Рішення № 90722337, 03.08.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.08.2020Справа № 910/7571/20Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", Київська область, Бориспільський район, с. Гора

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Браво", м. Київ

про стягнення 2 676,71 грн, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

29.05.2020 року Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Браво" (відповідач) суми основної заборгованості в розмірі 2 298,40 грн, суми пені в розмірі 295,92 грн, суми 3% річних в розмірі 42,42 грн та суми інфляційних втрат в розмірі 39,97 грн, у зв`язку з невиконанням останнім умов Договору про надання послуг з прийняття обладнання систем автоматичного протипожежного захисту клієнта під спостереження на пульт централізованого нагляду №02.5-14/1-412 від 31.07.2019 року в частині розрахунку за надані позивачем послуги.

Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

Відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0105471556838 отримав ухвалу суду від 03.06.2020 про відкриття провадження у справі 09.06.2020.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).

Тобто, з урахуванням викладених норм та дати отримання ухвали суду відповідачем, строк для подачі останнім відзиву на позовну заяву встановлено судом до 24.06.2020 року (включно).

Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач, у встановлений судом строк, не скористався.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву до суду не подав, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

30.06.2020 року позивачем подано до суду заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої до стягнення з відповідача заявлено суму основної заборгованості в розмірі 2 459,20 грн, суму пені в розмірі 304,69 грн, суму 3% річних в розмірі 51,15 грн та суму інфляційних втрат в розмірі 57,90 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. (ч. 2, 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги подану позивачем заяву в межах зазначеного нормою строку, суд приймає до розгляду змінені позовні вимоги.

Відповідач правом на подачу до суду відзиву з урахуванням заяви про зміну предмету позову не скористався (заяву про зміну предмету позову відповідач отримав згідно поштового відправлення №0830103798550 - 17.06.2020).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.07.2019 року між позивачем (аеропорт) та відповідачем (клієнт) укладений Договір №02.5-14/І-412 про надання послуг з прийняття обладнання систем автоматичного протипожежного захисту клієнта під спостереження на пульт централізованого нагляду (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого аеропорт надає, а клієнт отримує та оплачує послуги, пов`язані з прийняттям обладнання систем автоматичного протипожежного захисту (далі - АПЗ) клієнта під спостереження на пульт централізованого нагляду (далі - ПЦН) аеропорту, перелік яких наведений у пункті 3.1. Договору, далі - послуги, на підставі вимог Кодексу цивільного захисту України та Правил пожежної безпеки в Україні. Об`єкт клієнта, який обладнаний системою АПЗ: приміщення №№ 68, 69 на 2-му поверсі лабораторного корпусу АТБ.

Відповідно до п. 3.1. Договору щомісячна сплата клієнта за Договором складається з оплати за фактично отримані послуги та за затвердженими вартостями (цінами), далі -вартість, становить (без ПДВ): перевірка виконання монтажу та пусконалагодження обладнання АПЗ (за один сповіщувач разово) - разова сплата 90,00 грн, підключення АПЗ до ПЦН (за один об`єкт разово) - разова сплата 1 200,00 грн, оперативне забезпечення працездатності обладнання АПЗ (за один сповіщувач щомісячно) - 25,00 грн, технічне обслуговування та додаткові послуги щодо обладнання систем АПЗ (за одну людино-годину) - 42,00 грн.

Сплата за послуги, вказані в таблиці №1, здійснюється клієнтом з 21.06.2019 (дати зазначеної в Акті цільового обстеження системи протипожежного захисту №23-26/3-176 від 01.07.2019). (п. 3.4. Договору).

Аеропорт щомісячно виставляє клієнту рахунок-фактуру за надані послуги (далі - рахунок) за звітний місяць та Акт приймання-здачі виконаних послуг (далі - Акт). Клієнт з 10-го числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержує в бухгалтерії аеропорту рахунок та акт. Датою отримання рахунку та Акту вважається 15 число кожного місяця незалежно від дати його фактичного отримання. Сплата рахунку проводиться клієнтом до 20 числа того ж місяця. (п. 3.5. Договору).

Договір набирає чинності з моменту його укладення та діє протягом 1 року. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов Договору протягом одного місяця до закінчення строку його чинності, Договір вважається продовженим на кожен наступний рік на тих самих умовах. (пункти 5.1. та 5.1.2. Договору).

До матеріалів справи позивачем долучено копію рахунків-фактур та Актів приймання-здачі на суму 2 459,20 грн за період з червня 2019 року по травень 2020 року, а саме:

- №90/436 від 31.07.2019 на суму 1 548,00 грн з урахуванням ПДВ;

- №90/443 від 31.08.2019 на суму 107,20 грн з урахуванням ПДВ;

- №90/444 від 31.08.2019 на суму 80,40 грн з урахуванням ПДВ;

- №90/515 від 30.09.2019 на суму 80,40 грн з урахуванням ПДВ;

- №90/587 від 31.10.2019 на суму 80,40 грн з урахуванням ПДВ;

- №90/664 від 30.11.2019 на суму 80,40 грн з урахуванням ПДВ;

- №90/749 від 31.12.2019 на суму 80,40 грн з урахуванням ПДВ;

- №90/20 від 31.01.2020 на суму 80,40 грн з урахуванням ПДВ;

- №90/101 від 29.02.2020 на суму 80,40 грн з урахуванням ПДВ;

- №90/181 від 31.03.2020 на суму 80,40 грн з урахуванням ПДВ;

- №90/291 від 30.04.2020 на суму 80,40 грн з урахуванням ПДВ;

- №90/342 від 31.05.2019 на суму 80,40 грн з урахуванням ПДВ.

Звертаючись до суду позивачем зазначено, що суму в розмірі 2 459,20 грн відповідачем не оплачено, у зв`язку з чим, позивачем було нараховано відповідачу суму пені в розмірі 304,69 грн, суму 3% річних в розмірі 51,15 грн та суму інфляційних втрат в розмірі 57,90 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов`язань та обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором послуг.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. (ст. 901 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено вище, на підставі Договору позивачем було надано відповідачу послуги на загальну суму в розмірі 2 459,20 грн за період з червня 2019 року по травень 2020 року, що підтверджується наявними в справі актами приймання-здачі та рахунками-фактурами, які вважаються отриманими відповідачем кожного 15 числа місяця наступного за звітним, відповідно до п. 3.5. Договору.

Доказів на підтвердження сплати суми заборгованості в розмірі 2 459,20 грн до матеріалів справи не надано.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 3.5. Договору, сторони погодили, що сплата вартості послуг згідно рахунків проводиться до 20 числа місяця наступного за звітним.

Таким чином, за вказаними вище актами та рахунками-фактурами оплата вартості послуг повинна була бути здійснена відповідачем не пізніше 20 числа місяця, наступного за тим, в якому надавались послуги.

Отже, згідно встановлених строків, відповідач є таким, що прострочив виконання свого грошового зобов`язання з оплати вартості наданих позивачем послуг за Договором на загальну суму в розмірі 2 459,20 грн.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. (ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 77 ГПК України).

У свою чергу, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Зазначена позиція викладена в постанові Верховного суду від 12.03.2019 року в справі №914/843/18.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що відповідачем оплачену вартість послуг на суму в розмірі 2 459,20 грн.

Враховуючи викладене, відповідачем належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовано, контррозрахунку заявлених до стягнення з нього сум суду не надано.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Факт наявності основної заборгованості за Договором в розмірі 2 459,20 грн у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем належними доказами не спростований, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими на вказану суму.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача суму пені в розмірі 304,69 грн, нараховану по кожному окремому рахунку-фактурі та акту за період з 21.08.2019 по 11.05.2020.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

За змістом ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 6.3. Договору сторони погодили, що клієнт зобов`язаний, в разі несвоєчасної оплати отриманих послуг, сплачувати аеропорту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Пеня нараховується до моменту повного погашення заборгованості за цим Договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

В той же час згідно з нормою ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, враховуючи зазначену норму, беручи до уваги те, що позивачем здійснено розрахунок суми пені у відповідності до положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», перевіривши правильність нарахувань, судом встановлено, що заявлена до стягнення з відповідача сума пені в розмірі 304,69 грн є арифметично вірно нарахованою, а відтак позовна вимога у цій частині підлягає задоволенню повністю.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача суми 3% річних в розмірі 51,15 грн та інфляційних втрат в розмірі 57,90 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляційних втрат, трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (п. 2 ст. 625 ЦК України).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми 3% річних, на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, судом встановлено, що він здійснений вірно, а тому, до стягнення з відповідача підлягає сума 3% річних в розмірі 51,15 грн та сума інфляційних втрат в розмірі 57,90 грн, а позовні вимоги у цій частині, відповідно, підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, або на підтвердження сплати існуючої перед позивачем заборгованості.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які позивач посилається як на підставу позовних вимог, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 102,00 грн, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Браво» (ідентифікаційний код 32259588, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шулявська, буд. 7) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (ідентифікаційний код 20572069, місцезнаходження: 08301, Київська область, Бориспільський район, с. Гора, вул. Бориспіль-7) суму основного боргу в розмірі 2 459,20 грн (дві тисячі чотириста п`ятдесят дев`ять гривен 20 копійок), суму пені в розмірі 304,69 грн (триста чотири гривні 69 копійок), суму 3% річних в розмірі 51,15 грн (п`ятдесят одну гривню 15 копійок), суму інфляційних втрат в розмірі 57,90 грн (п`ятдесят сім гривень 90 копійок) та суму судового збору в розмірі 2 102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.М. Морозов