Рішення № 90722878, 22.07.2020, Господарський суд Хмельницької області

Дата ухвалення
22.07.2020
Номер справи
924/87/20
Номер документу
90722878
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Хмельницький

"22" липня 2020 р. Справа № 924/87/20

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Кочергіної В.О., при секретарі судового засідання Фрей В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МТМ" м. Хмельницький

до Фізичної особи-підприємця Поліщука Віктора Васильовича м. Шепетівка

про:

- зобов`язання відповідача - орендаря-фізичну особу - підприємця Поліщука Віктора Васильовича звільнити та передати позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "МТМ", орендоване приміщення: складські приміщення та бетонну площадку, площа яких складає 216 кв.м. та 108 кв.м. відповідно, які розташовані за адресою вул. Прибузька, 56/1, що у м. Хмельницькому за актом приймання - передачі;

- стягнення з відповідача - фізичної особи - підприємця Поліщука Віктора Васильовича орендної плати за січень, лютий, березень квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2019 року, січень 2020 року та 5 днів лютого 2020 року включно на загальну суму 82512,00 грн.; неустойки за невиконання зобов`язання з повернення орендованого приміщення в сумі 82512,00 грн., за користування приміщенням за весь період прострочення, а також суму 2719,50 грн., що складає 3 процента річних від простроченої суми.

та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Поліщука Віктора Васильовича м. Шепетівка

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МТМ" м. Хмельницький

про визнання недійсним Договору оренди від 12.02.2018р. за №6, укладеного між ТзОВ "МТМ" м. Хмельницький та Фізичною особою-підприємцем Поліщуком В.В.

За участю представників учасників справи:

від первісного позивача: Легков М.С. згідно довіреності від 03.07.2019р.

від первісного відповідача: Валігура О.О. згідно ордеру серії ВХ№1002899 від 01.04.2020р.

Рішення ухвалюється 22.07.2020р., оскільки 14.07.2020р. в судовому засіданні оголошувалась перерва.

З оголошенням перерви в межах дня.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

22.07.2020р. в судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини рішення відповідно до ст. 240 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

06.02.2020р. на адресу суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "МТМ" до Фізичної особи-підприємця Поліщука Віктора Васильовича про: зобов`язання відповідача - орендаря-фізичну особу - підприємця Поліщука Віктора Васильовича звільнити та передати позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "МТМ", орендоване приміщення: складські приміщення та бетонну площадку, площа яких складає 216 кв.м. та 108 кв.м. відповідно, які розташовані за адресою вул. Прибузька, 56/1, що у м. Хмельницькому за актом приймання - передачі; стягнення з відповідача - фізичної особи - підприємця Поліщука Віктора Васильовича орендної плати за січень - грудень 2019 року, січень 2020 року та 5 днів лютого 2020 року включно на загальну суму 82512,00 грн.; неустойки за невиконання зобов`язання з повернення орендованого приміщення в сумі 82512,00 грн., 2719,50 грн. - трьох процентів річних від простроченої суми.

В обгрунутвання позовних вимог позивач посилається на невиконання умов договору оренди щодо повернення об`єкту оренди після закінчення строку дії договору.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 10.02.2020р. (суддя Димбовський В.В.) позовну заяву залишено без руху; встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

13.02.2020р. позивач виконав вимоги ухвали суду (06.02.2020р. відправлено на адресу суду).

Ухвалою суду від 17.02.2020р. (суддя Димбовський В.В.) позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "МТМ", м. Хмельницький до Фізичної особи-підприємця Поліщука Віктора Васильовича, м. Шепетівка про зобов`язання відповідача - орендаря-фізичну особу - підприємця Поліщука Віктора Васильовича звільнити та передати позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "МТМ", орендоване приміщення: складські приміщення та бетонну площадку, площа яких складає 216 кв.м. та 108 кв.м. відповідно, які розташовані за адресою вул. Прибузька, 56/1, що у м. Хмельницькому за актом приймання - передачі та стягнення з відповідача - фізичної особи - підприємця Поліщука Віктора Васильовича орендної плати за січень, лютий, березень квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2019 року, січень 2020 року та 5 днів лютого 2020 року включно на загальну суму 82512,00 грн.; неустойки за невиконання зобов`язання з повернення орендованого приміщення в сумі 82512,00 грн., за користування приміщенням за весь період прострочення, а також суму 2719,50 грн., що складає 3 процента річних від простроченої суми прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 924/87/20, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 10:00год. 05.03.2020р.

19.03.2020р. у зв`язку з неможливістю продовження розгляду справи більше 14 календарних днів по причині тимчасової непрацездатності судді Димбовського В.В., розпорядженням в.о. керівника апарату суду №37/20 призначено повторний авторозподіл справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2020р. справу для подальшого розгляду передано судді Кочергіній В.О.

Ухвалою суду від 23.03.2020р. справу №924/87/20 прийнято до розгляду суддею Кочергіною В.О. за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 11:00год. 14.04.2020р.

Згідно службової записки секретаря с/з Устінової А.П., 02.03.2020р. на адресу суду через службу діловодства від Фізичної особи-підприємця Поліщука В.В. м. Шепетівка надійшла зустрічна позовна заява (вх.№05-08/469/20) до ТзОВ "МТМ" м. Хмельницький про визнання недійсним Договору оренди від 12.02.2018р. за №6, укладеного між ТзОВ "МТМ" м. Хмельницький та Фізичною особою-підприємцем Поліщуком В.В. та зобов`язання ТзОВ "МТМ" повернути на користь Фізичної особи-підприємця Поліщука В.В. безпідставно набуте майно в натурі, а саме: електротельфер типу ТuТ2, заводський номер 1113913, яка станом на 19.03.2020р. не розглянута.

В обгрунтування зустрічних позовних вимог ФОП Поліщук В.В. наголошує на тому, під час судового провадження у справі №924/460/19 йому стало відомо, що ТОВ "МТМ" не є власником або особою, яка наділена право розпоряджатись таким майном як складське приміщення розміром 216кв.м. та бетонною площадкою розміром 108кв.м., що було передано ФОП Поліщуку В.В. згідно договору оренди. Зазначає, що предмет оренди не знаходиться за адресою, яка прописана у договорі №6 - вул. Прибузька, 56. Наголошує, що згідно первісного позову предмет оренди, який він фактично орендував знаходиться за адресою м . Хмельницький, вул. Прибузька, 56/ 1, і є не складським приміщенням, а приміщенням ремонтно-механічної майстерні.

З урахуванням викладеного , а саме невірно визначеної у договорі адреси об`єкту нерухомості та цільового призначення об`єкту нерухомості (назви приміщення) вважає, що під час укладення договору оренди №6 від 12.02.2018р. між сторонами не було досягнуто істотної умови в частині визначення предмету договору. Договір не відповідає реальним обставинам, які Орендодавець передбачав до укладення даного договору. Вважає, що є підстави, визначені ст.203, ст.215 Цивільного кодексу України для визнання договору оренди №6 недійсним. Окремо зауважує, що ТОВ "МТМ" не підтверджує належними і допустимими доказами, що товариство було наділено правом розпоряджатись предметом договору оренди, як складське приміщення та бетонна площадка, що розташовані за адресою м. Хмельницький, вул. Прибузька, 56.

19.03.2020р. у зв`язку з неможливістю продовження розгляду справи більше 14 календарних днів по причині тимчасової непрацездатності судді Димбовського В.В., розпорядженням в.о. керівника апарату суду №37/20 призначено повторний авторозподіл зустрічної позовної заяви.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2020р. зустрічну позовну заяву по справі №924/87/20 для подальшого розгляду передано судді Кочергіній В.О.

Ухвалою суду від 24.03.2020р. зустрічну позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк на усунення недоліків зустрічної позовної заяви не пізніше 10 днів з дня вручення зазначеної ухвали шляхом подання письмової заяви із зазначенням щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

30.03.2020р. в межах встановленого судом строку, через загальний відділ канцелярії господарського суду Хмельницької області від позивача надійшла заява (вх.№ 05-22/2706/20) про усунення недоліків, відповідно до якої, усунуто недоліки, зазначені в ухвалі суду від 24.03.2020р.

30.03.2020р. на адресу суду через службу діловодства від відповідача надійшов відзив на позов (вх.№05-22/2707/20), в якому проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу у його задоволенні. В обгрунтування своїх заперечень зазначає, що позивач намагається повторно стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі, з приводу якої є вже рішення суду, яке набрало законної сили. Зазначає, що позивач ТзОВ "МТМ" не є власником або особою яка наділена правом розпоряджатись складським приміщенням розміром 216кв.м. та бетонною площадкою розміром 108кв.м., що було передано відповідачу згідно Договору оренди. Звертає увагу суду на те, що в Договорі оренди №6 від 12.02.2018р. між сторонами не було досягнуто істотної умови в частині визначення предмету договору, який не відповідає реальним обставинам. До відзиву додано докази надсилання на адресу позивача.

01.04.2020р. на адресу суду через службу діловодства від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№05-22/2789/20), в якій додатково обгрунтовує позовні вимоги та просить суд їх задовольнити. До відповіді додано докази надсилання на адресу відповідача.

Крім цього, 02.04.2020р. на електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання (вх.№ 05-22/2794/20), в якому просить суд роз`єднати позовні вимоги та виділити в самостійне провадження позовну вимогу ФОП Поліщука В.В. до ТзОВ "МТМ" про зобов`язання ТзОВ "МТМ" повернути на користь Фізичної особи-підприємця Поліщука В.В. безпідставно набуте майно в натурі, а саме: електротельфер типу ТuТ2, заводський номер 1113913. До клопотання додано докази надання позивачем повноважень на представництво у даній справі.

Ухвалою суду від 06.04.2020р. роз`єднано позовні вимоги, прийнято до спільного розгляду з первісним позовом зустрічну позовну заяву ФОП Поліщука В.В. м. Шепетівка до ТзОВ "МТМ" м. Хмельницький про визнання недійсним Договору оренди від 12.02.2018р. за №6 та призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 11:00год. 14.04.2020р.

08.04.2020р. на адресу суду через службу діловодства від первісного відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх.№05-22/2973/20).

13.04.2020р. на адресу суду через службу діловодства від первісного позивача надійшли письмові пояснення по справі (вх.№05-22/3076/20) щодо заперечення відповідача на відзив на позов.

Ухвалою суду від 14.04.2020р. підготовче засідання у справі № 924/87/20 відкладено на 11год. 05.05.2020р.

22.04.2020р. на адресу суду через службу діловодства від ТзОВ "МТМ" надійшов відзив на зустрічну позовну заяву. У відзиві на зустрічний позов ТзОВ "МТМ" заперечує проти заявлених позовних вимог посилаючись на те, що договір оренди від 12.02.2018р. №6 укладений у відповідності до вимог чинного законодавства. Наголошує, що об`єкт оренди прийнятий ФОП Поліщук В.В. по акту приймання-передачі від 12.02.2018р. без зауважень та заперечень. Повідомив, що під час укладення договору оренди була допущена помилка у зазначенні поштової адреси місцезнаходження об`єкта оренди. Просить суд залишити зустрічний позов без розгляду.

22.04.2020р. на адресу суду через службу діловодства від ФОП Поліщук В.В. надійшло клопотання про виклик свідка (вх.№05-22/3258/20). У поданому клопотанні заявник просить суд викликати в якості свідка ОСОБА_1 . Зазначає, що свідок може підтвердити обставини, які викладені в зустрічному позові і спростувати обставини, які викладені в первісному позові.

28.04.2020р. на адресу Господарського суду Хмельницької області через службу діловодства від ФОП Поліщук В.В. надійшла відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву (вх.№05-22/3514/20) з зазначенням про те, що відзив на зустрічний позов не підтверджує і не спростовує правової позиції позивача за зустрічним позовом та є необгрунтованим.

30.04.2020р. на адресу Господарського суду Хмельницької області через службу діловодства від ФОП Поліщук В.В. надійшло клопотання (вх.№05-22/3602/20) про відкладення підготовчого засідання на іншу дату після карантинного періоду.

Ухвалою суду від 05.05.2020р. продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів за ініціативою суду, відмовлено у клопотанні ФОП Поліщука В.В. про виклик свідка та відкладено підготовче засідання у даній справі на 11:30год. 26.05.2020р.

26.05.2020р. в підготовчому засіданні постановлено ухвалу про оголошення перерви на 14:30год. 09.06.2020р. із занесенням до протоколу судового засідання, представники учасників справи повідомлені під розписку.

02.06.2020р. на адресу суду через службу діловодства від відповідача надійшло клопотання (вх.№05-22/4568/20) про долучення до матеріалів справи додаткових доказів по справі. Надіслані документи судом оглянуто та долучено до матеріалів справи.

09.06.2020р. на адресу суду через службу діловодства від позивача надійшло клопотання (вх.№05-22/4720/20) про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів по справі. Надіслані документи судом оглянуто та долучено до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 09.06.2020р. закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 11:00год. 06.07.2020р.

02.07.2020р. на адресу суду від первісного позивача надійшла заява (вх. №05-08/1391/20) про збільшення позовних вимог, згідно якої позивач збільшує позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача на його користь додатково заборгованість по орендній платі за період з 01.01.2019р. по 06.07.2020р. включно у сумі 120444грн. 40коп., неустойку за невиконання зобов`язання з повернення орендованого приміщення за період з 01.01.2019р. по 06.07.2020р. включно у сумі 120444грн. 40коп. та 3% річних у сумі 3196грн. 50коп. До заяви додано докази сплати судового збору пропорційно збільшеним позовним вимогам, а саме копію меморіального ордера №107 від 02.07.2020р. на суму 1145грн. 09коп. та докази надсилання заяви на адресу первісного відповідача.

02.07.2020р. на адресу суду через службу діловодства від первісного позивача надійшло клопотання (вх.№05-22/5577/20) про приєднання до матеріалів справи письмових доказів.

06.07.2020р. в судовому засіданні постановлено ухвалу, із занесенням до протоколу судового засідання, якою відмовлено у задоволенні клопотання первісного позивача про долучення додаткових доказів, відмовлено у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог та оголошено перерву в судовому засіданні на 11:00год. 14.07.2020р. Представники учасників справи повідомлені під розписку.

14.07.2020р. в судовому засіданні постановлено ухвалу про оголошення перерви на 11:00год. 22.07.2020р. із занесенням до протоколу судового засідання.

Оскільки представник первісного позивача не брав участі в судовому засіданні, ухвалою суду від 14.07.2020р. його повідомлено про час, дату та місце розгляду справи.

Представник первісного позивача в судовому засіданні 22.07.2020р. позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні з підстав наведених в у позовній заяві та додаткових поясненнях по справі. Проти зустрічного позову заперечує з підстав викладених у відзиві на зустрічний позов та просить суд відмовити у його задоволенні.

Представник первісного відповідача в судовому засіданні 22.07.2020р. проти первісного позову заперечив обгрунтовуючи свою позицію доводами, викладеними у відзиві на первісний позов. Зустрічні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Дослідивши наявні в справі матеріали, надані сторонами докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги суд встановив наступне.

12.02.2018р. між ТОВ "МТМ "Орендодавець) та ФОП "Поліщук В.В. (Орендар) укладено договір оренди № 6.

Згідно умов договору Оренди Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове платне користування нерухоме майно, надалі об`єкт оренди. Об`єкт оренди включає: складські приміщення та бетонні площадки. Адреса розташування об`єкта оренди: м. Хмельницький, вул. Прибузька, 56. Загальна площа об`єкта оренди становить 324 кв.м., з яких площа складського приміщення - 216 кв.м, площа бетонної площадки - 108 кв.м (п.п. 1.1-1.3 договору).

Об`єкт, що орендується, вважається переданим в оренду з моменту підписання договору та акту приймання-передачі (п. 3.1 договору).

Згідно п.п. 4.1-4.3 договору розмір орендної плати за весь об`єкт оренди в цілому складає 6 264,00 грн. за місяць, з яких 5 400,00 грн. - плата за оренду складського приміщення, 864 грн. - плата за оренду бетонної площадки. Орендар зобов`язаний сплачувати фактичні витрати за користування комунальними послугами по цінах, діючих на момент оплати. Орендна плата та плата за комунальні послуги проводиться орендарем згідно отриманих розрахунків до 10 числа поточного місяця.

Орендодавець зобов`язаний щомісячно виставляти орендарю рахунок за орендну плату та комунальні послуги (п. 5.3 договору).

Відповідно до п.п. 7.1, 7.2 договору об`єкт, що орендується, повинен бути переданий орендодавцю по закінченню терміну оренди або розриву договору в належному технічному та санітарному стані за актом приймання-передачі, в стані не гіршому, ніж був на момент передачі в оренду. Оплата за оренду об`єкта здійснюється орендарем включно до дня підписання акту приймання-передачі.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що у випадку закінчення терміну дії договору оренди або розриву договору орендар зобов`язаний звільнити об`єкт протягом 30 днів.

Строк дії договору згідно п. 3.1 з "12" лютого 2018 року по "31" грудня 2018 року (п. 9.1 договору).

Договір може бути продовжений на новий термін або укладений новий договір за письмовим зверненням орендаря до закінчення строку дії даного договору за один календарний місяць.

Договір скріплений підписами та печатками сторін.

Згідно акту приймання-передачі майна в оренду від 12.02.2018р., у відповідності до умов договору № 6 від 12.02.2018р. ТОВ "МТМ" (орендодавець) передав, а ФОП Поліщук В.В. (орендар) прийняв у тимчасове платне користування нерухоме майно: складські приміщення та бетонні площадки. Адреса розташування об`єкта оренди: м. Хмельницький, вул. Прибузька, 56. Загальна площа об`єкта оренди становить 324 кв.м, з яких площа складського приміщення - 216 кв.м, площа бетонної площадки - 108 кв.м. Адреса розташування майна: м. Хмельницький, вул. Прибузька, 56. У акті міститься відмітка про показник електричного лічильника - 049063 станом на 16.10.2018р.

Акт підписано представниками та скріплено відтисками печаток сторін без будь-яких зауважень та заперечень.

Відповідно до Технічного паспорту на приміщення ремонтно-механічної майстерні, по вул. Заводській, 61/3 в м. Хмельницькому, виданого БТІ у м. Хмельницькому - Товариству з обмеженою відповідальністю "МТМ"-62/100, загальна площа приміщення становить 408,3кв.м., з яких гаражі - 283,5кв.м., токарні 32,8кв.м. та 31,3кв.м.. приміщення 30,0кв. та 17,4кв.м., сходова 13,3кв.м.

На копії технічного паспорту долученого до справи, позивачем власноручно виділено частину об`єкту нерухомості, яка передавалась в оренду ФОП Поліщуку В.В.

Листом від 28.02.2019р. ТОВ "МТМ" повідомило ФОП Поліщука В.В., що у зв`язку із закінченням терміну дії договору оренди від 12.02.2018р. та відсутністю письмового звернення від ФОП Поліщука В.В., товариство через представника громадянина ОСОБА_1., який представляє інтереси ФОП Поліщука В.В. на підставі довіреності від 10.09.2018р., передало фізичній особі-підприємцю проект нового договору оренди від 01.01.2019р.

Вказаним листом позивачем було повторно надіслано відповідачу проект договору оренди №5 від 01.01.2019р. та рахунки на оплату орендної плати №111 від 26.12.2018р. на суму 9 261,59 грн. за січень 2019 року, №6 від 25.01.2019р. на суму 9 261,51 грн. за лютий 2019 року, №11 від 25.02.2019р. на суму 9 224,00 грн. за березень 2019 року.

Листом від 01.04.2019р. №5 ТзОВ "МТМ" звернувся до ФОП Поліщука В.В. з проханням провести розрахунки по орендній платі за період січень березень 2019р. та протягом квітня 2019р. звільнити орендоване приміщення.

15.01.2020р. ТзОВ "МТМ" направив ФОП Поліщуку В.В. вимогу №2 щодо повернення орендованого приміщення та бетонної площадки та провести розрахунки по орендній платі.

29.01.2020р. ТзОВ "МТМ" листом направив ФОП Поліщуку В.В. листа з рахунками №10-№22 від 29.01.2020р. (січень 2019.- грудень 2019р., січень 2020р. кожен на суму 6264грн.) щодо сплати орендної плати та зазначенням реквізитів для перерахування орендної плати. Також у листі мітилась вимога повернути об`єкт оренди по акту приймання-передачі.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 14.01.2020р. у справі №924/460/19 відмовлено у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "МТМ", м. Хмельницький до Фізичної особи-підприємця Поліщука В.В., м. Шепетівка Хмельницької області про витребування орендованого приміщення: складські приміщення та бетонні площадки, площа яких складає 216 кв.м. та 108 кв.м. відповідно, які розташовані за адресою вул. Прибузька, 56, що у місті Хмельницькому з незаконного володіння орендаря - Фізичної особи-підприємця Поліщука Віктора Васильовича шляхом його виселення, з підписанням акту приймання-передачі; стягнення 59 406,97 грн. орендної плати за січень-вересень та 15 днів жовтня 2019 року, 59 406,97 грн. неустойки за невиконання зобов`язання з повернення орендованого приміщення та користування приміщенням за весь час прострочення, 1 406,24 грн. 3% річних.

У зустрічному позові Фізичної особи-підприємця Поліщука Віктора Васильовича, м. Шепетівка Хмельницької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "МТМ", м. Хмельницький про стягнення 78 000,00 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди відмовлено.

В якості доказів по справі по справі №924/460/19 було подано рахунки №9 від 06.02.2018р. на суму 6 264 грн. на оплату авансу за оренду складських приміщень та бетонних площадок, №10 від 06.02.2018р. на суму 3 803,14 грн. на оплату оренди складських приміщень та бетонних площадок за лютий 2018 року, №15 від 23.02.2018р. на суму 6 264 грн. на оплату оренди складських приміщень та бетонних площадок за березень 2018 року, №26 від 26.03.2018р. на суму 6 444,77 грн. на оплату оренди складських приміщень та бетонних площадок за квітень 2018 року та компенсацію комунальних витрат, №35 від 25.04.2018р. на суму 8 301,54 грн. на оплату оренди складських приміщень та бетонних площадок за травень 2018 року та компенсацію комунальних витрат, №45 від 25.05.2018р. на суму 8 980,73 грн. на оплату оренди складських приміщень та бетонних площадок за червень 2018 року та компенсацію комунальних витрат, №54 від 25.06.2018р. на суму 11 018,40 грн. оплату оренди складських приміщень та бетонних площадок за липень 2018 року та компенсацію комунальних витрат, №63 від 25.07.2018р. на суму 12 738,74 грн. на оплату оренди складських приміщень та бетонних площадок за серпень 2018 року та компенсацію комунальних витрат, №72 від 27.08.2018р. на суму 9 003,88 грн. на оплату оренди складських приміщень та бетонних площадок за вересень 2018 року та компенсацію комунальних витрат, №77 від 17.09.2018р. на суму 3 435,10 грн. на оплату оренди складських приміщень та бетонних площадок за жовтень 2018 року, №78 від 17.09.2018р. на суму 6 171,98 грн. на оплату оренди складських приміщень та бетонних площадок згідно акту звірки, №87 від 11.10.2018р. на суму 2 828,90 грн. на оплату оренди складських приміщень та бетонних площадок за жовтень 2018 року з 18 по 31, №93 від 25.10.2018р. на суму 6 405,92 грн. на оплату оренди складських приміщень та бетонних площадок за листопад 2018 року та компенсацію комунальних витрат, №101 від 26.11.2018р. на суму 10 305,96 грн. на оплату оренди складських приміщень та бетонних площадок за грудень 2018 року та компенсацію комунальних витрат та докази в підтвердження оплати вказаних рахунків - виписки по рахункам ТОВ "МТМ" від 12.02.2018р., 22.03.2018р., 13.03.2018р., 12.04.2018р., 07.05.2018р., 11.06.2018р., 09.07.2018р., 13.07.2018р. 10.08.2018р., 11.10.2018р., 19.10.2018р., 09.11.2018р., 06.12.2018р., 07.12.2018р., 11.12.2018р.

Позивачем за первісним позовом додано до матеріалів справи проект договору оренди №5 від 01.01.2019р., складений Товариством з обмеженою відповідальністю "МТМ" про передачу в оренду Фізичній особі-підприємцю Поліщуку В.В. у тимчасове платне користування нерухоме майно, надалі об`єкт оренди. Об`єкт оренди включає: складські приміщення та бетонні площадки. Адреса розташування об`єкта оренди: м. Хмельницький, вул. Прибузька, 56. Загальна площа об`єкта оренди становить 324 кв.м., з яких площа складського приміщення - 216 кв.м, площа бетонної площадки - 108 кв.м (п.п. 1.1-1.3 договору).

Однак ні договір оренди №5 від 01.01.2019р., ні акт приймання-передачі майна в оренду від 01.01.2019р. відповідачем - Фізичною особою-підприємцем Поліщуком В.В. не був підписаний.

Матеріали справи містять копію довіреності від 10.09.2018р., видану Поліщуком В.В. , якою уповноважено ОСОБА_1. представляти інтереси Поліщука В.В. в господарських відносинах з ТОВ "МТМ" згідно умов договору оренди №6 від 12.02.2018р. щодо вільного користування складським приміщенням та бетонною площадкою за адресою м. Хмельницький, вул. Прибузька, 56, подання листів, рапортів споживання електроенергії, внесення змін в умови вказаного договору, актів прийому-передачі об`єкту оренди. Довіреність підписана та скріплена печаткою ФОП Поліщука В.В.

Також у справі наявний Договір купівлі-продажу №2 від 19.02.2004р., укладений між ВАТ "Хмельницький ПДБП-12" в особі голови правління ОСОБА_3 (Продавець) та ТОВ "МТМ" в особі директора ОСОБА_2 (Покупець), предметом якого є продаж прибудови до гаража та прилеглої бетонної площадки площею 1050м.кв.

Прибудова до гаража та прилегла бетонна площадка описана ВДВС м. Хмельницького, яка видала дозвіл на його продажу №7642 від 19.02.2004р.

Ринкова вартість прибудови до гаража визначена ТОВ ВБФ "Хмельницькагропродсервіс" станом на 30.01.2004р. складає 10822грн., в т.ч. 1803грн. 67коп. ПДВ, а бетонної площадки площею 1050м.кв. - 3403грн. 00коп., в т.ч. 567грн. 17коп. ПДВ.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, станом на 30.09.2019р. за ТзОВ "МТМ" зареєстровані речові права на наступне нерухоме майно:

- право оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:04:00460072, площею 0,1836га, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами, яка знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Прибузька, земельна ділянка, 56/2. Дата державної реєстрації 05.12.2017р. Строк дії оренди земельної ділянки до 30.03.2021р.;

- право оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:04:005:0052, площею 0,097га, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Прибузька, земельна ділянка, 56. Дата державної реєстрації 17.08.2016р. Строк дії оренди земельної ділянки до 27.04.2026р. з правом пролонгації;

- право власності на 62/100 приміщення, ремонтно-механічної майстерні загальною площею 654,4кв.м., об`єкт житлової нерухомості (ні), загальної площі 654,4 матеріали стін: фундамент-бетон, матеріал стін-цегла, матеріал перекриття-з/б плити, за адресою: м. Хмельницький, вул. Прибузька, 56/1. Дата державної реєстрації 23.11.2018р. Підстава виникнення права власності: Договір купівлі-продажу частки нежитлового приміщення, частка 62/100;

- право власності на нежитлове приміщення-естакада, площею 297,5кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Заводська, 61/3. Дата державної реєстрації 04.02.2005р. (частка 1/1);

- право власності на нежитлове приміщення площею 355,4кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Прибузька, 56/2, площею 355,4кв.м. Дата державної реєстрації 10.10.2005р.;

- право власності на адмінбудинок загальною площею 507,3кв.м., який знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Заводська, 61/3, площею 507,кв.м. Дата державної реєстрації 01.10.2009р.;

- право власності на нежитлові приміщення загальною площею 133,3кв.м., які знаходяться за адресою: м. Хмельницький, провулок Жовтневий, 1/а. Дата державної реєстрації 12.08.2009р.;

- право власності на центральний тепловий пункт (складські та побутово-гігієнічні приміщення), площею 224,4кв.м., який знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Заводська, 61/3. Дата державної реєстрації 10.05.2008р.;

- право власності на приміщення котельні з пропарочними камерами та паропроводом площею 24,6кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Прибузька, 56/2.

Відповідно до Технічного паспорту на приміщення ремонтно-механічної майстерні, по вул. Заводській, 61/3 в м. Хмельницькому, виданого БТІ у м. Хмельницькому - Товариству з обмеженою відповідальністю "МТМ"-62/100, загальна площа приміщення становить 408,3кв.м., з яких гаражі - 283,5кв.м., токарні 32,8кв.м. та 31,3кв.м.. приміщення 30,0кв. та 17,4кв.м., сходова 13,3кв.м.

Наказом Управління Архітектури та містобудування Департаменту Архітектури, містобудування та земельних ресурсів №43 від 25.01.2019р., з метою усунення виявлених повторюваних адрес та приведення у відповідність нумерації об`єктів нерухомості по вул. Прибузькій, змінено адресу приміщення ремонтно-механічної майстерні загальною площею 654,4кв.м. по вул. Заводській, 61/3 на вул. Прибузьку, 56/1.

Відповідно до довідки №312/03-01-15 від 09.03.2020р., виданої Управлінням Архітектури та містобудування Департаменту Архітектури, містобудування та земельних ресурсів, приміщенню адмінбудинку загальною площею 507,3м.кв. присвоюється поштова адреса вул. Прибузька, 56 (колишня адреса-вул. Заводська, 61/3).

Рішенням господарського суду Хмельницької області по справі №924/441/19 задоволено позов Хмельницької міської ради м. Хмельницький до товариства з обмеженою відповідальністю "МТМ" м. Хмельницький про стягнення 74248,65 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку по вул. Заводській, 61/3 (вул. Прибузькій, 56/1) у м. Хмельницькому (відшкодування збитків). Судом втснаовлено, що ТзОВ "МТМ" володіє приміщенням ремонтно-механічної майстерні площею 654,4 кв.м. по вул.Прибузькій 56/1 в м.Хмельницькому. Правовстановлюючих документів на земельну ділянку товариство з обмеженою відповідальністю "МТМ" не отримало, жодних прав щодо вказаної земельної ділянки не зареєстровано. Після оформлення за собою права власності на нерухоме майно, ТОВ "МТМ" договір оренди вказаної земельної ділянки не укладало, орендної плати за користування землею не здійснювало.

Проаналізувавши матеріали справи, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у ній, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).

Предметом судового розгляду за первісним позовом у справі є вимога позивача про звільнення та передачі по акту-приймання-передачі орендованого приміщення, стягнення 82512грн. боргу по орендній платі за січень-грудень 2019р., січень 2020р. та 5 днів лютого 2020р., стягнення неустойки щодо неповернення об`єкта оренди у розмірі 82512грн. за період користування об`єктом оренди та стягнення 2719грн. 50коп. 3% річних, нарахованих за несвоєчасну сплату орендної плати.

У якості підстави заявлених вимог позивачем визначено обставини неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору оренди №6 від 12.02.2018р. щодо сплати орендної плати та повернення об`єкту оренди з оренди.

Предметом зустрічного позову є вимоги ФОП Поліщука В.В. про визнання недійсним Договору оренди №6 від 12.02.2018р., предметом якого є складські приміщення та бетонні площадки, розташовані за адресою м. Хмельницький, вул. Прибузька, 56.

У якості підстав заявленого зустрічного позову ФОП Поліщуком В.В. визначено обставини невірно визначеної у договорі адреси об`єкту нерухомості та цільового призначення об`єкту нерухомості (назви приміщення), не досягнення згоди щодо істотної умови договору - визначення предмету договору.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України статті 4 Господарського процесуального кодексу України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правові наслідки недійсності правочину визначеністаттею 216 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Статтею 236 Цивільного кодексу України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. І відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

При цьому судом враховується, що договір визнається недійсним з моменту вчинення, а закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення в майбутньому з позовом про визнання такого договору недійсним (Правова позиція ВП ВС у справі №905/1227/17 від 27.11.2018р.)

Відповідно до пункту 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що договором є домовленість сторін, що виражає узгоджену волю сторін, яка спрямована на досягнення конкретної мети, тобто договір це юридичний факт, на підставі якого виникають цивільні права та обов`язки, в той час як зобов`язанням є різновид цивільного правовідношення, яке може виникати як із договору, так і на інших підставах, передбачених цивільним законодавством.

Як вбачається зі змісту Договору №6 від 12.02.2018р. останній за своєю правовою природою є договором оренди нерухомого майна.

Відповідно до ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч.1 ст.760 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Частиною 2 статті 762 ЦК України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.5 ст.762 ЦК України).

Відповідно до статті 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (частина перша статті 181 ЦК України). Рухомими речами речами є речі, які можна вільно переміщувати у спросторі (частина перша статті 181 ЦК України).

Частиною першою статті 188 ЦК України встановлено, якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ).

Так, відповідно до умов Договору №6 предметом оренди серед іншого є бетонна площадка площею 108кв.м. (п.1.1., .1.3 Договору).

Суд зазначає, що в законодавчих актах відсутнє визначення бетонної площадки.

Визначення асфальтобетонного покриття, міститься в Інструкції із складання звітності за формою N 1-ДГ "Звіт про наявність автомобільних доріг загального користування та їх благоустрій", затвердженій наказом Державної служби автомобільних доріг від 19 липня 2006 року N 284 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції 3 серпня 2006 року за N 930/12804) (далі - Інструкція).

Так, Інструкція розглядає асфальтобетонне покриття як одне із типів дорожнього покриття. А саме, асфальтобетонне покриття - це удосконалене покриття капітального типу, яке збудовано з ущільнених асфальтобетонних сумішей (гарячих, теплих) (розділ 4 Інструкції).

Аналіз нормативно-правових актів свідчить, що асфальтобетонне покриття використовується як складова об`єктів, які мають різне функціональне призначення, зокрема - як складова дорожнього покриття, тротуару тощо.

Так, згідно Закону України "Про автомобільні дороги" дорожнє покриття - це укріплені верхні шари дороги, що сприймають навантаження від транспортних засобів (стаття 1).

Тобто асфальтобетонне покриття - це верхній шар землі з твердим покриттям, яке впливає на довговічність.

Виходячи з аналізу положень статей 179, 181, 188 ЦК України, бетонна площадка не є рухомою річчю, оскільки відсутня можливість вільно переміщувати її у просторі, та і не може бути об`єктом нерухомого майна, без земельної ділянки на якій вона знаходиться.

Отже, виходячи з юридичної природи бетонного покриття (бетонної площадки) та виходячи з ознак нерухомого майна, бетонна площадка належить до об`єктів благоустрою, тобто є типом покриття доріг і тротуарів, а не окремим об`єктом нерухомого майна. Основним призначенням бетонної площадки є допоміжне обладнання відповідної частини земельної ділянки (дороги, тротуару) з метою задоволення потреб населення у покращенні можливостей її експлуатації за призначенням.

Як вбачається з пояснень позивача до технічного паспорту на переданий в оренду об`єкт нерухомості, відображених у власноручних кресленнях керівника ТзОВ "МТМ" до технічног паспорту щодо місця розташування бетонної площадки, остання знаходиться на земельній ділянці в межах якої розміщені об`єкти нерухомості, належні на праві власності ТзОВ "МТМ".

Судом враховано, що доказів на підтвердження права власності або іншого речого права, зареєстрованого за ТзОВ "МТМ" на земельну ділянку, на якій розміщено бетонне покриття матеріли справи не містять.

У рішенні господарського суду Хмельницької області по справі №924/441/19, яким задоволено позов Хмельницької міської ради м. Хмельницький до ТзОВ "МТМ" м. Хмельницький про стягнення 74248,65 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку по вул. Заводській, 61/3 (вул. Прибузькій, 56/1) у м. Хмельницькому (відшкодування збитків) судом втснаовлено, що ТзОВ "МТМ" володіє приміщенням ремонтно-механічної майстерні площею 654,4 кв.м. по вул.Прибузькій 56/1 в м.Хмельницькому, правовстановлюючих документів на земельну ділянку товариство з обмеженою відповідальністю "МТМ" не отримало, жодних прав щодо вказаної земельної ділянки не зареєстровано, після оформлення за собою права власності на нерухоме майно, ТОВ "МТМ" договір оренди вказаної земельної ділянки не укладало, орендної плати за користування землею не здійснювало.

З урахуванням встановлених під час розгляду справи обставин суд приходить до висновку, щодо неможливості передачі бетонного покриття (бетонної площадки) в оренду будь-якій особі без передачі цій особі відповідної частини земельної ділянки під ним, оскільки, як зазначалося вище асфальтобетонне покриття є поліпшенням земельної ділянки, яке неможливо відокремити, влаштування такого покриття призводить до зміни експлуатаційних характеристик поверхневого шару земельної ділянки.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України та Законом України "Про оренду землі", а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також договором оренди землі.

Як вбачається зі змісту постанови Кабінету Міністрів України №220 від03.03.2004 "Про затвердження Типового договору оренди землі" при укладанні Договору оренди земельної ділянки вказуються, зокрема, об`єкти нерухомого майна, що розміщенні на земельній ділянці, в тому числі доріг, майданчиків з твердим покриттям.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши умови спірного договору оренди та правовідносини, що виникли між сторонами, суд прийшов до висновку щодо наявності ознак удаваного правочину у змісті спірного договору в частині передачі в оренду бетонної площадки та зазначає наступне.

Так, виходячи зі змісту укладеного між позивачем та відповідачем спірного правочину, суд приходить до висновку, що в частині передачі в оренду бетонної площадки фактично предметом цього договору є передача певної земельної ділянки для використання її у підприємницькій діяльності, а тому сторонами фактично вчинено удаваний правочин.

Відповідно до статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз`яснено, що суд встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, має визнати на підставі статті 235 Цивільного кодексу України, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Суд встановив, що фактично між сторонами в частині передачі в оренду бетонної площадки укладено договір найму (оренди) земельної ділянки, за яким наймодавець передав наймачеві земельну ділянку на встановлений строк володіння та користування за плату, тобто укладений між відповідачами договір оренди №6 в цій частині фактично вчинено для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, а тому договір оренди №6 від 12.02.2008р. в частині передачі в оренду бетонної площадки є удаваним правочином.

Відповідно до пункту 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 11 „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини другої статті 235 ЦК України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків.

Стаття 1 Закону України "Про оренду землі", а також ст. 93 Земельного кодексу України, визначає оренду землі як засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.

Згідно з ч. 1 ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Судом встановлено, що у ТзОВ "МТМ" відсутнє право на передачу в оренду земельної ділянки за адресою вул. Прибузька, 56/1, оскільки товариство не є ні власником ні орендарем земельної ділянки, розташованої за адресою вул. Прибузька, 56/1.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що в частині передачі в оренду бетонної площадки спірний договір оренди №6 від 12.02.2018р. укладений з порушенням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим підлягає визнанню недійсним за приписами статей 203, 215 Цивільного кодексу України, а тому в цій частині зустрічний позов підлягає задоволенню.

Щодо посилань ФОП Поліщука В.В. на не погодження такої умови договору як об`єкт оренди, оскільки допущена помилка в адресі місця розташування, суд зазначає, що ТзОВ "МТМ" є власником об`єктів нерухомості за адресою. вул. Прибузька, 56 та вул. Прибузька, 56/1, що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

При цьому суд наголошує, що наявність чи відсутність в договорі істотних умов відноситься до питання порядку укладення договору і не може бути підставою для визнання недійсним договору, а тому посилання ФОП Поліщука В.В. на недоліки істотних умов в договорі, як на підставу недійсності даного договору, до уваги судом не приймаються.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо вже сам договір передбачає передання майна або інші дії, він вважається укладеним з моменту вчинення відповідної дії (частина перша - друга статті 640 ЦК України).

З огляду на вказані приписи не можна вважати неукладеним договір після його повного або часткового виконання сторонами.

Наявними у справі доказами підтверджено, що на виконання умов договору Орендодавець передав майно, а Орендар прийняв майно у користування, сплачував за користування майном орендну плату, тобто наявні ознаки виконання сторонами умов договору.

Аналогічних висновків дійшла й Велика Палата у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18)

При цьому судом враховується, що Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тобто в схожій правовій ситуації Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 по своїй суті застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Очевидно, що дії відповідача, який підписав акт приймання передачі до укладеного від 12.02.2018р. договору оренди №6, користувався об`єктом нерухомості за адресою Прибузька, 56/1, сплачував орендну плату, а згодом пред`являє позов про визнання договору оренди №6 від 12.02.2018р. недійсним, суперечить його попередній поведінці (використання об`єкта оренди, сплати орендної плати за користування об`єктом оренди) і є недобросовісним.

Наявність помилки у спірному договорі в частині зазначення адреси об`єкту нерухомості не свідчить про недійсність вказаного договору, так само як і визначення назви об`єкту нерухомості - складські приміщення або приміщення ремонтно-механічної майстерні, не може бути підставою для визнання недійсним договору.

З урахуванням наведеного в частині передачі в оренду складських приміщень, відсутні правові підстави для визнання договору оренди №6 від 12.02.2018р. недійсним, з огляду на що в цій частині у задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити.

Щодо позовних вимог ТзОВ "МТМ" за первісним позовом суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Розглядаючи категорії стандарту доказування суд відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. (Правові висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц(провадження № 14-400цс19).

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до приписів частини другої статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків, є договори.

Одностороння відмова від договору оренди не допускається (ч. 1 ст. 291 Господарського кодексу України).

Спір за первісним позовом між сторонами виник у зв`язку з невиконанням зобов`язань за договором оренди №6 від 12.02.2018р. в частині сплати орендної плати за користування об`єктом оренди та повернення об`єкту оренди з оренди після закінчення строку дії договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.291 ГК України передбачено, що договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно ч. 1, 2 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Законодавство у сфері орендних правовідносин пов`язує припинення обов`язків орендаря з фактом поверненням об`єкта договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі. У разі невиконання обов`язку, передбаченого ч.1 ст. 785 ЦК України, цивільним законодавством визначена можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов`язання щодо повернення об`єкта оренди. Таким чином, право на стягнення неустойки, встановленої ч. 2 ст. 785 ЦК України, пов`язується з простроченням орендарем виконання зобов`язання з повернення орендованого майна за актом приймання-передачі.

Отже, неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і для притягнення наймача, який порушив зобов`язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу або необережності) відповідно до вимог ст. 614 ЦК України.

Згідно з пп. 7.1, 7.2 договору №6 об`єкт, що орендується, повинен бути переданий орендодавцю по закінченню терміну оренди або розриву договору в належному технічному та санітарному стані за актом приймання-передачі, в стані не гіршому, ніж був на момент передачі в оренду. Оплата за оренду об`єкта здійснюється орендарем включно до дня підписання акту приймання-передачі.

Як встановлено судом, договір оренди №6 був укладений строком по 31.12.2018р., між сторонами не досягнуто домовленості щодо його продовження на новий термін, отже договір припинив свою дію з 01.01.2019р. і з 01.01.2019р. у відповідача виник обов`язок повернути позивачу орендовані нежитлові приміщення.

На час розгляду справи між сторонами не підписано акту приймання-передачі майна з оренди, з огляду на що, суд доходить висновку про те, що неповернення відповідачем позивачу нерухомого майна з оренди у визначений договором оренди строк є підставою для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Особливий статус зазначеної неустойки обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди і наймодавець (орендодавець) в цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном. При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України обов`язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов`язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.

За змістом ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, неустойки згідно з ч. 2 ст. 785 ЦК України. Законодавцем у ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог ст. 614 ЦК України. Тобто судам необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав.

До предмета доказування при розгляді спорів щодо стягнення неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України, як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди, входять обставини невжиття орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисне ухилення орендаря від обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди; утримання орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджання орендарем в доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди; відсутності з боку орендодавця бездіяльності та невчинення ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 02.09.2014 у справі №3-85гс14, а також Касаційний господарський суд у складі об`єднаної палати Верховного Суду у постанові від 13.12.2019 у справі №910/20370/17.

Судом враховується, що ТзОВ "МТМ" 01.04.2019р., 15.01.2020р., 29.01.2020р. на адресу відповідача направляло листи з проханням передати орендовані приміщення з оренди. Отже, питання підписання акта приймання-передачі орендованого майна було порушене саме орендарем, що свідчить про вину відповідача у несвоєчасному підписанні акта приймання-передачі приміщення за договором.

Щодо заявленого позивачем розмежованого однократного розміру орендної плати та нарахованої неустойки в однократному розмірі орендної плати суд приходить до висновку, що за своєю правовою природою заявлені суми є подвійною платою за користування річчю за час прострочення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 наголосила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку правову норму необхідно застосувати для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

При цьому суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним під час вирішення судом питання про те, яким законом потрібно керуватися для вирішення спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)).

З урахуванням наведеного за користування об`єктом оренди після закінчення строку дії договору, неповернення об`єкту оренди по акту приймання-передачі Орендодавцю, з урахуванням висновків суду про недійсність договору оренди №6 від 12.02.2018р. в частині передачі в оренду бетонної площадки, суд вважає правомірним нарахування 71131грн. однократного розміру плати за користування об`єктом оренди - складськими приміщеннями площею 216кв.м. за період січень-грудень 2019р., січень 2020р., 5 днів лютого 2020р. у сумі 71131грн. (5400грн. за місяць згідно п.4.1 договору) та 71131грн. неустойки за неповернення об`єкту оренди, що в сукупності становить подвійну плату за користування річчю за час прострочення та відповідає приписам ч.2 ст.785 ЦК України.

Суд зазначає, що законодавство у сфері орендних правовідносин пов`язує припинення обов`язків орендаря з фактом повернення об`єкта договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі орендованого майна; зобов`язання орендаря сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном, яке виникло з договору оренди, не припиняється зі спливом строку дії договору оренди, оскільки таке припинення пов`язане не із закінченням строку, на який було укладено договір, а з моментом підписання сторонами акта приймання-передачі об`єкта оренди.

Провівши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних, суд вважає правомірним нарахуванням 3% річних у розмірі 1206грн. 68коп. за період січень 2019р. - січень 2020р. нараховані з 11 числа поточного місяця (п.4.3 договору щодо строку сплати орендної плати) по 05.02.2020р.

Враховуючи встановлені судом обставини щодо припинення дії договору оренди №6, у зв`язку з закінченням строку на який його було укладено, суд вважає, що на час розгляду справи у ФОП Поліщука В.В. відсутні правові підстави займати орендоване приміщення, з огляду на що, позовні вимоги за первісним позовом про зобов`язання відповідача звільнити та передати позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "МТМ" частину об`єкту нерухомості (складські приміщення), площею 216кв.м., який розташований за адресою вул. Прибузька, 56/1, що у м. Хмельницькому шляхом складення акту приймання - передачі є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З урахуванням висновків суду щодо недійсності договору оренди №6 від 12.02.2018р., укладеного між ТзОВ "МТМ" м. Хмельницький та Фізичною особою-підприємцем Поліщуком В.В. в частині передачі в оренду бетонної площадки площа якої складає 108 кв.м., яка розташована за адресою вул. Прибузька, 56/1, що у м. Хмельницькому, суд відмовляє у первісному позові в частині зобов`язання відповідача звільнити та передати позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "МТМ" бетонну площадку, площею 108кв.м., яка розташована за адресою вул. Прибузька, 56/1, що у м. Хмельницькому шляхом складення акту приймання - передачі та у стягнення нарахованих в цій частині сум подвійної плати за користування річчю (неустойки) та 3% річних.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 20, 24, 30, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Зустрічний позов Фізичної особи-підприємця Поліщука Віктора Васильовича м. Шепетівка до Товариства з обмеженою відповідальністю "МТМ" м. Хмельницький про визнання недійсним Договору оренди від 12.02.2018р. за №6, укладеного між ТзОВ "МТМ" м. Хмельницький та Фізичною особою-підприємцем Поліщуком В.В. задовольнити частково.

Визнати недійсним договір оренди №6 від 12.02.2018р., укладений між ТзОВ "МТМ" м. Хмельницький та Фізичною особою-підприємцем Поліщуком В.В. в частині передачі в оренду бетонної площадки площа якої складає 108 кв.м., яка розташована за адресою вул. Прибузька, 56/1, що у м. Хмельницькому, припинивши зобов`язання на майбутнє.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МТМ" (29000, м. Хмельницький, вул. Прибузька, 56, код ЄДРПОУ 31359793) на користь Фізичної особи-підприємця Поліщука Віктора Васильовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 1051грн. 00коп. (одна тисяча п`ятдесят одна гривня) витрат по оплаті судового збору щодо заявлених вимог по зустрічному позову.

Видати наказ.

В решті вимог у зустрічному позові відмовити.

Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МТМ" м. Хмельницький до Фізичної особи-підприємця Поліщука Віктора Васильовича м. Шепетівка про зобов`язання відповідача - орендаря-фізичну особу - підприємця Поліщука Віктора Васильовича звільнити та передати позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "МТМ", орендоване приміщення: складські приміщення та бетонну площадку, площа яких складає 216 кв.м. та 108 кв.м. відповідно, які розташовані за адресою вул. Прибузька, 56/1, що у м. Хмельницькому за актом приймання - передачі; про стягнення з відповідача - фізичної особи - підприємця Поліщука Віктора Васильовича орендної плати за січень, лютий, березень квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2019 року, січень 2020 року та 5 днів лютого 2020 року включно на загальну суму 82512,00 грн.; неустойки за невиконання зобов`язання з повернення орендованого приміщення в сумі 82512,00 грн., за користування приміщенням за весь період прострочення, а також суму 2719,50 грн., що складає 3 процента річних від простроченої суми задовольнити частково.

Зобов`язати відповідача - орендаря-фізичну особу - підприємця Поліщука Віктора Васильовича звільнити та передати позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "МТМ" частину об`єкту нерухомості (складські приміщення), площею 216кв.м., який розташований за адресою вул. Прибузька, 56/1, що у м. Хмельницькому шляхом складення акту приймання - передачі.

Видати наказ.

В частині позовних вимог звільнити та передати по акту приймання передачі бетонну площадку, площею 108 кв.м., яка розташована за адресою вул . Прибузька, 56/1, що у м. Хмельницькому відмовити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Поліщука Віктора Васильовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МТМ" (29000, м. Хмельницький, вул. Прибузька, 56, код ЄДРПОУ 31359793) 71131рн. 00коп. (сімдесят одна тисяча сто тридцять одна гривня) заборгованості по орендній платі, 71131грн. 00 коп. (вісімдесят дві тисячі п`ятсот дванадцять гривень 00 копійок) неустойки, 1206грн. 68коп. (одна тисяча двісті шість гривень 68 копійок) 3% річних, 1051грн. 00коп. (одна тисяча п`ятдесят одна гривня) витрат по оплаті судового збору щодо заявлених вимог немайнового характеру, 2152грн. 03коп. (дві тисячі п`ятдесят дві гривні 03 копійки) витрат по оплаті судового збору щодо заявлених вимог майнового характеру.

Видати наказ.

В решті суми первісного позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 03.08.2020р.

Суддя В.О. Кочергіна

Віддруковано 3 примірники:

1 - до справи,

2 - позивачу ТзОВ "МТМ" (29000, м.Хмельницький, вул. Прибузька, 56),

3 - відповідачу ФОП Поліщук В.В. ( АДРЕСА_1 ),

Адресатам рекомендованим з повідомленням про вручення.

Попередній документ : 90722877
Наступний документ : 90722880