Ухвала суду № 90735179, 31.07.2020, Буський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер №943/1322/20

Провадження № 2/943/1460/2020

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2020 року

Суддя Буського районного суду Львівської області Кос І.Б., розглянувши заяву про забезпечення позову Приватного підприємства «Оаза» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Красненської селищної ради Буського району Львівської області, третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватного нотаріуса Буського районного нотаріального округу Львівської області Тиднюк Галини Володимирівни про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування, недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування державної реєстрації речових прав на земельну ділянку, визнання права на оформлення документів щодо викупу земельної ділянки, -

в с т а н о в и в:

приватним підприємством «ОАЗА» подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову разом із позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Красненської селищної ради Буського району Львівської області з участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог, приватного нотаріуса Буського районного нотаріального округу Львівської області Тиднюк Галини Володимирівни про про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування, недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування державної реєстрації речових прав на земельну ділянку, визнання права на оформлення документів щодо викупу земельної ділянки.

У поданій заяві позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Красненській селищній раді Буського району Львівської області проводити процедуру розгляду та врахування пропозицій громадськості у проекті містобудівної документації - внесення змін до детального плану території земельної ділянки для обслуговування трансформаторної підстанції ЗТП-233 з метою його уточнень та зміни цільового призначення земельної ділянки по АДРЕСА_1 для будівництва окремих виробничих та офісних будівель відповідно до рішення Красненської селищної ради від 19.06.2020 № 1009, і приймати рішення про затвердження такої містобудівної документації, та забороною ОСОБА_1 відчужувати земельну ділянку площею 0,3369 га для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів електричної та теплової енергії, для обслуговування трансформаторної підстанції ЗТП-233, кадастровий номер 4620655300:05:001:0120. Окрім того, позивачем подано додаткову заяву, яку доповнено вимогами про накладення арешту на спірну земельну ділянку та забороною Красненській селищній раді вчиняти будь-які дії та приймати будь-які рішення відносно спірної земельної ділянки.

В обгрунтування поданої заяви про забезпечення позову представник позивача покликається на те, що 23 листопада 2005 року ПП «ОАЗА» набуло право власності на приймальний пункт загальною площею 194,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , що зумовив перехід до позивача права користування на частину земельної ділянки, на якій розташований приймальний пункт та частину земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування, загальною площею 0,2258 га. Під час розроблення проекту детального плану території в АДРЕСА_1 , з метою впорядкування території та визначення необхідної площі земельної ділянки для обслуговування споруди для виготовлення бетонних виробів, який поданий 25 червня 2020 року Красненською селищною радою на громадські обговорення, представником позивача було виявлено, що площа згаданої земельної ділянки зменшилась з 0,2258 га до 0,1350 га, тобто на 0,0908 га, що не відповідає площі та конфігурації земельної ділянки, відображеної в проекті землеустрою 2008 року та проекті детального плану території 2012 року. Згодом земельна ділянка площею 0,0908 га була включена Красненською селищною радою до земельної ділянки площею 0,3369 га для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів електричної та теплової енергії, для обслуговування трансформаторної підстанції ЗТП-233, кадастровий номер 4620655300:05:001:0120, яка ІНФОРМАЦІЯ_1 продана ОСОБА_2 , який її в подальшому відчужив ОСОБА_1 на підставі договору дарування земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Буського районного нотаріального округу Тиднюк Г.В. від 02.08.2018 № 853. Відчуживши частину використовуваної позивачем земельної ділянки відповідачу ОСОБА_2 без добровільної відмови приватного підприємства «ОАЗА» від фактичного користування цією земельною ділянкою та без вилучення її у позивача, Красненська селищна рада порушила права позивача на землекористування та цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку площею 0,2258 га під приймальним пунктом та для його обслуговування після набуття права власності на будівлю. Крім того, враховуючи попередню поведінку відповідачів щодо переоформлення права власності на спірну земельну ділянку, існує обгрунтований ризик того, що ОСОБА_1 відчужить іншій особі земельну ділянку площею 0,3369 га для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів електричної та теплової енергії, для обслуговування трансформаторної підстанції ЗТП-233, кадастровий номер 4620655300:05:001:0120. Відтак позивач просить подану заяву задовольнити, оскільки невжиття таких заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

В силу процесуальних норм частини другої статті 153 і частини другої статі 247 ЦПК України сторони в судове засідання не викликалися, а тому фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.

Розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі докази в їхній сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Частиною другою статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 153 ЦПК).

Як убачається із матеріалів заяви про забезпечення позову та позовної заяви, що безпосереднім предметом спору є земельна ділянка площею 0,3369 га для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів електричної та теплової енергії, для обслуговування трансформаторної підстанції ЗТП-233, кадастровий номер 4620655300:05:001:0120, що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_1 , а також пов`язані з її юридичним оформленням правочини та дії відповідачів.

У відповідності до вимог пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року в справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні ЄСПЛ в справі «Шмалько проти України» констатовано те, що право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У відповідності до вимог пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася із такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, а також забороною вчиняти певні дії (п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК).

Згідно вимог частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Приписами частин шостої та сьомої статті 153 ЦПК України визначено, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню в частині заборони органу місцевого самоврядування ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії щодо землі, оскільки між сторонами дійсно наявний спір про право власності на спірну земельну ділянку та невжиття заходів забезпечення позову може істотно утруднити ефективний судовий захист, ураховуючи поведінку відповідачів щодо переоформлення права власності на спірну земельну ділянку, а також те, що таке забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами.

При цьому, суд вважає необгрунтованими вимоги заяви про забезпечення позову шляхом заборони Красненській селищній раді Буського району Львівської області проводити процедуру розгляду та врахування пропозицій громадськості у проекті містобудівної документації, оскільки така вимога не є співмірною із позовними вимогами та суперечить вимогам частини одинадцятої статті 150 ЦПК України.

Окрім того, на думку суду, не може бути задоволена вимога заяви про накладення арешту на спірну земельну ділянку, виходячи з наступного.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у своїй Постанові «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22.12.2006 року, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. При цьому, вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець (п. 4 Постанови).

Із долученої до справи Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №190063759 від 25.11.2019 року вбачається те, що спірна земельна ділянка належить на праві власності відповідачці ОСОБА_1 . Проте на даний час є обтяженою забороною на нерухоме майно - договором іпотеки від 03 січня 2019 року, укладеним між відповідачкою ОСОБА_1 (іпотекодавець) та ПАТ АКБ «Львів» (іпотекодержатель), який не є учасником даної цивільної справи.

Відтак, накладення арешту на спірну земельну ділянку відповідачки може призвести до порушення прав та охоронюваних законом майнових інтересів ПАТ АКБ «Львів», який не залучений до участі у справі, як заставодержателя спірного майна, яке полягає в неможливості реалізації позасудової процедури звернення стягнення на заставлене майно та, відповідно, отриманні гарантованого умовами договорів застави та іпотеки та чинним законодавством задоволення своїх майнових вимог до відповідача переважно перед іншими кредиторами. Особливістю таких правовідносин є те, що заставодавець хоч і залишається власником переданого в заставу майна, проте на період забезпечення позбавлений правомочності розпорядження цим майном, а заставодержатель у свою чергу у випадку порушення боржником забезпеченого зобов`язання має право в будь-який момент переважно перед іншими кредиторами такого боржника задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на заставлене майно. У зв`язку із цим заставодержатель має власний пріоритетний майновий інтерес до отриманого в заставу майна боржника, який може бути реалізований ним у будь-який момент у разі порушення забезпеченого зобов`язання.

До вищевказаних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 27 лютого 2019 року в справі №903/825/18, що є обов`язковою для застосування в силу приписів частини четвертої статті 263 ЦПК України.

ВС зазначає, що метою забезпечувального зобов`язання, такого як застава (іпотека), є набуття кредитором (заставодержателем) переважного перед іншими кредиторами боржника (заставодавця) права задоволення своїх вимог за рахунок переданого в забезпечення зобов`язання майна боржника (предмета застави (іпотеки), що прямо випливає зі змісту ст. 1 Закону України «Про заставу», ст.ст. 1, 3 Закону України «Про іпотеку». Особливістю таких правовідносин є те, що заставодавець хоч і залишається власником переданого в заставу майна, проте на період забезпечення позбавлений правомочності розпорядження цим майном, а заставодержатель у свою чергу у випадку порушення боржником забезпеченого зобов`язання має право в будь-який момент переважно перед іншими кредиторами такого боржника задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на заставлене майно. У зв`язку із цим заставодержатель має власний пріоритетний майновий інтерес до отриманого в заставу майна боржника, який може бути реалізований ним у будь-який момент у разі порушення забезпеченого зобов`язання. Незважаючи на те, що скаржник формально не є учасником спірних правовідносин, які випливають із договору позики від 1.12.2016, винесена з метою забезпечення даного позову ухвала суду про накладення арешту на заставлене майно боржника очевидно та безпосередньо впливає на майновий інтерес заставодержателя цього майна, який у такому випадку позбавляється можливості реалізувати набуте за договорами застави та іпотеки пріоритетне право на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна в установленому законом порядку (п.п. 21, 22, 23 згаданої Постанови ВС).

З огляду на викладене, не може підлягати до задоволення вимога заяви про накладення арешту на спірну земельну ділянку, оскільки може призвести до порушення прав осіб, які не є учасниками справи, а також вимога про забезпечення позову шляхом заборони Красненській селищній раді Буського району Львівської області проводити процедуру розгляду та врахування пропозицій громадськості у проекті містобудівної документації через їх неспівмірність із позовними вимогами та суперечність вимогам ч. 11 ст. 150 ЦПК України.

Натомість співмірними із заявленими позовними вимогами і такими, що підлягають до задоволення, на думку суду, є вимоги заяви про заборону Красненській селищній раді Буського району Львівської області вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки та заборону відповідачу ОСОБА_1 відчужувати спірну земельну ділянку, оскільки такі стосуються інтересів осіб, які є учасниками справи та між якими дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Окрім того, на думку суду, станом на час розгляду цієї заяви про забезпечення позову відсутні підстави вважати, що існують обставини, із якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно із частиною третьою статті 154 ЦПК України.

Ураховуючи наведене та керуючись ст.ст. 149, 150, 151, 153, 157, 259, 260 ЦПК України суд,-

п о с т а н о в и в :

заяву представника позивача про забезпечення позову, - задовольнити частково.

Заборонити Красненській селищній раді Буського району Львівської області вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки площею 0,3369 га для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів електричної та теплової енергії, для обслуговування трансформаторної підстанції ЗТП-233, кадастровий номер 4620655300:05:001:0120, яка належить на праві власності відповідачу ОСОБА_1 .

Заборонити ОСОБА_1 відчужувати земельну ділянку площею 0,3369 га для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів електричної та теплової енергії, для обслуговування трансформаторної підстанції ЗТП-233, кадастровий номер 4620655300:05:001:0120.

Відмовити у задоволенні решти вимог заяви.

Ухвала підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Копію даної ухвали направити в Буський районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), - для виконання та учасникам справи, - для відома.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Буський районний суд Львівської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її отримання.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили з дня прийняття рішення апеляційною інстанцією.

Суддя Кос І. Б.