Ухвала суду № 90725841, 03.08.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

03 серпня 2020 року м. Київ № 640/17640/20

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Клименчук Н.М., ознайомившись із заявою про забезпечення позову, поданою в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Д.ТРЕЙДІНГ» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та нечинною постанови в частині,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Д.ТРЕЙДІНГ» (надалі - Позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - Відповідач, НКРЕКП), у якій просить суд визнати протиправною та нечинною з моменту прийняття постанову Відповідача від 07.02.2020 №360 «Про затвердження Змін до Кодексу системи передачі» в частині змін до пунктів 5.1, 5.3, 5.6 глави 5, пунктів 6.2, 6.5 глави 6 розділу ХІ та змін до додатків 5 та 6 Кодексу системи передачі, затвердженого постановою Відповідача від 14.03.2018 №309.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.08.2020 відкрито провадження у справі.

Разом із позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови НКРЕКП від 07.02.2020 №360 в оскаржуваній частині.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову Позивачем зазначено про те, що оскаржуваними положеннями постанови НКРЕКП від 07.02.2020 №360 внесено зміни до Кодексу системи передачі, які передбачають обов`язковість оплати тарифу на диспетчерське (оперативно-технологічне) управління - для експортерів та імпортерів; тарифу на передачу електричної енергії - для експортерів всупереч Закону України «Про ринок електричної енергії» та взятих на себе Україною міжнародних зобов`язань.

Позивачем зазначено, що, на його думку, постанова НКРЕКП від 07.02.2020 №360 в оскаржуваній частині є очевидно протиправною. Крім того, ТОВ «Д.ТРЕЙДІНГ» посилалось на те, що виконання оскаржуваних положень постанови призведе до зростання собівартості електричної енергії та, як наслідок, втрати конкурентоздатності на європейському ринку та повного припинення експорту Позивачем.

Наведені обставини, на думку позивача, призведуть до збитків товариства, відшкодування яких потребуватиме значних зусиль та додаткових витрат.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, судом враховано наступне.

Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Частина 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначає види забезпечення позову, згідно з якою позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

З урахуванням зазначених норм чинного Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно Рекомендації №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17, від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18.

Відповідно до частини 4 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

У відповідності до пункту 6 частини 3 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, щодо встановлення державних регульованих цін (тарифів) на ринку електричної енергії та природного газу, затвердження методик (порядків) їх встановлення (формування, розрахунку).

Судом досліджено положення Кодексу системи передачі, до яких внесено зміни оскаржуваними положеннями постанови НКРЕКП від 07.02.2020 №360 та встановлено, що дані положення не стосуються встановлення державних регульованих цін (тарифів) на ринку електричної енергії та природного газу, затвердження методик (порядків) їх встановлення (формування, розрахунку).

Зокрема, зміненими положеннями Кодексу системи передачі встановлено порядок укладення договорів про надання послуг з передачі електричної енергії та порядок укладення договорів про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічног) управління.

При цьому встановлені НКРЕКП додаткові платежі не вплинули на кінцеву вартість електричної енергії для споживачів, а стосуються формування витрат постачальника електричної енергії.

Таким чином, обмеження, встановлене пунктом 6 частини 3 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, не поширюється на спірні правовідносини.

Судом встановлено, що ТОВ «Д.ТРЕЙДІНГ» відповідно до Порядку проведення електронних аукціонів з розподілення пропускної спроможності міждержавних електричних мереж, затвердженого постановою НКРЕКП від 28.03.2017 №426, з 13.06.2016 зареєстровано як учасника розподілення.

Позивачем зазначено про те, що ним здійснюється експорт електричної енергії до країн Європейського союзу, зокрема, Угорщини, Румунії та Словаччини, які, як і Україна, є сторонами Договору про заснування Енергетичного Співтовариства.

Отже, ТОВ «Д.ТРЕЙДІНГ» є суб`єктом, на якого поширюється дія оскаржуваних положень постанови НКРЕКП від 07.02.2020 №360.

Відповідно до наведеного Позивачем розрахунку, зміни, внесені оскаржуваною постановою до положень Кодексу системи передачі, збільшують собівартість електричної енергії у зв`язку із додаванням до структури тарифу вартості послуг за передачу та послуг з диспетчерського управління.

Збільшення собівартості електричної енергії може призвести до втрати конкурентоспроможності Позивача на європейському ринку та припинення експорту електричної енергії.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 2 Закону України «Про ринок електричної енергії», Кодекс системи передачі має відповідати вимогам нормативно-правових актів Енергетичного Співтовариства.

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що цей Закон спрямований на імплементацію актів законодавства Енергетичного Співтовариства у сфері енергетики, а саме Директиви 2009/72/ЄС про спільні правила внутрішнього ринку електричної енергії та про скасування Директиви 2003/54/ЄС, Регламенту (ЄС) 714/2009 про умови доступу до мережі транскордонного обміну електроенергією та скасування Регламенту (ЄС) 1228/2003, Директиви 2005/89/ЄС про заходи для забезпечення безпеки інвестування до системи електропостачання та інфраструктури.

Положеннями частини 11 статті 2 названого Закону встановлено, що суб`єкти владних повноважень, а також суди при застосовуванні норм цього Закону беруть до уваги правозастосовну практику Енергетичного Співтовариства та Європейського Союзу, зокрема рішення Суду Європейського Союзу (Європейського Суду, Загального Суду), практику Європейської Комісії та Секретаріату Енергетичного Співтовариства щодо застосовування положень актів законодавства Європейського Союзу, зазначених у цій статті.

Відповідно до позиції суду Європейського союзу у справі №С-305/17 FENS vs Slovak Republic від 06.12.2018 щодо тлумачення положень Директиви 2003/54/ЄС (яка є складовою права Енергетичного співтовариства) встановлено, що закріплення плати за передачу при здійсненні експортних операцій є заходом еквівалентним до мита, оскільки таким заходом є будь-яка грошова плата, якою б малою вона не була та не залежно від її призначення та способу застосування, що накладається в односторонньому порядку на товари через те, що вони перетинають кордон, і яка не є митом у строгому розумінні.

При цьому, стаття 31 Угоди про Асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода про Асоціацію), встановлює, що Сторони не повинні запроваджувати або зберігати в силі будь-які мита, податки або будь-які інші заходи еквівалентної дії, що накладаються на вивезення товарів або запроваджується у зв`язку з вивезенням товарів на іншу територію.

Стаття 29 Угоди про Асоціацію встановлює аналогічне обмеження щодо ввізного мита, яким в даному випадку є встановлення плати за диспетчеризацію при здійсненні імпортних операцій.

Стаття 41 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, ратифікованого Верховної Радою України 15.12.2010, встановлює обмеження щодо додаткового ввізного або вивізного мита.

Статтею 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Виходячи з вищенаведеного, право Європейського Союзу та Енергетичного Співтовариства імперативно забороняє встановлення оплати тарифу на передачу електричної енергії при здійсненні експорту, як захід, що є еквівалентними миту.

Оскільки Європейський союз є частиною Енергетичного Співтовариства - право Європейського союзу є невід`ємною частиною права Енергетичного Співтовариства.

Так, відповідно до статті 67 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства - Секретаріат Енергетичного Співтовариства спостерігає за виконанням Сторонами взятих на себе зобов`язань за цим Договором та передає щорічні звіти про хід виконання зобов`язань Раді Міністрів.

Тобто, приєднавшись до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства Україна надала повноваження Секретаріату Енергетичного співтовариства на оцінку свого законодавства на предмет відповідності Договору про заснування Енергетичного Співтовариства.

Виходячи з цього, Секретаріатом Енергетичного Співтовариства, як уповноваженим органом, листом №UA/0/01/30-01-2020 від 30.01.2020 попереджено про неможливість прийняття Змін до КСП. Після прийняття Змін до КСП, листом №REG-UA/0/dbu/01/28-02-2020 від 28.02.2020 повторно підтверджено, що Зміни до КСП є такими, що скоріш за все не виповідають Договору про заснування енергетичного співтовариства.

При розгляді заяви про забезпечення позову, судом враховано практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд зазначає, що основною метою і завданням такого правового інституту як забезпечення позову є заходи для збереження правового становища з метою забезпечення можливості у майбутньому захисту особи, яка звернулась до суду за захистом порушеного права. При цьому факт наявності порушеного права інших осіб підлягає доведенню і має бути здійснено цими особами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що з метою збереження правового становища Позивача та недопущення настання негативних наслідків, які спричинять порушення прав Позивача, відновлення яких потребуватиме значних зусиль та витрат, наявні підстави для вжиття заходів забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову відповідають предмету адміністративного позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у даному випадку невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам Позивача та ускладнить їх відновлення, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

При цьому, суд вважає достатнім та співмірним, для захисту прав заявника від можливих порушень, задовольнити заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови НКРЕКП від 07.02.2020 №360 в оскаржуваній частині.

Статтею 156 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

З огляду на вищевикладене, до вирішення справи по суті та набрання законної сили судовим рішенням у справі, суд вважає за доцільне задовольнити заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 150, 151, 154 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

УХВАЛИВ:

1. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Д.ТРЕЙДІНГ» про забезпечення позову задовольнити.

2. Зупинити дію постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 07.02.2020 №360 «Про затвердження Змін до Кодексу системи передачі» в частині змін до пунктів 5.1, 5.3, 5.6 глави 5, пунктів 6.2, 6.5 глави 6 розділу ХІ та змін до додатків 5 та 6 Кодексу системи передачі, затвердженого постановою Відповідача від 14.03.2018 №309.

4. Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

5. Строк пред`явлення ухвали до виконання - до 03.08.2023.

Відповідно до частини 8 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Стягувач: товариство з обмеженою відповідальністю «Д.ТРЕЙДІНГ» (код ЄДРПОУ 42751799, адреса: 01032, м. Київ, вул. Льва Толстого, 57).

Боржник: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (код ЄДРПОУ 39369133, адреса: 03057, м. Київ, вул. Смоленська, 19).

Суддя Н.М. Клименчук