Рішення № 90705011, 29.07.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№1.380.2019.000121

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулкевич І.З., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного провадження заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами в адміністративній справі № 1.380.2019.000121 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області, в якому просив: визнати протиправним і скасувати Наказ № 4054 Головного Управління Національної поліції України у Львівській області від 26 листопада 2018 року в частині застосування дисциплінарного стягнення щодо заступника начальника сектору реагування патрульної поліції № 2 патрульної поліції Стрийського відділу поліції Головного управління Національної поліції майора поліції Лапчука Назара Стефановича у вигляді звільнення зі служби в поліції; визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції України у Львівській № 855 о/с від 26 грудня 2018 року в частині звільнення заступника начальника сектору реагування патрульної поліції № 2 патрульної поліції Стрийського відділу поліції Головного управління Національної поліції майора поліції Лапчука Назара Стефанович; поновити майора поліції Лапчука Назара Стефановича на посаді заступника начальника сектору реагування патрульної поліції № 2 патрульної поліції Стрийського відділу поліції Головного управління Національної поліції 26 грудня 2018 року; стягнути з Головного управління Національної поліції України у Львівській області (79007, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3, код ЄДРПОУ 40108833) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу без урахування сум обов`язкових до сплати податків та внесків.

Рішенням суду від 26.07.2019 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2019 року у справі № 1.380.2019.000121 – без змін.

Постановою Верховного Суду від 13.02.2020 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року у справі № 1.380.2019.000121 – без змін.

07.02.2020 представником Торопчин О.Д. в інтересах ОСОБА_1 подано заяву про перегляд рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.07.2019 за нововиявленими обставинами.

Підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами заявник зазначив істотні для справи обставини, що не були і не могли бути йому відомі на час розгляду справи.

Вказує, що 19.01.2020 року на адресу представника заявника - адвоката Торопчина О.Д., із яким укладено договір про надання правової допомоги 23.12.2019, (та який не приймав участь у судових засіданнях у суді першої та апеляційної інст.), від ГУНП у Львівській області (Відповідача) надійшов Лист - відповідь від 14.01.2020 року із запитуваною інформацією та документами. З отриманого від ГУНП у Львівській області листа встановлено, що старший інспектор з особливих доручень управління кадрового забезпечення ГУНП у Львівській області Разін Степан Володимирович (голова дисциплінарної комісії з проведення відносно ОСОБА_1 службового розслідування), в період з 24.10.2018 по 11.11.2018 перебував в щорічній оплачуваній відпустці за 2018 рік.

В обґрунтування заяви покликається на те, що передумовою службового розслідування відносно ОСОБА_1 , про що йдеться у судових рішеннях являвся наказ начальника ГУНП у Львівській області №3698 від 09.11.2018. Даним наказом, за підписом керівника територіального підрозділу поліції визначено строки проведення службового розслідування, а також уповноважених посадових осіб, зокрема призначено Голову комісії та її членів.

Згідно наказу ГУНП у Львівській області від 09.11.2018 №3698, головою комісії призначено посадову особу підрозділу кадрового забезпечення Разіна С.В., а членами дисциплінарної комісії Максимович А.І., Плетеницьку В.В.

Висновок службового розслідування підписано всіма вказаними вище посадовими особами 09.11.2018 року.

За вказаних обставин, Голова дисциплінарної комісії Разін С.В. на дату підписання висновку службового розслідування 09.11.2018 був не уповноваженою особою, оскільки перебував поза службою у черговій відпустці, про що йдеться у листі-відповіді від 14.01.2020, відповідно висновок підписаний не уповноваженою особою та не уповноваженим складом Комісії.

Відтак, одержані докази та відомості не були відомі ні суду, ні позивачу та є істотними обставинами, що мають істотне значення для справи та підставою для перегляду судового рішення.

Ухвалою від 28.02.2020 відкрито провадження за нововиявленими обставинами.

Представником позивача подано ряд додаткових пояснень по справі, в яких наводить відомості аналогічно зазначені в заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Від представника відповідача надійшов відзив від 15.07.2020 року на заяву про перегляд рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.07.2019 р. у якому зазначає, що заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є безпідставною та необґрунтованою та не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Позивачу та представнику позивача після отримання ухвал Верховного Суду від 19.12.2019, 10.02.2020 та листа Львівського окружного адміністративного суду від 11.02.2020 достеменно було відомо про продовження розгляду справи №1.380.2019.000121 в касаційному порядку.

13.02.2020 Верховним Судом закінчено розгляд справи, відповідно будь-які обставини, що дали відомі стороні позивача до цієї дати, не можуть кваліфікуватись як нововиявлені.

Також зазначає, що позивач та представник позивача достеменно знали про перебування справи на розгляді в Верховному Суді, однак не скористалися своїм правом передбаченими ст. ст. 44, 77, 79 КАС України та не подали до суду докази, котрі обґрунтовано неможливо було подати раніше з причин, що не залежали від сторони позивача.

Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подано сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Такі правові позиції щодо визначення нововиявлених обставин наведено у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №815/1918/15, від 02.05.2018 у справі №2а-7523/10/1270, від 10.04.2019 у справі №813/8070/14 та інших.

Зазначені дані в заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами не є істотними для справи обставини, оскільки жодним чином не спростовують відомостей, що викладені у висновку службового розслідування та інших письмових доказах наявних в матеріалах справи.

Наказом ГУНП у Львівській області від 22.10.2018 № 3689, було призначено службове розслідування та створено дисциплінарну комісію в складі голови - старшого інспектора з ОД ВІОС УКЗ ГУНП у Львівській області майора поліції Разіна С.В. та членів - старшого інспектора ВІОС УКЗ ГУНП у Львівській області підполковника поліції.

Оглядом висновку службового розслідування призначеного наказом від 22.10.2018 № 3689, установлено, що у вступній частині висновку по між іншого зазначені дати: - складання висновку 09.11.2018 та - затвердження висновку начальником ГУНП 12.11.2018. Крім цього, вказаний висновок підписаний всім членами дисциплінарної комісії.

Після призначення службового розслідування, комісія у повному складі визначилась з діяльністю щодо збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку. З 24.10.2018 по 11.11.2018 відповідно до наказу ГУНП від 22.10.2018 № 225 майор поліції Разін С.В. перебував у відпустці.

09.11.2018 на підставі зібраних матеріалів підполковник поліції ОСОБА_2 . ОСОБА_3 . та капітан поліції Плетеницька В.В. підготували проект висновку службового розслідування. У подальшому, 12.11.2018 майор поліції ОСОБА_4 приступив до виконання службових обов`язків, він та члени дисциплінарної комісії, ще раз вивчили зібрані в ході службового розслідування матеріали, розглянули їх та погоджуючись з проектом висновку цього ж дня підписали його.

Представник відповідача зауважує, що термін проведення зазначеного службового розслідування спливав лише 22.11.2018, тобто на момент підписання зазначеного висновку, було ще достатньо часу для його завершення, тому необхідності у підписанні висновку 9-тим листопада 2018 року, не було.

Таким чином, в день завершення службового розслідування (12.11.2018), дисциплінарна комісія була правомочною для підписання та подання для затвердження керівником відповідного висновку службового розслідування, а тому викладені стороною позивача судження в заяві від 02.02.2020 щодо певних нібито порушень – не знаходять свого підтвердження.

Звертає увагу суду також на те, що сторона позивача не ставить під сумнів достовірність підписів членів дисциплінарної комісії, які підписали висновок службового розслідування. Більше того висновок службового розслідування є носієм інформації та фіксує певні обставини, не є остаточним документом, зобов`язуючим позивача до вчинення будь-яких дій. Висновок службового розслідування, не породжує правових наслідків, його результати не мають обов`язкового характеру для позивача. Висновок службового розслідування не є документом, що містить норми права загальної або індивідуальної дії, не може створювати нових правових норм, доповнювати чи змінювати чинне законодавство та не має обов`язкового характеру для суб`єкта стосовно якого він прийнятий.

Враховуючи зазначене, висновок не має обов`язкового характеру і не набуває ознак рішення як акта індивідуальної дії, акта ненормативного характеру у розумінні статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому оскарження висновку службового розслідування не належить розгляду у порядку адміністративного судочинства.

З врахуванням вищенаведеного вважає, що наведені заявником обставини не є нововиявленими обставинами в розумінні статті 361 КАС України та стосуються фактично переоцінки доказів у справі (зокрема висновку службового розслідування затвердженого 12.11.2018) та власного тлумачення позивачем норм права, що в силу ч. 4 ст. 361 КАС України за даних обставин є неприпустимим, а тому не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.07.2019 у справі № 1.380.2019.000121.

Представник позивача в судовому засіданні заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами заперечила, просила в задоволенні такої відмовити повністю.

Протокольною ухвалою суду від 29.07.2020 вирішено подальший розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами здійснювати в порядку письмового провадження.

Вирішуючи питання про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд виходив з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною 2 ст. 361 КАС України, передбачено підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

Аналіз наведених положень вказує на те, що під обставинами, які зазначаються у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, слід розуміти конкретні юридичні факти, які могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час вирішення справи.

Отже, необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на момент вирішення справи, по-друге, те, що ці обставини не були відомі і не могли бути відомі на той час суду та хоча б одній особі, яка брала участь у справі. Наявність обох цих умов для визнання обставини нововиявленою є обов`язковою.

До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є:

- існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява;

- на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду;

- істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлена обставина - це юридичний факт, який передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для вирішення конкретної справи; юридичний акт, який існував на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу, оскільки, якби нововиявлена обставина була відома суду під час постановлення судового рішення, вона б обов`язково вплинула на остаточні висновки суду.

Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, які виявлені після постановлення рішення суду. Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі.

Істотність обставини означає те, що якби суд її міг врахувати при вирішенні справи, то це тією чи іншою мірою вплинуло б на результат вирішення справи.

Як зазначив Пленум Вищого адміністративного суду України в постанові від 22.05.2015 № 7 «Про узагальнення судової практики розгляду адміністративними судами заяв про перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення. Ці обставини повинні бути належним чином підтверджені письмовими доказами, показаннями свідків, нотаріальною формою певних документів тощо.

Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.

У відповідності до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, а згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 20 березня 1952 року та практика Європейського Суду з прав людини застосовується в Україні як джерело права, і така є частиною національного законодавства в розумінні статті 9 Конституції України.

У п. 46 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Устименко проти України» від 06.10.2015 Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу resjudicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою потворного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі «Рябих проти Росії” (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-Х).

Аналогічна правова позиція Європейським судом також викладена у рішенні від 28 жовтня 1999 року в справі «Брумареску проти Румунії» (п. 61).

Як на підставу для перегляду рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.07.2019 у справі № 1.380.2019.000121 за нововиявленими обставинами заявник посилається на те, що висновок службового розслідування щодо ОСОБА_1 підписано не уповноваженою на те особою та не уповноваженою комісією.

Суд зазначає, що правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII).

Згідно з пунктами 1 та 2 частини першої статті 18 Закону №580-VIII поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Частиною першою статті 19 Закону №580-VIII встановлено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 цього ж Закону серед підстав для звільнення зі служби в поліції виокремлює реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Як встановлено судом, підстава для звільнення позивача зі служби зумовлена порушенням службової дисципліни, вимог ст.18 Закону України «Про Національну поліцію України», Присяги поліцейського та вимог Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, вимог п.2.5 ПДР України.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII затверджений Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут).

Згідно статтею 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Статтею 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України - передбачено, що службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Статтею 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України передбачено, що проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії.

Дисциплінарні комісії формуються з поліцейських та працівників поліції, які мають відповідні знання та досвід, необхідні для ефективного проведення службового розслідування.

За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.

Відповідно до частини першої статті 16 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.

Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (частина четверта статті 16 Статуту).

Відповідно до статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України встановлено, що у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

Висновок підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування. Члени дисциплінарної комісії мають право на окрему думку, що викладається письмово і додається до висновку.

Процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування визначає Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2018 № 893, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за № 1355/32807 (далі Порядок № 893).

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку № 893 службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Пунктом 4 розділу ІІ Порядку №893 передбачено, що у наказі про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії визначаються голова та члени дисциплінарної комісії, зазначається підстава проведення службового розслідування, а також прізвище, ім`я, по батькові, посада поліцейського, стосовно якого воно проводитиметься (у разі якщо на час призначення службового розслідування це відомо).

Проект наказу про призначення службового розслідування та пропозиції щодо складу дисциплінарної комісії готує структурний підрозділ, яким установлено наявність підстав для проведення службового розслідування.

За рішенням уповноваженого керівника в межах повноважень підготовку проекту наказу про призначення службового розслідування може бути доручено іншому органу (підрозділу) поліції.

Склад дисциплінарної комісії визначається з урахуванням вимог статті 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Згідно із пунктом 1 розділу V Порядку № 893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.

Пунктом 2 розділу VІ Порядку № 893 підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.

Судом встановлено, що Головним управлінням Національної поліції у Львівській області прийнято наказ № 3689 від 22.10.2018 року, яким призначено службове розслідування за фактом грубого порушення окремими працівниками Стрийського ВП ГУНП у Львівській області.

Наказом №3689 від 22.10.2018 призначено голову комісії старшого інспектора з ОД ВІОС УКЗ ГУНП у Львівській області майора поліції Разіна ОСОБА_5 . ОСОБА_6 ; члени комісії : старші інспектори ВІОС УКЗ ГУНП у Львівській області підполковника поліції Максимовича А.І. та капітана поліції Плетеницьку В.В.

Висновок службового розслідування підписано 09.11.2018 головою комісії старшим інспектором з ОД ВІОС УКЗ ГУНП у Львівській області майором поліції Разіним С.В.; членами комісії : старшими інспекторами ВІОС УКЗ ГУНП у Львівській області підполковником поліції Максимовичем А.І. та капітаном поліції Плетеницькою В.В., який був затверджений 12.11.2018 начальником Головного управління Національної поліції у Львівській області генералом поліції третього рангу В.В. Середою.

Судом встановлено, що 08.01.2020 адвокатом Торопчин О.Д. в інтересах ОСОБА_1 на ім`я начальника ГУНП у Львівській області В.Віконського подано адвокатський запит про надання інформації про те: чи перебували службові особи ВІОС УКЗ ГУНП у Львівській області Разін С.В., Максимович А.І. та Плетеницька В.В. в період з 22.10.2018 по 12.11.2018 у відпустці, лікарняному.

Листом від 14.01.2020 №Т-4/Зі/05/13/17-2020 Головне управління Національної поліції у Львівській області повідомило адвоката Торопчина О.Д., що відповідно до обліків УКЗ ГУНП у Львівській області у визначений запитом період, ОСОБА_4 згідно наказу ГУНП у Львівській області від 22.10.2018 №225 о/с-в перебував у щорічній оплачуваній відпустці за 2018 рік в період з 24.10.2018 по 11.11.2018, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 в період з 22.10.2018 по 12.11.2018 у відпустці не перебували.

Відтак, суд приходить до висновку, що на момент проведення та дату складання висновку, що став підставою для винесення оскаржуваних наказів голова комісії ОСОБА_9 .В. перебував поза службою, а саме у щорічній основній відпустці.

За наведених обставин та правових норм, суд дійшов висновку, що висновок службового розслідування за фактом грубого порушення службової дисципліни ОСОБА_1 від 09.11.2018 підписаний не уповноваженою особою так і не уповноваженим складом комісії.

Оскільки, висновок службового розслідування від 09.11.2018, який слугував винесенню оскаржуваних наказів прийнятий не уповноваженим складом комісії, відповідно накази № 4054 Головного управління Національної поліції України у Львівській області від 26 листопада 2018 року в частині застосування дисциплінарного стягнення щодо заступника начальника сектору реагування патрульної поліції № 2 патрульної поліції Стрийського відділу поліції Головного управління Національної поліції майора поліції Лапчука ОСОБА_10 Стефановича у вигляді звільнення зі служби в поліції та наказ № 855 о/с від 26 грудня 2018 року в частині звільнення заступника начальника сектору реагування патрульної поліції № 2 патрульної поліції Стрийського відділу поліції Головного управління Національної поліції майора поліції Лапчука Назара Стефанович підлягають скасуванню.

Позивач звільнено з посади наказом від 26.12.2018 №855 о/с, останній підлягає поновленню на посаді з 27.12.2018.

Частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Верховний Суд України у постанові від 14 січня 2014 року (справа №21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).

Відповідно до пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

За приписами абзацу 3 пункту 3 Порядку №100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

В пункті 6 Постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 №13 Пленум Верховного Суду України зазначив, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У відповідності до довідки Головного управління Національної поліції у Львівській області від 28.07.2020 №160, грошове забезпечення за два останні місяці перед звільненням становило за жовтень, листопад 2018 року 22 335,56 грн.

При цьому, кількість календарних днів, за які позивачу нараховане грошове забезпечення складає: 61 днів: 31 день у жовтні 2018 року та 30 днів у листопаді 2018 року.

Отже, середньоденне грошове забезпечення позивача становить 366,16 грн. (22335,56 грн/61).

Суд зазначає, що період вимушеного прогулу позивача складає 581 днів та обраховується починаючи з першого дня після звільнення - з 27.12.2018 по день прийняття рішення суду про поновлення позивача на посаді, тобто по 29.07.2020.

Враховуючи, що кількість робочих днів вимушеного прогулу складає 581 днів, середнє грошове забезпечення позивача за час вимушеного прогулу становить 212 738,96 грн. (366,16 грн. х 581 днів).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що сума середнього грошового забезпечення позивача за час вимушеного прогулу в розмірі 212 738,96 грн. підлягає стягненню з ГУ НП у Львівській області.

Щодо клопотання представника позивача про постановлення окремої ухвали щодо притягнення до відповідальності посадової особи ГУНП у Львівській області Разіна С.В., суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

За своїм змістом зазначена норма визначає непрямий спосіб судового контролю, що має обмежену дію: ініціатива постановлення окремої ухвали може виходити від суду; коло заходів, які має виконати адресат, визначається також судом. При цьому варто відмітити, що належні до спірних правовідносин обставини справи, які досліджувалися судом, є встановленими після завершення судового розгляду. З огляду на це окрема ухвала постановляється разом із прийняттям рішення по суті спору. Крім того, постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду.

Таким чином, окрема ухвала є способом реагування суду з його ініціативи на випадки виявлення порушення законності та правопорядку, які не можуть бути усунені ним самостійно при вирішенні адміністративного спору з використанням представлених адміністративним процесуальним законом засобів.

Тому, беручи до уваги, що правом ініціювання постановлення окремої ухвали наділений лише суд за наявності відповідних підстав, зважаючи на положення статті 249 КАС України, у задоволенні клопотання представника позивача про прийняття окремої ухвали слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно зі ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням принципу змагальності, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі (ст. 9 КАС України), положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачають не лише обов`язок суб`єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч. 2 ст. 77 КАС України), але й обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 77 КАС України).

Відповідно до ч. 4 ст. 368 КАС України, за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з`ясованих судом обставин вбачається, що заява про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.

Керуючись статтями 73-77, 139, 241, 245, 255, 295, 368, 369, 380 КАС України, суд,-

вирішив:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами в адміністративній справі № 1.380.2019.000121 задовольнити.

Скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.07.2019 року в адміністративній справі № 1.380.2019.000121 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати наказ № 4054 Головного управління Національної поліції України у Львівській області від 26 листопада 2018 року в частині застосування дисциплінарного стягнення щодо заступника начальника сектору реагування патрульної поліції № 2 патрульної поліції Стрийського відділу поліції Головного управління Національної поліції майора поліції Лапчука Назара Стефановича у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції України у Львівській № 855 о/с від 26 грудня 2018 року в частині звільнення заступника начальника сектору реагування патрульної поліції № 2 патрульної поліції Стрийського відділу поліції Головного управління Національної поліції майора поліції Лапчука Назара Стефановича.

Поновити майора поліції Лапчука Назара Стефановича на посаді заступника начальника сектору реагування патрульної поліції № 2 патрульної поліції Стрийського відділу поліції Головного управління Національної поліції з 27 грудня 2018 року.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у сумі 212 738,96 грн з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.

Рішення суду в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 та стягнення на його користь грошового забезпечення у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 11 167 ( одинадцять тисяч сто шістдесят сім гривень) 78 коп звернути до негайного виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 31 липня 2020 року.

Суддя Гулкевич І.З.