Ухвала суду № 90721247, 30.07.2020, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

30.07.20

№336/4038/20

пр.1-кс/336/578/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2020 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Дмитрюк О.В., за участю секретаря Петрова С.В., прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 1 Тамаркова Є.Р., слідчого Сєрбай Ю.В., захисника Жовніренко І.В., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Шевченківського відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області Сєрбай Ю.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, раніше в силу ст.89 КК України не засудженого, у кримінальному провадженні внесеному 29.07.2020 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020080080001920 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий Шевченківського відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області Сєрбай Ю.В. звернулась до суду вищевказаним клопотанням, в якому зазначила, що о 02.57 год. 29.07.2020 р. ОСОБА_1 , маючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, із корисливих мотивів, з метою власного збагачення, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, використовуючи фізичну силу рук, відкрив кришку люку та проник до комунікаційного колодязю розташованого поблизу будинку за адресою: м. Запоріжжя, вул.Фортечна, 90-а, де в подальшому за допомогою кусачки, які заздалегідь приніс з собою, шляхом перерізу кабелю марки АС-126, інвентарний номер-101340069, ТЗГ 12х4х1,2, загальною довжиною 23,14 м, таємно викрав майно, яке стоїть на балансі та належить Управлінню Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Запорізькій області вартістю 27,36 грн. за один метр без ПДВ, загальною вартістю 633,11 грн., згідно довідки про балансову вартість майна Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Запорізькій області, проте не довів свій злочинний намір до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий працівниками Патрульої поліції та працівниками Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Запорізькій області.

Своїми умисними діями ОСОБА_1 міг спричинити Управлінню Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Запорізькій області матеріальну шкоду на загальну суму 633,11 грн.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), яке не було доведено до кінця з причин, які не залежали від його волі, вчинене повторно, поєднане з проникненням у інше приміщення.

Дане кримінальне правопорушення внесено до ЄРДР під № 12020080080001920.

29.07.2020 р. ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України.

Своє клопотання слідчий обгрунтовує наявністю ризиків, передбачених п.п. 1 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості продовження підозрюваним займатися злочинною діяльністю, переховування від органів досудового розслідування та суду.

У судовому засіданні слідчий та прокурор підтримали клопотання з підстав, які у ньому викладені.

Захисник підозрюваного, думку якого підтримав ОСОБА_1, заперечували проти задоволення клопотання слідчого, просили обрати інший запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою. Захисник вказала, що підозрюваний не заперечує свою провину у вчиненні злочину. Ризики, на які посилається сторона обвинувачення, належними доказами не підтверджені.Термін дії раніше обраного ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді домашнього арешту сплинув, і підозрюваний не перебуває під жодним запобіжним заходом. ОСОБА_1 має постійне місце проживання, мешкає разом з цивільною дружиною, яка, як власник житлового приміщення, не заперечує проти того, щоб останній перебував під домашнім арештом у належній їй квартирі.

Вислухавши прокурора, слідчого, захисника, підозрюванго, перевіривши копії матеріалів, якими обгрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, слідчий суддя вважає, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При постановленні ухвали за результатами розгляду клопотання, суддя констатує порушення стороною обвинувачення вимог п.3 ч.1 ст.184 КПК України, згідно якого клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу повинно містити виклад обставин, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини.

До клопотання додані матеріали, як то протоколи огляду місця події, допиту свідків, затримання особи та постанови про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання, які підтверджують обгрунтованість підозри, пред`явленої ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК України.

Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Murrey v. the United Kingdom»). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»).

Клопотання слідчого вмотивоване тим, що досудовим розслідуванням встановлена причетність підозрюваного до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України та наявні ризики того, що підозрюваний ОСОБА_1 , якому пред`явлено підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, перебуваючи на волі, може переховуватись від органів досудового розслідування або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

При вирішенні питання запропонованого запобіжного заходу належить оцінити у сукупності всі інші обставини, що відповідно до положень ст. 178 КПК України враховуються судом при обранні запобіжного заходу.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи; репутацію підозрюваного, його майновий стан; наявність судимостей.

Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Частина ч. 2 ст. 194 КПК України, передбачає обов`язок слідчого судді, суду постановити ухвалу про відмову у застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 цієї статті, а саме: наявність обґрунтованої підозри, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Виходячи із приписів ст. 184 КПК України слідчий (прокурор), як в клопотанні, так і в суді, зобов`язаний зазначити один або кілька ризиків, вказаних у ст. 177 КПК України, послатися на обставин, на підставі яких він дійшов висновку про наявність такого ризику або ризиків у вигляді відповідних дій підозрюваного, і на докази, що підтверджують ці обставини.

Проте, прокурором в судовому засіданні не доведено існування всіх тих ризиків, на які він посилається в клопотанні в обґрунтування обрання відносно підозрюваного найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (« Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися факторами, пов`язаними з характером особи, її моральністю, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (« Бекчиєв проти Молдови»).

Враховуючи те, що під час розгляду клопотання прокурором не надано доказів про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначених в клопотанні (п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України), то слідчий суддя має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений в клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч. 5 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

Згідно ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Згідно ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме: 1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; 5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом; 6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності; 7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; 8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; 9) носити електронний засіб контролю.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, раніше засуджений, має постійне місце проживання, де мешкає однією сім`єю разом з цивільною дружиною, що свідчить про міцність його соціальних зв`язків.

Доказів того, що ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення в період перебування під домашнім арештом, матеріали справи не містять.

Аналізуючи обставини справи, дані про особу підозрюваного, запропоновані законодавцем запобіжні заходи, слідчий суддя приходить до висновку, що в даній конкретній справі, найбільш дієвим заходом процесуального примусу попереджувального характеру, застосованим до підозрюваного ОСОБА_1 може бути домашній арешт із покладенням на підозрюваго обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст. ст. 132, 177, 178, 179, 181, 184,194,196 КПК України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання слідчого Шевченківського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області Сєрбай Ю.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 - відмовити.

Застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому цілодобово залишати місце проживання - квартиру АДРЕСА_2 .

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора, суду з встановленою періодичністю; не відлучатися з м. Запоріжжя без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Заборонити ОСОБА_1 спілкуватися зі свідками у даному кримінальному провадженні.

Строк дії ухвали закінчується 28 вересня 2020 року.

Контроль за виконанням ухвали покласти на Шевченківське відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя О.В.Дмитрюк