Рішення № 90694359, 22.07.2020, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/496/20

2/583/287/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2020 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Ярошенко Т.О.

з участю секретаря Алєксєєнко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Охтирка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, -

представника ОСОБА_1 ОСОБА_3

представника ОСОБА_2 ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

10.02.2020 року позивачка за первісним позовом звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого 27.10.2015 року державним нотаріусом Охтирської державної нотаріальної контори Воропаєм В.В., вона є власником земельної ділянки площею 3,4580 га, розташованої на території Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області, кадастровий номер 5920385800:01:001:0481 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Постановою Сумського апеляційного суду від 22.05.2019 року визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії ІV-СМ №001831 від 21.10.1998 року, виданий ОСОБА_2 на зазначену земельну ділянку у зв`язку з перетином її земельної ділянки площею 3,4580 га розташованої в адмінмежах Комишанської сільської ради, кадастровий номер 5920385800:01:001:0481 земельною ділянкою ОСОБА_2 площею 0,62 га, розташованої на території с. Качанівка Охтирського району Сумської області.

У зв`язку з цим, 03.12.2019 року було проведено відновлення меж земельної ділянки з кадастровим номером 5920385800:01:001:0481 в натурі за участю представника Охтирського міськрайонного виробничого відділу СРФ ДП «Центр ДЗК» Череди М.І., уповноваженої особи ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , представника Комишанської сільської ради Сегеди В.А. та суміжних землекористувачів, зокрема представника відповідача - ОСОБА_5 , про що складено відповідний акт, підписаний усіма учасниками та при цьому претензій по відновленню меж земельної ділянки у присутніх не виникало. Разом з тим було встановлено, що ОСОБА_2 , не маючи на це відповідних документів, користується частиною земельної ділянки з кадастровим номером 5920385800:01:001:0481, власником якої є ОСОБА_1 . Так, ОСОБА_2 на земельній ділянці, яка належить позивачці посадив кущі малини, встановив огорожу у виді 20 металевих стовпів висотою близько 1,5 м, з`єднаних між собою металевим тросом діаметром близько 15 мм в чотирьох місцях, загальною довжиною близько 78 м, а також огорожу у виді 18 металевих стовпів висотою близько 1,5 м, з`єднаних між собою металевим тросом діаметром близько 15 мм в чотирьох місцях, загальною довжиною близько 77 м.

З метою усунення перешкод у користуванні належною позивачці за первісним позовом земельною ділянкою, 16.12.2019 року остання направила на адресу ОСОБА_2 звернення з проханням звільнити земельну ділянку від насаджень та горожі в добровільному порядку в строк до 20.01.2020 року, яке однак залишилося без відповідного реагування зі сторони відповідача, що в свою чергу створює перешкоди для ОСОБА_1 у користуванні її власністю у виді земельної ділянки, які полягають в неможливості обробітку даної земельної ділянки та її засіву, а також у проїзді до неї.

Посилаючись на викладене ОСОБА_1 просить зобов`язати ОСОБА_2 за власний рахунок усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 5920385800:01:001:0481, яка належить їй на праві власності, шляхом знесення огорожі, якою огороджено зліва (по ходу від будинку, розташованого по АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2 ) частину земельної ділянки кадастровий номер 5920385800:01:001:0481 у виді 20 металевих стовпів висотою близько 1,5 м, з`єднаних між собою металевим тросом діаметром близько 15 мм в чотирьох місцях (зверху, 2 посередині та знизу), загальною довжиною близько 78 м та огорожу, якою огороджено справа, (по ходу від будинку, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2 ) частину земельної ділянки кадастровий номер 5920385800:01:001:0481 у виді 18 металевих стовпів висотою близько 1,5 м, з`єднаних між собою металевим тросом діаметром близько 15 мм в чотирьох місцях (зверху, 2 посередині та знизу), загальною довжиною близько 77 м, а також прибирання насаджень кущів малини.

Процесуальні дії у справі та аргументи учасників справи.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12 лютого 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 18 лютого 2020 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 24 березня 2020 року з викликом сторін. Крім цього, відповідачу визначено строк до 06.03.2020 року з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

05.03.2020 року від ОСОБА_2 надійшла зустрічна позовна заява про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою вмотивована тим, що визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю, виданого йому 21.10.1998 року на земельну ділянку загальною площею 0,62 га з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку – 0,17 га, ведення особистого підсобного господарства – 0,45 га, розташованої на території с. Качанівка Малопавлівської сільської ради не є підставою для позбавлення його права на земельну ділянку, оскільки рішення виконкому Малопавлівської сільської ради народних депутатів Охтирського району Сумської області від 24.02.1994 року «Про виділення земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства» ОСОБА_2 в розмірі 0,35 га в АДРЕСА_2 та рішення виконавчого комітету Малопавлівської сільської ради народних депутатів №5 від 04.07.1995 року «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» є чинними.

Крім того, земельна ділянка виділялась йому ще у 1994 році, а розпаювання земель ПСП «Дружба», членом якого була ОСОБА_6 (мати ОСОБА_1 ) – у 2002 році, тому, на переконання позивача за зустрічним позовом, саме пай матері ОСОБА_1 - ОСОБА_6 накладається на його земельну ділянку, тобто саме йому чиняться перешкоди з боку ОСОБА_1 у користуванні спірною земельною ділянкою, яка самовільно захопивши його частину земельної ділянки розорала її, тим самим встановила межу їх земельних ділянок, що заважає йому безперешкодно користуватися своєю земельною ділянкою. ОСОБА_1 постійно здійснює на нього психічний тиск у виді безпідставного вимагання знесення огорожі на межі земельної ділянки та видалення кущів малини.

Також позивачем за зустрічним позовом зазначається, що земельна ділянка ОСОБА_6 надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 3,85 га з грубим порушенням чинного законодавства, оскільки частково накладається на полезахисні лісові смуги та господарські шляхи, хоча дозвіл на використання таких земель не надавався.

Щодо встановлення 03.12.2019 року меж земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , останній зазначив, що за повідомленням начальника Охтирського міськрайонного виробничого відділу Сумської регіональної філії ДП Центру Державного земельного кадастру Череди М.І., такі роботи не виконувалися, у зв`язку з чим акт від 03.12.2019 року не може бути належним та допустимим доказом.

Таким чином, ОСОБА_2 просить зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди для здійснення ним права користування земельною ділянкою в АДРЕСА_1 шляхом видалення борозни на земельній ділянці ОСОБА_2 , проораної плугом ОСОБА_1 03.12.2019 року та повернути земельну ділянку в первісний стан; заборонити ОСОБА_1 користування самовільно захопленою частиною земельної ділянки ОСОБА_2 та заборонити надсилання ОСОБА_2 незаконних листів з вимогою знесення огорожі та насаджень.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 06 березня 2020 року та від 17 березня 2020 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 26 березня 2020 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом. Крім того, відповідачці за зустрічним позовом ОСОБА_1 визначено строк до 15.04.2020 року з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на зустрічну позовну заяву.

13.04.2020 року представником позивачки за первісним позовом – ОСОБА_3 подано відзив на зустрічну позовну заяву, який узгоджується зі змістом позовної заяви, додавши, що викладені у зустрічному позові доводи не відповідають фактичним обставинам та не підтверджується належними і допустимими доказами, а тому просив відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог.

22.04.2020 року від представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 – адвоката Дяченко Ю.В. надійшла відповідь на відзив позивачки за первісним позовом, згідно якої вважає, що передача земель в колективну власність АТЗТ «Дружба» проведена в порушення чинного на той час законодавства, саме рішення виконавчого комітету Охтирської районної ради №112 від 28 липня 1995 року неналежним чином завірене та не є підставою для видачі сертифікатів на право на земельну частку (пай) членам АТЗТ «Дружба», а являється додатком до даного рішення без визначення меж земель сільськогосподарського призначення у вигляді експлікації земель колективного сільськогосподарського підприємства, що на його думку, свідчить про недостовірність тверджень позивачки за первісним позовом про оформлення права власності на спірну земельну ділянку за її матір`ю раніше ніж ОСОБА_2 . В іншому зміст відповіді на відзив узгоджується з доводами відповідача за первісним позовом, викладеними у його зустрічній позовній заяві.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 19.05.2020 року закрито підготовче судове засідання, призначено справу до судового розгляду. При цьому судом відхилено клопотання ОСОБА_2 та його представника про витребування документів від Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області, а саме: генерального плану, плану зонування та детального плану території сіл Качанівка та Щоми (Жовтневе) Малопавлівської сільської ради Охтирського району Сумської області станом на 1995 рік та 2002 рік; заяви ОСОБА_6 про виділення їй земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; журналу реєстрації заяви ОСОБА_6 про виділення їй земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території; протоколу загальних зборів пайовиків, яким затверджено схему розташування земельних ділянок із зазначенням їх номерів та власників на території Малопавлівської сільської ради Охтирського району Сумської області, на якій розташована земельна ділянка ОСОБА_6 ; рішення Малопавлівської сільської ради Охтирського району Сумської області, яким затверджено протокол загальних зборів пайовиків щодо розташування земельних ділянок із зазначенням їх номерів та власників на території Малопавлівської сільської ради Охтирського району Сумської області, виділення земельних часток (паїв) у натурі ( на місцевості) згідно схеми розподілу та державної реєстрації права власності на земельні ділянки власника земельних часток (паїв); акту приймання -передачі земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності АПР «Дружба» ОСОБА_6 (у відповідності до додатку №4 Методичних рекомендацій щодо передачі земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності членам колективних сільськогосподарських підприємств і організацій, затверджених наказом Державного комітету України по земельних ресурсам, Міністерства сільського господарства і продовольства України, Української академії аграрних наук від 04.06.1996 року №47/172/48 (проект землеустрою щодо організації території земельної частки (паю); про виклик свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ; про витребування з Сумського відділення Харківського науково-дослідного інституту ім. заслуженого професора М. С. Бокаріуса висновку старшого судового експерта Таранець Т. А. земельно-технічної експертизи №2141/1646/1647 від 28.09.2018 року з додатками.

Позивачка вона –ж відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 та відповідач він – же позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились, про день час та місце розгляду справи повідомлені.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 – адвокат Котляревський С.О. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, зустрічний позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні повністю.

Представник ОСОБА_2 – адвокат Дяченко Ю. В. вимоги ОСОБА_2 підтримав у повному обсязі та просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 за його безпідставністю, а зустрічний позов просив задовольнити.

Суд проаналізував матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого 27.10.2015 року державним нотаріусом Охтирської районної державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № 2156, ОСОБА_1 успадкувала після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , приватну земельну ділянку площею 3,4580 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер – 5920385800:01:001:0481), яка знаходиться на території Малопавлівської сільської ради Охтирського району Сумської області та належала померлій ОСОБА_6 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-СМ №015323, виданого 28.03.2002 року (а.с.5).

27.10.2015 року зареєстровано право приватної власності ОСОБА_1 на зазначену вище земельну ділянку, номер запису про право власності 11775877, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.6).

Згідно постанови Сумського апеляційного суду від 22.05.2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково та визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії IV-СМ №001831 від 21 жовтня 1998 року, виданий ОСОБА_2 на земельну ділянку загальною площею 0,62 га з цільовим призначенням: обслуговування житлового будинку – 0,17 га, ведення особистого підсобного господарства – 0,45 га, розташованої на території с. Качанівка Малопавлівської сільської ради Охтирського району Сумської області (а.с.7-9).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд виходив з того, що згідно довідки № 02-21/161, виданої 15.08.2017 року сільським головою Малопавлівської сільської ради Охтирського району, дійсна адреса проживання і реєстрації ОСОБА_2 є АДРЕСА_1 , в зв`язку із впорядкуванням адресного господарства по АДРЕСА_3 Садова.

На сьомій сесії двадцять четвертого скликання від 25.12.2002 року Малопавлівською сільською радою прийнято рішення «Про погодження проекту встановлення та зміни меж сільських населених пунктів на території Малопавлівської сільської ради», яким схвалено розроблений проект зміни та встановлення меж сільських населених пунктів, яким зокрема передбачено розмір с. Качанівка 82,0 га.

Станом на 13.11.2017 року відсутні генеральні плани, плани зонування та детальні плани території в селі Качанівка та в селі Щоми (Жовтневе) Малопавлівської сільської ради Охтирського району Сумської області, що підтверджується довідкою відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та будівництва управління агропромислового, економічного розвитку, архітектури та житлово-комунального господарства Охтирської районної державної адміністрації від 13.11.2017 року № 231.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду від 27.07.2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 08.11.2016 року та постановою Верховного Суду від 23.01.2018 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання незаконними та недійсними рішень, визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на землю, кадастрового номеру, визнання недійсним свідоцтва на спадщину, скасування державної реєстрації акта на право власності на землю відмовлено.

Відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи № 2147/1646/1647 від 28.09.2018 року дослідженням встановлено, що має місце порушення меж (накладання) земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_2 площею 0,62 га, в тому числі: для обслуговування житлового будинку – 0,17 га та для ведення особистого підсобного господарства – 0,45 га, належної ОСОБА_2 , та меж земельної ділянки площею 3,4580 га – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер 5920385800:01:001:0481), належної ОСОБА_1 відповідно до правовстановлюючих документі. Розмір невідповідності (перетину) складає – 0,3476 га.

Крім того, судом зауважено, що першочерговою підставою для складання державного акту на право приватної власності на землю є прийняття сільською радою рішення про передачу безоплатно у власність громадянину земельних ділянок для ведення особистого підсобного господарства, будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка). Але переконливі докази, які б доводили про прийняття рішення сільрадою щодо передачі відповідачу у власність земельних ділянок, зазначених у виданому йому державному акті на землю, суду представлено не було, а тому ствердження позивача пр. недійсність оскарженого державного акту на землю, на підставі якого останній розпоряджається земельними ділянками, та встановлення актом перевірки фактичних меж земельних ділянок, складеного комісією Малопавлівської сільської ради Охтирського району 19.02.2016 року про фактичне перетинання межі земельної ділянки, що належить позивачу на площі 0,3476 га, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

Отже, апеляційним судом встановлено порушення прав позивача, як землевласника земельної ділянки для товарного сільськогосподарського виробництва, яка межує із земельними ділянками, які передані у власність відповідачу ОСОБА_2 на підставі державного акту про право власності на землю, складеного без дотримання встановленого законом порядку передачі землі громадянам у приватну власність.

Виходячи з положень ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи.

Вказане рішення набрало законної сили, а тому відповідно до ст. 18 ЦПК України є обов`язковим для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Як вказує у позові ОСОБА_1 , що ОСОБА_2 створює їй перешкоди в користуванні її земельною ділянкою встановленням на її земельній ділянці огорожі у вигляді металевих стовпів, перетнутих металевим тросом, яка проходить від його будинку за адресою АДРЕСА_1 зліва та зправа довжиною 78 та 77 метрів, а також насадженням кущів малини на її земельній ділянці.

У спростування вказаних обставин відповідач не надав суду належних доказів та представник ОСОБА_2 в суді підтвердив наявність такої огорожі та кущів малини, стверджуючи, що нібито вони встановлені на земельній ділянці ОСОБА_2 .

Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 103 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 106 ЗК України, власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.

Відповідно до ст. 107 ЗК України, основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

На підтвердження своїх доводів позивачкою за первісним позовом надано акт відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) кадастровий № 5920385800:01:001:0481, складений 03.12.2019 року представником Охтирського міськрайонного виробничого відділу СРФ ДП «Центр ДЗК» Чередою М.І., замовником в особі ОСОБА_3 – уповноваженою особою власника земельної ділянки ОСОБА_1 та представником Малопавлівського старостинського округу – в особі спеціаліста-землевпорядник Сегеди В ОСОБА_18 А ОСОБА_18 у присутності представника суміжного землевласника ОСОБА_2 – ОСОБА_5 про закріплення в натурі (на місцевості) межових знаків (дерев`яних стовпів) земельної ділянки, яка знаходиться на території Малопавлівського старостату Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області, який суд приймає до уваги як належний, допустимий, переконливий, достатній доказ (а.с.4).

Крім того, зі змісту зазначеного вище акту вбачається, що зі сторони замовника та власників (землекористувачів) суміжних земельних ділянок претензій до існуючих меж не заявлено.

Згідно ст. 152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч. 2 ст. 158 ЗК України, виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

У відповідності до приписів ст. ст. 12-13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Аналізуючи наведені вище норми чинного законодавства та даючи оцінку доводам позивачки за первісним позовом ОСОБА_1 , викладеним у позові, та доводам її представника ОСОБА_3 , наданими ним в суді, суд вважає, що їх доводи заслуговують на увагу, а позов підлягає задоволенню, оскільки дійсно право ОСОБА_1 порушено та підлягає захисту.

Вирішуючи зустрічний позов ОСОБА_2 суд виходить з наступного.

Так, позивач за зустрічним позовом на підтвердження своїх доводів посилається на те, що він як був, так і залишається власником земельної ділянки площею 0,62 га, розташованої на території с. Качанівка Малопавлівської сільської ради для обслуговування житлового будинку -0,17 га та ведення особистого підсобного господарства – 0,45 га, наданої йому на підставі рішення виконавчого комітету Малопавлівської сільської ради народних депутатів № 74 від 09.12.1997 року, незважаючи на те, що державний акт на право приватної власності на землю серії IV-СМ №001831, виданий йому 21.10.1998 року на вказану земельну ділянку визнаний у судовому порядку недійсним.

Однак, такі твердження позивача за зустрічним позовом не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, згідно висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду № 2-3007/11 від 12 грудня 2018 року, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

З наведеного слідує, що права позивачки за первісним позовом належним чином поновлено у судовому порядку шляхом визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю серії IV-СМ №001831, виданого ОСОБА_2 21.10.1998 року на земельну ділянку загальною площею 0,62 га з цільовим призначенням: обслуговування житлового будинку -0,17 га та ведення особистого підсобного господарства – 0,45 га, розташованої на території с. Качанівка Малопавлівської сільської ради.

Крім того, ОСОБА_2 обґрунтовує свої вимоги тим, що саме земельна ділянка ОСОБА_1 накладається на його земельну ділянку на 27,23 м, а не навпаки, як про це зазначає позивачка за первісним позовом, оскільки він раніше, ніж мати останньої – ОСОБА_6 , отримав право приватної власності на землю. Також, на переконання позивача за зустрічним позовом, земельна ділянка надана ОСОБА_6 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 3,85 га з грубим порушенням чинного законодавства, оскільки частково накладається на полезахисні лісові смуги та господарські шляхи, без відповідного на те дозволу.

На підтвердження наведеного ОСОБА_2 додано до зустрічного позову наступні документи: виписку з рішення №5 виконавчого комітету Малопавлівської сільської ради народних депутатів Охтирського району Сумської області від 04.08.1995 року «Про передачу земельних ділянок у приватну власність»; виписку з рішення №74 виконавчого комітету Малопавлівської сільської ради народних депутатів Охтирського району Сумської області від 09.12.1997 року «Про затвердження площі земельних ділянок у приватну власність громадянам»; рішення виконавчого комітету Малопавлівської сільської ради народних депутатів Охтирського району Сумської області від 24.02.1994 року «Про виділення земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства»; рішення 18 сесії 23 скликання Малопавлівської сільської ради Охтирського району Сумської області від 25.05.2001 року «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації по видачі державних актів на право приватної власності на земельні частки (паї) власникам сертифікатів САТЗТ «Дружба»; розпорядження голови районної державної адміністрації №99 від 22.03.2008 року «Про затвердження технічної документації по складанню державних актів на право приватної власності на землю власникам земельних часток (паїв) на території Малопавлівської сільської ради»; акт перевірки та встановлення фактичних меж земельної ділянки від 19.02.2016 року; копію технічного звіту проектно-вишукувального кооперативу «Геолог» по складанню державних актів на право приватної власності на землю ОСОБА_2 та інші документи (а.с.45-54, 57-67), які неодноразово були предметом дослідження під час судового розгляду справ судами різних інстанцій за участю сторін з приводу спірної земельної ділянки, їм надавалась відповідна оцінка та з даного приводу ухвалювалися рішення, які набрали законної сили.

Однак, на думку суду, такі доводи ОСОБА_2 , викладені у зустрічному позові та його представника ОСОБА_19 , надані ним в суді, не заслуговують на увагу, а вищевказані документи, надані ними в справу не є належними доказами, суд їх не бере до уваги.

Так, рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 27.07.2016 року у справі № 583/1086/16-ц (2-583/441/16), залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 08.11.2016 року та постановою Верховного Суду від 23.01.2018 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Охтирської районної державної адміністрації Охтирського району Сумської області, Малопавлівської сільської ради Охтирського району Сумської області, Управління Держгеокадастру в Охтирському районі Сумської області, Охтирської міської державної нотаріальної контори про визнання незаконними та недійсними рішень, визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на землю, кадастрового номеру, визнання недійсним свідоцтва на спадщину, скасування державної реєстрації державного акту на право власності на землю.

При цьому суд першої інстанції вирішуючи питання, з яких причин виникло накладання земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_6 враховував те, що державний акт на право колективної власності на землю АПО «Дружба», з якого в порядку розпаювання отримала свою земельну ділянку ОСОБА_6 , виданий 28.07.1995 року, а земельну ділянку для особистого селянського господарства площею 0,35 га ОСОБА_2 було передано у приватну власність за рішенням виконкому Малопавлівської сільської Ради народних депутатів Охтирського району Сумської області 04.08.1995 року, без розробки проекту землеустрою, з наступним уточненням площ в натурі при видачі державних актів на право приватної власності на землю. В послідуючому за рішенням виконавчого комітету Малопавлівської сільської Ради народних депутатів Охтирського району Сумської області від 09.12.1997 року ОСОБА_2 було передано земельну ділянку для особистого селянського господарства за цією адресою площею вже 0,45 га, а державний акт на право приватної власності на землю виданий на ім`я ОСОБА_2 21.10.1998 року.

Таким чином, на момент виділення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства позивачу частина земельної ділянки, що виділялася, вже знаходилася у власності АПО «Дружба» на підставі державного акту про право колективної власності на землю, з якого у послідуючому в порядку розпаювання земельна ділянка була виділена ОСОБА_6 .

З обставин справи вбачається, що ОСОБА_6 набула право власності на земельну ділянку не в порядку ст.118 ЗК 2001 року, а в порядку розпаювання як член КСП, у встановленому чинним законодавством порядку.

Доводи представника позивача про те, що земельна ділянка ОСОБА_6 не була визначена в натурі на момент виділення земельної ділянки у власність позивачу, судом не приймаються, так як п.9 Перехідних положень Земельного кодексу України 1991 року дозволяє громадянам власникам земельних паїв виділяти земельні ділянки в натурі єдиним масивом.

Таким чином, ухвалюючи рішення суд дійшов висновку, що рішення, які просить визнати незаконними і недійсними позивач, прийняті на виконання Указу Президента від 13.12.1999 року № 1529/99 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки» та наказу Дежкомзему №130 від 30.12.1999 року «Про затвердження рекомендацій щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки» як власнику сертифікату на право на земельну частку (пай), а не в порядку статті 118 Земельного кодексу України 2001 року, тому аргументи позивача і його представників щодо недодержання порядку отримання ОСОБА_6 своєї земельної ділянки, встановленого ст..118 ЗК України, є невірними.

Отже, вказані обставини встановлені вищевказаним судовим рішенням і відповідно до положень ч.4 ст. 82 ч. 4 ЦПК України, як зазначалося вище не підлягають доказуванню.

Крім того, апеляційний суду Сумської області у своїй ухвалі від 08.11.2016 року зауважив, що оскільки рішення щодо передачі земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель та для ведення особистого підсобного господарства у власність позивача не приймалося, проект відведення цієї земельної ділянки, відповідно, не розроблявся та не погоджувався, - його право, за захистом якого він звернувся до суду, не можна вважати порушеним, а тому його позовні вимоги суд першої інстанції обґрунтовано визнав безпідставними.

ОСОБА_2 та його представник заявляли про допит свідків, про що мається заява, однак, судом відхилене це клопотання виходячи зі змісту позовних вимог та з урахуванням тих обставин, які входять до предмету доказування, оскільки в розумінні ст. 78 ч. 2 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, а тому, на думку суду, допит заявлених свідків не впливає на вирішення справи та лише затягувався б її розгляд.

Частиною 1 ст.2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Зі змісту наведених правових норм вбачається покладення процесуального обов`язку на кожну із сторін довести належними доказами наявність або відсутність тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 89 ЦПК України).

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Зі змісту ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що ОСОБА_2 в обґрунтування свого зустрічного позову не надав суду належних допустимих переконливих доказів, ним не спростовані обставини, встановлені судовими рішеннями в установленому законом порядку, порушень його прав судом не встановлено, а тому зустрічний позов не підлягає задоволенню.

Висновки суду.

Таким чином, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, виходячи з принципів розумності, пропорційності, виваженості, справедливості, з урахуванням балансу інтересів сторін, меж дозволеного втручання, вирішуючи позови у межах заявлених вимог, суд приходить до наступного висновку.

Наведені вище обставини дають суду підстави дійти висновку про доцільність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , яка на відповідній правовій підставі володіє земельною ділянкою, однак не може в повній мірі використовувати її для власних потреб з тих підстав, що ОСОБА_2 встановив на цій земельній ділянці дві огорожі та насадив кущі малини, що знайшло підтвердження під час судового розгляду справи та не спростовано відповідачем за первісним позовом.

Натомість, суд приходить до висновку про недоведеність вимог ОСОБА_2 за зустрічним позовом, вважає їх необґрунтованими, оскільки останнім не доведено наявність у нього належно оформленого права власності чи права користування земельною ділянкою, у користуванні якою він просить усунути перешкоди, а отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог, оскільки, судом не встановлено порушень його прав з боку ОСОБА_1 .

Стосовно судових витрат.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України, враховуючи задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , на її користь з ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір у сумі 840,80 грн.

У зв`язку з відмовою у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 , понесені ним судові витрати, відповідно до ст. 141 ЦПК України, залишаються без відшкодування.

Враховуючи велике судове навантаження повне судове рішення складено 29.07.2020 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 391 ЦК України, ст. 152, 158 ЗК України, ст. ст. 12, 13, 76-81,89, 141, 247, 259, 263, 264, 279 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 задовільнити повністю.

Зобов`язати ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 земельною ділянкою площею 3,458 га цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Малопавлівського старостату Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області, кадастровий номер 5920385800:01:001:0481, яка належить їй на праві приватної власності шляхом видалення насаджень кущів малини на цій земельній ділянці за рахунок ОСОБА_2 та знесення за рахунок ОСОБА_2 огорожі, встановленої ним на цій земельній ділянці у вигляді двадцяти металевих стовпів висотою близько 1,5 метрів, з`єднаних між собою металевим тросом діаметром близько 15 мм в чотирьох місцях (зверху, два посередині та знизу), загальною довжиною 78 метрів та огорожі, встановленої ним на цій земельній ділянці у вигляді вісімнадцяти металевих стовпів висотою близько 1,5 м, з`єднаних між собою металевим тросом діаметром близько 15 мм в чотирьох місцях (зверху, два посередині та знизу), загальною довжиною 77 метрів.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою – відмовити за необгрунтованістю.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 840, 80 гривень судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Охтирський міськрайонний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення складено 29.07.2020 року.

Суддя Охтирського

міськрайонного суду: Т.О.Ярошенко