Рішення № 90750614, 03.08.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2020 р. справа № 520/6214/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горшкової О.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Східного територіального управління Національної Гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Східного територіального управління Національної Гвардії України, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Східного територіального управління Національної Гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно;

- зобов`язати Східне територіальне управління Національної Гвардії України виплатити ОСОБА_1 компенсацію за неотримане речове майно у розмірі 17189,59 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем, на думку позивача, допущено протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, станом на день звільнення з військової служби.

Ухвалою суду від 20.05.2020 року відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що позивач за період проходження військової служби у військовій частині, а також на день звільнення, не звертався з рапортом (заявою) в порядку, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178. Також відповідач вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду за захистом своїх прав.

Позивач через канцелярію суду 08.07.2020 року надав відповідь на відзив, в якій вказав на безпідставність та необґрунтованість позиції відповідача.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

У період з 13.07.2020 року по 31.07.2020 року суддя Горшкова О.О. перебувала у відпустці.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині 3017 та є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 07.05.2009.

Наказом № 68 дск по стройовій частині від 22.03.2019 року позивача, старшого офіцера (з тилового забезпечення) окремого загону спеціального призначення Східного територіального управління, звільнено з військової служби у запас Збройних Сил України.

Станом на день видання наказу про виключення позивача зі списків особового складу відповідач, на думку позивача, не провів розрахунків щодо грошової компенсації за не отримане речове майно.

Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувсь за її захистом до суду.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20 грудня 1991 року визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Відповідно до статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" продовольче забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №178 від 16 березня 2016 року затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі по тексту - Порядок №178).

Пунктом 4 Порядку №178 встановлено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Відповідно до п. 3 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Пунктом 4 Порядку №178 встановлено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Наказом Міністерства оборони України №232 від 29.04.2016 року затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, згідно з п. 4 розділу ІІІ військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.

Відповідно до вимог ст. 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Тобто, законодавством України передбачено право вибору військовослужбовця, який звільняється зі Збройних Сил України, отримати речове майно в натурі або грошову компенсацію за нього.

Зазначене право не може бути обмежено, скасовано або змінено відповідачем на власний розсуд без передбачених законом підстав.

Так, на день підписання наказу про звільнення зі служби позивач мав передбачене законодавством право на отримання при звільненні зі служби грошової компенсації замість неотриманого речового майна.

Виплата грошової компенсації за неотримане речове майно можлива на підставі довідки про вартість речового майна, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

В свою чергу, обов`язок відповідача щодо виплати компенсації виникає з моменту реалізації права позивачем шляхом висловлювання побажання щодо їх реалізації. Таким чином зазначені гарантії реалізуються за відповідним зверненням (рапортом) військовослужбовця на підставі наказу, у тому числі, командира (начальника) військової частини про розмір грошової компенсації згідно довідки про вартість речового майна, що належить до видачі.

Відповідачем не спростовано того факту, що ОСОБА_1 має право на виплату грошової компенсації за неотримане речове майно.

Суд зазначає, що вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплатати позивачу грошової компенсації, позивач звернувся до суду із цим позовом, при цьому сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити. Тобто, бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим.

З огляду на такі обставини не є обґрунтованими аргументи відповідача про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду у зв`язку із його звільненням зі служби 22.03.2019 року.

При цьому, позивачем не надано до суду доказів звернення до відповідача із заявою (рапортом), оформленою ним відповідно до вимог пункту 4 Порядку №178 про виплату позивачу компенсації вартості за неотримання речового майна за час проходження військової служби.

Отже, з огляду на принцип юридичної визначеності у межах спірних правовідносин, суд зважає за необхідне зазначити, що із заявою (рапортом), оформленою (ним) відповідно до вимог пункту 4 Порядку №178, позивач до уповноваженого органу не звертався.

Доказів протилежного до суду не надано.

При цьому, у межах спірних правовідносин, суд враховує наявність у позивача права на отримання компенсації за невикористане речове майно, при цьому наявність у матеріалах справи довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, не вирішує питання про відсутність звернення позивача із заявою або рапортом про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно до Східного територіального управління Національної гвардії України.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про те, що відповідачем не порушено право позивача, передбачене ст. 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Постановою КМУ №178 від 16 березня 2016 року, у зв`язку із тим, що грошову компенсацію позивачу за неотримане речове майно позивачу не виплачено, оскільки із рапортом (заявою) у порядку п.4 Порядку №178 позивач до відповідача не звертався, а тому у суб`єкта владних повноважень не виникло обов`язку на виплату такої грошової компенсації.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Факт порушення прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах не знайшов підтвердження проведеним судовим розглядом.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Східного територіального управління Національної Гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Горшкова