Рішення № 90749286, 18.05.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2020 р. № 400/2280/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М., розглянув в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, пр. Богоявленський, 55-Е, м. Миколаїв, 54018

про:визнання протиправним та скасування рішення від 23.10.2018 р. № 948010183958, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, або ОСОБА_1 ) звернулась до суду з адміністративним позовом до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (правонаступник - Головне управління Пенсійного фонду України в миколаївській області) про визнання протиправним та скасування рішення від 23.10.2018 року № 948010183958 та зобов`язання провести перерахунок пенсії з 21.10.2017 року у розмірі відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», застосувавши розмір середньої заробітної плати за три роки до 2017 року, з проведенням індексації і компенсації втрати частини доходів, починаючи з 21.11.2017 року.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка зазначила, що на виконання рішення суду від 13.09.2018 року по справі № 814/1253/18, пенсія їй призначена з 21.11.2017 року у розмірі 1028,50 грн. Позивач отримала лист відповідача № 800-М-01 від 20.12.2018 року, де зазначено що пенсію позивачу призначено відповідно до рішення, проте позивач вважає такі дії відповідача помилковими. Позивачка вважає, що діяльність відповідача щодо виплати пенсії позивачу у розмірі 1028,50 грн. має бути визнана протиправною та відповідача слід зобов`язати здійснити поновлення виплати пенсії за віком у розмірі відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» застосувавши показники середньої заробітної плати за три роки до дня звернення позивачки до УПФУ з проведенням індексації і компенсації втрати частини доходів.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, просив відмовити в задоволенні адміністративного позову, зазначивши що на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.08.2018 року по справі №814/1253/18 позивачці призначено пенсію з 21.11.2017 року пенсію за віком в розмірі 1028,50 грн.

Окрім того, відповідач зазначив, що позивач згідно з вимогами чинного законодавства має право звернутись із заявою про перерахунок пенсії, на підставі якої буде здійснено перерахунок та оскільки позивач з відповідною заявою до Управління не звертався, права позивача порушені не були, а тому відсутні підстави для розгляду питання про розмір пенсійних виплат.

Відповідно до ч. 9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, матеріали, що містяться у справі, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України. З 21.11.2017 року відповідно до рішення позивачу з 1997 року призначено пенсію за віком..

08.12.1998 року позивач виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, де була прийнята на консульський облік в консульському відділі посольства України в державі Ізраїль. Після виїзду за кордон-виплата пенсії позивачу припинена.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.08.2018 року по справі №814/1253/18 відповідача зобов`язано призначити та виплачувати пенсію за віком починаючи з 21.11.2017 року.

Листом від 20.12.2018 року № 800-М-01 відповідач повідомив позивачу про те, що з 21.11.2017 року ОСОБА_1 призначено пенсію за віком в розмірі передбаченому діючим законодавством. До листа додано Розрахунок від 23.10.2018 року про призначення пенсії відповідно до рішення 948010183958.

Позивач не погодившись з розміром пенсії, вважає її невірним та протиправними дії відповідача, тому звернулась до суду за захистом та відновленням свого порушеного права на належний розмір пенсійних виплат.

Перевіряючи правомірність дій відповідача, суд виходить із такого.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV.

Частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Передбачене Конституцією України право громадян на соціальний захист конкретизоване у Законі України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", яким встановлено порядок нарахування та виплати пенсії.

В ст. 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Частиною 1 статті 26 Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зазначено, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.

Відповідно до ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено абзацом першим частини першої цієї статті, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі, пропорційному до наявного страхового стажу, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Частиною 1 статті 44 Закону передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Таким чином, встановлення порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до норм цього Закону делеговано правлінню Пенсійного фонду України.

Відповідно до пункту 2.9. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.06.2018 за № 724/32176 (далі - Порядок) особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Відповідно до пункту 2.8 Порядку подання документів поновлення виплати пенсії здійснюється за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії. Крім того, цим пунктом передбачена можливість надання додаткових документів при поновленні виплати пенсії.

Відповідно до трудової книжки позивачки та розрахунку відповідача від 23.10.2018 року (арк. спр.60) загальний стаж становить 21 рік 3 місяці 23 дні. Отже доводи позивача що позивач має 25 років стажу є недоведеними та не підтверджуються матеріалами справи.

Відповідач зазначив, що позивачем до заяви про призначення пенсії документ про освіту не додавався (диплом про навчання в Миколаївському будівельному технікумі в період з 1967 по 1971 рік, доданий до позовної заяви). Позивач на такі доводи не надав протилежних доказів, у суду не має доказів того, що позивач до пакету документів для призначення пенсії надавала диплом про навчання в Миколаївському будівельному технікумі в період з 1967 по 1971 рік, доданий до позовної заяви, який міг бути врахований.

Відповідно до ч.ч. 2, 3, 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (в редакції, зі змінами від 11.10.2017 року, які діють до теперішнього часу) для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір, дата та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Стосовно позовних вимог щодо обов`язку здійснити компенсацію втрати частини доходів, суд зазначає, що вона настає лише у випадку порушення встановлених строків їх виплати.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 11 липня 2018 року по справі №487/6923/16-а.

Згідно з приписами ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» , нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. 2. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно зі ст. 2 вказаного Закону, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Таким чином, компенсації належить втрата частини доходу, яка нарахована та виплачена з пропуском строку, встановленого законом.

Між тим, таких доказів суду не надано, а тому відповідачем не допущено порушення приписів Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, оцінюючи встановлені у судовому засіданні факти, суд дійшов висновку, що відповідач, заперечуючи проти позову довів, з посиланням на відповідні докази правомірність своїх дій та рішень, а тому позовні вимоги не належать задоволенню.

У зв`язку з тим, що у задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено в повному обсязі, керуючись приписами ст. 139 КАС України, судовий збір не повертається позивачу, та за відсутності понесених судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, такі судові витрати не належать стягненню з позивача на користь суб`єкта владних повноважень

Керуючись статтями 2, 9, 19, 77, 241-243, 246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ПЕнсійного фонду України в Миколаївській області (пр. Богоявленський, 55-Е, м. Миколаїв, 54018, ідентифікаційний код 13844159) відмовити.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Мельник