Ухвала суду № 90695773, 31.07.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"31" липня 2020 р. Справа № 911/1898/20

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А. перевіривши матеріали позовної заяви Акціонерного товариства "Миронівське"

до Державного реєстратора Степаненко Аліни Валеріївни Миронівської міської ради Київської області

про скасування запису та рішення державного реєстратора

встановив:

Через канцелярію Господарського суду Київської області від Акціонерного товариства "Миронівське" надійшла позовна заява до Державного реєстратора Стапенко Аліни Валеріївни Миронівської міської ради Київської області про:

- скасування запису державного реєстратора Степаненко Аліни Валеріївни Миронівської міської ради Київської області про право власності: 33400307, дата державної реєстрації 19.09.2019;

- скасування рішення державного реєстратора Степаненко Аліни Валеріївни Миронівської міської ради Київської області, індексний номер: 48871468 від 26.09.2019.

Вказані вище позовні вимоги обгрунтовано тим, що державним реєстратором зареєстровано за Полівською сільською радою належне позивачу на праві власності майно - нежитлове приміщення №2, як новостворене майно, тоді як переходу права власності на вказане майно від позивача до ради не відбулося, оскільки між останніми договір на відчуження майна не укладався.

Як слідує зі змісту позову, державний реєстратор Степаненко Аліна Валеріївна на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 48871468 від 26.09.2019 зареєструвала за Полівською сільською радою нежитлове приміщення, що передавалось товариством, номер запису про право власності: 33400307, дата державної реєстрації 19.09.2019.

Позивач зауважив, що державним реєстратором створено «двійника» нежитловому приміщенню №2 та зареєстровано новостворене нерухоме майно, оскільки реєстратором було відкрито новий розділ, а тому не відбулось переходу права власності від позивача до Полівської сільської ради, як того мав на меті позивач.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.07.2020 залишено позовну заяву Акціонерного товариства "Миронівське" без руху та надано строк на усунення недоліків позовної заяви.

28.07.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від Акціонерного товариства "Миронівське" надійшли пояснення, відповідно до яких позивач зауважив на тому, що зміст позовних вимог спрямовано до державного реєстратора, тоді як вимог до Полівської сільської ради позивач не заявляє, а просить залучити вказану особу до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Приписами ст. ст. 1, 4 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду;

3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;

4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах;

5) справи у спорах щодо цінних паперів, в тому числі пов`язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов`язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах;

6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов`язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності;

8) справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України;

9) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство;

10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем;

11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті;

12) справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах;

13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами;

14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою;

15) інші справи у спорах між суб`єктами господарювання;

16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець.

17) справи, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійних договорів, крім спорів, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

З правового аналізу вищевикладених норм слідує, що спір є господарським та підвідомчий господарському суду, зокрема, за наявності таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, та спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, а також відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Поряд з тим, згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, визначеними ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

До адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників є суб`єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

При цьому визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта.

Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №820/3936/16.

Так, виникнення спірних правовідносин за поданим Акціонерним товариством "Миронівське" до державного реєстратора позовом про скасування запису та рішення державного реєстратора обумовлено протиправними, на думку позивача, діями реєстратора з реєстрації майна, як новоствореного, та утворення «двійника» майна позивача.

Відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 2, пп. 1, 2, 5, 6 ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в редакції станом на момент вчинення реєстраційних дій, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстратор:

- установлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

- перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

- відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав;

- присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом.

Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Водночас, згідно ч. 2 ст. 13, ч. ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» на кожний об`єкт нерухомого майна під час проведення державної реєстрації права власності на нього вперше у Державному реєстрі прав відкривається новий розділ та формується реєстраційна справа, присвоюється реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна.

Реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна є індивідуальний номер, який присвоюється кожному індивідуально визначеному об`єкту нерухомого майна при проведенні державної реєстрації права власності на нього вперше, не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом усього часу існування такого об`єкта.

У разі переходу права власності на об`єкт нерухомого майна або зміни відомостей про об`єкт нерухомого майна його реєстраційний номер не змінюється, крім випадків, передбачених статтею 14 цього Закону.

Приписами статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» унормовано, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Так, на час звернення Акціонерного товариства "Миронівське" до суду з позовом до державного реєстратора про скасування запису та рішення останнього спір у цій справі стосується виключно оцінки правомірності дій (рішення) державного реєстратора, вчинених при прийнятті ним рішення індексний номер: 48871468 від 26.09.2019 та внесення до реєстру запису про право власності: 33400307, дата державної реєстрації 19.09.2019, що свідчить про публічно-правовий характер цього спору.

Оскільки дослідженню в цій справі підлягають виключно владні управлінські дії та рішення державного реєстратора, який у межах спірних правовідносин діє, як суб`єкт владних повноважень, суд дійшов висновку, що зазначений спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, а підлягає вирішенню за правилами адміністративного судочинства.

Водночас, суд вважає за необхідне зауважити позивачу на правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 №915/127/18, згідно якої у разі, коли суд установить, що суб`єкт державної реєстрації прав правомірно прийняв рішення про державну реєстрацію права (зокрема, для державної реєстрації подані всі необхідні документи, які вимагаються відповідно до закону, та немає встановлених законом підстав для відмови у державній реєстрації права), це не є перешкодою для задоволення позову про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, якщо наявність такого запису порушує право або інтерес позивача, а тому за позовом про скасування запису про проведену державну реєстрацію відповідного права відповідачем є не суб`єкт державної реєстрації прав, а особа, щодо права якої здійснено такий запис.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Беручи до уваги наведені нормативні приписи, виходячи з аналізу суб`єктного складу та характеру правовідносин, оскільки подана Акціонерним товариством "Миронівське" позовна заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі №911/1898/20 за позовом Акціонерного товариства "Миронівське" до Державного реєстратора Степаненко Аліни Валеріївни Миронівської міської ради Київської області про скасування запису та рішення державного реєстратора, з підстав п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 20, 175 Господарського процесуального кодексу України, суд

постановив:

Відмовити у відкритті провадження у справі №911/1898/20 за позовом Акціонерного товариства "Миронівське" до Державного реєстратора Степаненко Аліни Валеріївни Миронівської міської ради Київської області про скасування запису та рішення державного реєстратора.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею у відповідності до ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена у апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду у строки та порядок відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.А. Ярема