Рішення № 90694262, 30.07.2020, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/971/20

№ провадження 2/646/1144/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.07.2020 м.Харків

Червонозаводський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого судді - Шелест І.М.,

секретар судового засідання - Саламаха В.О.,

розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Харківської області, Державної казначейської служби України про компенсацію моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до прокуратури Харківської області, Державної казначейської служби України, в якій просить захистити її конституційне право на компенсацію моральної шкоди, заподіяної неодноразовими незаконними та протиправними рішеннями, діями та довготривалою бездіяльністю посадових осіб прокуратури Харківської області при проведенні досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015220000000275 від 04 квітня 2015 року, та відшкодувати з Державного бюджету України компенсацію моральної шкоди у розмірі 200 000,00 гривень.

В обґрунтування позову вказує, що 24 березня 2015 року звернулась до начальника СУ ГУ МВСУ в Харківській області із заявою про вчинення СВ Харківського РВ ГУ МВСУ в Харківській області Зубенком О.В . кримінальних правопорушень, передбачених ст.381-1, ч.2 ст.382, ч.1 ст.366, ч.1 ст.364, ст.356 КК України, відомості про які було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015220000000275 лише 04 квітня 2015 року на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 30 березня 2015 року, після чого матеріали кримінального провадження за підслідністю були направлені до прокуратури Харківської області. Під час досудового розслідування вказане кримінальне провадження неодноразово закривалось слідчими прокуратури Харківської області, при цьому вказані постанови скасовувались слідчими суддями районних судів м.Харкова з підстав того, що вони є передчасними, необґрунтованими та що під час досудового розслідування слідчими була допущена неповнота. На думку позивача вказані постанови слідчих прокуратури Харківської області є невмотивованими та незаконними. Крім того, позивач зазначає, що процесуальні керівники у даному кримінальному провадженні умисно не проводили нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, за чотири роки досудового слідства не надавали жодних прокурорських вказівок щодо проведення слідчих дій, у зв`язку з чим за фактом неналежного досудового розслідування кримінального провадження слідчим прокуратури Харківської області Басулою Л.О. та прокурорами прокуратури Харківської області Жорняком М.С., Сорокою М.К. було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідування за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.364, ч.2 ст.382, ч.1 ст.367 , ст.356 КК України. Позивач вважає, що в результаті бездіяльності працівників прокуратури Харківської області при проведенні досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015220000000275 від 04 квітня 2015 року, і прийнятих слідчими та прокурорами прокуратури Харківської області незаконних рішень, які винесені з порушенням принципу верховенства права у кримінальному провадженні та з ігноруванням практики Європейського Суду з прав людини, умисно покривались злочини слідчих прокуратури Харківської області, які не виконували рішення судів, у зв`язку з чим позивачу довелось відстоювати свої порушені права в судовому порядку, що спричинило їй фізичний біль та страждання, переживання, необхідність увесь час перебувати у напруженому стані, що викликало негативні наслідки стану її здоров`я, у зв`язку з чим вона просить суд захистити її конституційне право на компенсацію моральної шкоди.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м.Харкова від суду від 19 лютого 2020 року провадження у справі відкрито, розгляд справи ухвалено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачам запропоновано надати відзив на позовну заяву.

19 березня 2020 року до канцелярії суду від представника відповідача прокуратури Харківської області - Крупської К., яка діє на підставі довіреності від 13 березня 2020 року, надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що посадовими особами органів прокуратури будь-яких протиправних дій стосовно позивача не вчинено, доказів протиправності вказаних дій під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015220000000275, позивачем не надано. Вказує, що процесуальні рішення, прийняті посадовими особами відповідача, які позивач вважає незаконними, є предметом оскарження, що забезпечує реалізацію права особи на контроль у порядку кримінального судочинства за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій органу досудового розслідування, проте не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди, а сам факт скасування вказаних постанов не свідчить про протиправність дій відповідача та завдання такими діями позивачу моральної шкоди.

27 березня 2020 року до канцелярії суду від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій вона повністю заперечує відзив, поданий відповідачем - прокуратурою Харківської області, зазначає, що доказами неправомірних дій слідчих і прокурорів прокуратури Харківської області є той факт, що за невиконання рішень судів та за неналежне проведення досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120115220000000275 від 04 квітня 2015 року, на старшого слідчого другого СВ СУ прокуратури Харківської області Басулу Л.О. та прокурорів прокуратури Харківської області Жорняка М.С., Сороку М.К. було відкрито кримінальне провадження за № 42017221430000048 від 16 березня 2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.364, ч.2 ст.382, ч.1 ст.367, ст.356 КК України. Вказує, що відповідачем до суду не надано жодних доказів в обґрунтування своїх заперечень проти позову.

Відповідач - Державна казначейська служба України у відповідності до ст. 178 ЦПК України своїм правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши доводи учасників справи, надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено з матеріалів справи, 04 квітня 2015 року на підставі ухвали Київського районного суду м.Харкова від 30 березня 2015 року та заяви ОСОБА_1 від 24 березня 2015 року про вчинення слідчим СВ Харківського РВ ГУМВСУ в Харківській області Зубенком О.В. кримінальних правопорушень, було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015220000000275 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.364 КК України.

Постановою старшого слідчого першого слідчого відділу прокуратури Харківської області Горідька В.А. від 29 травня 2015 року ОСОБА_1 було відмовлено у визнанні потерпілою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015220000000275 від 04 квітня 2015 року.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м.Харкова від 06 липня 2015 року частково задоволено скаргу ОСОБА_1 та скасовано постанову старшого слідчого першого слідчого відділу прокуратури Харківської області Горідька В.А. від 29 травня 2015 року про відмову у визнанні ОСОБА_1 потерпілою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015220000000275 від 04 квітня 2015 року, зобов`язано вручити ОСОБА_1 пм`ятку про процесуальні права та обов`язки потерпілого.

Слідчим суддею на підставі матеріалів, доданих до скарги, також встановлено, що кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015220000000275 від 04 квітня 2015 року, неодноразово закривалось на підставі постанов слідчих прокуратури Харківської області, які скасовувались на підставі ухвал слідчих суддів Червонозаводського районного суду м.Харкова.

Так, ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м.Харкова від 21 вересня 2015 року задоволено скаргу ОСОБА_1 та скасовано постанову старшого слідчого другого слідчого відділу СУ прокуратури Харківської області Басула Л.О. від 19 серпня 2015 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015220000000275 від 04 квітня 2015 року.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м.Харкова від 04 лютого 2016 року задоволено скаргу ОСОБА_1 та скасовано постанову старшого слідчого другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Басула Л.О. від 28 жовтня 2015 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015220000000275 від 04 квітня 2015 року.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м.Харкова від 30 червня 2016 року задоволено скаргу ОСОБА_1 та скасовано постанову слідчого другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Басула Л.О. від 11 квітня 2016 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015220000000275 від 04 квітня 2015 року.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м.Харкова від 06 грудня 2017 скаргу ОСОБА_1 задоволено та скасовано постанову старшого слідчого другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Басула Л.О. від 15 липня 2016 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015220000000275 від 04 квітня 2015 року.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м.Харкова від 20 листопада 2019 року скаргу ОСОБА_1 задоволено та скасовано постанову старшого слідчого другого слідчого відділу прокуратури Харківської області Басула Л.О. від 23 лютого 2018 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015220000000275 від 04 квітня 2015 року.

З копії Витягу з кримінального провадження № 42017221430000048 вбачається, що 16 березня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості за фактом неналежного досудового розслідування у кримінальному провадженні №12015220000000275 від 04 квітня 2015 року слідчим ОВС першого СВ СУ Харківської обласної прокуратури Басула Л.О. та процесуальними керівниками по даному кримінальному провадженню прокурором Жорняком М.С. та прокурором Сорокою М .К . , за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.364, ч.2 ст.382 КК України.

Пред`являючи позов до прокуратури Харківській області, Державної казначейської служби України, позивач ОСОБА_1 , керуючись статтями 23, 1174, ч. 6 ст. 1176 ЦК України, як на підставу своїх вимог щодо стягнення моральної шкоди з відповідача, посилається на ухвали слідчих суддів Червонозаводського районного суду м. Харкова, якими задовольнялись її скарги в рамках досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015220000000275 від 04 квітня 2015 року, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що їй заподіяно моральну шкоду тим, що вона змушена була звертатися до суду для оскарження бездіяльності посадових осіб прокуратури області, що спричинило їй фізичний біль та страждання, переживання, необхідність увесь час перебувати у напруженому стані, що викликало негативні наслідки стану її здоров`я.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин та досліджених в судовому засіданні доказів, прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частинами 1, 3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України, відповідно до приписів якої, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166,1167 Цивільного кодексу України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Так, під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за статтями 1166, 1167 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам Закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема й органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких передбачений частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами підлягають застосуванню правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органами державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Враховуючи те, що у цій справі відсутні підстави для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини шостої статті 1176 ЦК України.

За приписами частини шостої статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи згаданих органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК Українивідповідно.

Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Отже, ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець видокремлює як зазначені органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

При цьому з урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16, статей 21, 1174 ЦК України шкода, завдана посадовими або службовими особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання зазначених рішень незаконними та їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.

Відповідно до цієї норми обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Положеннями частин першої - третьої статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Жодної з перелічених у частині 2 статті 23 ЦК України виключних способів заподіяння моральної шкоди та підстав, з якими закон пов`язує виникнення моральної шкоди, у тому числі будь-якої протиправної поведінки, прокуратурою Харківської області не вчинено.

Згідно абз. 2 п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних або фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

При розгляді справи позивач повинен надати докази, що свідчать про протиправність дій заподіювача шкоди, наявність причинно-наслідкового зв`язку між цими діями та заподіяною шкодою.

Позивач в якості доказу вчинення неправомірних дій слідчими та прокурорами прокуратури Харківської області при проведенні досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015220000000275 від 04 квітня 2015 року, посилається на Витяг з кримінального провадження №42017221430000048, згідно з яким до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 березня 2017 року було внесено відомості щодо неналежного досудового розслідування у кримінальному провадженні №12015220000000275 від 04 квітня 2015 року слідчим ОВС першого СВ СУ Харківської обласної прокуратури Басула Л.О. та процесуальними керівниками - прокурором Жорняком М.С. та прокурором Сорокою М.К. При цьому, суд зауважує, що лише сам факт внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань не є підставою констатувати про наявність вчинення незаконних дій посадовими особами прокуратури Харківської області, оскільки внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення є лише початковою стадією у досудовому розслідуванні кримінального провадження, результатом розслідування якого є, зокрема закриття кримінального провадження або направлення до суду обвинувального акту. Позивач стверджує про факт вчинення неправомірних дій слідчими та прокурорами прокуратури Харківської області, при цьому в обґрунтування своїх доводів не надає жодних відомостей щодо результатів досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017221430000048 від 16 березня 2017 року, враховуючи також той факт, що з моменту внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до часу розгляду вказаної позовної заяви сплинув вже досить значний період часу.

Суд підкреслює, що відповідно до правил частини третьої статті 12 ЦПК України які підлягають застосуванню до вказаних спірних правовідносин, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У розумінні наведеного правила необхідно враховувати також правило частини шостої статті 81 ЦПК України, згідно з яким доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що позивачем не надано достатніх та допустимих доказів на підтвердження наявності завданої йому моральної шкоди, протиправності діяння її заподіювача (визнання незаконними дій), наявності причинного зв`язку між завданою шкодою і протиправними діяннями прокуратури Харківської області.

Правовідносини, що склалися між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем - прокуратурою Харківської області врегульовані кримінальним процесуальним законодавством, не можуть бути підставою для відшкодування моральної шкоди, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями частини 3 статті 26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим КПК України.

Відповідні скарги ОСОБА_1 розглянуто слідчими суддями з урахуванням положень Кримінального процесуального кодексу України, а питання правомірності дій посадових осіб прокуратури Харківської області взагалі судом не розглядалося, оскільки за частиною 2 статті 307 КПК України це не входить до повноважень слідчого судді.

Отже, позивач поновив своє порушене право на неупереджене досудове слідство в рамках меж, передбачених ст.303, 307 КПК України. Реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого під час досудового розслідування, не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди, а сам факт скасування вказаних постанов відповідача не свідчить про протиправність дій прокуратури та завдання такими діями позивачу моральної шкоди.

Вказані ухвали слідчого судді відповідачем не оскаржено в апеляційному порядку лише тому, що вони не підлягають оскарженню відповідно до ст. ст. 307, 309 КПК України. Такі ухвали є остаточними не з метою позбавлення слідчого, прокурора права на її перегляд вищою судовою інстанцією та перевірки законності і обґрунтованості ухвали слідчого судді, а за для забезпечення реалізації заявником права на вирішення його заяви про скоєння злочину і відповідності із нормами процесуального закону, якими регулюється вирішення цього питання.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди, незаконності чи протиправності дій службових осіб прокуратури Харківської області, наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) заподіювача та шкодою, на яку посилається позивач.

Для наявності підстав для зобов`язання відшкодувати шкоду відповідно до вимог статті 1174 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, а тому позивач у цій справі повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди, і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування шкоди у розумінні статей 1167, 1174 ЦК України.

При цьому сам факт винесення зазначених вище ухвал слідчим суддею, згідно з якими за результатами розгляду скарг позивача скасовувалися постанови закриття кримінального провадження провадження, не тягнуть наслідків цивільно-правового характеру і не можуть бути доказом того, що дії та бездіяльність посадових осіб прокуратури Харківської області заподіяли позивачу моральної шкоди. Судовий контроль на стадії досудового розслідування, внаслідок якого постановлені вказані ухвали слідчим суддею, не є достатньою підставою для висновку про протиправність дій відповідача і притягнення його до цивільно-правової відповідальності.

Такий висновок суду повністю узгоджується з висновками, що зроблені Верховним Судом у постанові від 25 березня 2020 року (справа № 638/12794/16-ц), у постанові від 23 червня 2020 року (справа №554/108/18).

Також позивачем не надано жодних доказів на підтвердження спричинення йому рішеннями та бездіяльністю працівників прокуратури Харківської області моральної шкоди, яка згідно з ч. 2 ст. 23 ЦК України полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; принижені честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до п. 9 Постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд вважає, що, заявлена позивачем сума відшкодування моральної шкоди жодним чином не обґрунтована, з чого саме він виходив при визначенні суми відшкодування і чому саме сума в розмірі 200 000, 00 гривень, яка ним заявлена, є достатньою для компенсації спричинених йому фізичних та моральних страждань.

З урахуванням викладеного, оскільки позивач всупереч свого процесуального обов`язку не надав належних, допустимих та достовірних доказів про спричинення йому моральної шкоди, не довів протиправності у діях (бездіяльності) її заподіювачів, не довів наявності причинного зв`язку між завданою шкодою і протиправними діями (бездіяльністю), у суду не має підстав для стягнення такої шкоди на користь позивача, тому суд ухвалює рішення про відмову у задоволенні позову за його недоведеністю.

Відповідно до ч.7 ст.141 ЦПК України судові витрати компенсуються за рахунок держави у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст.16, 23, 1166 ,1167,1173,1174,1176 ЦК України, ст.ст.12,13,76-81,89,141,259,263-265,354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до прокуратури Харківської області, Державної казначейської служби України про компенсацію моральної шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Відповідно до вимог п.15 Перехідних положень ЦПК України (в редакції з 15.12.2017) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Червонозаводський районний суд м.Харкова, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .

Відповідач: прокуратура Харківської області, код ЄДРПОУ 02910108, місцезнаходження: 61050, м.Харків, вул.Б.Хмельницького, 4.

Відповідач:Державна казначейська служба України, код ЄДРПОУ 37567646, місцезнаходження: 01014, м.Київ, вул.Бастіонна, 6.

Повний текст рішення виготовлений 30.07.2020.

Суддя І.М. Шелест