: 39379293 від 26.01.2018, прийняте державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловською Т.В., відповідно до якого 26.01.2018 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 114,0 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1470533680366;

- визнано недійсним Договір іпотеки з однозначною позикою грошових коштів, серія та номер: 46 від 05.02.2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юніною А.А., в частині передачі в іпотеку квартири АДРЕСА_1 ;

- скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на майно, індексний номер: 39522292 від 05.02.2018 року, відповідно до якого 05.02.2018 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис про іпотеку на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 114,0 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1470533680366.

У цій ситуації, т.в.о. Державного секретаря МЗС України Усатий В.Ю. в інтересах Міністерства закордонних справ України, власне і заявив таке клопотання у порядку ст. 174 КПК України до суду, що наклав арешт, проаналізувавши яке слідча суддя, у порядку частини 1 указаної статті наведеного Кодексу, приходить до такого.

Так, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК України).

Так, арешт майна є триваючим втручанням у право власності, - а іноді і в право на особисте та сімейне життя, - тому рішення, навіть правильне, яке встановлює арешт майна, може з часом втратити свою обґрунтованість в результаті зміни обставин, які правомірність такого арешту обґрунтовували.

Це може потребувати зміни в режимі арешту майна і навіть його скасування.

Адже, питання арешту майна, а саме його накладення, скасування є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України).

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження є неможливим, якщо потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні (п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України).

Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 131 КК України).

Саме судове рішення, в рамках даного кримінального провадження, від 19.06.2018, як правильне, яким встановлювався арешт майна, у цій ситуації, з часом втратило свою обґрунтованість в результаті зміни обставин, які правомірність такого арешту обґрунтовували.

Таким, виходячи з фактичних обставин кримінального провадження, на час розгляду заявленого т.в.о. Державного секретаря МЗС України Усатим В.Ю. поданого в інтересах Міністерства закордонних справ України, клопотання про скасувати арешт на майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , підстав для його подальшого арешту немає.

Таким чином, клопотання заявника підлягає задоволенню, а арешт, накладений на службову квартиру АДРЕСА_1 , ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 19.06.2018 у межах досудового розслідування кримінального провадження № 12018101040005360 від 02.06.2018, скасуванню, як такий, у подальшому застосуванні якого відпала потреба.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 170, 174, 369-372, 376 КПК України, слідча суддя постановила:

клопотання - задовольнити.

Арешт, накладений ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 19.06.2018, а саме на службову квартиру АДРЕСА_1 , в тому числі щодо заборони розпорядженням зазначеним майном - скасувати.

Ухвала оскарженню не підлягає та є обов`язковою для безумовного виконання на всій території України.

Слідча суддя: О. Бірса