Рішення № 90705012, 27.07.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.006556

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2020 року зал судових засідань №11

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Кушика Й.-Д. М.,

представника позивача Павелчака Я.О.,

представника відповідачів Павлій І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові у порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 – позивач) до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області код ЄДРПОУ 08592247, місцезнаходження: 79007, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, буд.3 (далі – ГУ МВС України у Львівській області), Головного управління Національної поліції у Львівській області код ЄДРПОУ 40108833, місцезнаходження: 79007, м.Львів, пл. Генерала Григоренка, буд. 3 (далі – ГУ НП у Львівській області), в якому позивач просить:

- скасувати наказ №1246о/с від 15.10.2019 голови Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про звільнення позивача з органів внутрішніх справ;

- у відповідності до пункту 9 розділу ХІ “Прикінцевих та перехідних положень” Закону України “Про Національну поліцію” поновити його на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Бориславського відділення поліції Дрогобицького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області;

- стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, виходячи з календарного обчислення днів, а не з робочих.

Ухвалою від 11.12.2019 суддя залишив позовну заяву без руху.

Ухвалою від 26.12.2019 суддя прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі.

Ухвалою від 10.06.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач виявив бажання працювати в органах поліції, але його заяву керівництво не реалізувало і не вказало чому його не можуть використовувати на службі. Відповідач не попередив про звільнення не пізніше як за два місяці. У Бориславському відділені поліції є посада оперуповноваженого карного розшуку, яка є тотожною посаді, з якої звільнили позивача. Виходячи з того, що позивача звільнено протиправно, з відповідача необхідно стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, виходячи з календарного обчислення днів.

29.01.2020 представник ГУ МВС України у Львівській області подала до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечила. Відзив обґрунтований тим, що ГУ МВС України у Львівській області не має повноважень на введення відповідної посади до штатного розпису Бориславського міського відділу міліції ГУ МВС України у Львівській області, який ліквідовано постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 730. Позивача звільнено з органів внутрішніх справ, у зв`язку з ліквідацією установи, а не із займаної посади, саме через скорочення штатів. Головне управління Національної поліції у Львівській області не є правонаступником ні Бориславського міського відділу міліції ГУ МВС України у Львівській області, ні Головного управління ГУ МВС України у Львівській області. ГУ МВС України у Львівській області не може впливати на рішення ГУ НП у Львівській області щодо відбору кадрів з числа працівників органів внутрішніх справ шляхом їх переведення до Національної поліції, оскільки такі є окремими юридичними особами.

Відповідач ГУ НП у Львівській області відзиву на позовну заяву не подало.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Просив суд позов задовольнити повністю.

У судовому засіданні представник відповідачів проти задоволення позовних вимог заперечила. Просила суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач з 10.07.2008 проходив службу в органах внутрішніх справ України на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Бориславського міського відділу ГУ МВС України у Львівській області.

06.11.2015 позивач подав рапорт (вх. № 4752) про звільнення у запас Збройних Сил України згідно з пунктом 64 “з” Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ (у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації) з 06.11.2015.

Згідно із заявою від 06.11.2015 (вх. № 4753) позивач просив прийняти його на службу до поліції та призначити на посаду оперуповноваженого Бориславського відділення поліції Дрогобицького відділу поліції ГУ Національної поліції у Львівській області.

Наказом від 06.11.2015 № 848 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ за пунктом 64 “г” Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.07.2016 у справі №813/6369/15 визнано протиправним та скасовано наказ №848 о/с від 06.11.2015 начальника ГУ МВС України у Львівській області в частині звільнення ОСОБА_1 з посади оперуповноваженого сектору карного розшуку Бориславського міського відділу ГУ МВС України у Львівській області; поновлено ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Бориславського міського відділу ГУ МВС України у Львівській області; зобов`язано Бориславський міський відділ ГУ МВС України у Львівській області нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з врахуванням отриманих коштів; стягнуто з ГУ МВС України у Львівській області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 2932,24 грн.

На виконання рішення суду, наказом голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області від 11.04.2017 №1032 скасовано наказ 848о/с, та поновлено ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Бориславського міського відділу ГУМВС у Львівській області з 06.11.2015.

Наказом від 11.04.2017 №1040 о/с ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил за пунктом 64 “г” (через скорочення штатів).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05.02.2018 у справі №813/1779/17 визнано протиправним та скасовано наказ ГУ МВС України у Львівській області №1040 о/с від 11.04.2017 голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області “Про звільнення” ОСОБА_1 з посади оперуповноваженого сектору карного розшуку Бориславського міського відділу ГУ МВС у Львівській області; поновлено ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Бориславського міського відділу ГУ МВС у Львівській області.

Наказом голови ліквідаційної комісії ГУ МВС у Львівській області від 03.03.2018 №1121 скасовано наказ 1040 о/с, та поновлено позивача на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Бориславського міського відділу ГУМВС у Львівській області з 07.11.2015.

Наказом ГУ МВС України у Львівській області від 03.03.2018 № 1122 о/с ОСОБА_1 з 07.11.2015 звільнено з органів внутрішніх справ за пунктом 64 “г” Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.07.2018 у справі №813/1168/18 визнано протиправним та скасовано наказ ГУ МВС України у Львівській області №1122 о/с від 03.03.2018; поновлено на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Бориславського міського відділу ГУМВС у Львівській області з 07.11.2015; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ МВС України у Львівській області заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 14036,44 грн, з урахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів.

На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.07.2018 № 813/1168/18, ГУ МВС України у Львівській області видано наказ №1163 о/с від 22.08.2018, яким старшого лейтенанта міліції Магура ОСОБА_2 . ОСОБА_3 поновлено на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Бориславського міського відділу ГУ МВС України у Львівській області з 07.11.2015 .

Наказом голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області від 22.08.2018 № 1164 о/с “Про звільнення” ОСОБА_1 відповідно до пункту 64 “г” Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, наказу МВС України від 06.11.2015 № 1388 “Про організаційно-штатні питання” звільнено з органів внутрішніх справ України в запас Збройних Сил (через скорочення штатів) з 07.11.2015.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25.03.2019 у справі №1340/4329/18 визнано протиправним та скасовано наказ голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області від 22.08.2018 №1164 о/с про звільнення з органів внутрішніх справ України в запас Збройних Сил (через скорочення штатів) ОСОБА_1 відповідно до пункту 64 “г” Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 № 1388 “Про організаційно-штатні питання”; поновлено ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Бориславського міського відділу міліції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області з 07.11.2015; стягнуто з ГУ МВС України у Львівській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 20766,24 грн, з урахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів.

На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.03.2019 № 1340/4329/18, ГУ МВС України у Львівській області видало наказ від 15.10.2019 №1245о/с, яким поновило ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Бориславського міського відділу міліції ГУ МВС України у Львівській області з 07.11.2015 .

Наказом голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області від 15.10.2019 № 1246о/с “Про звільнення” ОСОБА_1 відповідно до пункту 64 “г” Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, наказу МВС України від 06.11.2015 № 1388 “Про організаційно-штатні питання” позивача звільнено з органів внутрішніх справ України в запас Збройних Сил (через скорочення штатів) з 07.11.2015.

Вважаючи наказ голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області від 15.10.2019 № 1246о/с протиправним, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з наступного.

Частина шоста статті 43 Конституції України проголошує, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з пунктом 1 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі – Закон України № 580-VIII) вказаний Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім:

1) пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування;

2) частини сьомої статті 15 та частини п`ятої статті 21 зазначеного Закону, які набирають чинності з 1 січня 2017 року.

У пункті 8 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 580-VIII встановлено, що з дня опублікування вказаного Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Відповідно до пункту 9 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 580-VIII працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним вказаним Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування вказаного Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у вказаному пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Згідно з пунктом 10 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 580-VIII працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Зазначені у вказаному пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання передбаченого терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

У пункті 4 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 580-VIII передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із вказаним Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить зазначеному Закону.

Відповідно до підпункту «г» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114 (далі – Положення № 114) особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Згідно з абзацом першим пункту 24 Положення № 114 у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов`язків, але не більш як за один рік.

З аналізу пункту 9 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України №580-VIII вбачається, що працівнику міліції, який виявив бажання проходити службу в поліції, упродовж трьох місяців з дня опублікування вказаного Закону, гарантоване право бути прийнятим на службу до поліції за умови його відповідності вимогам до поліцейських та надання згоди на призначення на дану посаду, або у разі успішного проходження конкурсу.

Проте, надання згоди працівником міліції на призначення на посаду в органі поліції, неможливе без його обізнаності із переліком усіх наявних вакантних посад в такому органі.

Тобто, наданню згоди повинна передувати пропозиція щодо призначення на відповідну посаду, а саме - ініціатива керівництва, оскільки згода особи, за своєю суттю, є відповіддю на цю ініціативу, а наслідком такої згоди є призначення особи на посаду у відповідності до узгодженої пропозиції. Отже, особа, попереджена про звільнення внаслідок скорочення штатів, у цьому випадку не має можливості виявити ініціативу, і своє волевиявлення здійснює шляхом згоди на ініціативу керівництва.

Така ініціатива є обов`язковою, оскільки без неї не може бути встановлено наявність чи відсутність можливості подальшого використання особи на службі відповідно до підпункту "г" пункту 63 Положення.

Стосовно другого з наведених вище випадків - то необхідна ініціатива особи щодо участі в конкурсі. Спосіб виявлення такої ініціативи визначається порядком проведення конкурсу та може мати форму письмової заяви (рапорту).

Таким чином, лише в разі, якщо особа відмовилася від усіх пропозицій щодо зайняття посад і не подала заяви (рапорту) про участь в конкурсі на зайняття посад, виникають підстави для застосування пункту 10 розділу XI Закону України №580-VІІІ і звільнення особи за скороченням штатів.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 12.09.2019 у справі №813/6369/15.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 28.10.2014 у справі №21-484а14, згідно з якою встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його незаконно звільнено.

Суд встановив, що позивач виявив бажання проходити службу в поліції, що підтверджується копіями рапорту за вх.№ 4752 від 06.11.2015 начальнику ГУ МВС України у Львівській області та заяви за вх. № 4753 від 06.11.2015 року т.в.о. начальникові ГУ МВС України у Львівській області.

Вказані обставини встановлені також у постанові Львівського окружного адміністративного суду від 12.07.2016 у справі №813/6369/15, а тому такі у відповідності до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) не підлягають доказуванню у цій справі.

Суд вказує на те, що ГУ МВС України у Львівській області не обґрунтувало неможливості подальшого використання позивача на службі, не врахувало його наміру проходити службу у поліції та не перевірило можливості реалізації його права на прийняття на службу до поліції.

Суд звертає увагу на те, що ГУ МВС України у Львівській області неодноразово на виконання рішень судів поновляло позивача на посаді з 07.11.2015 та з цього ж дня звільняло. Востаннє на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.03.2019 № 1340/4329/18 ГУ МВС України у Львівській області видало наказ від 15.10.2019 №1245 о/с, яким позивача поновило на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Бориславського міського відділу міліції ГУ МВС України у Львівській області з 07.11.2015. В цей же день наказом ГУ МВС України у Львівській області від 15.10.2019 № 1246о/с позивача звільнено відповідно до пункту 64 “г” Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, наказу МВС України від 06.11.2015 № 1388 “Про організаційно-штатні питання” з органів внутрішніх справ України в запас Збройних Сил (через скорочення штатів) з 07.11.2015.

Враховуючи наведене, суд вважає, що наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 15.10.2019 №1246о/с про звільнення позивача з органів внутрішніх справ не відповідає критеріям правомірності рішень суб`єктів владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 КАС України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до положень частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Тобто, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його незаконно звільнено.

Виходячи з того, що позивача звільнено протиправно саме з посади оперуповноваженого сектору карного розшуку Бориславського міського відділу міліції ГУ МВС України у Львівській області, то суд вважає, що існують достатні підстави для його поновлення на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Бориславського міського відділу міліції ГУ МВС України у Львівській області з 07.11.2015.

З огляду на викладене, у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання у відповідності до пункту 9 розділу ХІ “Прикінцевих та перехідних положень” Закону України “Про Національну поліцію” поновити позивача на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Бориславського відділення поліції Дрогобицького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області необхідно відмовити повністю.

Разом з тим, суд зазначає, що статею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно зі статею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Європейський суд у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) зазначив щодо принципу юридичної визначеності, який означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи будь-який її орган схвалили певну концепцію, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у осіб (юридичних чи фізичних) стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Отже, якщо держава задекларувала певні правила поведінки при звільненні працівників поліції (зокрема, встановлення вичерпного переліку підстав у зв`язку з якими забороняється звільнення працівника), то вона зобов`язана вжити всіх заходів для забезпечення реалізації цих правил.

Як вже встановив суд, відповідач неодноразово з тих самих підстав звільняв позивача з посади з 07.11.2015, та внаслідок визнання протиправними наказів про звільнення у судовому порядку поновляв з 07.11.2015.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані у зазначеній Конвенції, порушені, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів. Зокрема, у рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово покликався на те, що "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16 СМ, від 11.02.2019 у справі № 2а-204/12 ).

Враховуючи наведене, суд, керуючись частиною другою статті 9 КАС України, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку суб`єктів владних повноважень та виключення необхідності багаторазового звернення до суду, вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та зобов`язати ГУ НП у Львівській області працевлаштувати позивача у відповідності до пункту 9 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про Національну поліцію” шляхом призначення на рівнозначну посаду.

Щодо виплати на користь позивача середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Абзацом третім пункту 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передували події, з якою пов`язана виплата.

Абзацом першим пункту 8 зазначеного вище Порядку встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання (далі - Порядок) затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799.

Відповідно до пункту 9 Порядку при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Отже, обрахування середньоденного грошового забезпечення позивача на момент звільнення повинно здійснюватися відповідно до кількості календарних днів за два останніх повних місяці роботи (служби).

Як встановив суд, позивача поновлено на посаді наказом ГУ МВС України у Львівській області від 15.10.2019 №1245 о/с, а наказом від 15.10.2019 № 1246о/с позивача звільнено з посади.

З огляду на вказане, суд зазначає, що періодом вимушеного прогулу, за який ГУ МВС України у Львівській області повинно виплатити позивачу середній заробіток є період з 16.10.2019 по 27.07.2020, який в сумі становить 286 календарних днів.

Згідно з довідкою про доходи від 20.02.2020 № 743, середньомісячна заробітна плата позивача (за вересень 2015 року – 2886,72 грн, за жовтень 2015 року – 2977,76 грн) становить 5864,48грн. без врахування податків і зборів, відповідно середньоденний заробіток (5864,48грн. / 61 календарний день) становить 96,14 грн.

З огляду на вказане, середня заробітна плата позивача за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню, становить 27496,04 грн (96,14 грн х 286 календарних днів) без врахування податків і зборів.

Суд зазначає, що рішення в частині поновлення на посаді та виплати середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць слід допустити до негайного виконання, у відповідності до підпунктів 2, 3 частини першої статті 371 КАС України.

З огляду на вказане, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення на його користь середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць в розмірі 2932,24 грн (2886,72 грн + 2977,76 грн / 2) без урахування обов`язкових платежів та податків необхідно допустити до негайного виконання.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 244, 245 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ №1246о/с від 15.10.2019 Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ.

Поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Бориславського міського відділу міліції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області з 07.11.2015. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді допустити до негайного виконання.

Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області код ЄДРПОУ 08592247, місцезнаходження: 79007, м. Львів, пл.Генерала Григоренка, 3 на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 середній заробіток (грошове забезпечення) за час вимушеного прогулу з 16.10.2019 по 27.07.2020 у розмірі 27496,04 грн з проведенням необхідних відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства. Рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 2932,24 грн з проведенням необхідних відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства допустити до негайного виконання.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції у Львівській області працевлаштувати ОСОБА_1 у відповідності до пункту 9 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про Національну поліцію” шляхом призначення на рівнозначну посаду.

В задоволенні позовної вимоги про зобов`язання у відповідності до п.9 розділу ХІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про Національну поліцію» поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Бориславського відділення поліції Дрогобицького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області відмовити повністю.

Судові витрати між сторонами не розподіляються.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 31 липня 2020 року.

Суддя А.Г. Гулик