Ухвала суду № 90702801, 30.07.2020, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Провадження № 2-з/359/85/2020

Справа № 359/5493/20

УХВАЛА

Іменем України

30 липня 2020 року суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Яковлєва Л.В., розглянувши заяву Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про забезпечення позову,-

ВСТАНОВИВ :

28 липня 2020 року до Бориспільського міськрайонного суду Київська область надійшла заява Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про забезпечення позову, згідно якої заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 товариство «Природа», який належить на праві власності ОСОБА_1 (РНОКПП : НОМЕР_1 ); зустрічне забезпечення не застосовувати.

Заяву обґрунтовано тим, що АТ «Райффайзен Банк Аваль» подано до Бориспільського міськрайонного суду Київської області позов до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа : Приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Марченко Інна Володимирівна про визнання недійсним договору дарування житлового будинку. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 було достеменно відомо про наявність грошової заборгованості перед АТ «Райффайзен Банк Аваль» в ході розгляду цивільної справи № 242/4382/15-ц ще з 2015 року і з метою ухилення від виконання своїх зобов`язань він здійснив відчуження нерухомого майна, а саме : житлового будинку за АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 товариство « ОСОБА_3 », на свого батька ОСОБА_1 на підставі Договору дарування житлового будинку від 20.12.2016 року. Вважає, що такий правочин має бути визнано судом недійсним в силу ст.ст. 203, 215 та 234 ЦК України.

Позивач вважає, що для забезпечення виконання рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області по даній справі, необхідним є вжиття судом заходів забезпечення позову, що гарантуватиме виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Накладення арешту на нерухоме майно є реальним способом забезпечення виконання судового рішення і захисту прав та інтересів позивача у даній справі. Зважаючи на те, що на спірному майну відсутні будь-які обмеження щодо його відчуження відповідачем, останній, без жодних перешкод, може його відчужити до ухвалення рішення у даній справі, що унеможливить поновлення прав та інтересів позивача у даній справі.

Отже, існує реальна потреба в застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_1 , що забезпечить реальне виконання судового рішення по даній справі, оскільки у випадку відчуження майна відповідачем призведе до порушення прав та інтересів позивача та завдасть останньому значних матеріальних збитків за невиконання судового рішення по справі № 242/4382/15-ц про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 за рахунок спірного нерухомого майна.

Крім того, враховуючи що позовна заява має немайновий характер, просили не застосовувати зустрічне забезпечення.

Дана заява про забезпечення позову передана згідно журналу реєстрації вхідної кореспонденції суду на розгляд судді Яковлєвій Л.В. 29 липня 2020 року.

Згідно положень ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на вказане, розгляд заяви в порядку ч. 1 ст. 153 ЦПК України проводиться судом без повідомлення учасників справи.

Дослідивши подану заяву про забезпечення позову, мотиви і обґрунтування заяви, суд дійшов наступних висновків.

Частиною 1 ст.149 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову.

Відповідно п. 1 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. При цьому заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. (ч.ч. 2, 3 ст. 150 ЦПК України).

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Відповідно роз`яснень Пленум Верховного Суду України п.4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», заходи забезпечення позову застосовуються, якщо існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; вжиття заходів забезпечення повинно бути доцільним. Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконанню чи утрудненню виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб або учасників процесу.

Забезпечення позову – це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.

Судом встановлено, що заяву про забезпечення позову заявником АТ «Райффайзен Банк Аваль» подано після подання позовної заяви до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа : Приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Марченко Інна Володимирівна про визнання недійсним договору дарування житлового будинку.

Провадження у вищевказаній цивільній справі на дату розгляду заяви про забезпечення позову не відкрито.

Частиною 2 ст. 149 ЦПК України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Крім того, відповідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод як джерело права.

Згідно ч.1 ст.1 Першого протоколу до цієї Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Окрім національного законодавства, також і прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно ч. 3 ст. 12 та ч. 1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

За змістом правового висновку Верховного суду, викладеного у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №183/5864/17-ц, заява про забезпечення позову повинна бути обґрунтованою, а доводи, викладені в ній свідчити про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому.

Таким чином, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб або учасників процесу.

З викладених у заяві про забезпечення позову обставин убачається, що між сторонами існує спір щодо майна, власником якого є ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що 12 листопада 2015 року Селидівським міським судом Донецької області прийнято заочне рішення у цивільній справі за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Дніпропетровської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ТОВ «Енерджі Стар», ТОВ «Джерело 2006», ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ТОВ «Енерджі Стар» на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором про Овердрафт «Гнучкий» для корпоративних клієнтів №015/01-03-3/00628 від 14.05.2014 р. та всіма додатковими угодами до нього станом на 10 серпня 2015 року в розмірі 343 134,33 грн.; заборгованість за кредитним договором № 010/01-0303/0545 про відновлювальну кредитну лінію на поповнення обігових коштів для корпоративних клієнтів від 03.06.2013 року та всіма додатковими угодами до нього станом на 10 серпня 2015 року в розмірі 8 508 181,17 грн., а також судовий збір у розмірі 66 384,87 грн.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 05 квітня 2017 року позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 задоволено частково, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ТОВ «Енерджі Стар» заборгованість за кредитним договором № 010/01-0303/0545 про відновлювальну кредитну лінію на поповнення обігових коштів для корпоративних клієнтів від 03.06.2013 року та всіма додатковими угодами до нього станом на 10 серпня 2015 року в розмірі 8348663,16 грн.; заборгованість за кредитним договором про Овердрафт «Гнучкий» для корпоративних клієнтів №015/01-03-3/00628 від 14.05.2014 р. та всіма додатковими угодами до нього станом на 10 серпня 2015 року в розмірі 342 056,57 грн., а також судові витрати в розмірі 273 797,74 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванова А.В. від 31.01.2020 року відкрито виконавче провадження № 61125587 з примусового виконання виконавчого листа № 242/4382/15-ц виданого 20.01.2020 року Донецьким апеляційним судом на підставі рішення Апеляційного суду Донецької області від 05 квітня 2017 року про стягнення з солідарно з ОСОБА_2 та ТОВ «Енерджі Стар» заборгованість за кредитним договором № 010/01-0303/0545 про відновлювальну кредитну лінію на поповнення обігових коштів для корпоративних клієнтів від 03.06.2013 року та всіма додатковими угодами до нього станом на 10 серпня 2015 року в розмірі 8348663,16 грн.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 215722208 від 09.07.2020 року вбачається, що житловий будинок за АДРЕСА_2 «Природа» належить ОСОБА_1 , на підставі договору дарування житлового будинку, серія та номер 2711 від 20.12.2016 року, видавник : Приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Марченко І.В. Відомості з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відсутні.

На підставі наведеного, враховуючи наявність спору між сторонами, а також те, що з наявних в матеріалах справи доказів та документів, встановлено, що з урахуванням співмірності заходів із позовними вимогами, а також того, що невжиття даного способу забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду та порушити права позивача по справі, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно ч. 3 ст. 154 ЦПК України суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Разом з тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові та доказів того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови від позову.

Відповідно ч. 10, 11 ст. 153 ЦПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Оскарження ухвали про скасування забезпечення позову або про заміну одного виду забезпечення іншим зупиняє виконання цієї ухвали.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 149 – 153, 258- 261, 353 Цивільного процесуального кодексу України, п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосуван-ня судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про забезпечення позову про забезпечення позову - задовольнити.

Накласти арешт на житловий будинок АДРЕСА_1 , Садівниче товариство «Природа», який належить на праві власності ОСОБА_1 (РНОКПП : НОМЕР_1 ).

В межах виконання даної ухвали визначити, що стягувачем є : Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 14305909), боржником є: ОСОБА_4 (адреса реєстрації : АДРЕСА_3 , адреса проживання : АДРЕСА_4 , РНОКПП – НОМЕР_1 ).

Строк пред`явлення ухвали до виконання – в межах строків, визначених Законом України «Про виконавче провадження» для пред`явлення виконавчого документа.

Копію даної ухвали суду, відповідно ч. 2 ст. 157 ЦПК України, направити для відома АТ «Райффайзен Банк Аваль», відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та для виконання Бориспільському міськрайонному відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (08301, Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 63).

Ухвала судді набирає законної сили з моменту її винесення – 30 липня 2020 року і підлягає негайному виконанню.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання. Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Можливість отримати інформацію щодо справи, що розглядається, учасники справи мають на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет. Веб-адреса сторінки: http://bpm.ko.court.gov.ua/sud1005.

Суддя Яковлєва Л.В.