Постанова № 9073613, 09.04.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2010 р.                                                                       справа № 2а-22472/08/0570

час прийняття постанови: 10-20

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Смагар С.В.

при секретарі                                                  Куранді Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»

до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька

про визнання недійсним рішень від 7 серпня 2008 року № 1147 та № 1148

за участю представників:

від позивача: Міміношвілі Н.М. – за дов. від 26.03.2010р.

від відповідача: Жученко Р.О. – за дов. від 08.04.2010р.

ВСТАНОВИВ:

Державним підприємством «Донецька вугільна енергетична компанія» заявлено позов до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька про визнання недійсними рішень від 7 серпня 2008 року № 1147 про стягнення суми штрафу в розмірі 18375 грн. 24 коп. та нарахування пені в розмірі 2108 грн. 72 коп., рішення від 7 серпня 2008 року № 1148 про стягнення суми штрафу в розмірі 519137 грн. 99 коп. та нарахування пені в розмірі 128670 грн. 04 коп.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на неправомірність віднесення відповідачем на погашення недоїмки, пені та штрафних санкцій іншого періоду сплачених підприємством страхових внесків шляхом зміни призначення платежу.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на статтю 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІV (надалі – Закон № 1058).

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 33161769, є страхувальником та знаходиться на обліку Управління Пенсійного фонду України у Куйбишевському районі м. Донецька, має у своїй структурі Відокремлений підрозділ «Шахта імені О.О. Скочинського», стосовно якого відповідачем застосовані спірним рішенням штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності з 1 січня 2004 року, станом на час існування спірних правовідносин (надалі - Закон України № 1058-ІV), закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи такого страхування. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які йому підлягають; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення, сплати цих внесків і стягнення заборгованості за ними.

Пунктом 1 статті 11 Закону України № 1058-ІV встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання та інших встановлених законом умов.

Згідно з пунктом 1 статті 14 Закону України № 1058-ІV страхувальниками цих осіб є роботодавці, які відповідно до частини 1 статті 15 цього Закону належать до платників страхових внесків і зобов'язані на підставі пункту 6 частини другої статті 17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки та у повному обсязі страхові внески.

Статтею 18 Закону України № 1058-ІV зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку встановленому цим Законом.

Статтею 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачений наступний порядок обчислення та сплати страхових внесків:

- обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), та які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (частина 2);

- сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду (частина 4);

- страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду, при цьому базовим звітним періодом для позивача, як страхувальника, є календарний місяць (частина 6);

- перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг);

- у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду або у випадках, передбачених цим Законом, на рахунок Накопичувального фонду - день списання установою банку, установою Державного казначейства України суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду; у разі сплати сум страхових внесків готівкою - день внесення страхувальником коштів у банківську установу чи відділення зв'язку для перерахування на банківські рахунки органу Пенсійного фонду та/або Накопичувального фонду (частина 9);

- якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частина 10).

Частиною 2 статті 106 Закону України № 1058-ІV передбачено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Пунктом 2 частини 9 статті 106 Закону України № 1058-ІV передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Позивач зазначає, що фактично страхові внески були сплачені Відокремленим підрозділом «Шахта імені О.О. Скочинського» в межах строку сплати, що підтверджується платіжними дорученнями в матеріалах справи , в яких чітко визначено призначення платежу, проте у порушення вимог законодавства відповідач зарахував вказаний платіж в порядку календарної черговості в погашення недоїмки позивача зі страхових внесків.

Частиною 5 статті 106 Закону України № 1058-ІV передбачено, що за рахунок сум, що надходять від страхувальника або державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій. Суд вважає, що вказана норма, на яку посилається відповідач, не встановлює право чи обов'язок органу Пенсійного фонду при зарахуванні страхових внесків самостійно сплачених платником, змінювати призначення платежу та напрямок його зарахування.

Суд зазначає, що згідно статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану, конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частинами 1, 2, 6, 7 статті 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, може вчинити щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, держава не втручається у здійснення власником права власності, діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправне позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, особа може бути позбавлена права власності та обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу, а саме: у разі стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії, інших надзвичайних обставин, в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Частинами 1, 5 статті 19 Господарського кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Незаконне втручання та перешкоджання господарської діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються. Згідно частини 7 статті 66 Господарського кодексу України держава гарантує захист майнових прав підприємства. Вилучення державою у підприємства майна, що ним використовується, здійснюється лише у випадках і порядку, передбачених законом.

Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька, перерозподіляючи самостійно без врахування призначення платежу, перераховані позивачем грошові кошти, якими він має право вільно користуватись, здійснюючи підприємницьку діяльність, фактично порушило право позивача на власність, яке гарантується та охороняється вищенаведеними нормами Конституції України, Цивільного та Господарського кодексів України.

Згідно статті 19 Конституції України посадові особи суб'єктів владних повноважень, якими є й податкові органи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що відповідач, всупереч вимогам частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не довів правомірність прийнятих рішень від 7 серпня 2008 року № 1147 про стягнення суми штрафу в розмірі 18375 грн. 24 коп. та нарахування пені в розмірі 2108 грн. 72 коп., рішення від 7 серпня 2008 року № 1148 про стягнення суми штрафу в розмірі 519137 грн. 99 коп. та нарахування пені в розмірі 128670 грн. 04 коп.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька про визнання недійсними рішення від 7 серпня 2008 року № 1147 про стягнення суми штрафу в розмірі 18375 грн. 24 коп. та нарахування пені в розмірі 2108 грн. 72 коп., рішення від 7 серпня 2008 року № 1148 про стягнення суми штрафу в розмірі 519137 грн. 99 коп. та нарахування пені в розмірі 128670 грн. 04 коп. задовольнити повністю.

Визнати недійсним рішення Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька від 7 серпня 2008 року № 1147 «Про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду» про застосування штрафу в сумі 18375 грн. 24 коп. та нарахування пені в сумі 2108 грн. 72 коп.

Визнати недійсним рішення Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька від 7 серпня 2008 року № 1148 «Про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду» про застосування штрафу в сумі 519137 грн. 99 коп. та нарахування пені в сумі 128670 грн. 04 коп.

Присудити з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 9 квітня 2010 року. Постанова у повному обсязі складена 14 квітня 2010 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня складення постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

           Суддя                                                                       Смагар С.В.