Рішення № 90749092, 04.08.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/4613/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2020 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області, в якому просить:

- стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області (м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3, код ЄДРПОУ 40108833 в користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток (грошове забезпечення) за час затримки виконання судового рішення про поновлення на посаді в період із 22 червня 2017 року по 30 травня 2018 року в розмірі 47285,98 (сорок сім тисяч двісті вісімдесят п`ять гривень 98 копійок).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до наказу Управління МВС України на Львівській залізниці від 01 серпня 2016 року № 11/ос «Про звільнення зі служби в органах внутрішніх справ» ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ за ст. 64 п. «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України з посади старшого оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2016 року у справі № 813/2949/16 вищевказаний наказ визнано протиправним та скасовано, а ОСОБА_1 поновлено на посаді старшого оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Управління МВС України на Львівській залізниці з 07 листопада 2015 року. Постанову суду в частині поновлення позивача на посаду звернено до негайного виконання.

Позивач зазначає, що постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2016 року у справі № 813/2949/16 в частині негайного поновлення ОСОБА_1 на посаді відповідач виконав лише 31 травня 2018 року, прийнявши наказ № 2о/с відповідно до якого її, з 06 листопада 2015 року поновлено на службі в органах внутрішніх справ на займаній посаді. Таким чином, на думку позивача, відповідач затримав виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2016 року у справі № 813/2949/16 в частині негайного поновлення ОСОБА_1 на посаді і період такої затримки становить з 17 грудня 2016 року по 30 травня 2018 року. Водночас, позивач зауважує, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2020 року у справі № 813/2949/16 скасовано ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 21 червня 2017 року про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді та стягнуто з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді за період з 17 грудня 2016 року по 21 червня 2017 року в розмірі 25641,96 гривень. Зважаючи на те, що постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2016 року у справі № 813/2949/16 в частині негайного поновлення ОСОБА_1 на посаді відповідач виконав лише 31 травня 2018 року, позивач вважає, що має право відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України на виплату середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки виконання судового рішення. При цьому, із урахуванням постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2020 року у справі № 813/2949/16 період, за який необхідно стягнути середній заробіток за час затримки виконання судового рішення становить з 22 червня 2017 року по 30 травня 2018 року.

У зв`язку з вищенаведеним, адміністративний позов просить задоволити в повному обсязі.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що Головне управління Національної поліції у Львівській області не було роботодавцем позивача, не виконувало рішення про поновлення позивача на посаді та не є правонаступником Управління МВС України на Львівській залізниці. Тому, на думку відповідача, Головне управління Національної поліції у Львівській області не є належним відповідачем у цій справі щодо заявлених ОСОБА_1 вимог.

У зв`язку з вищенаведеним, у задоволенні адміністративного позову просить відмовити в повному обсязі.

Позивач подав відповідь на відзив, у якій вказує про те, що Верховний Суд під час розгляду справи № 813/4426/16 за позовом ОСОБА_1 до Управління МВС України на Львівській залізниці про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні 03 грудня 2019 року, ухвалою, проголошеною у відкритому судовому засіданні із занесенням до протоколу судового засідання замінив Управління МВС України на Львівській залізниці на правонаступника Головне управління Національної поліції у Львівській області. Разом з тим, Восьмий апеляційний адміністративний суд у справі № 813/2949/16 за заявою ОСОБА_1 про виплату середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення 29 квітня 2020 року ухвалою, яка занесена в протокол судового засідання замінив відповідача Управління МВС України на Львівській залізниці у зв`язку з його припиненням правонаступником - Головним управлінням Національної поліції, що відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 21 січня 2020 року у справі № 813/4426/16, про що й зазначено у мотивувальній частині постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2020 року. З огляду на викладене, позивач вважає, що відповідно до висновків Верховного Суду та Восьмого апеляційного адміністративного суду саме Головне управління Національної поліції у Львівській області є правонаступником Управління МВС України на Львівській залізниці, а відтак і належним відповідачем у цій справі.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 18 червня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін.

Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2016 року у справі № 813/2949/16 позов ОСОБА_1 задоволено частково, зокрема, поновлено майора міліції ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці з 07 листопада 2015 року. Постанову суду в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 допущено до негайного виконання (а.с.3-7).

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2017 року зазначену вище постанову суду першої інстанції в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді залишено без змін (а.с.8, зворотна сторона).

16 грудня 2016 року Львівський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист № 813/2949/16 про поновлення майора міліції ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці з 07 листопада 2015 року (а.с.16).

31 травня 2018 року голова ліквідаційної комісії Управління МВС на Львівській залізниці полковник поліції М.В. Самарчук видав наказ № 2-ос «По особовому складу» згідно з яким скасовано наказ Управління МВС на Львівській залізниці від 01 серпня 2016 року № 11о/с «Про звільнення зі служби в органах внутрішніх справ України» майора міліції Луньо Ірини Богданівни, старшого оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків УМВС з 06 листопада 2015 року, залишивши її на раніше займаній посаді (а.с.18).

Також суд встановив, що у березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із заявою про виплату середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення у справі за її позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці про визнання протиправними та скасування відмови і наказу, поновлення на роботі, зобов`язання до вчинення дій, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у якій просила стягнути з Управління МВС України на Львівській залізниці на її користь середній заробіток за час затримки виконання судового рішення, допущеного до негайного виконання в частині поновлення на роботі за період з 17 грудня 2016 року по день поновлення на роботі, а в разі невиконання судового рішення в цій частині - по день прийняття судового рішення за результатами розгляду цієї справи, виходячи з «середньомісячного заробітку в розмірі 227,28 грн.» (а.с.8).

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 21 червня 2017 року заяву задоволено, стягнуто з Управління МВС України на Львівській залізниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді в розмірі 28410,00 грн.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2020 року у справі № 813/2949/16 апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці задоволено частково.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 21 червня 2017 року у справі № 813/2949/16 скасовано, заяву ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення задоволено частково.

Стягнуто з Головного управління Національної поліції у Львівській області в користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на посаді за період з 17 грудня 2016 року по 21 червня 2017 року в розмірі 25641,96 грн.

Зважаючи на затримку виконання відповідачем постанови Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2016 року у справі № 813/2949/16 про поновлення на посаді, позивач звернулася з цим адміністративним позовом до суду.

Предметом розгляду у цій справі є оцінка наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2016 року у справі № 813/2949/16 про поновлення на посаді за період з 22 червня 2017 року по 30 травня 2018 року.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно із частиною першою статті 255 КАС України (у редакції, чинній до 14 грудня 2017 року) постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Пунктом третім частини першої статті 256 КАС України (у редакції, чинній до 14 грудня 2017 року) встановлено, що негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відповідно до частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Частиною сьомою статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Згідно із статтею 236 Кодексу законів про працю України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

У пункті 34 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Аналіз наведених правових норм дає підстави дійти таких висновків.

Законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення оскаржуватися.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом (частина третя статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній до 14 грудня 2017 року).

Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 Кодексу законів про працю України, згідно якою проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Виплата середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Підсумовуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що наявність вини роботодавця у затримці виконання судового рішення про поновлення на роботі не є необхідною умовою для задоволення заявлених вимог, оскільки наявність цієї вини випливає безпосередньо із норм Конституції України, згідно з якими судові рішення, які набрали законної сили належить виконувати обов`язково.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 05 березня 2020 року у справі №280/360/19 для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 Кодексу законів про працю України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Щодо наявності у цій справі затримки виконання судового рішення суд зазначає таке.

Судом встановлено, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2016 року у справі № 813/2949/16 поновлено майора міліції ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці з 07 листопада 2015 року. Постанову суду в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 допущено до негайного виконання (а.с.3-7).

16 грудня 2016 року Львівський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист № 813/2949/16 про поновлення майора міліції ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці з 07 листопада 2015 року (а.с.16).

31 травня 2018 року голова ліквідаційної комісії Управління МВС на Львівській залізниці полковник поліції М.В. Самарчук видав наказ № 2-ос «По особовому складу» згідно з яким скасовано наказ Управління МВС на Львівській залізниці від 01 серпня 2016 року № 11о/с «Про звільнення зі служби в органах внутрішніх справ України» майора міліції Луньо Ірини Богданівни, старшого оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків УМВС з 06 листопада 2015 року, залишивши її на раніше займаній посаді (а.с.18).

Таким чином, враховуючи те, що постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2016 року у справі № 813/2949/16 про поновлення позивача на посаді старшого оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці з 07 листопада 2015 року відповідач був зобов`язаний виконати негайно, однак виконав її лише 31 травня 2018 року, суд констатує наявність у цій справі затримки виконання судового рішення про поновлення позивача на посаді. За таких обставин, позивач має право відповідно до вимог статті 236 Кодексу законів про працю України на отримання середнього заробітку за час затримки виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2016 року про поновлення її на посаді.

Щодо періоду затримки виконання судового рішення про поновлення на посаді слід зазначити наступне.

Як вже було зазначено судом вище, період затримки виконання судового рішення про поновлення на посаді необхідно рахувати від наступного дня після постановлення такого рішення до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі.

У цій справі суд встановив, що рішення про поновлення позивача на посаді ухвалене судом 16 грудня 2016 року, а наказ про поновлення його на роботі виданий роботодавцем 31 травня 2018 року, відтак, період затримки виконання судового рішення починається 17 грудня 2016 року та закінчується 30 травня 2018 року (включно).

Водночас, як слідує з матеріалів справи та повідомлено позивачем у позовній заяві, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2020 року у справі № 813/2949/16 стягнуто з Головного управління Національної поліції у Львівській області в користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на посаді за період з 17 грудня 2016 року по 21 червня 2017 року в розмірі 25641,96 грн.

Таким чином, з огляду на наведене, період затримки виконання судового рішення про поновлення позивача на посаді у цій справі належить рахувати з 22 червня 2017 року по 30 травня 2018 року (включно), оскільки за період з 17 грудня 2016 року по 21 червня 2017 року середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення позивача на посаді в розмірі 25641,96 грн. вже стягнуто на користь позивача на підставі рішення суду.

Щодо розрахунку належних до стягнення сум середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на посаді за встановлений період суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» № 100 від 08 лютого 1995 року обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Пунктом восьмим цього ж Порядку визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2020 року у справі № 813/2949/16 середньоденна заробітна плата позивача за останні два місяці роботи перед звільненням становила 137,863 грн. (8409,20 грн.: (31 календарний день травня + 30 календарних днів червня).

Кількість днів затримки виконання судового рішення про поновлення позивача на посаді за період з 22 червня 2017 року по 30 травня 2018 року становить 343 календарних дні.

Таким чином, розмір середнього заробітку позивача за час затримки виконання судового рішення про поновлення її на посаді за період з 22 червня 2017 року по 30 травня 2018 року становить 47285,98 грн. (343 календарних дні х 137,86 грн.).

Щодо доводів відповідача про те, що Головне управління Національної поліції у Львівській області не є належним відповідачем у цій справі суд враховує наступне.

Частиною четвертою статті 78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, під час розгляду справи № 813/4426/16 у Верховному Суді, позивачем у якій була ОСОБА_1 , а відповідачем - Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці, Верховний Суд ухвалою від 03 грудня 2019 року, проголошеною у відкритому судовому засіданні із занесенням до протоколу судового засідання задовольнив клопотання позивача та замінив відповідача на правонаступника Головне управління Національної поліції у Львівській області (абзац 5 пункту 10 розділу І постанови від 21 січня 2020 року).

Крім того, Восьмий апеляційний адміністративний суд під час розгляду справи № 813/2949/16, позивачем у якій була ОСОБА_1 , а відповідачами - Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці та Головне управління Національної поліції у Львівській області протокольною ухвалою від 29 квітня 2020 року замінив відповідача Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці у зв`язку з його припиненням, правонаступником - Головним управлінням Національної поліції у Львівській області.

Отже, вищезазначеними рішеннями судів встановлено, що Головне управління Національної поліції у Львівській області у даній справі є правонаступником Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці у зв`язку із його припиненням.

Тому з огляду на наведене, а також беручи до уваги приписи частини четвертої статті 78 КАС України відповідно до яких обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, суд погоджується з доводами позивача про те, що саме Головне управління Національної поліції у Львівській області є правонаступником Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці, а відтак і належним відповідачем у цій справі.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Позивач звільнена від сплати судового збору на підставі пункту першого частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», а відтак, розподіл судового збору на підставі статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п.3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Головного управління Національної поліції у Львівській області (пл. Генерала Григоренка, 3, м. Львів, 79007) про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду - задоволити повністю.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області (пл. Генерала Григоренка, 3, м. Львів, 79007, код ЄДРПОУ 40108833) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на посаді за період з 22 червня 2017 року по 30 травня 2018 року в розмірі 47285,98 грн.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 04 серпня 2020 року.

Суддя Клименко О.М.