Рішення № 90704402, 30.07.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2020 року м. Житомир справа № 240/11600/19

категорія 112030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у якому просить:

- визнати протиправною відмову відділу з питань перерахунків пенсії №12 Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 18 жовтня 2019 у перерахунку пенсії із врахуванням у подвійному розмірі періоду роботи на посаді завідуючої протитуберкульозного диспансеру Новоград-Волинського міськрайТМО з 01.01.2004 p.no 30.06.2018 р.;

- зобов`язати відповідача провести з 01.08.2013 перерахунок призначеної пенсії та нарахувати і виплатити заборгованість з урахуванням стажу роботи на посаді завідуючої протитуберкульозного диспансеру Новоград-Волинського міськрайТМО відповідно до ст.60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у подвійному розмірі з 01.01.2004 по 30.06.2018.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач отримує пенсію за віком як працівник охорони здоров`я. Стверджує, що при призначенні пенсії їй не було зараховано в подвійному розмірі стаж з 01.01.2004 по 30.06.2018 на посаді завідувачем протитуберкульозного диспансеру Новоград-Волинського міськрайонного ТМО. Позивач звернулась до Пенсійного органу з проханням зарахувати вказаний стаж. Рішенням від 18.10.2019 відповідач відмовив у такому зарахуванні. Позивач вважає, що управління діяло всупереч вимогам чинного законодавства, та стверджує про своє право на зарахування стажу у подвійному розмірі.

Справу призначено до розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

У встановлений судом строк відповідачем було подано відзив на позовну заяву за змістом якого просив відмовити у задоволенні позову. В обгрунтування відзиву вказано, що стаж позивача з 01.01.2004 зараховано відповідно до даних, які містяться у системі персоніфікованого обліку, а положення ст.60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються до страхового стажу відпрацьованого до набрання чинності Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" .

Дослідивши письмові докази, надані сторонами та які наявні у матеріалах справи суд дійшов наступного висновку.

За змістом довідки КНП "Новоград-Волинське міськрайТМО" від 07.11.2019 № 2180 вбачається, що у період з 01.08.1984 ОСОБА_1 була зарахована на посаду лікаря фтизіатра Новоград-Волинського ЦРЛ, з 03.12.1985 переведена на посаду завідуючою туберкульозним відділенням Новоград-Волинської ЦРЛ, з 01.09.1995 - переведена на посаду лікаря фтизіатра фтизіатричного відділення Новоград- Волинського міськрайТМО, з 24.11.1995 переведена на посаду завідуючої протитуберкульозним диспансером міськрайТМО, де і працює по дату видачі довідки.

10.10.2019 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою щодо перерахнку пенсії за віком відповідно до ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 18.10.2019 ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку пенсії за віком згідно заяви.

Листом від 18.10.2019 відповідач повідомив, що позивач перебуває на обліку в Пенсійному фонді та отримує пенсію за вислугу років, яка обчислена відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування". Вказано, що законом не передбачено зарахування стажу роботи лікарем фтизіатром протитуберкульозного диспансеру у подвійному розмірі з 01.01.2004, попередній період роботи на вказаній посаді зарахований у подвійному розмірі.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ст.24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який набув чинності з 01.01.2004, страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набуття чинності цим законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим законом.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача, що стаж роботи починаючи з 01.01.2004 не може бути зарахований у подвійному розмірі у зв`язку з внесенням змін до законодавства, зокрема згідно з ст.24 Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування" стаж роботи зараховується в одинарному розмірі.

Однак, дію ст.60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" не виключено, а тому з урахуванням стажу роботи позивача у інфекційному відділенні, відповідачем протиправно прийнято рішення від 18.10.2019 з приводу відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Згідно з ч.4 ст.3 КАС України закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Так, зі змісту листа Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров`я України та Пенсійного Фонду України від 29.12.2005 №625/15-05/039-6 №10.01.09/2606 №16918/02-20 встановлено, що заклади охорони здоров`я: протитуберкульозні кабінети, психіатричні кабінети, кабінети інфекційних захворювань, психоневрологічні відділення, психіатричні бригади швидкої допомоги відносяться до таких, час роботи в яких зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз" (2586-14) протитуберкульозні заклади - це спеціалізовані заклади охорони здоров`я, що здійснюють діагностику туберкульозу та надають лікувально-профілактичну (стаціонарну та амбулаторну) допомогу хворим на туберкульоз (протитуберкульозні диспансери, лікарні, відділення, кабінети, науково-дослідні інститути, денні стаціонари тощо).

Таким чином, відповідачем не доведено підстави відмови у зарахуванні стажу з 01.01.2004 по 30.06.2018 у подвійному розмірі, тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 слід скасувати.

Позовна вимога про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з урахуванням періоду роботи ОСОБА_1 з 01.01.2004 по 30.06.2018 до страхового стажу у подвійному розмірі є похідної від визнання протиправним і скасування рішення, а тому підлягає задоволенню.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що внесені зміни у законодавство не можуть бути підставою для відмови позивачу у зарахуванні у подвійному розмірі стажу роботи, а тому позов слід задовольнити в повному обсязі.

З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, позивачем при подачі до суду позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням задоволення позову ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про необхідність стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області сплаченого судового збору у сумі 768,40грн.

Керуючись статтями 77, 90, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправною Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 18 жовтня 2019 у перерахунку пенсії ОСОБА_1 із врахуванням у подвійному розмірі періоду роботи на посаді завідуючої протитуберкульозного диспансеру Новоград-Волинського міськрайТМО з 01.01.2004 p.no 30.06.2018 р.

Зобов`язати відповідача провести з 01.08.2013 перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії та нарахувати і виплатити заборгованість з урахуванням стажу роботи на посаді завідуючої протитуберкульозного диспансеру Новоград-Волинського міськрайТМО відповідно до ст.60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у подвійному розмірі з 01.01.2004 по 30.06.2018.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області судові витрати за сплаченого судового збору у сумі 768,40грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.С. Токарева