Ухвала суду № 90730062, 31.07.2020, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/7198/20

Провадження № 1-кс/219/1637/2020

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2020 року слідчий суддя Артемівського міськрайонного суду Донецької області Медінцева Н.М., за участю секретаря Петрейко А.О., прокурора - Головіної О.В., старшого слідчого - Заболотної К.І., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Подлуцького А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Артемівського міськрайонного суду Донецької області клопотання старшого слідчого СВ Бахмутського ВП ГУ НП в Донецькій області Заболотної К.І., погоджене прокурором Артемівської місцевої прокуратури Донецької області Головіною О.В., по матеріалам досудового розслідування, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020050150001351 від 28 липня 2020 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Опитне, Артемівського району, Донецької області, громадянина України, із середньою освітою, не працюючого, розлученого, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей, раніше судимого: 1/. 30 серпня 1994 року Артемівським районним судом Донецької області за ч. 2 ст. 140 КК України до 2 років позбавлення волі; 2/. 15 грудня 1995 року Артемівським міським судом Донецької області за ч. 2 ст. 141 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна; 3/. 30 серпня 2000 року Артемівським районним судом Донецької області ч. 3 ст. 140, ч. 3 ст. 81, ст. 42, 43 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна; 4/. 20 червня 2006 року Артемівським міським судом Донецької області за ч. 3 ст. 296 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі; 5/. 14 вересня 2010 року Артемівським міськрайонним судом Донецької області за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 187, ст. 70, 71 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі, 6/. 20 лютого 2014 року Артемівським міськрайонним судом Донецької області за ч. 2 ст. 190 КК України до 1 року виправних робіт, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Вказане клопотання з матеріалами в його обґрунтування надійшло до суду.

Згідно пред`явленої підозри, ОСОБА_1 будучи раніше судимим, маючи не зняту і не погашену у законному порядку судимість, на шлях виправлення не став та знову вчинив корисливий злочин проти власності за наступних обставин. Так, він 28 липня 2020 року приблизно об 08-30 годині після спільного вживання спиртних напоїв запропонував його знайомому ОСОБА_2 вчинити таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням, а саме металобрухту з території домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , який на праві власності належить ОСОБА_3 в свою чергу, ОСОБА_2 надав свою добровільну згоду на здійснення таємного викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у приміщення та з даною метою у знайомого взяв тачку для завантаження металобрухту та вчинення протиправних дій. Після чого, підійшовши до подвір`я вище зазначеного домоволодіння, ОСОБА_1 розподіливши ролі, наказав залишатися ОСОБА_2 на вулиці біля паркану та повідомити його у випадку появи сторонніх осіб. Далі, ОСОБА_1 перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом, спрямованим на таємне викрадення чужого майна повторно, за попередньою змовою групою осіб, шляхом проникнення на територію подвір`я, яке огороджене парканом та розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , розв`язав металевий дріт, яким були зв`язані ворота домоволодіння та проник безпосередньо у подвір`я, де почав складати металеві вироби, а саме: труби, швелер, рельсу, лист металу у раніше заготовлену тачку, яку йому для здійснення протиправних дій надав ОСОБА_2 . В цей час, ОСОБА_1 був помічений і викритий власницею ОСОБА_4 , яка зайшла до подвір`я, обурилася протиправними діями ОСОБА_1 та почала вимагати повернути на місце металеві вироби. В свою чергу ОСОБА_5 розуміючи, що не зможе здійснити таємне викрадення чужого майна, будучи поміченим, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та свідомо бажаючи їх настання, діючи з раптово виниклим умислом спрямований на відкрите викрадення чужого майна, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у інше приміщення, продовжив грузити металеві вироби на тачку, в присутності потерпілої та після чого, з викраденим залишив територію домоволодіння. В цей час із подвір`я на вулицю вийшла ОСОБА_4 , побачивши яку ОСОБА_2 будучи вже поміченим, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та свідомо бажаючи їх настання, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, діючи з прямим умислом спрямований на відкрите викрадення чужого майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у інше приміщення, продовжив допомагати ОСОБА_1 тягти тачку з викраденим, чим спричинили власниці матеріальну шкоду на суму 1680 грн. Таким чином, своїми умисними діями, які виразилися у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому повторно за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у інше приміщення, ОСОБА_1 , підозрюється у вчиненні кримінального злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України.

Сторона обвинувачення просила суд вказане клопотання задовольнити за наведених вище підстав.

Захисник заперечував проти задоволення клопотання сторони обвинувачення та просив слідчого суддю обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Підозрюваний заперечував проти клопотання, також зазначив, що з боку сторони обвинувачення на нього не було ніякого фізичного та психологічного впливу.

Вислухавши учасників процесу, перевіривши надані суду докази, слідчий суддя з урахуванням додержання принципу верховенства права, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними слідчому судді своїх доказів і у доведеності перед слідчим суддею у їх переконливості, принципу поваги до свободи особистості, мету застосування запобіжного заходу, час і місце скоєння злочину, приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню, оскільки прокурор довів слідчому судді обґрунтованість підозри у скоєнні кримінального правопорушення та те, що інші більш м`які міри запобіжного заходу, не можуть відкинути ризики, вказані у статті 177 Кримінального процесуального кодексу (надалі КПК України) України, та забезпечити належну поведінку підозрюваного у вчиненні тяжкого злочину, який не має соціальних зв`язків, за наступних обставин.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Згідно з яким Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 21 Конституції України передбачено, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Статтю 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Стаття 17 цієї Конвенції говорить про те, що жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Відповідно до статті 7 Загальної декларації прав людини всі люди рівні перед законом і мають право, без будь-якої різниці, на рівний їх захист законом. Всі люди мають право на рівний захист від якої б то не було дискримінації, що порушує цю Декларацію, і від якого б то не було підбурювання до такої дискримінації.

Статтею 8 цієї Декларації передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

Відповідно до вимог ст. 2 КПК України, основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно зі ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства", запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

Крім того, не допускається застосування найбільш суворого запобіжного заходу лише з мотиву тяжкості вчиненого підозрюваним кримінального правопорушення.

Відповідно до статей 8, 9, 12 КПК України кримінальне провадження повинно здійснюватися з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави і цей принцип у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду відповідно до якої той, хто без законних підстав позбавлений свободи має бути негайно звільнений.

Аналізуючи вищенаведене, той факт, що в матеріалах наданих до клопотання достатньо підстав, які підтверджують те, що до ОСОБА_1 слід застосувати винятковий запобіжний захід, а саме тримання під вартою, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, також з урахуванням діючого законодавства України, з додержанням принципу верховенства права, та з урахуванням практики Європейського суду по справі «Подвезько проти України», слідчий суддя приходить до висновку, що інший більш м`який запобіжний захід, окрім належної застави не можуть відкинути ризики вказані у статті 177 Кримінального процесуального кодексу України та забезпечити належну поведінку підозрюваного у вчиненні тяжкого злочину, який раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за такі ж самі злочини, та ці судимості в установленому законом порядку не зняті і не погашені, окрім того відносно нього у суді є три кримінальні справи щодо таких же самих злочинів, які наразі ще не розглянуті судом, замість становлення на шлях виправлення, він знову вчинив ще злочини проти власності громадян України, і тому слідчий суддя приймає до уваги особливу суспільну небезпеку протиправних дій ОСОБА_1 для запобігання вищевказаним ризикам об`єктивно необхідним є обрання щодо нього запобіжного заходу - тримання під вартою як до раніше судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років за наведених вище підстав, і з цих же підстав слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання захисника щодо обрання підозрюваному цілодобового домашнього арешту.

Також виконуючи обов`язки відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, враховуючи вимоги ст. 178 КПК України, та вищенаведене, враховуючи вимоги статей 182, 194, 196, 197 КПК України, слідчий суддя вважає за обов`язок визначити розмір застави у вигляді двадцяти п`яти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (25*2102=52550), що становить 52550 (п`ятдесят дві тисячі п`ятсот п`ятдесят) гривень, при внесенні якої підозрюваного, що перебуває під вартою, належить відповідно до статті 202 частини 4 КПК України звільнити з під варти і повідомити вказаних у статті осіб, з роз`ясненням умов дії запобіжного заходу у вигляді застави, згідно КПК України.

Оскільки при обговорені обрання запобіжного заходу у вигляді застави прокурор довів суду наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, то суд вважає за необхідне застосувати до підозрюваного з моменту настання дії застави зобов`язання: 1) Прибувати за кожною вимогою до суду та органів слідства; 2) Не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований без дозволу прокурора або суду; 3) Повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; 4) Здати на зберігання до відповідного органу свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 194, 309 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого СВ Бахмутського ВП ГУ НП в Донецькій області Заболотної К.І., погоджене прокурором Артемівської місцевої прокуратури Донецької області Головіною О.В., по матеріалам досудового розслідування, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020050150001351 від 28 липня 2020 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1 , за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України - задовольнити.

Обрати запобіжний захід відносно ОСОБА_1 , громадянина України, у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)» Південно-східного межрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, строком на 60 (шістдесят) днів з 28 липня 2020 року до 25 вересня 2020 року включно.

У разі внесення визначеної судом застави на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 , код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 26288796 , банк отримувача - ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) - 820172, у розмірі 52550 (п`ятдесят дві тисячі п`ятсот п`ятдесят) гривень, начальнику Державної установи «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)» Південно-східного межрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України виконати вимоги ч. 4 ст. 202 КПК України і у разі відсутності іншого судового рішення, яке набрало законної сили, і прямо передбачає тримання підозрюваного під вартою - звільнити ОСОБА_1 з під варти, роз`яснивши письмово усі дії застави відповідно до КПК України, повідомити вказаних в статті осіб. Контроль покласти на прокурора.

Строк дії застави визначити до двох місяців з часу настання її дії.

Виконання ухвали в частині прийняття на зберігання паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну та контроль покласти на прокурора.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення безпосередньо до Донецького апеляційного суду прокурором, підозрюваним, захисником.

Слідчий суддя

Н.М.Медінцева