Рішення № 90752233, 31.07.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2020 року м. Київ № 640/18093/19

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Донця В.А. розглянув у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А0139 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про:

- визнання протиправною бездіяльності Військової частини А0139 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за додаткову відпустку як учаснику бойових дій за період з 2017 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;

- визнання протиправною бездіяльності Військової частини А0139 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 підйомної допомоги за період з 2017 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;

- зобов`язання Військової частини А0139 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій та підйомної допомоги за період з 2017 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Ухвалою суду від 30.09.2019 відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено здійснювати судовий розгляд справи в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов.

Позов обґрунтовано тим, що станом на день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу відповідач не провів з позивачем розрахунків щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та статтею 16-2 Закону України "Про відпустки". Також позивач наголосив, що відповідачем не виплачена підйомну допомогу на підставі наказу Міністерства оборони України від 05.02.2018 №45.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві, зазначивши, що військовослужбовцям Збройних Сил України у зв`язку з дією на території України особливого періоду, додаткові відпустки із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік не надаються з березня 2014 року по даний час, отже підстави для виплати позивачу компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за періоди з 2017 по 2019 роки відсутні. За твердженням представника, підйомна допомога не виплачується військовослужбовцям, направленим (у тому числі безпосередньо після зарахування на військову службу з запасу) на навчання у військовий навчальний заклад, термі навчання в якому менше шести місяців, або зі збереженням посади за місцем служби незалежно від строку навчання. Оскільки позивач призваний Солом`янським районний військовим комісаріатом міста Києва та проходив службу в місті Києві, відсутні підстави для виплати підйомної допомоги.

Позивачем подано відповідь на відзив, у якому підтримано підстави позову, звернуто увагу, що підйомна допомога має бути виплачена, оскільки постійно проживаючи в місті Добропіллі Донецької області виявив бажання укласти контракт, коли тимчасово знаходився в місті Києві в справах та звернувся до Солом`янського РВК м. Києва, внаслідок чого на підставі наказу командира Військової частини А0139 від 23.11.2016 №296 довелось переїхати до міста Києва для проходження служби.

У запереченнях представником відповідача вказано про відсутність інформації про звернення позивача до Військової частини для отримання підйомних, на думку представника, позивачем свідомо пропущено строки для отримання підйомної допомоги. У заперечення також підтримано підстави для відмови в позові, зазначені у відзиві.

Відповідно до посвідчення від 08.12.2017 серії УБД НОМЕР_3 ОСОБА_1 встановлено статус учасника бойових дій.

Наказом командира Військової частини А0139 від 18.09.2019 №239 сержанта військової служби за контрактом ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення і направлено на військовий облік до Солом`янського районного у місті Києві військового комісаріату.

Згідно з грошовим атестатом від 18.09.2019 серія ЗУ НОМЕР_4 грошова компенсація за додаткову відпустку, як учаснику бойових дій та підйомна допомога не виплачувалась.

Позивач звернувся до командира Військової частини А0139 з рапортами від 12.09.2019 про нарахування і виплату підйомної допомоги в розмірі місячного грошового забезпечення (вх. №58/7759 від 12.09.2019) та про виплату грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки. Рапорт про виплату компенсації не погоджено в зв`язку з відсутністю механізму.

Вважаючи протиправними бездіяльність відповідача щодо невиплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки з 2017 року по 2019 рік, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та невиплати підйомної допомоги позивач звернувся до суду з позовом.

Вирішуючи спір, суд ураховує таке.

Кодексом адміністративного судочинства України встановлено: зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановляння зразкового рішення (пункт 22 статті 4); рішення Верховного Суду у зразковій справі підлягає перегляду Великою Палатою Верховного Суду за правилами перегляду рішень в апеляційному порядку, визначеному цим Кодексом (частина одинадцята статті 290); при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи (частина третя статті 291).

Верховним Судом розглянуто зразкову справу №620/4218/18 за позовом особи до Військової частини А1815 про визнання протиправною бездіяльності Військової частини А1815 щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 22.10.2018 та зобов`язання Військової частини А1815 нарахувати та виплатити особі грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 22.10.2018.

Рішенням Верховного Суду від 16.05.2019 зразкова справа №620/4218/18 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 вказане рішення Верховного Суду в зразковій справі №620/4218/18 залишено без змін.

За змістом постанови Верховного Суду від 16.05.2019 у зразковій справі №620/4218/18 це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є звернення осіб, звільнених з військової служби, яким було відмовлено у виплаті грошової компенсації при звільнені за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в період визначений підпунктами 17-18 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права:

- позивач, фізична особа: учасник бойових дій, звільнений з військової служби;

- відповідач, суб`єкт владних повноважень військова частина, де позивач перебував на забезпечені;

- підстави спору: а) фактичні - відносини, які виникли між учасником бойових дій і військовою частиною щодо проходження ним публічної (військової) служби, ненарахування та невиплати грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій; б) нормативні - норми права, які регулюють відносини між позивачем і відповідачем щодо проходження публічної (військової) служби, набуття статусу учасника бойових дій, нарахування та виплати грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій. Нормами права: стаття 4 Закону України "Про відпустки", статті 5, 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", стаття 101 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", стаття 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію";

- предмет спору: а) протиправна бездіяльність Військової частини щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації при звільнені за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої" в період визначений підпунктами 17-18 статті 101 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"; б) стягнення невиплаченої грошової компенсацію при звільнені за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в період визначений підпунктами 17-18 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей";

- відносини, що регулюються одними нормами права - відносини, які виникли між учасником бойових дій і військовою частиною щодо проходження ним публічної (військової) служби та які регулюються нормами Закону України "Про відпустки", Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію";

- позивачами заявлено аналогічні вимоги: а) визнати протиправною бездіяльність Військової частини щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій; б) зобов`язати військову частину нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.

Як установлено судом, у справі, яка розглядається, позивач відповідно до посвідчення серії УБД НОМЕР_3 від 08.12.2017 є учасником бойових дій, наказом командира Військової частини А0139 від 18.09.2019 №239 сержанта ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, у період з 2017 по 2019 роки додаткових відпусток, як учаснику бойових дій, не надавалося, предметом спору є визнання протиправної бездіяльності Військової частини А0139, де проходив військову службу позивача, щодо невиплати грошової компенсації за додаткову відпустку та зобов`язання нарахувати та виплати таку компенсацію.

З огляду на встановлені обставини та предмет спору, адміністративна справа №640/18093/19 є типовою справою оскільки відповідає ознакам зразкової справи №620/4218/18.

Вирішуючи зразкову справу №620/4218/18, Верховний Суд у постанові від 0416.05.2019 зазначив:

Указом Президента України від 17.03.2014 №303/2014 "Про часткову мобілізацію", затвердженого Законом України від 17.03.2014 №1126-VI, постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію;

в особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання військовослужбовцям інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", припиняється;

статтею 16-2 Закону України "Про відпустки" від 05.11.1996 №504/96-ВР встановлено, що учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік;

згідно з пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-ХІІ учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік;

відповідно до статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України. У разі якщо Законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення (пункт 8). У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей (абзац 3 пункту 14). В особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів (пункт 17). В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець (пункт 18). Надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється (пункт 19).

Проаналізувавши наведені норми законів України, Верховний Суду дійшов висновків:

положення Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації;

припинення відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке (тобто, право на відпустку) може бути реалізовано в один із таких способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати не визначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

З огляду на висновки Верховного Суду в зразковій справі №620/4218/18, зважаючи на те, що спірні відносини з отримання грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки у зв`язку із звільненням позивача виникли в особливий період, позивач є учасником бойових дій, підлягають задоволенню вимоги про визнання протиправною бездіяльності Військової частини А0139 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за додаткову відпустку як учаснику бойових дій за період з 2017 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби та зобов`язання Військової частини А0139 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Позивачем заявлено вимоги про визнання протиправною бездіяльності Військової частини А0139 щодо не нарахування та невиплату ОСОБА_1 підйомної допомоги за період з 2017 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, зобов`язавши нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підйомну допомогу за період з 2017 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

До позову додано рапорт від 12.09.2019 позивача до командира Військової частини А0139 про виплату підйомної допомоги на підставі "Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги", затвердженого наказом Міністерства оборони України від 05.02.2018 №45 у зв`язку з призначенням на посаду не за місцем проживання/зміною місця постійної дислокації військової частини.

Як убачається з грошового атестату від 18.09.2019 серії ЗУ НОМЕР_4, підйомна допомога не виплачувалась.

Судом зазначалось, що згідно з наказом командира Військової частини А0139 від 18.09.2019 №239 позивача - сержанта військової служби, який проходив службу за контрактом виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Зі змісту відзиву вбачається, що ОСОБА_1 призваний на військову службу до Збройних Сил України 15.06.2016 Солом`янським РВК м. Києва, наказом командира Військової частини А0139 (по стройовій частині) від 23.11.2016 №296 зарахований до списків особового складу Військової частини, до всіх видів забезпечення, прийняв справи та посаду стрільця 2 відділення охорони 2 взводу охорони 5 роти охорони 2 батальйону охорони та приступив до виконання обов`язків.

Наведені обставини позивачем у заявах по суті визнаються.

Згідно з підпунктом 1 абзацу першого пункту 3 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (у редакції, чинній на час призову на військову службу 15.06.2016 та зарахування 23.11.2016 до списків особового складу) при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв`язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв`язку з передислокацією Військової частини їм виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім`ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби.

Відповідно до пункту 1 "Інструкції про порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги", затвердженої наказом Міністра оборони України від 22.10.2001 №370, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08.11.2001 за №940/6131 (у редакції, чинній на час призову на військову службу 15.06.2016 та зарахування 23.11.2016 до списків особового складу, чинної по 29.03.2018) особам офіцерського складу, прапорщикам (мічманам) та військовослужбовцям рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (військовослужбовці, які проходять службу за контрактом), що переїхали до нового місця служби з одного населеного пункту в інший у зв`язку з призначенням на посади або зміною постійної дислокації Військової частини (підрозділу) до місця постійної дислокації Військової частини або підрозділу зі зміною місця проживання, виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення.

На думку суду, за змістом наведеного правового регулювання для отримання підйомної допомоги військовослужбовцю, який проходить військову службу за контрактом необхідним є встановлення обставини переїзду такого військовослужбовця з місця служби до нового місця служби, з одного населеного пункту в інший у зв`язку з призначенням на посаду або зміною постійної дислокації військової частини (підрозділу) до місця постійної дислокації військової частини або підрозділу зі зміною місця проживання.

До позову додано копію паспорта ОСОБА_1 - сторінки 1-3, 10,11, відповідно до якої ОСОБА_1 зареєстрований з 19.04.2005 у місті Добропіллі. Наведена обставина відповідачем не заперечувалась.

Суд погоджується з доводами представника відповідача, що до позивача не можуть бути застосовані наведені норми, позаяк відсутня обставина переїзду позивача як військовослужбовця за контрактом до нового місця служби з одного населеного пункту в інший. Судом зазначалось, що позивач був призваний на військову службу за контрактом 15.06.2016 Солом`янським РВК м. Києва та 23.11.2016 зарахований до списків особового складу Військової частини А0139 місцезнаходження місто Київ, водночас виплата підйомних передбачалась для військовослужбовців, які переїхали з попереднього місця служби до нового місця служби, з одного населеного пункту в інший у зв`язку з призначенням на посаду або зміною постійної дислокації військової частини (підрозділу) до місця постійної дислокації військової частини або підрозділу з одночасною зміною місця проживання.

З огляду на наведене, на думку суду, помилковими є доводи позивача про поширення на нього пункту 1 "Інструкції про порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги" (у редакції, чинній станом на час зарахування позивача на посаду), оскільки він, постійно проживаючи в місті Добропіллі внаслідок добровільного укладення контракту, для чого він звернувся до Солом`янського РВК м. Києва, змушений був переїхати для служби до міста Києва.

Доказів зміни місця дислокації Військової частини А0139, переїзду позивача на нове місце службу після призначення на посаду 23.11.2016 матеріали судової справи не містять, про такі обставини сторони не в заявах по суті не зазначили, клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Відповідно до абзаців другого, третього пункту 1 "Інструкції про порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги" (в редакції згідно з наказом Міністерства оборони України від 20.12.2016 №699, набрав чинності з 31.01.2017):

в особливий період та під час проведення антитерористичної операції офіцерам і військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом, що переїхали до нового місця служби з одного населеного пункту в інший у зв`язку з призначенням на посади до військових частин, що були сформовані в цей період (та яким не визначено пункту постійної дислокації), зі зміною місця проживання (від пункту попереднього місця проживання до пункту тимчасової дислокації Військової частини), підйомна допомога виплачується один раз незалежно від подальшої зміни пункту тимчасової дислокації Військової частини (абзац другий);

якщо місце проживання військовослужбовців, зазначених в абзаці другому цього пункту, не змінилося, підйомна допомога не виплачується. У цьому випадку підйомна допомога виплачується після фактичного переїзду військовослужбовця на постійне місце проживання до пункту тимчасової дислокації Військової частини (абзац третій).

Згідно з "Порядком виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги", затвердженого Наказ Міністерства оборони України від 05.02.2018 №45, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.02.2018 за №247/31699 (набрав чинності 30.03.2018):

у разі переїзду військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, та тих, які проходять кадрову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу (військовослужбовці), на нове місце військової служби в інший населений пункт у зв`язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням на навчання до вищих військових навчальних закладів, закладів вищої освіти, які мають військові навчальні підрозділи (військові навчальні заклади), та військових коледжів або навчальних центрів (навчальних підрозділів), термін навчання в яких становить шість місяців і більше, без збереження посади за попереднім місцем служби або у зв`язку з передислокацією Військової частини (підрозділу Військової частини), установи, організації (військова частина) їм виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена його сім`ї, який переїхав з ним на нове місце військової служби (абзаци перший, другий пункту 1);

право на отримання підйомної допомоги і добових для військовослужбовців виникає: на дату прийняття військовослужбовцем посади та справ - для військовослужбовців, які переїхали на нове місце служби з одного населеного пункту в інший у зв`язку з призначенням на посаду; на дату зарахування на навчання - для військовослужбовців, які зараховані на навчання до військових навчальних закладів; на дату прибуття до місця дислокації, оголошену наказом командира Військової частини, - для військовослужбовців, які переїхали на нове місце служби у складі Військової частини (підрозділу) в інший населений пункт (абзаци перший-четвертий пункту 2);

підйомна допомога та добові з урахуванням вимог пункту 1 цього Порядку також виплачуються військовослужбовцям, прийнятим (призваним) на військову службу за контрактом (за призовом осіб офіцерського складу) і призначеним на посади у військові частини, що дислокуються поза пунктом їх постійного проживання до прийняття (призову) на військову службу (підпункт 1 пункту 4).

Вказаним Порядком визначено також окремі випадки, коли виплачується підйомна допомога.

У рапорті від 12.09.2019 позивач вказав, що підставою виплати підйомної допомоги є призначенням на посаду не за місцем проживання/зміною місця постійної дислокації військової частини.

На думку суду, положення "Інструкції про порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги" (в редакції згідно з наказом Міністерства оборони України від 20.12.2016 №699, набрав чинності з 31.01.2017) та "Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги", затверджений наказом Міністерства оборони України від 05.02.2018 №45 (набрав чинності 30.03.2018) не можуть бути застосовані до обставини призначення позивача 23.11.2016 на посаду на підставі наказу командирова Військової частини А0139 та його переїзду до міста Києва, оскільки наведені нормативно-правові акти набрали чинності пізніше.

Крім того, за змістом підпункту 1 пункту 4 " Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги" виплата військовослужбовцям, призначеним на посади у військові частини, що дислокуються поза пунктом їх постійного проживання до прийняття (призову) на військову службу, підйомна допомога виплачується, коли такі військовослужбовці прийняті (призвані) на військову службу за контрактом (за призовом осіб офіцерського складу). Позивач до офіцерського складу не належав. Також судом зазначалось про відсутність доказів зміни місця дислокації Військової частини А0139, переїзду позивача на нове місце службу після призначення на посаду 23.11.2016.

З огляду на викладене, не підлягають задоволенню вимоги про визнання протиправною бездіяльності Військової частини А0139 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 підйомної допомоги за період з 2017 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби та зобов`язання нарахувати та виплатити підйомну допомогу за період з 2017 року по 2019 рік.

Щодо строків звернення до суду з вимогою про нарахування та виплату підйомної допомоги, то суд вважає, що до цих відносин підлягає застосуванню частина друга статті 233 Кодексу законів про працю України щодо права на звернення до суду про з позовом про стягнення заробітної плати без обмеження будь-яким строком. При цьому відповідно до частини другої статті 2 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 №108/95-ВР (зі змінами) додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

На думку суду, підйомна допомога може бути віднесена до особливих умов праці, оскільки виплачується в разі переїзду військовослужбовця на нове місце служби зі зміною місця проживання та за своїм змістом є компенсаційною виплатою.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як убачається з матеріалів справи, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (посвідчення учасника бойових дій від 08.12.2017 серії УБД НОМЕР_3).

Оскільки сторонами не надано доказів понесення судових витрат, такі витрати розподілу та присудженню не підлягають.

Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А0139 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за період 2017 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Зобов`язати військову частину А0139 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2017 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Військова частина А0139 (ідентифікаційний код 07953714, місцезнаходження: 03113, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 55/2).

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Підпунктом 15.5 пункту 15 Розділ VII "Перехідні положення" передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.А. Донець