Рішення № 90696953, 20.07.2020, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 947/27637/19

Провадження № 2/947/1432/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2020

Київський районний суд м.Одеси у складі головуючого судді Бескровного Я.В., при секретарі Бундєвій Я.І., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Агенція Реєстраційних послуг в особі державного реєстратора Манюта Сергія Васильовича та Акціонерного товариства «Альфа-банк» про скасування реєстраційного запису -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом у якому просила скасувати реєстраційний запис, внесений державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» (ЄДРПОУ 42474669) Манюта Сергієм Васильовичем до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №32290433 про право власності Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (ЄДРПОУ 23494714) на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 68 кв.м. та житловою площею 36,8 кв.м., відновивши запис про реєстрацію права власності на цю квартиру за нею. Позов вмотивовано тим, що Банк без її дозволу зареєстрував через державного реєстратора право власності на його квартиру, тому вважає, що її право власності порушено, отже просить позов задовольнити. Крім цього посилається на норми ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Ухвалою судді Київського районного суду м.Одеси від 4.12.2019 року відкрито провадження по справі (а.с.37).

В судовому засідання представник позивача не явився, подавши заяву, підтримавши позов та просив його задовольнити.

Представник АТ «Альфа-Банк» проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що умовами Іпотечного договору передбачалося звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі Іпотекодержавтелю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку ст.37 ЗУ «Про іпотеку», та на те, що у даному випадку норми ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не повинні застосовуватися, оскільки це уроблено у позасудовому порядку.

Інший відповідач свого представника до суду не направив.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що на виконання зобов`язань за кредитним договором від 16.08.2007 р. між позивачем та ЗАТ «Альфа-Банк» щодо кредиту, отриманого позивачем в іноземній валюті (а.с.9-14), правонаступником якого є відповідач, 9.10.2006р. укладено Іпотечний договір (а.с.15-21) предметом якого є квартира АДРЕСА_1 (т.1 а.с.10).

АТ «Укрсоцбанк» звернувся до державного реєстратора КП «Агенція реєстраційних послуг» Манюта С.В. з заявою про державну реєстрацію прав власності на предмет іпотеки.

4.07.2019р. державним реєстратором Манюта С.В. прийнято рішення №47667148 про реєстрацію за Акціонерним товариством «Альфа-Банк» права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Зазначена квартира належала позивачу на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Одеської міської ради 16.12.1998р. за реєстром №19-11034 та договору дарування від 20.07.2007р.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним Законом, який визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 р.

Стаття 2 названого Закону визначає державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, як офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 1952-IV обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме право власності на нерухоме майно.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 15 Закону № 1952-IV прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень є однією із стадій державної реєстрації.

Згідно абзацу 2 частини 2 статті 15 Закону № 1952-IV перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедура взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначена Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17 жовтня 2013 р. (надалі за текстом - «Порядок»).

Відповідно до підпункту 1 пункту 37 Порядку документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат.

Згідно статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Стаття 575 Цивільного кодексу України визначає, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

За змістом статті 33 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання. Частина 4 цієї статті вказує, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до статті 36 Закону України «Про іпотеку», в редакції на час укладання іпотечного договору, сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:

передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;

право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

У договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або у відповідному застереженні в іпотечному договорі зазначаються:

умови, у разі настання яких іпотекодержатель може використати своє право на позасудове стягнення;

порядок визначення вартості, за якою іпотекодержатель набуває право власності на предмет іпотеки;

прийнятні та належні способи обміну повідомленнями між сторонами договору.

Згідно частини 1 статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Із матеріалів справи вбачається, що згідно п. 6.1 Іпотечного договору, у разі порушення Іпотекодавцем Основного зобов`язання договору та або умов цього Договору Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушеного зобов`язання у не менше ніж 30-деннйи строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки. Документом, що підтверджує відправлення Іпотекодавцеві письмової вимоги про усунення порушення є квитанція поштового відділення про відправлення відповідного рекомендованого листа за адресою його фактичного проживання (реєстрації).

Представник відповідача не надав суду доказів погодження позивача на передачу Предмета іпотеки у власність Іпотекодавця або укладання інших (окремих) договорів щодо передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки з Іпотекодавцем.

Також не надано суду і доказів надсилання позивачу письмової вимоги щодо усунення порушень зобов`язань за Кредитним договором з квитанцією поштового відділення про відправлення відповідного рекомендованого листа за адресою його фактичного проживання (реєстрації).

Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленій в Постанові від 19.05.2020р. у справі №644/3116/18, підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотеко держатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодерджателя, направленою до іпотекодавця на задоволення своїх вимог. При цьому до Прийняття Закону №1304-VII право іпотекодержавтеля звернути стягнення на предмет іпотеки залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору. Водночас Закон ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодерджателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.

Статтею ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Із матеріалів справи убачається, що існує реальна небезпека порушення прав позивача на спірну квартиру.

Положення статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жиле приміщення, будинку, квартиру тощо, від будь яких осіб.

Враховуючи викладене та те, що окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя між позивачем та Банком не укладалося, доказів надсилання позивачу письмової вимоги щодо усунення порушень зобов`язань за Кредитним договором з квитанцією поштового відділення про відправлення відповідного рекомендованого листа за адресою його фактичного проживання (реєстрації) - суду не надано, суд вважає необхідним захистити порушене право позивача скасувавши оскаржуваний запис державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» (ЄДРПОУ 42474669) Манюта Сергія Васильовича внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №32290433 про право власності Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (ЄДРПОУ 23494714) на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 68 кв.м. та житловою площею 36,8 кв.м.

Щодо застосування Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», на який посилалася сторона позивача, суд зазначає, що відповідно до правової позиції, викладеній Верховним Судом 18.12.2019р. у постанові у справі №718/2468/18, що Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки він не зупиняє та не змінює дії решти нормативно-правових актів, у тому числі тих, які регулюють порядок проведення державної реєстрації, і не може бути правовою підставою для відмови у прийнятті заяви на проведення реєстраційної дії та відмови у державній реєстрації.

Згідно змін до ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про зупинення державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним скасуванням цим рішенням заяви власника про заборону вчинення реєстраційних дій чи відповідного судового рішення, зареєстрованих у базі даних заяв, суд вважає за необхідне відновити за позивачем запис про право власності на зазначену квартиру.

Керуючись ст. 4-13,76-89,258-273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати реєстраційний запис, внесений державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» (ЄДРПОУ 42474669) Манюта Сергієм Васильовичем до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №32290433 про право власності Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (ЄДРПОУ 23494714) на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 68 кв.м. та житловою площею 36,8 кв.м., відновивши запис про реєстрацію права власності на цю квартиру за ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк на подання апеляційної скарги продовжується на строк дії такого карантину. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України апеляційні скарги подаються учасниками справи через суд першої інстанції.

Суддя Бескровний Я. В.