Рішення № 90704326, 27.07.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2020 р. Справа№200/2344/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Арестової Л.В., за участю секретаря судового засідання - Лисинської А.О.,

представника відповідача - Яковлевої А.С.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження в судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (місце знаходження: вул. Італійська, буд. 59, м. Маріуполь, Донецька область; код ЄДРПОУ: 43142826) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення –рішення,

У С Т А Н О В И В:

02 березня 2020 року на адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Донецькій області про визнання недійсним та скасування повністю податкового повідомлення - рішення ГУ ДФС у Донецькій області від 19.03.2019 року № 0002101405 про застосування суми штрафних санкцій та/або пені за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності” в сумі 16 871,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем 19 березня 2019 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002101405, яким застосовано суму штрафних санкцій та/або пені за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 16 871,00 грн. на підставі акту перевірки, яким встановлено порушення вимог п. 12 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме, ведення в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені у такому обліку. Проте позивач зазначає, що відсутність саме порядку ведення обліку товарних запасів, встановленого законодавством виключає відповідальність за його невиконання.

Зазначає, що при перевірці були відсутні вимоги щодо надання документів по обліку товарних запасів за місцем проведення перевірки та відповідачем не були встановлені порушення п. 12 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”. На підставі викладеного вважає повідомлення рішення таким, що прийнято протиправно та просить суд його скасувати.

Представник відповідача надав до суду відзив, у якому зазначив, що в ході фактичної перевірки господарської одиниці - магазину “Закрома”, у якому здійснює господарську під приємність ФОП ОСОБА_1 , були встановлені наступні порушення:

п. 12. ст. 3 Закону України “Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” в частині не ведення обліку товару у встановленому законодавством порядку;

порушення ст. 24 Кодексу законів України про працю в частині допущення до роботи працівника без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника та без повідомлення центрального органу виконавчої влади;

порушення ст. 85 Податкового кодексу України в частині ненадання документів до перевірки на вимогу перевіряючих.

Зазначено, що позивач не надала документи на частину товарів, які б підтверджували ведення обліку у встановленому порядку.

Оскільки відповідач діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені Конституцією та законами України, просив відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03 березня 2020 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 23 березня 2020 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

25 травня 2020 року ухвалою суду вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 23 червня 2020 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 27 липня 2020 року.

Позивач до суду не з`явилась, про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином, з клопотаннями або заявами до суду не зверталась.

Представник відповідача до судового засідання з`явився, проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Позивач, ОСОБА_1 (рнокпп: НОМЕР_1 ), в даних правовідносинах, у відповідності до вимог ст.43 Кодексу адміністративного судочинства України, здатна особисто здійснювати свої права та обов`язки.

Відповідач, Головне управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 43142826) є суб`єктом владних повноважень, у відповідності до вимог ст.43 Кодексу адміністративного судочинства України, здатний особисто здійснювати свої права та обов`язки.

13 лютого 2019 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області було видано наказ № 242 про проведення фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що з 14 лютого 2019 року управлінням відповідача було проведено фактичну перевірку щодо дотримання суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності відповідних дозвільних документів і ліцензій господарської одиниці магазину “Закрома”, за адресою: м. Маріуполь, вул. Бєляєва, б. 24 суб`єкта господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 , про що було складено Акт від 22.02.2019 року № 55/05/99/14/05/2614918345.

В ході фактичної перевірки перевіряючи ми були складені відомості про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів у магазині “Закрома”, у яких зазначено про відсутність ведення обліку товару у встановленому законодавством порядку. До перевірки не надані у повному обсязі накладні, товарно-транспортні накладні та інші документи, яким підтверджували такий облік.

Згідно відомості № 1, складеної 14.02.2019 року у присутності продавця ОСОБА_2 , вартість необлікованого товару становить 3 172,60 грн.;

Згідно відомості № 2,3, складеної 21.02.2019 року у присутності продавця ОСОБА_3 , вартість необлікованого товару становить 5 262,90 грн.

Загальна вартість товару облік якого не ведеться у встановленому законодавством порядку становить 8 435,50 грн.

Так, перевіркою було встановлені наступні порушення:

п. 12. ст. 3 Закону України “Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” в частині не ведення обліку товару у встановленому законодавством порядку;

порушення ст. 24 Кодексу законів України про працю в частині допущення до роботи працівника без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника та без повідомлення центрального органу виконавчої влади;

порушення ст. 85 Податкового кодексу України в частині не надання документів до перевірки на вимогу перевіряючих.

Акт містить підпис позивача, також наявна позначка про отримання другого примірника акту.

Додатком № 1 від 14.02.2019 року наказано у термін до 18.02.2019 року надати до фактичної перевірки реєстраційне посвідчення на реєстратор розрахункових операцій; довідку про опломбування реєстратора розрахункових операцій, розрахункові книжки, журнал обліку доходів фізичної особи–підприємця, накладні, товарно- транспортні накладні на товар та інші документи, які підтверджують ведення обліку товарів, яке отримано особисто ОСОБА_2 яка є продавцем ФОП ОСОБА_1 .

В матеріалах справи наявні відомості № 1 станом на 14.02.2019 року , № 2 станом на 21.02.2019 року, № 3 станом на 21.02.2019 року.

На виконання зазначеного, ФОП ОСОБА_1 надалі відповідь, в якій зазначила, що відповідно до п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Оскільки запит не відповідає вимогам чинного законодавства, тобто не є обов`язковим, то в задоволені викладених в ньому вимог відмовила.

Також в матеріалах справи наявні заперечення на Акт фактичної перевірки від 06.03.2019 року № 3.

19 березня 2019 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002101405, яким застосовано до ФОП ОСОБА_1 суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені,у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в суму 16 871, 00 гривень.

Також, позивач надала до суду Договір оренди приміщення № 1/2019 від 01.02.2019 року, відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 “Орендодавець” та ОСОБА_4 “Орендар”, уклали договір про передання у строкове платне користування частину приміщення за адресою АДРЕСА_2 , площею в 60 кв АДРЕСА_3 .

Відповідно до видаткової накладної № РММ-001095 від 08 лютого 2019 року, ФОП ОСОБА_1 отримала від постачальника ФОП ОСОБА_5 товару на загальну суму з НДС – 3 172,60 грн.

Спірним питання даної справи є правомірність винесення податкового повідомлення –рішення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд приходить до наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначаються Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995 №265/95-ВР (далі за текстом - Закон №265/95-ВР), дія якого поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Пунктом 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язано вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що у фізичних осіб- суб`єктів підприємницької діяльності, які здійснюють підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, відсутній обов`язок ведення обліку товарних запасів. Натомість фізичні особи-суб`єкти підприємницької діяльності, які перебувають на загальній системі оподаткування, відповідно до вимог пункту 12 статті 3 та статті 6 Закону №265/95-ВР зобов`язані вести облік товарних запасів у порядку, визначеному чинним законодавством.

Пунктом 177.10 статті 177 Податкового кодексу України фізичних осіб - підприємців зобов`язано вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.

Порядок ведення книги обліку доходів і витрат визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1269. Пунктом 5 цього Порядку передбачено, що суб`єктом підприємницької діяльності до книги заносяться такі відомості: порядковий номер запису; дата здійснення операції, пов`язаної з проведеними витратами і/або отриманим доходом; сума витрат за фактом їх здійснення, в тому числі заробітна плата найманого працівника; сума вартості товарів, отриманих для їх продажу (надання послуг); сума виручки від продажу товарів (надання послуг) - з підсумком за день.

Книга обліку доходів і витрат призначена виключно для обліку доходів та витрат суб`єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, оподаткування доходів яких здійснюється згідно із законодавством з питань оподаткування суб`єктів малого підприємництва, та не передбачає обліку товарних запасів.

Проте, навіть незважаючи на те, що для фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності законодавчо чітко не визначено порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, підприємці повинні мати первинні документи на такі товари.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, відповідно до статті 3 якого бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 вказаного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

До первинних документів, що є підставою для оприбуткування товару, належать накладні та товарно-транспортні накладні, такі документи є підставоюВідповідно до положень статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Разом з тим, суд зауважує, що пункт 12 статті 13 Закон №265/95-ВР передбачає альтернативні форми ведення обліку товарних запасів, а саме: облік товарних запасів на складах; облік товарних запасів за місцем їх реалізації; облік товарних запасів на складах та за місцем їх реалізації, і разом з цим, не містить імперативного припису щодо обов`язкового обліку товарних запасів виключно за місцем їх реалізації.

Таким чином, фінансова санкція, встановлена статтею 20 Закону №265/95-ВР, може бути застосована до суб`єкта господарювання лише у тому випадку, коли такий не веде обліку товарів загалом.

Водночас, сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом накладних за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не вказує на неналежне ведення обліку товарних запасів на складі магазину і за місцем їх реалізації, та не є підставою для застосування до суб`єкта господарювання фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону №265/95-ВР.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 24 квітня 2020 року (справа №803/1676/16).

Водночас, при вирішенні спору стосовно правомірності оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення суд виходить із наступного.

Порядок проведення фактичної перевірки визначається статтею 80 Податкового кодексу України. Пунктом 80.10 цієї статті передбачено, що порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Відповідно до статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Згідно з п. 86.5. статті 86 Податкового кодексу України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки.

Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.

У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.

У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки.

Відповідно до змісту акту (довідки) фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 від 22.02.2019 року (реєстраційний номер 55/05/99/14/05/2614918345 від 22.02.2019) під час проведення перевірки 14.02.2019 року за місцем зберігання та реалізації товару представниками контролюючого органу виявлені необліковані товарно-матеріальні цінності. Перелік товарно-матеріальних цінностей, що не обліковані позивачем, наведений у відомостях 1, 2, 3 , що є додатками до акту. Форму зазначеної відомості запроваджено Методичними рекомендаціями щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, що затверджено наказом ДПА України від 12.08.2008 N 534.

Зазначена відомість передбачає визначення залишків окремо обраних для перевірки запасів (товарно-матеріальних цінностей) за даними бухгалтерського обліку (товарного звіту, акта передачі зміни тощо) на початок перевірки у графах 4 5, надходження запасів (товарно-матеріальних цінностей) за визначений період (з дати подання податкової звітності (або конкретно визначеної дати) до дати початку перевірки) у графах 6 - 11. та вибуття запасів (товарно-матеріальних цінностей) у графах 12 - 17. У графах 6 та 7 зазначаються код і назва постачальника, від якого отримано відібрані найменування запасів (товарно-матеріальних цінностей), у графах 8 - 9 - дата та номер документа, відповідно до якого отримано запаси (товарно-матеріальні цінності), у графах 10 - 11 - надходження таких запасів (товарно-матеріальних цінностей) у натуральному та грошовому виразі відповідно. У графі 12 зазначається дата вибуття запасів (товарно-матеріальних цінностей). У графах 13 - 14 - назва та номер документа. У графі 15 зазначається вид розрахунку, проведеного при реалізації запасів (готівковий, безготівковий). У графах 16 та 17 вказується вибуття запасів (товарно-матеріальних цінностей) у натуральному та грошовому виразі.

Дані про надходження та вибуття запасів (товарно-матеріальних цінностей) у відповідних графах зазначаються на підставі первинних документів на прибуття та вибуття товарно-матеріальних цінностей.

Залишок запасів (товарно-матеріальних цінностей) на визначену дату за даними обліку зазначається у графах 18 - 19. У графах 18 - 19 зазначаються залишки запасів (товарно-матеріальних цінностей) у натуральному та грошовому виразі на підставі розрахунків, які визначаються як сума відповідних показників залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей) за даними бухгалтерського обліку (інших документів) на визначену дату та надходження за відповідний період і різниця вибуття за такий період, а саме: графа 18 = графа 4 + графа 10 - графа 16; графа 19 = графа 5 + графа 11 - графа 17.

Фактичні залишки запасів (товарно-матеріальних цінностей), виявлені під час проведення перевірки, зазначаються у графах 20 - 22. Дата, на яку встановлено фактичні залишки запасів (товарно-матеріальних цінностей), має співпадати з датою перевірки. У графі 20 вказуються фактичні залишки на дату перевірки у натуральному виразі. У графі 21 визначається ціна за одиницю окремих груп (видів) запасів (товарно-матеріальних цінностей), встановлена суб`єктом господарювання (господарським об`єктом) на дату початку перевірки. У графі 22 вказується загальна сума виявлених фактичних залишків (визначається як добуток кількості та ціни за одиницю виміру, або у разі відсутності фактичних залишків розраховується сума виходячи з розрахунку залишків на початок перевірки, надходження, вибуття та залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей) за даними обліку, тобто розрахунковим методом). Результати перевірки зазначаються у натуральному та грошовому виразі у графах 23 - 26. Дані результатів перевірки розраховуються як різниця між залишками запасів (товарно-матеріальних цінностей), визначених на підставі документів бухгалтерського обліку, та фактичними залишками запасів (товарно-матеріальних цінностей), виявленими під час перевірки.

Під час розгляду справи судом встановлено, що складена під час проведення фактичної перевірки відомість (додаток до акту), якою визначено надлишок та нестачу товарно-матеріальних цінностей не містить значень рядків 4-19, що мають враховуватися під час визначення залишку запасів станом на день перевірки за даними бухгалтерського обліку (рядки 18-19 відомості), через що суд позбавлений можливості встановити перелік документів, які досліджувалися відповідачем під час перевірки та перевірити правильність обчислення позивачем залишків запасів за даними бухгалтерського обліку, що має значення для визначення правомірності обчислення надлишку чи нестачі товарно-матеріальних цінностей на день перевірки.

Крім того, відповідачем при проведенні перевірки не взято до уваги, що на підставі Договору оренди приміщення № 1/2019 від 01.02.2019 року, ФОП ОСОБА_1 “Орендодавець” та ОСОБА_4 “Орендар”, уклали договір про передання у строкове платне користування частину приміщення за адресою АДРЕСА_2 , площею в 60 АДРЕСА_4 .

Таким чином судом встановлено, що за адресою проведення фактичної перевірки здійснюють господарську діяльність як ФОП ОСОБА_1 так и ОСОБА_4 і кому належать товарно-матеріальні цінності зазначені у відомостях 1, 2, 3 відповідачем при проведенні перевірки не перевірялось і не досліджувалось.

За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Аналізуючи вищевикладене та оцінюючи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем було прийнято спірне повідомлення рішення протиправно та без врахування чинного законодавства, у зв`язку з чим позовні вимоги про скасування податкового повідомлення - рішення ГУ ДФС у Донецькій області від 19.03.2019 року № 0002101405 про застосування суми штрафних санкцій та/або пені за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності” в сумі 16 871,00 грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивачем сплачено судовий збір в сумі 840,80 гривень.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, зважаючи на те, що позивачем сплачено суму судового збору, суд приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з управління відповідача судового збору у розмірі 840,80 грн. на користь позивача, як того вимагає ч.2 ст. 4 Закон України “Про судовий збір”.

Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (місце знаходження: вул. Італійська, буд. 59, м. Маріуполь, Донецька область; код ЄДРПОУ: 43142826) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення –рішення – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Донецькій області від 19.03.2019 року № 0002101405 про застосування суми штрафних санкцій та/або пені за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності” в сумі 16 871,00 гривень.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області на користь фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Вступна та резолютивна частини рішення прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 27 липня 2020 року.

Повний текст рішення складено 31 липня 2020 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасниками справи, які не були присутні в судовому засіданні, рішення суду першої інстанції може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Л.В. Арестова