Рішення № 90742611, 04.08.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2020 р. м. Київ Справа № 911/1255/20

За позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства «Благоустрій Крюківщини» Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області

про стягнення 56 428,48грн

Суддя Чонгова С.І.

Без виклику представників сторін

СУТЬ СПОРУ: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі – АТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства «Благоустрій Крюківщини» Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про стягнення 56 428,48грн, а саме:

- 29 133,90грн – пеня за період з 28.11.2017 по 29.11.2017; з 26.12.2017 по 29.01.2018; з 26.01.2018 по 27.02.2018; з 27.02.2018 по 27.02.2018; з 29.03.2018; з 27.03.2018 по 29.05.2018; з 26.04.2018 по 25.10.2018;

- 11 128,16грн – інфляційних втрат за період з 01.04.2018 по 30.04.2018; з 01.05.2018 по 31.08.2019;

- 16166,42грн – 3% річних за період з 28.11.2017 по 29.11.2017; з 26.12.2017 по 29.01.2018; з 26.01.2018 по 27.02.2018; з 27.02.2018 по 29.03.2018; з 27.03.2018 по 29.05.2018; з 26.04.2018 по 19.09.2019

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу №2259/1718-ТЕ-17 від 06.10.2017 в частині оплати за поставлений природний газ у встановлений договором строк.

Відповідачем у справі – Комунальне підприємство «Благоустрій Крюківщини» Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області документально обґрунтованого відзиву на позовну заяву не надало.

Ухвалою господарського суду від 02.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами у справі без проведення судового засідання.

Дослідивши матеріали справи та докази, суд

ВСТАНОВИВ

06.10.2017 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (правонаступником якого є Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") (постачальник) та Комунальним підприємством «Благоустрій Крюківщини» Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (споживач) було укладено договір №2259/1718-ТЕ-17 постачання природного газу (далі - договір).

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

За умовами договору, постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору (п.1.1 договору).

Згідно з п.1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Відповідно до п. 2.1 договору постачальник передає споживачу з 01.10.2017 по 31.03.2018 газ обсягом до 410,0тис. куб. м.

Згідно з п.5.1 договору, ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється Положенням. У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов`язковою для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін.

Відповідно до п. 5.2 договору, ціна за 1000 куб.м. газу на дату укладення договору становить 4 942,00грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) -20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість – 5930,40грн.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступним за місяцем поставки газу.

Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 «Про затвердження порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків цим договором.

У відповідності до п.8.2 договору передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми прострочення платежу за кожний день прострочення.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 до 31.03.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення (п.12.1 договору).

Додатковою угодою №1 від 11.01.2018 сторони внесли зміни зокрема до п. 6.1 договору, а саме: «Сторони погодили, що з урахуванням п. 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором».

Крім того, виклали п. 8.2 у наступній редакції: «У разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведених споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256».

На виконання п. 2.1 договору, позивач поставив протягом жовтня 2017 – березня 2018 років, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 1 669 579,60грн, що підтверджується актоми приймання-передачі природного газу, копії яких долучено до матеріалів справи.

Предметом спору у даній справі є застосування до відповідача відповідальності, встановленої договором, а також чинним законодавством за прострочення виконання зобов`язання.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 6.1 договору передбачено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступним за місяцем поставки газу.

Проте, відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань, за природний газ, поставлений протягом жовтня 2017 – березня 2018 років, розрахувався з порушенням встановленого договором строку.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки зобов`язання з оплати природного газу виконані не у встановлений договором строк відповідач є таким, що допустив порушення зобов`язання.

Позивачем заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 16166,42грн за період з 28.11.2017 по 29.11.2017; з 26.12.2017 по 29.01.2018; з 26.01.2018 по 27.02.2018; з 27.02.2018 по 29.03.2018; з 27.03.2018 по 29.05.2018; з 26.04.2018 по 19.09.2019 та інфляційних втрат у розмірі 11 128,16грн за період з 01.04.2018 по 30.04.2018; з 01.05.2018 по 31.08.2019;

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Статтею 253 ЦК України передбачено перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1, ч.3 та ч.5 ст. 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до п. 6.1 договору остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступним за місяцем поставки газу.

Позивач не врахував, що 25 грудня 2017 відповідно до Закону України «Про внесення змін до статті 73 Кодексу законів про працю України щодо святкових і неробочих днів» від 16.11.2017 від 2211-VIII є вихідним днем, а отже останнім днем виконання зобов`язання є 26.12.2017, тому прострочення виконання зобов`язання починається з 27.12.2017.

Виходячи з викладеного, за розрахунком суду сума 3% річних, яка підлягає стягненню становить 11118,60грн; вимога щодо стягнення 9,56грн 3% річних задоволенню не підлягає.

За розрахунком суду розмір інфляційних втрат складає 16313,64грн, однак відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, а тому приймає до уваги розрахунок інфляційних втрат позивача у розмірі 16166,42грн, який підлягає задоволенню.

Також, позивачем заявлені вимоги про стягнення пені у розмірі 29 133,90грн з 28.11.2017 по 29.11.2017; з 26.12.2017 по 29.01.2018; з 26.01.2018 по 27.02.2018; з 27.02.2018 по 27.02.2018; з 29.03.2018; з 27.03.2018 по 29.05.2018; з 26.04.2018 по 25.10.2018.

В силу ч.1 ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

У відповідності до п.8.2 договору передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми прострочення платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 8.2 договору в редакції додаткової угоди №1 від 11.01.2018 у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведених споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256».

Виходячи з викладеного, за розрахунком суду, з урахуванням вірної початкової дати нарахування, розмір пені, яка підлягає стягненню становить 29081,62грн.

Відповідач заперечуючи проти позову просить суд максимально зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні принципи наведено у статті 233 ГК України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За змістом наведених вище норм, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №924/709/17, від 20.06.2019 у справі №916/2283/18, від 01.08.2019 у справі №922/2932/18.

Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06.09.2019 у справі № 914/2252/18, від 31.10.2019 у справі № 924/243/19.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем природній газ використовувався виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню відповідач перебуває у скрутному фінансовому становищі, що підтверджується фінансовим звітом суб`єкта малого підприємництва, де станом на 31.03.2020 на кінець звітного періоду непокритий збиток дорівнює 349,5тис. грн.

Позивачем не надано доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором або погіршення матеріального стану підприємства, саме у зв`язку з порушенням відповідачем умов договору;

Станом на день звернення позивача з даним позовом до суду відповідачем в повному обсязі здійснена оплата отриманого згідно з договором №2259/1718-ТЕ-17 від 06.10.2017 природного газу і заборгованість відповідача за вказаним договором відсутня.

Відповідачем у матеріали справи наданий фінансовий звіт за 1 квартал 2020 року, яким підтверджена зростаюча збитковість підприємства.

Суд приймає до уваги, що основною діяльністю відповідача є надання комунальних послуг. Тобто, у відповідача обмежена можливість отримання прибутку.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про зменшення суми пені, яка підлягає стягненню на 50%, а саме у розмірі 14566,95грн.

Крім того, відповідач зазначає, що заборгованість за природний газ у відповідача виникла у зв`язку із несвоєчасною оплатою населення за отримані послуги з централізованого опалення, а тому відсутня вина відповідача у простроченні платежів за газ.

Судом не приймаються до уваги вказані заперечення з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Як передбачено ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання, аналогічну норму містить ст. 625 ЦК України.

Згідно ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

При цьому, відповідно до ч. 2 вказаної статті не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Крім того, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю, тому у випадках порушення грошового зобов`язання не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України) (див. п. 1.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України у від 17.12.2013 № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань”).

Таким чином, судом не приймаються до уваги заперечення щодо несвоєчасного виконання третіми особами зобов`язань перед відповідачем з відшкодування вартості вироблення теплової енергії, оскільки такі факти не звільняють відповідача від відповідальності за порушення грошових зобов`язань.

В силу ст. 129 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з оплатою позову судовим збором, підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, у розмірі 2102,00грн.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Благоустрій Крюківщини» Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (08136, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Крюківщина, вул.. Балукова, буд. 10; ідентифікаційний код 37606213) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; ідентифікаційний код 20077720) 14566,95грн пені, 11118,60грн 3% річних, 16166,42грн інфляційних втрат, а також 2102,00грн витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

3. В частині стягнення 14566,95грн пені та 9,56грн 3% річних відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 04.08.2020

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.І. Чонгова