Рішення № 90706234, 31.07.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2020 року м. Київ № 640/9591/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомДержавного підприємства «Інформаційні судові системи»

доГоловного управління ДФС у м. Києвіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішенняВ С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Державне підприємство «Інформаційні судові системи» (далі також - позивач, ДП «ІСС», Державне підприємство) з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі також - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.04.2019 №0292841207.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю прийнятого контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 04.04.2019 №0292841207, яким до Державного підприємства застосовані штрафні санкції у загальному розмірі 92 588,52 грн. за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних.

Позивач зазначив, що перелічені в тексті акта камеральної перевірки податкові накладні та зведені податкові накладні були складені ДП «ІСС» згідно з п. 198.5 ст. 198 та п. 199.1 ст. 199 Податкового кодексу України із зазначенням кодів 02 (складена на постачання неплатнику податку) і 13 (складена у зв`язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності). Всі вказані категорії податкових накладних не підлягали видачі отримувачам (покупцям). Позивач вважає, що несвоєчасна реєстрація податкових накладних, які не надаються покупцю, не є підставою для застосування для платника податку штрафу відповідно до ст. 1201 Податкового кодексу України.

Крім того, позивач посилався на зміст норми абз. 3 п. 1201.2 ст. 1201 Кодексу як таку, що містить вказівку контролюючому органу на не застосування штрафних санкцій до платника.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження у справі №640/9591/19 за вказаним позовом та дану справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Представник ГУ ДФС у м. Києві подав до канцелярії суду відзив на позовну заяву, де він просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої заперечення проти позову відповідач обґрунтовував тим, що в ході проведеної камеральної перевірки встановлено, що ряд податкових накладних позивача за періоди 2017 - 2018 років були зареєстровані ним в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням законодавчо визначеного терміну. Відповідно до п. 1201.1 ст. 1201 Податкового кодексу України відносно ДП «ІСС» винесено податкове повідомлення-рішення щодо застосування штрафів за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Таке податкове повідомлення-рішення відповідач вважає законним і обгрунтованим.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

18.02.2019 працівником ГУ ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку ДП «ІСС» з питання своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, що виписані за періоди 2017 - 2018 років. За результатами проведення такої перевірки був складений акт від 18.02.2019 №1592/26-15-12-07/34614292 (далі - акт камеральної перевірки).

У висновку цього акта перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме порушення термінів реєстрації податкових накладних ДП «ІСС», виписаних за період з 01.08.2018 по 31.12.2018. В тексті акта перевірки наведений детальний перелік цих податкових накладних у табличному вигляді, в т.ч. із зазначенням відомостей про реквізити податкових накладних (реєстраційного номеру і дати виписки); суму податку на додану вартість, на яку виписано податкову накладну; фактичну дату реєстрації податкової накладної; кількість днів прострочення реєстрації податкової накладної.

04.04.2019 ГУ ДФС у м. Києві на підставі акта камеральної перевірки та згідно зі ст. 1201 Податкового кодексу України прийняло податкове повідомлення-рішення №0292841207 (форми «Н»), яким до ДП «ІСС» застосовано штрафні санкції за затримку в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на терміни:

- на 15 і менше календарних днів, всього у розмірі 58 900,79 грн. (що становить 10% від вказаної суми ПДВ, що зазначена у несвоєчасно зареєстрованих податкових накладних/розрахунках коригування, - 589 006,60 грн.);

- від 16 до 30 календарних днів, всього у розмірі 33 687,73 грн. (що становить 20% від вказаної суми ПДВ, що зазначена у несвоєчасно зареєстрованих податкових накладних/розрахунках коригування, - 168 438,47 грн.).

Не погоджуючись з цим податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою (№2066/0/2-1вих від 18.04.2019). Однак своїм рішенням від 10.05.2019 321329/6/99-99-11-06-01-25 ДФС України залишило вказану скаргу платника без розгляду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

За змістом п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (далі - ПК України) об`єктом оподаткування є операції платників податку зокрема з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Поряд з цим, у ст. 197 ПК України визначений перелік операцій, що звільнені від оподаткування податком на додану вартість.

Згідно п. 194.1 ст. 194 ПК України операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об`єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті «а» пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною.

Нормами пп «б» і «г» п. 198.5 ст. 198 ПК України передбачено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Зі змісту наведених норм п. 198.5 ст. 198 ПК України вбачається, що платник має нарахувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість за вказаними нормами у разі використання ним придбаних у тому ж звітному періоді товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях, операціях, що звільнені від оподаткування, та/або у негосподарській діяльності. Таке нарахування податкових зобов`язань здійснюється з метою анулювання попередньо сформованого платником податкового кредиту за податковими накладними від постачальників, що були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За наслідками нарахування податкових зобов?язань платник складає зведену податкову накладну на такі товари/послуги, необоротні активи, яку має зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені ПК України для такої реєстрації.

Також у п. 199.1 ст. 199 ПК України визначено, що у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

За змістом норми п. 1201.1 ст. 1201 ПК України (у редакції чинній на момент проведення камеральної перевірки) порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;

50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Аналізуючи зміст наведеної норми ПК України при розгляді схожих справ за позовами плтаників до органів ДФС Верховний Суд сформував наступну правову позицію (ухвала від 28.04.2020 у справі №280/3149/19, постанова від 10.12.2019 у справі №540/830/19, від 03.03.2020 у справі №280/1039/19): п. 1201.1 ст. 120 Податкового кодексу України встановлює юридичну відповідальність за порушення платником податку на додану вартість граничного строку для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної. При цьому, законодавець окреслює ряд виключень, а саме окреслює коло різновидів податкових накладних, за несвоєчасну реєстрацію яких, платник податків не підлягатиме юридичній відповідальності у порядку цієї норми.

Так, диспозиція п. 1201.1 ст. 120 Податкового кодексу України передбачає, що штраф не застосовується за порушення граничних строків для реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

При цьому, для звільнення від відповідальності необхідна наявність двох обов`язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою).

У контексті з наведеним суд враховує, що Порядок заповнення податкової накладної (далі - Порядок №1307), затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за №137/28267).

Відповідно до п. 8, 11 Порядку №1307 при складанні податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пунктах 10-15 цього Порядку, у верхній лівій частині таких накладних у графі «Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини» робиться помітка «X» та зазначається тип причини: 01 - Складена на суму збільшення компенсації вартості поставлених товарів/послуг (для податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пункті 13 цього Порядку); 02 - Складена на постачання неплатнику податку; 03 - Складена на постачання товарів/послуг у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку; 04 - Складена на постачання у межах балансу для невиробничого використання; 05 - Складена у зв`язку з ліквідацією основних засобів за самостійним рішенням платника податку; 06 - Складена у зв`язку з переведенням виробничих основних засобів до складу невиробничих; 07 - Складена на операції з вивезення товарів за межі митної території України; 08 - Складена на постачання для операцій, які не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість; 09 - Складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість; 10 - Складена з метою визначення при анулюванні реєстрації платника податку податкових зобов`язань за товарами/послугами, необоротними активами, суми податку за якими були включені до складу податкового кредиту та не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; 11 - Складена за щоденними підсумками операцій; 12 - Складена на постачання неплатнику, в якій зазначається назва покупця (для податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пункті 10 цього Порядку); 13 - Складена у зв`язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності; 14 - Складена отримувачем (покупцем) послуг від нерезидента; 15 - Складена на суму перевищення бази оподаткування, визначеної відповідно до статей 188 і 189 Податкового кодексу України, над фактичною ціною постачання.

В інших випадках у верхній лівій частині податкової накладної тип причини не зазначається (нулі, прочерки та інші знаки чи символи не проставляються).

Тобто, положеннями п. 18 Порядку №1307 визначено детальний перелік податкових накладних, які не підлягають наданню отримувачу (покупцю). Цей перелік включає в себе не тільки податкові накладні, складені на постачання для операцій, які не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість та операції, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість, але й інші групи операцій, здійснення яких обумовлює ненадання податкових накладних продавцю.

Згідно з п. 11 цього ж порядку у разі нарахування податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України платник податку складає окремі зведені податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, які призначаються для їх використання / починають використовуватися:

1) в операціях, що не є об`єктом оподаткування;

2) в операціях, звільнених від оподаткування;

3) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

4) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Такі зведені податкові накладні складаються не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду.

У разі складання зведеної податкової накладної в графі «Зведена податкова накладна» робиться помітка «X».

У таких зведених податкових накладних у графі «Отримувач (покупець)» платник податку зазначає власне найменування (П.І.Б.), у рядку «Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)» проставляється умовний ІПН « 600000000000», а у верхній лівій частині зазначається відповідний тип причини відповідно до пункту 8 цього Порядку (04 - Складена на постачання у межах балансу для невиробничого використання; 08 - Складена на постачання для операцій, які не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість; 09 - Складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість; 13 - Складена у зв`язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності).

Зі змісту розглядуваної позовної заяви суд встановив, що позивач обставини несвоєчасної реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних перелічених в акті камеральної перевірки та у розрахунку штрафу до оспорюваного податкового повідомлення-рішення, а також зафіксовані періоди прострочення реєстрації не заперечує.

Дослідивши та проаналізувавши тексти поданих позивачем до суду копій роздруківок електронних податкових накладних, за переліком наведеним в акті перевірки, суд встановив наступне:

- частина податкових накладних оформлені як зведені, та в цих податкових накладних постачальником (продавцем) та одночасно отримувачем (покупцем) в усіх випадках визначено ДП «ІСС». Також у верхній лівій графі таких податкових накладних містяться написи «Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини» - тип причини 13 «Складена у зв`язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності»;

- інша частина податкових накладних виписана ДП «ІСС» на адресу неплатників податку на додану вартість. У верхній лівій графі цих податкових накладних містяться написи «Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини» - тип причини 02 «Складена на постачання неплатнику податку».

Всі вищезазначені податкові накладні позивача були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням граничного строку, встановленого п. 201.10 ст. 201 ПК України.

Дані обставини у сукупності з наведеними вище нормами матеріального права та правової позиції Касаційного суду дають суду підстави для висновків, що наявні у матеріалах справи податкові накладні позивача за період з 01.08.2018 по 31.12.2018, які були зареєстровані ним з порушенням граничних термінів реєстрації, не відповідають тим виключенням, з якими законодавець пов?язує можливість звільнення платника від відповідальністю за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У зв?язку з цим суд не вбачає підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.04.2019 №0292841207.

Що стосується посилання позивача на зміст абз. 3 п. 1201.2 ст. 1201 ПК України (а саме: у разі реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому цього пункту, протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення, штрафні санкції, передбачені абзацом другим цього пункту та пунктом 120 1.1 цієї статті, не застосовуються) як такої, що спростовує наявність у контролюючого органу правових підстав для застосування до Державного підприємства штрафних санкцій відповідно до п. 1201.1 ст. 1201 ПК України, то суд відхиляє його як необгрунтоване. Оскільки норму абз. 3 п. 1201.2 ст. 1201 ПК України слід застосувати у контексті з абз. 1 п. 1201.2 ст. 1201 ПК України (а саме - щодо податкових накладних, факти нереєстрації яких в Єдиному реєстрі податкових накладних були виявлені контролюючим органом за наслідками проведення перевірки, та за результатами такої перевірки вже було винесено відповідне податкове повідомлення-рішення).

В даному випадку спірні правовідносини під дію норм п. 1201.2 ст. 1201 ПК України не підпадають.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Інформаційні судові системи» (ідентифікаційний код 34614292, адреса: 01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5) до Головного управління ДФС у м. Києві (ідентифікаційний код 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок