Рішення № 90703862, 23.07.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2020 року 12:40 ЛуцькСправа № 140/3190/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Смокович В.І.,

за участю секретаря судового засідання Литвиненко І.П.,

представника позивача Пилипчука В.Ф.,

представника відповідача Огородника О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Любешівської селищної ради Любешівського району Волинської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, визнання протиправним і скасування рішення, визнання нечинним і скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся із позовом до Любешівської селищної ради Любешівського району Волинської області про визнання протиправною бездіяльності Любешівської селищної ради Любешівського району Волинської області при прийнятті рішення №2-33/69 вiд 26 листопада 2019 року “Пpo poзгляд зaяви житeля ceлa 3aлаззя ОСОБА_1 щодо внесення змін до Генерального плану забудови села 3алаззя”; зобов`язання на засіданні чергової сесії Любешівської селищної ради Любешівського району Волинської області прийняти рішення на користь позивача на підставі заяви № 38 від 21 лютого 2017 року про внесення змін до генерального плану забудови села Залаззя на підставі рішення № 18/4Б від 28 червня 2004 року про виділення земельної ділянки під будівництво індивідуального житлового будинку та будівельного паспорта за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням висновків суду; визнання протиправним і скасування рішення Любешівської селищної ради Любешівського району Волинської області №2-33/69 вiд 26 листопада 2019 року “Пpo poзгляд зaяви житeля ceлa 3aлаззя ОСОБА_1 щодо внесення змін до Генерального плану забудови села 3алаззя”, визнати нечинним і скасувати рішення Залаззівської сільської ради Любешівського району Волинської області від 01 квітня 2015 року № 38/3 “Про затвердження Генерального плану поєднаного з детальним планом села Залаззя” (арк. спр. 66-72).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року в адміністративній справі №140/2333/18 Любешівська селищна рада Любешівського району Волинської області 26 листопада 2019 року прийняла рішення №2-33/69 «Про розгляд заяви жителя села Залаззя гр. ОСОБА_1 щодо внесення змін до Генерального плану забудови села Залаззя», яким відмовлено ОСОБА_1 у внесенні змін до генерального плану забудови села Залаззя. Позивач вважає, що приймаючи рішення №2-33/69 вiд 26 листопада 2019 року відповідач допустив протиправну бездіяльність, оскільки рішення, яким фактично відмовлено позивачу у внесенні змін до Генерального плану забудови села Залаззя, не містить обґрунтування та чітких правових підстав для такої відмови. Окрім того, розгляд заяви на черговій сесії відбувся без повідомлення позивача та за його відсутності.

З огляду на вказане ОСОБА_1 просить визнати протиправним і скасувати рішення Любешівської селищної ради Любешівського району Волинської області №2-33/69 вiд 26 листопада 2019 року “Пpo poзгляд зaяви житeля ceлa 3aлаззя ОСОБА_1 щодо внесення змін до Генерального плану забудови села 3алаззя” та зобов`язати відповідача на засіданні чергової сесії Любешівської селищної ради Любешівського району Волинської області прийняти рішення на користь позивача на підставі заяви № 38 від 21 лютого 2017 року про внесення змін до генерального плану забудови села Залаззя на підставі рішення № 18/4Б від 28 червня 2004 року про виділення земельної ділянки під будівництво індивідуального житлового будинку та будівельного паспорта за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 область, з урахуванням висновків суду.

Позивач також зазначив, що генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Відповідно до вимог статті 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі – Закон №3038) громадському обговоренню підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій. Затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у частині першій цієї статті, без проведення громадського обговорення проектів такої документації забороняється. Громадські слухання щодо проектів містобудівної документації на місцевому рівні відбуваються оприлюдненням проектів містобудівної документації на місцевому рівні, наданням особам, які мають право на подання пропозицій до проектів містобудівної документації на місцевому рівні, строку для подання таких пропозицій; безпосереднім поданням пропозицій громадськості до відповідного органу місцевого самоврядування; утворенням погоджувальної комісії у разі необхідності та, відповідно, оприлюдненням результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації.

Під час прийняття рішення від 01 квітня 2015 року №38/3 «Про затвердження Генерального плану поєднаного з детальним планом с.Залаззя» відповідачем не враховано, що спірна земельна ділянка знаходиться в житловій зоні, попереднє цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, а в затвердженому генеральному плані значиться уже інше цільове призначення - для розміщення магазину, що є порушенням частини другої статті 24 Закону №3038-VI. Таким чином, відповідачем порушено порядок зміни цільового призначення земельної ділянки та процедури затвердження генерального плану населеного пункту.

Керуючись наведеним, позивач просить визнати нечинним і скасувати рішення Залаззівської сільської ради Любешівського району Волинської області від 01 квітня 2015 року № 38/3 “Про затвердження Генерального плану поєднаного з детальним планом села Залаззя”.

У відзиві на позов № 632/09-39/2-20 від 30 квітня 2020 року відповідач його вимог не визнав (арк. спр. 101-105). Вказав, що на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 липня 2019 року у справі № 140/2333/18 на черговій сесії органу місцевого самоврядування 26 листопада 2019 року розглянуто заяву ОСОБА_1 про внесення змін до генерального плану забудови села Залаззя та прийнято рішення про відмову у її задоволенні. Наголосив, що до органу місцевого самоврядування інші заяви позивача про внесення змін до генерального плану забудови села Залаззя, окрім його заяви від 21 лютого 2017 року, не надходили, а тому твердження ОСОБА_1 про неможливість ідентифікації предмету розгляду, за результатами якого прийнято рішення №2-33/69 вiд 26 листопада 2019 року, є безпідставним.

Керуючись наведеним, відповідач вважає необгрунтованими позовні вимоги позивача, які стосуються правомірності дій при прийнятті рішення №2-33/69 вiд 26 листопада 2019 року “Пpo poзгляд зaяви житeля ceлa 3aлаззя ОСОБА_1 щодо внесення змін до Генерального плану забудови села 3алаззя” та протиправності самого рішення.

Також відповідач зазначив, що рішення сесії Залаззівської сільської ради № 18/4Б від 28 червня 2004 року було предметом судового розгляду у цивільній справі №162/436/17, в xoдi розгляду якoї вcтaнoвлeнo, що вказане рішення скасоване рішенням того ж органу місцевого самоврядування №10/21 від 27 листопада 2011 року. Також, в ході розгляду справи Ківерцівським районним судом не встановлено факт прийняття сесією Залаззівської сільської ради від 28 червня 2004 року рішення про виділення земельної ділянки ОСОБА_1 , який в той час був неповнолітнім.

У зв`язку із цим, у провадженні Любешівського BП Камінь-Каширського BП ГУ HП y Волинській області перебуває кримінальне провадження №12017030140000167 від 01 червня 2017 року, вiдкpитe зa oзнaкaми кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 Кримінального кодексу України (підроблення офіційного документа, зокрема, рішення сесії Залаззівської сільської ради № 18/4Б від 28 червня 2004 року про виділення земельної ділянки під будівництво індивідуального житлового будинку ОСОБА_1 ).

На підставі наведеного, відповідач вважає, що відсутні правові підстави для внесення змін до Генерального плану забудови села 3алаззя з ініціативи ОСОБА_1 , оскільки в останнього відступній правовстановлюючий документ на земельну ділянку.

Разом з тим, Ківерцівським районним судом встановлено, що рішенням сесії Залаззівської сільської ради Любешівського району Волинської області №38/3 від 01 квітня 2015 poкy зaтвepджeнo мicтoбyдiвнy дoкyмeнтaцiю «Гeнepaльний план с. 3алаззя Любешівського району Волинської області» розроблений ДП «ДІПРОМІСТО». Крім того зазначено, що рішення набирає чинності з моменту його оприлюднення на інформаційних стендах.

Відповідач вважає, що ОСОБА_1 пропустив шестимісячний строк звернення до суду у частині оскарження рішенням сесії Залаззівської сільської ради Любешівського району Волинської області №38/3 від 01 квітня 2015 poкy, яким зaтвepджeнo мicтoбyдiвнy дoкyмeнтaцiю «Гeнepaльний план с. 3алаззя Любешівського району Волинської області».

Керуючись наведеним, відповідач просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання (арк. спр. 89). Ухвалою від 05 червня 2020 року закрито підготовче провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду по суті на 09 липня 2020 року, у якому було оголошено перерву до 23 липня 2020 року (арк. спр. 160, 169).

Суд, заслухавши вступне слово та додаткові пояснення учасників справи, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

Рішенням Залаззівської сільської ради Любешівського району Волинської області №18/4Б від 28 червня 2004 року ОСОБА_1 виділено, як забудовнику, земельну ділянку під будівництво індивідуального житлового будинку, площею 0,25 га в АДРЕСА_1 (арк. спр. 48).

На виконання вищевказаного рішення Любешівським комунальним госпрозрахунковим проектно-виробничим архітектурно-планувальним підприємством Любешівського району Волинської області у 2005 році була розроблена проектно-кошторисна документація на будівництво житлового будинку, тобто виготовлено будівельний паспорт на забудову земельної ділянки (арк. спр. 47-53).

Згідно із виготовленою технічною документацією на забудову житлового будинку, архітектором Любешівського району погоджено акт про винос в натуру меж земельної ділянки під будівництво індивідуального жилого будинку від 06 квітня 2005 року (арк. спр. 50).

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що на вказаній земельній ділянці протягом 2006-2016 років ОСОБА_1 побудував житловий будинок та інші господарські споруди. Представник відповідача вказану обставину визнав.

Рішенням Залаззівської сільської ради Любешівського району Волинської області №38/3 від 01 квітня 2015 року затверджено містобудівну документацію «Генеральний план с. Залаззя Любешівського району Волинської області» розроблений ДП «ДІПРОМІСТО» м. Луцька (арк. спр. 44).

Відповідно до Генерального плану с. Залаззя, затвердженого рішенням Залаззівської сільської ради Любешівського району Волинської області №38/3 від 01 квітня 2015 року, на земельній ділянці, раніше виділеній ОСОБА_1 , заплановано інший об`єкт будівництва № 50 «магазин» (арк. спр. 45).

Судом також встановлено, що рішенням Залаззівської сільської ради Любешівського району Волинської області №10/21 від 27 листопада 2017 року скасовано рішення №18/4Б від 28 червня 2004 року «Про виділення земельної ділянки під будівництво індивідуального житлового будинку». Мотивами для скасування визначено: порушення сільською радою статті 25 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (арк. спр. 116).

Однак, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 «Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки під будівництво житлового будинку» рішенням сесії Залаззівської сільської ради Любешівського району Волинської області №15/13 від 26 грудня 2016 року позивачу було надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2500 кв.м під будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 (тієї ж земельної ділянки, яка була виділені попередніми рішеннями) (арк. спр. 46).

ДП «Центр державного земельного кадастру» листом повідомив ОСОБА_1 про неможливість розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в АДРЕСА_1 , на підставі рішення Залаззівської сільської ради від 25 грудня 2016 року №15/13, оскільки місце даної земельної ділянки по затвердженому 01 квітня 2015 року генеральному плану села запроектоване під об`єкт «магазин».

ОСОБА_1 21 лютого 2017 року звернувся до Залаззівської сільської ради із заявою про внесення змін генерального плану забудови села на підставі рішення № 18/4Б від 28 червня 2004 року про виділення земельної ділянки під будівництво індивідуального житлового будинку та будівельного паспорта за адресою: АДРЕСА_1 . Зауважив, що на даний час на цій земельній ділянці уже збудований житловий будинок, який готовий до здачі в експлуатацію та інші господарські будівлі. Заяву просив розглядати у його присутності для можливості надання оригіналів документів (арк. спр. 12).

Залаззівська сільська рада Любешівського району Волинської області 05 березня 2017 року, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 21 лютого 2017 року, прийняла рішення №17/23 ,,Про розробку містобудівної документації ,,Детальний план території орієнтовною площею 0,25 га в АДРЕСА_2 ).

Вказаним рішенням Залаззівська сільська рада вирішила розробити містобудівну документацію «Детальний план території» земельної ділянки в районі вулиці Першотравнева, 21-А в с. Залаззя; виконавчий комітет сільської ради визначено замовником; замовника зобов`язано забезпечити проведення громадських слухань, погодження містобудівної документації згідно із чинним законодавством; звернутись до начальника відділу містобудування та архітектури районної державної адміністрації щодо визначення державних інтересів для їх врахування під час розроблення містобудівної документації; виготовлену та погоджену містобудівну документацію – подати на затвердження сільської ради.

Вважаючи дії Залаззівської сільської ради у зв`язку із прийняттям вказаного рішення протиправними, оскільки його зміст не відповідає змісту та суті його заяви, позивач звернувся з позовом до суду.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09 липня 2019 року в адміністративній справі № 140/2333/18, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року (арк. спр. 13-21) дії Залаззівської сільської ради Любешівського району Волинської області при прийнятті рішення №17/23 від 05 березня 2017 року “Про розробку містобудівної документації “Детальний план території” орієнтованою площею 0,25 га в районі вул АДРЕСА_3 » визнано протиправними; рішення Залаззівської сільської ради Любешівського району Волинської області №17/23 від 05 березня 2017 року “Про розробку містобудівної документації “Детальний план території” орієнтованою площею 0, 25 га в районі вул АДРЕСА_4 , села АДРЕСА_3 » визнано протиправним і скасовано; зобов`язано Любешівську селищну раду Любешівського району Волинської області повторно розглянути на засіданні чергової сесії Любешівської селищної ради заяву ОСОБА_1 від 21 лютого 2017 року №38 про внесення змін до генерального плану забудови села Залаззя.

На виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року, розглянувши заяву ОСОБА_1 щодо внесення змін до генерального плану забудови села Залаззя, відповідно до Закону України «Про генеральну схему планування території України», Закону України «Про основи містобудування», Закону України «Про архітектурну діяльність», державних будівельних норм «Планування і забудова територій», Земельного кодексу України, Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 290 від 16 листопада 2011 року «Про затвердження Порядку розроблення містобудівної документації», пункту 42 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування», на виконання вимог абзацу 1 частини дев`ятої статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та враховуючи рішення постійної комісії з питань земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища та благоустрою, селищна рада прийняла рішення № 2-33/69 від 26 листопада 2019 року про відмову жителю села Залаззя ОСОБА_1 у внесенні змін до генерального плану забудови села Залаззя (акр спр. 35).

Позивач, не погоджуючись із діями та рішеннями відповідача, звернувся до суду із даним позовом та просить визнати протиправною бездіяльності відповідача, допущену при прийнятті рішення №2-33/69 вiд 26 листопада 2019 року “Пpo poзгляд зaяви житeля ceлa 3aлаззя ОСОБА_1 щодо внесення змін до Генерального плану забудови села 3алаззя”; визнати протиправним і скасувати вказане рішення; зобов`язати відповідача на засіданні чергової сесії Любешівської селищної ради Любешівського району Волинської області прийняти рішення на користь позивача на підставі заяви № 38 від 21 лютого 2017 року; визнати нечинним і скасувати рішення Залаззівської сільської ради Любешівського району Волинської області від 01 квітня 2015 року № 38/3 “Про затвердження Генерального плану поєднаного з детальним планом села Залаззя”.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, частини 3 статті 24 Закону України ,,Про місцеве самоврядування в Україні” органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 42 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації.

Як визначено частинами першою-третьою статті 9 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» члени територіальної громади мають право ініціювати розгляд у раді (в порядку місцевої ініціативи) будь-якого питання, віднесеного до відання місцевого самоврядування.

Порядок внесення місцевої ініціативи на розгляд ради визначається представницьким органом місцевого самоврядування або статутом територіальної громади з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Місцева ініціатива, внесена на розгляд ради у встановленому порядку, підлягає обов`язковому розгляду на відкритому засіданні ради за участю членів ініціативної групи з питань місцевої ініціативи.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", одним із принципів державної регуляторної політики є: прозорість та врахування громадської думки - відкритість для фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань дій регуляторних органів на всіх етапах їх регуляторної діяльності, обов`язковий розгляд регуляторними органами ініціатив, зауважень та пропозицій, наданих у встановленому законом порядку фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями, обов`язковість і своєчасність доведення прийнятих регуляторних актів до відома фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань, інформування громадськості про здійснення регуляторної діяльності.

У розумінні статті 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" Любешівська селищна рада є регуляторним органом; рішення про затвердження Генерального плану поєднаного з детальним планом села 3алаззя № 38/3 від 01 квітня 2015 року є регуляторним актом.

Згідно з приписами статті 12 Закону України ,,Про основи містобудування” до компетенції сільських, селищних, і міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій. До компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належать: затвердження детальних планів територій за наявності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території: визначення територій для містобудівних потреб.

Статтею 7 Закону України ,,Про регулювання містобудівної діяльності” визначено, що управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється шляхом, зокрема, планування територій на державному, регіональному та місцевому рівнях.

Відповідно до статті 17 Закону України ,,Про регулювання містобудівної діяльності” генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану.

Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами, державними стандартами і правилами та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення) містобудівної документації, яке складається і затверджується її замовником за погодженням з розробником.

У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Для населених пунктів з чисельністю населення до 50 тисяч осіб генеральні плани можуть поєднуватися з детальними планами всієї території таких населених пунктів.

Рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

За змістом статті 19 цього ж Закону детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

Детальний план території за межами населених пунктів розробляється відповідно до схеми планування території (частини території) району та/або області з урахуванням державних і регіональних інтересів.

Розроблення детального плану території за межами населених пунктів та внесення змін до нього здійснюються на підставі розпорядження відповідної районної державної адміністрації.

На підставі та з урахуванням положень затвердженого детального плану території може розроблятися проект землеустрою щодо впорядкування цієї території для містобудівних потреб, який після його затвердження стає невід`ємною частиною детального плану території.

Згідно з частиною четвертою статті 19 Закону України ,,Про регулювання містобудівної діяльності” детальний план території визначає: принципи планувально-просторової організації забудови; червоні лінії та лінії регулювання забудови; функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами; містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території; потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови; черговість та обсяги інженерної підготовки території; систему інженерних мереж; порядок організації транспортного і пішохідного руху; порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі; межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів (у разі відсутності плану зонування території).

Детальний план території складається із графічних і текстових матеріалів. Склад, зміст, порядок розроблення та затвердження детального плану території визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Виходячи з системного аналізу наведених нормативно-правових актів, необхідно дійти висновку, що детальний план території є видом містобудівної документації, положення якого мають узгоджуватися з генеральним планом населеного пункту, деталізувати положення останнього та не суперечити йому.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, яка містяться у постанові від 21 червня 2018 року у справі № 826/4504/17.

Відповідно до розділу 4 Порядку розроблення містобудівної документації, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16 листопада 2011 року №290, рішення про розроблення генерального плану, плану зонування території, детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, а також внесення змін до цієї містобудівної документації приймає відповідна сільська, селищна, міська рада. Замовником розроблення містобудівної документації з планування території на місцевому рівні або внесення змін до неї є: при розробленні генерального плану населеного пункту, плану зонування території, а також детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, - виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Враховуючи приписи наведених нормативно-правових актів, суд дійшов висновку, що чинним законодавством чітко визначено процедуру та умови для проведення зміни цільового призначення земельних ділянок, розроблення та затвердження детального плану території.

Відтак, судом установлено, що позивач, як член територіальної громади, ініціював перед уповноваженим регуляторним органом питання щодо внесення змін у регуляторний акт.

Оскільки у спірних правовідносинах відповідач діяв як суб`єкт владних повноважень відповідно до зазначених вище норм чинного законодавства, вчиняючи дії щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 21 лютого 2017 року на виконання судового рішення та приймаючи рішення за результатами такого розгляду, він у силу вимог частини другої статті 2 КАС України має діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку діям та рішенням відповідача у вказаній частині, суд оцінює їх на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України.

Згідно із рішенням Любешівської селищної ради від 30 листопада 2017 року № 2-1/11, унаслідок реорганізації сільських рад, повноваження Залаззівської сільської ради перейшли до Любешівської селищної ради.

Розгляд заяви ОСОБА_1 від 21 лютого 2017 року на засіданні чергової сесії сільської ради відбувся без участі самого заявника. Хоча у заяві він ініціював свою участь у відкритому засіданні ради та повідомив, що має можливість і бажає надати додаткові документи, які стосуються предмету заяви.

Обставин щодо повідомлення ОСОБА_1 про призначення чергової сесії та виклик останнього для участі у розгляді його заяви від 21 лютого 2017 року відповідач не підтвердив належними і достатніми доказами.

Оскаржене рішення Любешівської селищної ради № 2-33/69 від 26 листопада 2019 року містить резолютивну частину про відмову ОСОБА_1 у внесенні змін до генерального плану забудови села Залаззя, однак вказане рішення не містить мотивів його прийняття.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що оригінал заяви від 21 лютого 2017 року знаходиться у ОСОБА_1 . Засвідченої копії цієї заяви позивач органу місцевого самоврядування не надавав, а тому йому не відомо, на підставі якої заяви прийнято рішення № 2-33/69 від 26 листопада 2019 року.

У судовому засіданні судом оглянуто та досліджено оригінал заяви ОСОБА_1 від 21 лютого 2017 року.

За результатами дослідження примірника (світлокопії) заяви від 21 лютого 2017 року, наданого представником відповідача (арк. спр. 146), який фактично був предметом розгляду на засіданні сесії Любешівської селищної ради Волинської області 26 листопада 2019 року, судом установлено, що він не відповідає оригіналу – містить виправлення. Власне, надана представником відповідача заява не містить відміток про її відповідність оригіналу (належно не засвідчена).

Більше того, із листа Любешівської районної державної адміністрації Волинської області № 1428/24/2-18 від 18 жовтня 2018 року, яким надано відповідь на адвокатський запит Пилипчука В.Ф., судом установлено, що заяви ОСОБА_1 від 21 лютого 2017 року в документах 17 сесії сьомого скликання, переданих на архівне зберігання, немає (арк спр. 55).

На переконання суду, встановлені дії відповідача свідчать про порушення вище наведених вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку про протиправність дій Любешівської селищної ради Любешівського району Волинської області при прийнятті рішення №2-33/69 вiд 26 листопада 2019 року “Пpo poзгляд зaяви житeля ceлa 3aлаззя ОСОБА_1 щодо внесення змін до Генерального плану забудови села 3алаззя”.

У зв`язку із порушенням процедури прийняття рішення про відмову ОСОБА_1 у внесенні змін до Генерального плану забудови села Залаззя, суд дійшов висновку про протиправність рішення №2-33/69 вiд 26 листопада 2019 року “Пpo poзгляд зaяви житeля ceлa 3aлаззя ОСОБА_1 щодо внесення змін до Генерального плану забудови села 3алаззя” та необхідність його скасування.

Надаючи оцінку діям відповідача у контексті правовідносин, що склались між сторонами, суд також звертає увагу на правову позицію Європейського суду з прав людини щодо відповідальності держави щодо виконання власних повноважень.

Зокрема, згідно з пунктами 70, 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі RYSOVSKYY v. UKRAINE (Рисовський проти України, заява №29979/04), у якому проаналізовано поняття «належне урядування».

Аналізуючи відповідність цього мотивування Конвенції, Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

В матеріалах справи, що розглядається, міститься рішення компетентного державного органу від 28 червня 2004 року про виділення земельної ділянки під будівництво індивідуального житлового будинку ОСОБА_1 на підставі якого він виготовив будівельний паспорт на забудову земельної ділянки. Також у справі є погоджений архітектором акт про винос в натуру меж земельної ділянки під будівництво індивідуального жилого будинку від 06 квітня 2005 року (погоджено, що площа земельної ділянки становить 2 500 м кв., розмір сторін земельної ділянки: 92,0 м х 87,0 м х 26,0 м; межі земельної ділянки закріплені на місцевості знаками, які дану забудовнику під охорону, разом з виносом в натуру меж земельної ділянки на місцевості винесені основні осі будівництва житлового будинку); рішенням сесії Залаззівської сільської ради Любешівського району Волинської області №15/13 від 26 грудня 2016 року позивачу надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2500 кв.м під будівництво житлового будинку по АДРЕСА_4 .

Тобто, протягом 2004-2016 років держава вважала санкціонованим користування ОСОБА_1 виділеною земельною ділянкою. Протягом вказаного періоду позивач на виділеній земельній ділянці побудував житловий будинок та інші господарські споруди.

Однак, уже рішенням Залаззівської сільської ради Любешівського району Волинської області №10/21 від 27 листопада 2017 року скасовано рішення №18/4Б від 28 червня 2004 року «Про виділення земельної ділянки під будівництво індивідуального житлового будинку». Мотивами для скасування визначено: порушення сільською радою статті 25 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Правової оцінки вказаному рішенню суд не надає, а лише констатує факт визнання органом допущеної помилки.

Відтак, орган місцевого самоврядування через тринадцять років самостійно скасував своє ж рішення, визнаючи допущену помилку при його постановленні.

При цьому, суд не надає правової оцінки рішенню Залаззівської сільської ради Любешівського району №18/4Б від 28 червня 2004 року «Про виділення земельної ділянки під будівництво індивідуального житлового будинку» та враховує, що станом на день розгляду даного спору це рішення є чинним.

Таким чином, оскільки у спірних правовідносинах саме держава не виконала свій обов`язок належного урядування, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси позивача, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.

Вирішуючи позовну вимогу про визнання нечинним і скасування рішення Залаззівської сільської ради Любешівського району Волинської області від 01 квітня 2015 року № 38/3 “Про затвердження Генерального плану поєднаного з детальним планом села Залаззя” суд керується таким.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності на момент прийняття спірного рішень були передбачені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 якого генеральний план населеного пункту - це містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Згідно зі статтею 2 Закону № 3038-VI планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій.

Планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території (частина перша статті 16 Закону № 3038-VI).

Крім того, за приписами статті 17 вказаного вище Закону генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Положеннями зазначеної законодавчої норми також передбачено, що генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації є замовниками, організовують розроблення, внесення змін та подання генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради.

Зокрема, виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації в установлений строк, окрім іншого, повідомляють через місцеві засоби масової інформації про початок розроблення генерального плану населеного пункту та визначають порядок і строк внесення пропозицій до нього фізичними та юридичними особами; узгоджують проект генерального плану населеного пункту з органами місцевого самоврядування, що представляють інтереси суміжних територіальних громад, з метою врегулювання питань планування територій у приміських зонах.

Зміни до генерального плану населеного пункту вносяться органом місцевого самоврядування, який затверджував генеральний план населеного пункту.

Генеральні плани населених пунктів та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами на чергових сесіях протягом трьох місяців з дня їх подання.

Загальна доступність матеріалів генерального плану населеного пункту забезпечується шляхом його розміщення на веб-сайті органу місцевого самоврядування та у місцевих періодичних друкованих засобах масової інформації, а також у загальнодоступному місці у приміщенні такого органу.

Процедура проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів закріплена у статті 21 Закону № 3038-VI, за змістом якої громадським слуханням підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій.

Затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у частині першій цієї статті, без проведення громадських слухань щодо проектів такої документації забороняється (частина друга статті 21 Закону № 3038-VI).

Частиною третьою статті 21 Закону № 3038-VI передбачено, що сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи зобов`язані забезпечити: 1) оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні з прогнозованими правовими, економічними та екологічними наслідками; 2) оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні та доступ до цієї інформації громадськості; 3) реєстрацію, розгляд та узагальнення пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні; 4) узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками містобудівної документації на місцевому рівні через погоджувальну комісію; 5) оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 21 Закону № 3038-VI оприлюднення проектів генеральних планів, планів зонування територій, детальних планів територій здійснюється не пізніш як у місячний строк з дня їх надходження до відповідного органу місцевого самоврядування. Оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні є підставою для подання пропозицій громадськості до відповідного органу місцевого самоврядування.

Оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні здійснюється у двотижневий строк з дня їх прийняття шляхом опублікування в засобах масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення таких рішень на офіційних веб-сайтах цих органів. Особи, які оприлюднюють проекти генеральних планів населених пунктів, зонування територій, детальних планів територій, є відповідальними за їх автентичність. Порядок проведення громадських слухань визначає Кабінет Міністрів України (частини дев`ята-одинадцята статті 21 Закону № 3038-VI).

Механізм проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні: генеральних планів населених пунктів, планів зонування та детальних планів територій визначений Порядком проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року № 555 (далі - Порядок № 555).

Відповідно до пункту 10 Порядку № 555 особи, які забезпечують проведення робіт з розгляду таких пропозицій, повідомляють через засоби масової інформації, що поширюються на відповідній території, та офіційний веб-сайт відповідного органу місцевого самоврядування про місце подання таких пропозицій.

Нормами вказаного Порядку також передбачено, що затвердження проектів містобудівної документації без проведення процедури розгляду пропозицій громадськості забороняється, а матеріали щодо розгляду таких пропозицій є невід`ємною складовою частиною зазначеної документації.

Таким чином, з аналізу зазначених вище законодавчих норм убачається, що на законодавчому рівні чітко визначено послідовність дій органів місцевого самоврядування, у тому числі й сільських рад, стосовно реалізації закріпленої статтею 21 Закону № 3038-VI процедури проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів, а також закріплено обов`язок такого органу щодо оприлюднення: прийнятих рішень з розроблення проектів містобудівної документації; розроблених проектів містобудівної документації; повідомлень про подання пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації; результатів розгляду пропозицій тощо.

При цьому суд звертає увагу, що таке оприлюднення має здійснюватися саме шляхом опублікування в засобах масової інформації, які поширюються на відповідній території, а також шляхом розміщення таких рішень на офіційних веб-сайтах відповідних органів місцевого самоврядування.

Під час судового розгляду даного адміністративного спору відповідач не надав суду доказів проведення процедури громадських слухань (жодного із етапів, визначених частиною третьою статті 21 Закону № 3083): 1) оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні з прогнозованими правовими, економічними та екологічними наслідками; 2) оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні та доступ до цієї інформації громадськості; 3) реєстрацію, розгляд та узагальнення пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні (у разі її утворення); 4) узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками містобудівної документації на місцевому рівні через погоджувальну комісію; 5) оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні.

Також, суду не надано доказів повідомлення через місцеві засоби масової інформації про початок розроблення генерального плану населеного пункту із визначенням порядку і строку внесення пропозицій до нього фізичними та юридичними особами, як цього вимагає пункт 4 частини сьомої статті 17 Закону № 3083.

Суд звертає увагу, що пунктом 6 Порядку № 555 визначалось, що підставою для подання пропозицій до проектів містобудівної документації відповідному органу місцевого самоврядування є повідомлення про початок процедури їх розгляду.

Відтак, у зв`язку із неповідомленням сільською радою про початок процедури розгляду проекту містобудівної документації, позивач був обмежений у праві подати пропозицій до такого проекту містобудівної документації.

Тому, суд дійшов висновку що органом місцевого самоврядування не виконано належним чином імперативних положень Порядку № 555 щодо оприлюднення відповідного повідомлення, а також не надано доказів виконання вимог пунктів 4, 10 вказаного Порядку в частині оприлюднення на офіційних веб-сайтах відповідних органів місцевого самоврядування.

Вказані висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 826/13584/16.

Таким чином відповідач порушив законодавчо визначену процедуру опублікування оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, що призвело до неознайомлення громадськості з відповідною інформацією та позбавило можливості реалізації законних прав та інтересів територіальної громади села Залаззя Любешівського району Волинської області, у тому числі й позивача.

На вимогу суду представник відповідача не надав суду жодних доказів, які б спростували обставини щодо недотримання вимоги положень Порядку №555, тобто доказів проведення громадських слухань.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про недотримання процедури розробки та затвердження містобудівної документації (генерального плану поєднаного із детальним планом села Залаззя), у зв`язку з чим рішення Залаззівської сільської ради Любешівського району Волинської області від 01 квітня 2015 року № 38/3 “Про затвердження Генерального плану поєднаного з детальним планом села Залаззя” є нечинним і підлягає скасуванню.

Із врахуванням того, що рішення Залаззівської сільської ради Любешівського району Волинської області від 01 квітня 2015 року № 38/3 “Про затвердження Генерального плану поєднаного з детальним планом села Залаззя” є нормативно-правовим актом у розумінні пункту 18 частини першої статті 4 КАС України, оскільки є рішенням суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування, тому строк оскарження вказаного рішення вимірюється усім часом його чинності (правовий висновок, сформований у постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 712/8985/17).

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

Повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Як встановлено частиною другою вказаної статті, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Беручи до уваги зібрані та досліджені у справі докази у їх сукупності, враховуючи вимоги статті 245 КАС України, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є прийняття судом рішення про визнання протиправними дій Любешівської селищної ради Любешівського району Волинської області при прийнятті рішення №2-33/69 вiд 26 листопада 2019 року “Пpo poзгляд зaяви житeля ceлa 3aлаззя ОСОБА_1 щодо внесення змін до Генерального плану забудови села 3алаззя”; визнання протиправним і скасування рішення Любешівської селищної ради Любешівського району Волинської області №2-33/69 вiд 26 листопада 2019 року “Пpo poзгляд зaяви житeля ceлa 3aлаззя ОСОБА_1 щодо внесення змін до Генерального плану забудови села 3алаззя”; визнати нечинним і скасувати рішення Залаззівської сільської ради Любешівського району Волинської області від 01 квітня 2015 року № 38/3 “Про затвердження Генерального плану поєднаного з детальним планом села Залаззя”; зобов`язання Любешівської селищної ради Любешівського району Волинської області повторно розглянути на засіданні чергової сесії Любешівської селищної ради заяву ОСОБА_1 № 38 від 21 лютого 2017 року про внесення змін до генерального плану забудови села Залаззя із врахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити.

Згідно із частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Любешівської селищної ради Любешівського району Волинської області на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у сумі 1 682 грн, сплаченого відповідно до квитанції від 06 березня 2020 року.

Щодо відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат.

Представник відповідача у судовому засідання заперечив проти стягнення витрат на правничу допомогу уцілому, оскільки позивач не надав усіх необхідних документів на підтвердження суми таких витрат та не підтвердив співмірності таких витрат. Оскільки, на думку представника відповідача, у позові слід відмовити повністю, то і витрати на правничу допомогу не підлягають розподілу.

Як убачається із матеріалів справи, на підтвердження обумовленої суми гонорару на правову допомогу адвоката, позивачем надані наступні докази:

- копія договору про надання правової допомоги від 23 грудня 2019 року, укладений між адвокатом Пилипчуком В.Ф. та Федчиком В.Л. (арк. спр. 154);

- акт приймання передачі-наданих послуг із описом виконаних робіт: консультації та роз`яснення позивачу правових питань – 850 грн (2 год.); оформлення та направлення адвокатських запитів – 1 200 грн (2 год.); оформлення позовної заяви із додатками – 4 200 грн (7 год.); оформлення заяви про усунення недоліків – 1 150 грн (3 год.); надання правничої допомоги у Волинському окружному адміністративному суді (участь у судових засіданнях) – 3 80 грн; усього – 11 200 грн (арк. спр. 157).

- квитанцію від 23 грудня 2019 року (арк. спр. 155).

Відповідно до пункту 3.1 договору про надання правової допомоги сторони погодили, що послуги адвоката за даним договором становлять 11 200 грн, які сплачуються у день підписання договору.

Враховуючи вищезазначене, часткове задоволення позову, співмірність складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення вимоги позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу у сумі 10 000 грн. При цьому, витрати у сумі 1 200 грн, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.

Відтак, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 1 682 грн та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 000 грн.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування», суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Любешівської селищної ради Любешівського району Волинської області (44201, Волинська область, Любешівський район, селище міського типу Любешів, вулиця Бондаренка, 90-А, ідентифікаційний код юридичної особи 04333170) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, визнання протиправним і скасування рішення, визнання нечинним і скасування рішення задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Любешівської селищної ради Любешівського району Волинської області при прийнятті рішення №2-33/69 вiд 26 листопада 2019 року “Пpo poзгляд зaяви житeля ceлa 3aлаззя ОСОБА_1 щодо внесення змін до Генерального плану забудови села 3алаззя”.

Визнати протиправним і скасувати рішення Любешівської селищної ради Любешівського району Волинської області №2-33/69 вiд 26 листопада 2019 року “Пpo poзгляд зaяви житeля ceлa 3aлаззя ОСОБА_1 щодо внесення змін до Генерального плану забудови села 3алаззя”.

Визнати нечинним і скасувати рішення Залаззівської сільської ради Любешівського району Волинської області від 01 квітня 2015 року № 38/3 “Про затвердження Генерального плану поєднаного з детальним планом села Залаззя”.

Зобов`язати Любешівську селищну раду Любешівського району Волинської області повторно розглянути на засіданні чергової сесії Любешівської селищної ради заяву ОСОБА_1 № 38 від 21 лютого 2017 року про внесення змін до генерального плану забудови села Залаззя із врахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Любешівської селищної ради Любешівського району Волинської області понесені судові витрати при сплаті судового збору у сумі 1 682 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.І. Смокович

Повне судове рішення буде складене протягом 10 днів.