Рішення № 90705142, 30.07.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2020 р. № 400/3570/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Військової частини 3039 Національної гвардії України, вул. 1 - ша Госпітальна, 2, м. Миколаїв, 54039

про:визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини 3039 Національної гвардії України, в якій просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно в сумі 60 650,39 грн.; зобов`язати відповідача внести зміни та доповнення до пункту 3 наказу командира військової частини 3039 Національної гвардії України від 23.07.2019 № 165 (по стройовій частині) щодо виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за час проходження служби позивачем у розмірі 60 650,39 грн. відповідно до довідки від 23.07.2019 № 557 «Про вартість речового майна, що належить до видачі»; зобов`язати відповідача виплатити позивачу грошову компенсацію за неотримане речове майно в сумі 60 650,39 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на обставину невиплати позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно, зазначеної у виданій відповідачем довідці від 23.07.2019 № 557 «Про вартість речового майна, що належить до видачі», згідно з якою вартість речового майна, що належить до видачі позивачу, становить 60 560,39 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в позову, посилаючись на відсутність на рахунку відповідача грошових коштів для виплати військовослужбовцям компенсації за неотримане речове майно та часткову виплату належної до виплати позивачу компенсації в розмірі 22 193,77 грн. згідно з наказом від 11.12.2019 № 794.

У зв`язку з відсутністю заяв про розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін, суд, відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув справу у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження.

Безпосередньо, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши докази, що містяться у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд установив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Позивач проходив військову службу у Збройних Силах України, у тому числі у військовій частині 3039 Національної гвардії України, що підтверджується записами у військовому білеті позивача (а. с. 53-54) та у трудовій книжці позивача (а. с. 55).

Наказом командира військової частини 3039 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 23.07.2019 № 165 позивач, звільнений з військової служби у запас Збройних Сил України, виключений із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Відповідач видав позивачу довідку від 23.07.2019 № 557 про вартість речового майна, що належить до видачі. Згідно з цією довідкою, позивачу належить до видачі 215 предметів речового майна на суму 60 560,39 грн.

11.12.2019 командир військової частини 3039 Національної гвардії України видав наказ № 794 (а. с. 73) щодо часткової виплати позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно, а саме: у сумі 22 193,77 грн. У відзиві на позовну заяву, копія якого направлена позивачу (фіскальний чек АТ "Укрпошта" - а. с. 74) та серед додатків до якого міститься копія наказу від 11.12.2019 № 794, відповідач зазначає про фактичну виплату позивачу зазначеної грошової суми.

Позивач не заперечив обставину виплати йому грошової компенсації за неотримане речове майно у визначеній сумі. Відповіді на відзив від позивача не надходило.

На підставі вищенаведеного суд вважає, що позивач тим самим визнав обставину часткової виплати йому відповідачем грошової компенсації за неотримане речове майно (у сумі 22 193,77 грн.) та вважає установленою обставину такої виплати.

Спір між сторонами виник у зв`язку з невиплатою відповідачем позивачу грошової компенсації речового забезпечення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина третя статті 24 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачає, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Згідно з статтею 1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Частина перша статті 9-1 цього Закону встановлює, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Пункт 15 розділу ІІІ Інструкції з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.06.2017 № 475, військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку, отримують грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація) в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно". Військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за їх бажанням можуть отримати речове майно, яке не було отримане під час проходження служби. Закупівельна вартість речового майна, що використовується для нарахування грошової компенсації, доводиться ВРЗ до військових частин на початку року.

Відповідно до абзацу першого пункту 2 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 (далі - Порядок № 178), виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Пункт 4 Порядку № 178 встановлює, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації .

Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком (пункт 5 Порядку № 178).

Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Отже, з вищенаведеного вбачається, що відповідач повинен виплатити позивачу грошову компенсацію на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі.

Суд не може прийняти аргумент відповідача щодо відсутності коштів на рахунках відповідача для виплати позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно, оскільки у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005 зазначено, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення).

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Згідно з частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У зв`язку з частковою виплатою позивачу належної йому суми грошової компенсації в розмірі 22 193,77 грн., суд вважає, що в цій частині відсутні підстави для зобов`язання відповідача виплатити грошову компенсацію.

Отже, позовні вимоги належить задовольнити частково, а саме: в частині зобов`язання відповідача виплатити позивачу 38 366,62 грн. (60 650,39 – 22 193,77 = 38 456,62).

Суд також зазначає, що підставою для виплати грошової компенсації у спірних правовідносинах є або наказ відповідача, або рішення суду. Отже, позовна вимога про зобов`язання відповідача внести зміни та доповнення до пункту 3 наказу командира відповідача від 23.07.2019 № 165 (по стройовій частині) не є ефективним способом захисту порушеного права, оскільки суд приймає рішення про зобов`язання відповідача виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно.

Судові витрати у справі відсутні.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Військової частини 3039 Національної гвардії України (вул. 1 - ша Госпітальна, 2, м. Миколаїв, 54039, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 23313925) задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини 3039 Національної гвардії України (вул. 1-ша Госпітальна, 2, м. Миколаїв, 54039, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 23313925) щодо невиплати ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; адреса фактичного проживання: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно відповідно до довідки від 23.07.2019 № 557 в сумі 38 456,62 грн.

3. Зобов`язати Військову частину 3039 Національної гвардії України (вул. 1-ша Госпітальна, 2, м. Миколаїв, 54039, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 23313925) виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за неотримане речове майно в сумі 38 456,62 грн. (тридцять вісім тисяч чотириста п`ятдесят шість гривень 62 копійки).

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна