Рішення № 90750827, 27.07.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2020 р. № 520/13920/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бабаєва А.І.

при секретарі судового засідання Муравської І.Ю.,

за участі:

представника позивача Юрченка В.В.,

представника позивача Юрченко С.О.,

представника відповідача Лютянського М.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом Комунального підприємства "Чкаловське житлово - комунальне експлуатаційне управління - 2013" до Головного управління Державної податкової служби у Харківської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

18.12.2019 року Комунальне підприємство "Чкаловське житлово - комунальне експлуатаційне управління - 2013" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Харківської області, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 6 грудня 2019 року № 00007933307 Головного управління Державної податкової служби у Харківській області.

Судовим розглядом було встановлено, що у провадженні Харківського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №520/14021/19 (суддя Мінаєва К.В.) за позовом КП "Чкаловське житлово-комунальне експлуатаційне управління - 2013" до ГУ ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.12.2019 року №00007943307.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2020 року об`єднано в одне провадження адміністративні справи № 520/13920/19 та №520/14021/19.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що податкові повідомлення-рішення від 06.12.2019 року № 00007933307 та від 06.12.2019 року №00007943307, на думку позивача, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач, Головне управління Державної податкової служби у Харківській області надало до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначило, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

В судове засідання представники позивача прибули, позовну заяву підтримали та просили її задовольнити.

В судове засідання представник відповідача прибув, проти позовної заяви заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Головним управлінням Державної податкової служби у Харківській області була проведена документальна планова виїзна перевірка Комунального підприємства "Чкаловське житлово - комунальне експлуатаційне управління - 2013" з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб, військового збору, єдиного внеску за період з 01.07.2016 року по 30.06.2019 року.

За результатом перевірки складено акт від 18.11.2019 року №808/20-40-33-07-07/38623342 (надалі - Акт перевірки).

Згідно висновків акту перевірки Комунальним підприємством "Чкаловське житлово - комунальне експлуатаційне управління - 2013" встановлено порушення:

- пп. 168.1.2, 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п.176.2 «а» ст. 176 Податкового Кодексу України 2755-VI від 02.12.2010, податок на доходи фізичних осіб по вільнонайманим працівникам у сумі 1902973,43 грн. за червень 2016 року (строк сплати 04.07.2016 року), липень - грудень 2016 року, січень -грудень 2017 року, січень - грудень 2018 року, січень - травень 2019 року підприємством під час виплати оподатковуваного доходу перераховано до бюджету несвоєчасно, податок на доходи фізичних осіб у сумі 26695,24 грн. за травень 2019 року підприємством під час виплати оподатковуваного доходу, станом на 30.06.2019 року до бюджету не перераховано; Зазначено, що відповідно до ст. 129 Податкового Кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 р., з урахуванням вимог ст. 102 Податкового Кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 р. підприємству буде нараховано до сплатити до бюджету пені, розмір якої визначено ст. 129 Податкового Кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 р.

- пп.162.1 ст.162, ст.163, пп. 168.1.1, 168.1.2 п. 168.1 ст.168, ст. 171, п.п.176.2 «а», «б» п.176.2 ст.176, п.16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, зі змінами та доповненнями: військовий збір за період з червня 2016 р. (строк сплати 04.07.2016) по грудень 2016 року , січень 2017 - жовтень 2017 у сумі 81723,75 грн., перераховано підприємством до бюджету несвоєчасно; Зазначено, що відповідно до ст. 129 Податкового Кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 р., з урахуванням вимог ст. 102 Податкового Кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 р. підприємству буде нараховано до сплатити до бюджету пені, розмір якої визначено ст. 129 Податкового Кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 р.

- п. 8 ст.9 Закону України " Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування " №2464-VI від 08.07.2010 - несвоєчасно сплачено єдиний внесок за січень 2017 року у сумі 87,71 грн. (єдиний внесок по строку сплати 20.02.2017 р. фактично сплачено 06.03.2017 р.), за лютий 2017 року у сумі 395,71 грн. (єдиний внесок по строку сплати 20.03.2017 р. фактично сплачено 03.04.2017 р.), за березень 2017 року (єдиний внесок по строку сплати 20.04.2017 р. фактично сплачено 01.06.2017 р.), за травень 2017 року у сумі 1011,71 грн. (єдиний внесок по строку сплати 20.06.2017 р. фактично сплачено 23.08.2017 р.);

- ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI: підприємством занижено загальну суму додаткової бази єдиного внеску за рахунок не донарахування до мінімальної суми заробітної плати та яка не відображена у наступних звітах по єдиному внеску на 23,19 грн за липень 2016 року, на 341,73 грн. за листопад 2016 року, на 4892,10 грн. за січень 2017 року, на 215,61 грн. на лютий 2017 року., на 73,42 грн. за березень 2017 року, на 300,03 грн. за серпень 2017 року, на 581,82 грн. за листопад 2017 року, на 137,83 грн. за квітень 2019 року;

- п.2.1 ст.6 розділу II, п.п.1.1 п.1 ст.7 та ч.5 ст.8 розділу III ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464- VI занижено загальну суму єдиного внеску (22%) за рахунок недонарахування різниці до мінімальної суми заробітної плати та фактично нарахованої заробітної плати в розмірі на 5,10 грн за липень 2016 року, на 75,18 грн. за листопад 2016 року, на 1076,26 грн. за січень 2017 року, на 47,43 грн. на лютий 2017 року, на 16,15 грн. за березень 2017 року, на 66,01 грн. за серпень 2017 року, на 128,00 грн. за листопад 2017 року, на 30,32 грн. за квітень 2019 року та які не відображені у наступних звітах по єдиному внеску , неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, що призвело до нарахувань єдиного внеску.

Під час перевірки встановлено, що підприємством виплачувалась заробітна плата працівникам, але утриманий податок з доходів фізичних осіб та військовий збір в сумі не перераховано до бюджету в терміни, встановлені Податковим кодексом України.

На підставі висновків акту перевірки Головного управління Державної податкової служби у Харківській області було винесено податкові повідомлення-рішення від 06.12.2019 року № 00007933307 та №00007943307.

Позивач, вважаючи оскаржувані рішення відповідача протиправними, звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до ст. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

За приписами пп. 168.1.1, 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду (пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Кодексу).

Для цілей цього розділу та пункту 54.2 статті 54 цього Кодексу під терміном "граничний термін сплати до бюджету податку" розуміються строки сплати податку, визначені цим пунктом (пп. 168.1.6 п. 168.1 ст. 168 Кодексу).

Враховуючи викладене, Комунальне підприємство "Чкаловське житлово - комунальне експлуатаційне управління - 2013", як податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб, мав сплачувати (перераховувати) податок до бюджету до або під час виплати заробітної плати працівникам, а у випадку нарахування заробітної плати, але її невиплати, проводити перерахування податку до бюджету у строки встановлені Податковим кодексом України, як для місячного податкового періоду, тобто не пізніше 30 календарних днів, наступних за місяцем нарахування доходу.

Як вбачається з матеріалів справи, в перевіреному періоді Комунальним підприємством "Чкаловське житлово - комунальне експлуатаційне управління - 2013" виплачувались доходи працівникам у вигляді заробітної плати, податок на доходи фізичних осіб та військовий збір утримувався, однак до бюджету в терміни встановлені Податковим кодексом України не перераховувався.

Таким чином, позивачем допущено порушення п.п. 168.1.2, п.п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України.

При цьому, несвоєчасність перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору позивачем не заперечувалась.

Відповідальність за порушення вимог податкового законодавства передбачена Главою 11 Податкового кодексу України.

У відповідності до ч.1 ст. 109 ПК України, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

У разі вчинення платником податків двох або більше порушень законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) застосовуються за кожне вчинене разове та триваюче порушення окремо (ч.1 ст.115 ПК України).

Згідно з п. 127.1. ст. 127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Враховуючи викладене, приписами статті 127 Податкового кодексу України встановлено відповідальність платника податків, в тому числі і податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу.

Кожний встановлений контролюючим органом факт несплати податку до або під час виплати доходу є податковим правопорушенням.

Кваліфікуючою ознакою податкового правопорушення є повторність вчинення відповідного діяння, яке встановлюється у разі вчинення особою кількох правопорушень.

Таким чином, розмір штрафних санкцій визначається з урахуванням кількості разів допущених податкових правопорушень, незалежно від того, чи виявлено такі порушення контролюючим органом в межах однієї перевірки.

Щодо посилань позивача про неправильну кваліфікацію податковим органом податкового порушення, суд зазначає наступне.

Так, на думку платника податків в даному випадку має місце порушення правил сплати (перерахування) податків відповідно до ст.126, а не ст. 127 ПК України, з огляду на наступне.

Так, податковим правопорушенням відповідно до статті 126 ПК України є вчинення дії (платником податку) щодо фактичної сплати узгодженої суми грошового зобов`язання, але з затримкою (несвоєчасно).

Відповідно до статті 127 ПК України таким порушенням є бездіяльність податкового агента, тобто ненарахування, неутримання, несплата, неперерахування податку на доходи фізичних осіб до або під час виплати доходу.

Отже, кваліфікуючою ознакою для застосування відповідальності відповідно до ст. 127 ПК України в даному спорі є порушення саме податковим агентом встановлених правил щодо утримання податку у джерела виплати доходу. Джерелом виплати доходу є заробітна плата, з якої податковим агентом утримано податок на доходи фізичних осіб, але не перераховано у встановлені терміни до бюджету.

Висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, також викладено в рішенні Верховного Суду України від 22.03.2016 по справі (813/6774/13-а), в якому зазначено, що положення статті 126 ПК щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Тобто, у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов`язання протягом строків, передбачених ПК, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 ПК.

Статтею 127 ПК встановлено міру відповідальності, яка покладається на платника податків, у тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при цьому розмір штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не відповідно до часу затримки такої несплати (як передбачено статтею 126 ПК), а залежно від кількості допущених порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Суд також враховує висновки, викладені Верховним Судом в постанові від 21 січня 2020 року у справі №820/11382/15.

У постанові від 21 січня 2020 року у справі №820/11382/15 Верховний Суд зазначає, що податковим правопорушенням відповідно до ст. 126 ПК України є вчинення дії (платником податку) щодо фактичної сплати узгодженої суми грошового забезпечення, але з затримкою (несвоєчасно).

На підставі аналізу зазначених норм права судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зробила правовий висновок, що несплата (неперерахування) податковим агентом до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків є підставою для накладення штрафу згідно з ст. 127 ПК України. Розмір штрафних санкцій визначається з урахуванням кількості разів допущених податкових правопорушень, незалежно від того, чи виявлено такі порушення контролюючим органом в межах однієї перевірки.

Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, суд приходить про безпідставність вищевказаних посилань позивача.

Так, встановлені судовим розглядом обставини справи свідчать про те, що Комунальним підприємством "Чкаловське житлово - комунальне експлуатаційне управління - 2013", як податковим агентом допущено несплату (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету, при їх фактичному нарахуванні та утриманні при виплаті доходу працівникам у вигляді заробітної плати, що відповідає складу порушення, передбаченому статтею 127 Податкового кодексу України.

На підставі викладеного, суд доходить висновку про правомірність застосування відповідальності до платника податків на підставі статті 127 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що контролюючий орган під час винесення податкових повідомлень-рішень від 06.12.2019 року № 00007933307 та №00007943307 діяв, на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а тому такі рішення скасуванню не підлягають.

Щодо посилань позивача про невірне визначення розміру пені, суд зазначає наступне.

Так, порядок нарахування пені визначено статтею 129 ПК України.

При нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, нарахування пені проводиться відповідно до п.п. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України.

Частиною першою п. 129.4 ПК України визначено, що на суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204 «Про затвердження Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень- рішень платникам податків», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22.01.2016 за №124/28254 (далі - Наказ №1204) затверджено порядок складання та надіслання (вручення) контролюючим органом податкових повідомлень-рішень платникам податків та їх форми.

Відповідно до п.2 Наказу №1204 за результатами перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкових агентів (юридичних і фізичних осіб), з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати податків та зборів, в тому числі податку на доходи фізичних осіб при виплаті доходів на користь платників податків - фізичних осіб, складається податкове повідомлення-рішення форми «Д» (додаток 12).

При цьому, нарахування пені відповідно до пп. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 Кодексу проводиться при нарахуванні суми податкового зобов`язання платником податків або податковим агентом.

Так, по податку на доходи фізичних осіб чинним законодавством надання податкової декларації податковим агентом щодо визначення грошового зобов`язання не передбачено.

Форма Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку затверджено Наказом Міністерства фінансів №4 від 13.01.2015 року.

Відповідно до п.1.2 Порядку на підставі відомостей щодо сум утриманого та/або сплаченого податку, які зазначаються у податковому розрахунку, нарахування податкового зобов`язання не проводиться.

За результатами перевірки ПП «Чкаловське житлово-комунальне експлуатаційне управління - 2013» визначено грошове зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб в сумі 1155860,25 грн., в тому числі основний платіж 26695,24 грн., штрафна санкція 1045942,72 грн., та пеня 83222,29 грн. розрахована відповідно до п.п. 129.1.1 п. 129.1 ст.129 ПК України.

Сума пені розрахована відповідно до п.п.129.1.3 п. 129.1 ст.129 ПК України нарахованої на несплачений податок на доходи фізичних осіб складала б 39376,48 грн.

Отже, сума пені фактично в податковому повідомленні - рішенні розрахована за приписами п.п. 129.1.1 п. 129.1 ст.129 ПК України.

При цьому, та обставина, що в податковому повідомленні - рішенні зазначено - "сума пені відповідно до підпункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України", не може сама по собі свідчити про протиправність такого податкового повідомлення рішення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про безпідставність вищевказаних посилань позивача.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, то у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Комунального підприємства "Чкаловське житлово - комунальне експлуатаційне управління - 2013" (63544, Харківська обл., Чугуївський район, смт. Чкаловське, вул. Миру, 1) до Головного управління Державної податкової служби у Харківської області (61057, Харків, вул. Пушкінська, 46) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бабаєв А.І.

Повний текст рішення складено 04.08.2020 року.