Рішення № 90743421, 04.08.2020, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2020 року м. Черкаси справа № 910/5131/20

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Нестеренко А.М., без участі представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство "Альфа корм" до селянського (фермерського) господарства "Петровіт" про стягнення 18260 грн. 41 коп.,

ВСТАНОВИВ:

14.04.2020 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство "Альфа корм" звернувся в господарський суд міста Києва з позовом до селянського (фермерського) господарства "Петровіт" (далі - відповідач), у якому просив суд стягнути, на підставі договору поставки № 19940 від 05.07.2019 року, 81000 грн. боргу, 8522 грн. 11 коп. пені, 9346 грн. 30 % річних, 392 грн. 30 коп. інфляційних втрат, що разом становить 99260 грн. 41 коп., та відшкодувати понесені судові витрати у виді 2120 грн. судового збору за подачу позовної заяви та 20900 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Позов мотивовано порушенням відповідачем порядку та строків оплати за товар за договором поставки № 19940 від 05.07.2019 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.04.2020 року у справі № 910/5131/20 матеріали позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство "Альфа корм" до селянського (фермерського) господарства "Петровіт" про стягнення 99260 грн. 41 коп. передано за підсудністю на розгляд до господарського суду Черкаської області.

01.06.2020 року матеріали за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство "Альфа корм" до селянського (фермерського) господарства "Петровіт" про стягнення 99260 грн. 41 коп. разом з супровідним листом за вх. № 8205/20 надійшли до господарського суду Черкаської області та згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа № 910/5131/20 передана судді Грачову В.М.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 05.06.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 910/5131/20 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 09.07.2020 року.

Позивач в особі свого представника подав суду 06.07.2020 року заяву про зменшення розміру позовних вимог в порядку п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України у зв`язку з добровільною сплатою відповідачем 23.04.2020 року основного боргу у розмірі 81000 грн., просив зменшити розмір позовних вимог на вказану суму та стягнути з відповідача решту заявлених вимог у розмірі 18260 грн. 41 коп., з яких 8522 грн. 11 коп. пеня, 9346 грн. 30 % річних, 392 грн. 30 коп. інфляційні втрати та судові витрати у виді судового збору у розмірі 2102 грн. за подачу позовної заяви, 20900 грн. витрат на професійну правничу допомогу. До заяви про зменшення розміру позовних вимог позивач додав банківську виписку з його рахунку у АТ «АБ «Радабанк» (вх. № 10062/20, а.с. 58-60, 61).

Ухвалою суду від 09.07.2020 (в протоколі судового засідання) заява позивача про зменшення розміру позовних вимог прийнята до розгляду.

Сторони явку представників у судове засідання не забезпечили. Відповідач про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неявки не повідомив, письмовий відзив на позов не подав, проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін не заперечував. Позивач у клопотанні (вх. № 10015/20 від 06.07.2020 року, а.с. 56-57) просив розгляд справи проводити без участі їх представника.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 ч. 3 статті 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, судом підписано рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши заяви позивача по суті справи, наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд задовольняє позов повністю з таких підстав.

05.07.2019 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство "Альфа корм", як постачальник, та відповідач - селянське (фермерське) господарство "Петровіт", як покупець, уклали договір поставки № 19940 (далі - Договір, а.с. 23-25), за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити (передати) у власність покупця товар, вказаний в рахунках-фактурах та видаткових накладних, які є невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язується прийняти цей товар і своєчасно та в повній мірі здійснити його оплату. Сторони погодили, що можуть укладати специфікації на поставку партій товару, в яких зазначається найменування, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю товару, загальна кількість, місце та умови поставки товару, порядок розрахунків, термін поставки товару.

У Договорі його сторони погодили всі істотні умови, зокрема, домовилися про таке:

п. 1.2. - найменування, асортимент, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, визначаються в рахунках-фактурах та видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього договору;

п. 2.1. - поставка товару здійснюється на умовах СРТ (Carriage paid to (… named place of destination) фрахт/перевезення оплачено до (назва місця призначення): Черкаська обл., Маньківський район, с. Попівка, вул. Леніна, 2;

п. 2.2. - одночасно з товаром постачальник зобов`язується передати покупцю документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром, а саме: видаткова накладна, рахунок-фактура, якісне посвідчення;

п. 3.1. - поставка товару здійснюється партіями. Під партією слід розуміти ту кількість товару, яка визначена у видатковій накладній;

п. 3.2. - поставка товару здійснюється протягом 7 календарних днів з моменту отримання від покупця заявки на поставку партії товару;

п. 3.3. - місце поставки, кількість товару, ціна та вартість кожної партії товару може узгоджуватись сторонами на підставі заявки покупця;

п. 3.6. - датою поставки товару є дата, вказана у видатковій накладній;

п. 3.7. - факт отримання товару покупцем, а також документів, передбачених п.2.2. даного договору засвідчується підписом та печаткою покупця на видатковій накладній. Покупець зобов`язаний надати постачальнику довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей, якою уповноважує певну особу на отримання товару;

п. 4.1. - остаточна кількість товару в кожній конкретній партії вказується постачальником у видатковій накладній та зазначається в рахунку-фактурі;

п. 4.2. - покупець зобов`язаний оплатити фактично поставлену йому кількість товару, якщо кількість відповідає встановленим в п. 4.1. цього договору критеріям;

п. 6.3. - оплата вартості партії товару проводиться покупцем шляхом перерахування безготівкових коштів на поточний рахунок постачальника;

п. 6.5. - оплата поставленої партії товару здійснюється протягом 14 календарних днів з моменту поставки партії товару;

п. 6.7. - датою оплати за товар вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника;

п. 7.1. - у разі прострочення грошового зобов`язання за цим договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання за весь період прострочки. Положення ч.6 ст. 232 ГК України у даному випадку не застосовуються;

п. 7.2. - у разі прострочки покупцем виконання грошового зобов`язання, на вимогу постачальника, він зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також тридцять процентів річних від простроченої суми;

п. 9.1. - цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020 року, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного виконання.

Договір підписаний представниками обох сторін та скріплений їхніми печатками.

Із видаткової накладної № 1236 від 15.07.2019 року (а.с. 26), товаро-транспортної накладної № 15207 від 15.07.2020 року (а.с. 28) вбачається, що позивач виконав умови Договору та поставив відповідачу за Договором товар (мінераліт у кількості 300 кг на суму 5850 грн. та AK 4110 NORMOMIN L+ Vit S у кількості 250 кг на суму 10600 грн.) на загальну суму із ПДВ - 16450 грн., а представник відповідача Босько Н.В . згідно довіреності № 41 від 08.07.2019 року прийняв вказаний у накладних товар.

Із видаткової накладної № 1905 від 01.11.2019 року (а.с. 27), товаро-транспортної накладної № 15093 від 01.11.2020 року (а.с. 29) вбачається, що позивач виконав умови Договору та поставив відповідачу за Договором товар (мінераліт + у кількості 3000 кг на суму із ПДВ - 81000 грн.), а представник відповідача прийняв вказаний у накладних товар.

Відповідач, в свою чергу, всупереч умовам Договору, за товар розрахувався частково, перерахував позивачу 16450 грн. вартості товару, що підтверджується платіжним дорученням № 914 від 28.11.2019 року з призначенням платежу: « за корма згідно рахунка № 689 від 08.07.2019 року у т.ч. ПДВ 20% 2741 грн. 67 коп. (а.с. 30).

За товар, отриманий за видатковою накладною № 1905 від 01.11.2019 року, в сумі 81000 грн. в порушення умов Договору відповідач не розрахувався, у зв`язку з чим борг становив 81000 грн.

За порушення термінів сплати за товар позивач нарахував до стягнення 8522 грн. 11 коп. пені, 9346 грн. 30 % річних, 392грн. 30 коп. інфляційних витрат за період прострочення з 30.07.2019 по 28.11.2019 на суму 16450 грн., і з 16.11.2019 по 10.03.2020 на суму 81000 грн. Вимога про їх стягнення є предметом позову у справі, що розглядається.

Із наданої позивачем письмової заяви вбачається, що після звернення позивача до господарського суду м. Києва з даним позовом у справі № 910/5131/20 відповідачем добровільно сплачено позивачу решту заборгованості у сумі 81000 грн., що підтверджено банківською випискою АТ «АБ «Радабанк» по рахунку позивача від 23.04.2020 року з призначенням платежу: «за мінераліт згідно рахунка № 1061 від 29.10.2019 року у т.ч. ПДВ 20% - 13500» (а.с. 61).

Отже, спірні правовідносини сторін виникли із договору поставки № 19940 від 05.07.2019 року, вимоги позивача витікають із суті прав та обов`язків сторін за цим договором.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов`язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов`язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, правові наслідки порушення зобов`язання, відповідальність за порушення зобов`язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 5, 8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, застосування штрафних санкцій, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ч. 1, ст. 611, ст. 612 ч. 1 ЦК України: порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання; у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У п. 6.5. Договору сторони погодили, що оплата поставленої партії товару здійснюється протягом 14 календарних днів з моменту поставки партії товару.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Оскільки матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем свого зобов`язання зі сплати вартості поставленого позивачем товару у позивача виникло право вимагати стягнення з відповідача простроченого грошового зобов`язання.

Разом з тим, під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач 23.04.2020 року сплатив на користь позивача 81000 грн. заборгованості на виконання п. 6.5 Договору за товар отриманий за видатковою накладною № 1905 від 01.11.2019 року згідно платіжного доручення № 240.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

У зв`язку з простроченням сплати основного грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача на підставі п. 7.1. Договору пені у сумі 8552 грн. 11 коп., на підставі п. 7.2. Договору 30 % річних у сумі 9346 грн. та інфляційних втрат в сумі 392 грн. 30 коп.

За видатковою накладною № 1236 від 15.07.2019 року позивач нарахував: пеню за період з 30.07.2019 року по 27.11.2019 року у сумі 1786 грн. 06 коп., 30 % річних за період з 30.07.2019 року по 27.11.2020 року у сумі 1635 грн. 99 коп., інфляційні втрати за період з 30.07.2019 року по 27.11.2019 року у сумі 230 грн. 30 коп.

За видатковою накладною № 1905 від 01.11.2019 року позивач нарахував: пеню за період з 16.11.2019 року по 10.03.2020 року у сумі 6736 грн. 05 коп., 30 % річних за період з 16.11.2019 року по 10.03.2020 року у сумі 7710 грн. 01 коп., інфляційні втрати за період з 16.11.2019 року по 10.03.2020 року у сумі 162 грн.

Так, згідно з п. 7.1. Договору, у разі прострочення грошового зобов`язання за цим договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання за весь період прострочки. Положення ч.6 ст. 232 ГК України у даному випадку не застосовуються.

Відповідно до ст. 610, ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612 ЦК України: порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання; у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Нормами ч. 1 ст. 546, ч.ч. 1, 2 ст. 547 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За приписами ст. 551 ч. 2 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 231 ч. 4 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

При вирішенні спору в частині стягнення спірної суми пені суд керується приписами статей 549 - 552, 610-612, 614 ЦК України, статтями 216-218, 229 - 232, 234 ГК України.

Розрахунок пені, проведений позивачем, відповідає умовам Договору, нормам ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», арифметично і методологічно виконаний правильно, тому вимога про її стягнення підлягає задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 7.2. Договору, сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України у разі прострочки покупцем виконання грошового зобов`язання, на вимогу постачальника, він зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також встановлюють тридцять процентів річних від простроченої суми.

На підставі п. 7.2. Договору, позивачем заявлено до стягнення 9346 грн. 30 % річних та 392 грн. 30 коп. інфляційних втрат.

Розрахунок процентів річних, інфляційних втрат відповідає умовам Договору та фактичним обставинам справи, їх розрахунок методологічно і арифметично проведено правильно, тому вимогу позивача і в цій частині суд визнає обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню у заявленому розмірі.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням викладених обставин справи, умов Договору та наведених норм законодавства суд спірні вимоги позивача про стягнення 8522 грн. 11 коп. пені, 9346 грн. 30 % річних, 392 грн. 30 коп. інфляційних втрат за відповідний період прострочення сплати основної заборгованості вважає обґрунтованими і позов задовольняє повністю.

У позові позивач заявив вимогу про відшкодування понесених судових витрат у виді сплаченого судового збору і витрат на професійну правничу допомогу.

Платіжним дорученням № 952 від 13.03.2020 року позивачем сплачено 2102 грн. судового збору за подання позову.

Обґрунтовуючи розрахунок судових витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 20900 грн., представник позивача адвокат Селітреніков Л.М. надав суду: копію договору про надання правової допомоги № 3 від 02.03.2020 року, укладеного позивачем з адвокатським бюро «Селітренікова Леоніда»; копію додаткової угоди № 3 від 04.03.2020 року до договору про надання правової допомоги № 3 від 02.03.2020 року;

копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1555 від 14.12.2009 року Селітренікова Л.М. ; попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв`язку із розглядом справи на суму 20900 грн.; копію платіжного доручення № 1167 від 02.04.2020 року на суму 20900 грн. сплачених позивачем Селітренікову Л.М. за адвокатські послуги згідно рахунку 2 від 13.03.2020 року, згідно договору № 3 від 02.03.2020 року.

Судом враховано, що 04.03.2020 року між позивачем та адвокатським бюро «Селітренікова Леоніда» укладено додаткову угоду № 3 до договору про надання правової допомоги № 3 від 02.03.2020 року, в якому сторони погодили наступне:

п. 1. - адвокатське бюро надає послуги клієнту по представленню інтересів товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство "Альфа корм", щодо стягнення заборгованості з селянського (фермерського) господарства "Петровіт";

п. 2. - оплата за надання правової допомоги здійснюється на підставі рахунку-фактури, виставленого адвокатським бюро протягом/не пізніше 2-х банківських днів з моменту виставлення відповідного рахунку;

у п. 3. Додаткової угоди № 3 сторони погодили приблизний перелік та вартість послуг, що будуть надаватись клієнту, зокрема:

зустріч з клієнтом з метою з`ясування обставин справи - 1500 грн.; правовий аналіз наданих клієнтом документів - 2000 грн.; пошук та аналіз актуальної судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах -- 1000 грн.; складання позовної заяви, розрахунок пені, 30 % річних та індексу інфляції - 5000 грн.; підготовка, завірення додатків до позовної заяви та направлення їх до суду та іншим учасникам справи - 1000 грн.; підготовка відповіді на відзив на позовну заяву - 2000 грн.; прийняття участі у судових засіданнях (3 засідання) - 6000 грн.; ознайомлення з матеріалами справи (1 раз) - 800 грн.; підготовка клопотань, заяв, письмових пояснень - 1600 грн., всього на суму 20900 грн.

10.03.2020 року адвокатом Селітреніковим Л.М. подано до суду додаток до позовної заяви - попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв`язку із розглядом справи, в якому вказано перелік робіт, що надані адвокатом та є витратами на професійну правову допомогу із зазначенням їх тривалості, ставки та вартості, що відповідає п. 3. додаткової угоди № 3 від 04.03.2020 року до договору про надання правової допомоги № 3 від 02.03.2020 року.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч. 1 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відтак, суд приходить до переконання, що вимога позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованою в частині 12100 грн. витрат, які понесені позивачем на професійну правничу допомогу та підтверджені належними доказами, зокрема, договором позивача з адвокатським бюро «Селітренікова Леоніда», додатковою угодою № 3 від 04.03.2020 року до договору про надання правової допомоги № 3 від 02.03.2020 року, попереднім орієнтовним розрахунком судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв`язку із розглядом справи, платіжним дорученням про сплату цих витрат.

Однак вимогу представника позивача щодо відшкодування витрат, що підлягає сплаті у розмірі 8800 грн. суд залишає без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Витрати на правову допомогу, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (постанова Верховного Суду від 17.10.2018 року у справі № 301/1894/17).

Представник позивача - адвокат Селітреніков Л.М. не надав позивачу послуги вказані у п. 3 додаткової угоди № 3 від 04.03.2020 року до договору про надання правової допомоги № 3 від 02.03.2020 року, попередньому орієнтовному розрахунку судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв`язку із розглядом справи на суму 8800 грн., зокрема: послуги з підготовки відповіді на відзив на позовну заяву - 2000 грн.; прийняття участі у судових засіданнях (3 засідання) - 6000 грн.; ознайомлення з матеріалами справи (1 раз) - 800 грн., тому підстави відшкодовування даних судових витрат відсутні.

На підставі статті 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 2102 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12100 грн., а разом 14202 грн.

Керуючись ст.ст. 129, ст. 233, 236-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з селянського (фермерського) господарства "Петровіт", код ЄДРПОУ 31774819, місцезнаходження: 20120, Черкаська обл., Маньківський район, с. Попівка, вул. Центральна, буд. 41-Б на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство "Альфа корм", код ЄДРПОУ 42094096, місцезнаходження: 03022, м. Київ, вул. Козацька, буд. 120/4 - 8522 грн. 11 коп. пені, 9346 грн. 30 % річних, 392 грн. 30 коп. інфляційних втрат, 14202 грн. судових витрат.

У задоволенні вимог про стягнення 8800 грн. судових витрат - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.М. Грачов