Ухвала суду № 90693824, 30.07.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/27390/19

Провадження № 2-к/127/4/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2020 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Воробйова В.В.,

за участю секретаря Слободянюк Є.В.,

представника заявника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці клопотання ОСОБА_2 , за участю заінтересованої особи: ОСОБА_3 , про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, –

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшло клопотання ОСОБА_2 , за участю заінтересованої особи: ОСОБА_3 , про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню.

Клопотання мотивоване тим, що постановою Окружного суду міста Нікосія від 30.01.2019 року у справі №295/18 за позовом ОСОБА_3 , в інтересах якого діяв Міністр юстиції та громадського порядку Кіпру, до ОСОБА_2 про забезпечення повернення дитини (сина) до України, яким було затверджено мирову угоду між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у даній справі, якою було визначено порядок та умови здійснення сторонами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 своїх прав щодо піклування (визначення місця проживання дитини, зустрічей з дитиною, спілкування з дитиною) відносно їх малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказане рішення суду набрало законної сили.

Разом з тим, в провадженні судів України наявні справи за участю сторін з предметом спору щодо реалізації права опіки ОСОБА_3 по відношенню до його сина ОСОБА_3 . Проте, в силу вимог винесеного рішення Окружним судом м. Нікосія судові процеси між сторонами стосовно реалізації їх прав опіки по відношенню до спільного сина ОСОБА_4 , мають бути припинені ОСОБА_3 (як про це зазначено в постанові Окружним судом м. Нікосія від 30.01.2019 року).

Таким чином, з метою забезпечення захисту прав та законних інтересів дитини, дотримання прав та законних інтересів сторін по справі на території України, забезпечення дотримання відповідної мирової угоди сторонами по справі, визнання даної мирової угоди фізичними та юридичними особами, органами державної влади та органами місцевого самоврядування на території України, ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним клопотанням та просить визнати на території України рішення Окружного суду м. Нікосія (Республіка Кіпр) від 30.01.2019 року по справі №295/18 за позовом ОСОБА_3 , в інтересах якого діяв Міністр юстиції та громадського порядку Кіпру, до ОСОБА_2 про забезпечення повернення дитини (сина) до України, яким було затверджено мирову угоду між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у даній справі, якою було визначено порядок та умови здійснення/реалізації сторонами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 своїх прав щодо піклування (визначення місця проживання дитини, зустрічей з дитиною, спілкування з дитиною) відносно їх малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заявник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, проте в клопотанні зазначила, що у випадку її неявки до суду, просить розглянути дану справу в її відсутність.

Представник заявника ОСОБА_1 в судовому засіданні вимоги клопотання підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав викладених у клопотанні. Додатково зазначив, що йому не відомо, чи отримував ОСОБА_3 постанову Окружного суду міста Нікосія від 30.01.2019 року.

Заінтересована особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, надіславши на адресу суду клопотання про перенесення судового засідання. Просив не розглядати справу до завершення карантину та відміни обмежувальних заходів у транспорті. Також просив не розглядати справу за його відсутності.

На виконання вимог ч.1 ст. 473 ЦПК України, заінтересованою особою ОСОБА_3 було подано суду заперечення на клопотання, відповідно до якого рішенням Окружного суду м. Нікосія встановлено порядок його побачень із сином на території р. Кіпр, де він постійно проживає разом із матір`ю. Наведеного рішення іноземного суду він не отримав, та у розгляді справи особисто участі не брав. Тому вважає, що відсутні підстави для визнання даного рішення на території України. Також на думку ОСОБА_3 , заявницею не мотивовано та необґрунтовано мотивів та підстав звернення до національного суду щодо визнання рішення Окружного суду м. Нікосія Республіки Кіпр від 30.01.2019 року. Просив відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню на території України.

За змістом ч. 5 ст. 473 ЦПК України неявка без поважних причин у судове засідання заінтересованих осіб або їх представників, стосовно яких суду відомо про своєчасне вручення їм повістки про виклик до суду, не є перешкодою для розгляду клопотання, якщо будь-якою із заінтересованих осіб не було порушено питання про перенесення його розгляду.

Суд, заслухавши пояснення представника заявника, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню слід відмовити з таких підстав.

Судом встановлено, що рішенням (винесеним у формі постанови) Окружного суду міста Нікосія (р. Кіпр) від 30.01.2019 року у справі №295/18 за позовом ОСОБА_3 , в інтересах якого діяв Міністр юстиції та громадського порядку Кіпру, до ОСОБА_2 про забезпечення повернення дитини (сина) до України, було затверджено мирову угоду між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у даній справі, якою було визначено порядок та умови здійснення/реалізації сторонами - ОСОБА_2 (відповідачем) та ОСОБА_3 своїх прав щодо піклування (визначення місця проживання дитини, зустрічей з дитиною, спілкування з нею) відносно їх малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 3-6).

Слід відзначити, що вказана вище постанова містить застереження, згідно якого якщо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не виконають зазначену постанову, вони підлягають арешту, а їх майно підлягає конфіскації.

Вказане вище рішення суду набрало законної сили, що вбачається з підтвердження щодо не подання апеляції упродовж передбаченого законом строку (а.с. 7-8).

Разом з тим, суд звертає увагу, що постанова Окружного суду міста Нікосія від 30.01.2019 року не містить порядок оскарження рішення суду та відомості про отримання ОСОБА_3 вказаного рішення. З огляду на це, суд не вбачає за можливе перевірити факт отримання рішення ОСОБА_3 та чи міг останній скористатись своїм правом на оскарження.

За змістом статті 471 ЦПК України, рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, визнається в Україні, якщо його визнання передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

Положенням ст. 81 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Згідно із Угодою між Україною та Республікою Кіпр про правову допомогу в цивільних справах, яка ратифікована Законом України від 22 вересня 2005 року № 2910-IV та набула чинності для України 18.03.2006 року, передбачено, що відповідно до умов, передбачених у статті 21, кожна Договірна Сторона визнає та виконує на своїй території такі судові рішення, винесені на території іншої Договірної Сторони: судові рішення у цивільних справах, включаючи сімейні справи. Рішення, зазначене в статті 20 цієї Угоди, підлягає визнанню та виконанню за таких умов: a) якщо воно є остаточним та підлягає виконанню відповідно до законодавства тієї Договірної Сторони, на території якої воно було винесене; b) у разі винесення рішення за відсутності відповідача, він був належним чином повідомлений про розпочате провадження у справі, дату, час і місце її слухання згідно із законодавством Договірної Сторони, на території якої було винесене судове рішення; c) якщо немає остаточного рішення, винесеного раніше судом запитуваної Договірної Сторони про той же предмет між тими самими сторонами; d) якщо в суді запитуваної Договірної Сторони не було розпочато провадження про той же предмет з тих же підстав між тими самими сторонами раніше ніж провадження, у якому було винесено відповідне рішення; e) визнання та виконання рішення не суперечитиме публічному порядку запитуваної Договірної Сторони; f) рішення чи його наслідки не суперечитимуть основним принципам та законодавству запитуваної Договірної Сторони; g) рішення винесене судом, який має юрисдикцію відповідно до положень статті 17.

Згідно із ч. 7 ст. 473 ЦПК України, у визнанні в Україні рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, може бути відмовлено з підстав, встановлених статтею 468 цього Кодексу.

Статтею 468 ЦПК України визначено підстави для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду. Так, клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі випадки не передбачено, у задоволенні клопотання може бути відмовлено:

1) якщо рішення іноземного суду за законодавством держави, на території якої воно постановлено, не набрало законної сили;

2) якщо сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду, була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі через те, що їй не було належним чином і вчасно повідомлено про розгляд справи;

3) якщо рішення ухвалене у справі, розгляд якої належить виключно до компетенції суду або іншого уповноваженого відповідно до закону органу України;

4) якщо раніше ухвалене рішення суду України у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, що набрало законної сили, або якщо у провадженні суду України є справа у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, яка порушена до часу відкриття провадження у справі в іноземному суді;

5) якщо пропущено встановлений міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та цим Кодексом строк пред`явлення рішення іноземного суду до примусового виконання в Україні;

6) якщо предмет спору за законами України не підлягає судовому розгляду;

7) якщо виконання рішення загрожувало б інтересам України;

8) якщо раніше в Україні було визнано та надано дозвіл на виконання рішення суду іноземної держави у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, що і рішення, що запитується до виконання;

9) в інших випадках, встановлених законами України.

Звертаю увагу, що постанова Окружного суду міста Нікосія від 30.01.2019 року містить застереження, згідно якого якщо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не виконають зазначену постанову, вони підлягають арешту, а їх майно підлягає конфіскації.

Суд вважає, що дане застереження суперечить нормам законодавства України (кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність; кожному гарантується недоторканність житла; кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю), а також положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема щодо гарантування кожному права на свободу та особисту недоторканність, право на повагу до свого житла, захист власності.

Згідно із ч.1 ст. 12 Закону України «Про міжнародне приватне право», норма права іноземної держави не застосовується у випадках, якщо її застосування призводить до наслідків, явно несумісних з основами правопорядку (публічним порядком) України.

Разом з тим, згідно із п. 12 постанови Пленуму Верховного суду України №12 від 24.12.1999 року «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України» клопотання про визнання й виконання рішень іноземних судів (арбітражів) суд розглядає у визначених ними межах і не може входити в обговорення правильності цих рішень по суті, вносити до останніх будь-які зміни.

З огляду на те, що право на свободу та право власності є складовими публічного порядку України, а захист цих прав передбачений законодавством України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи, що захист цих прав закріплений на конституційному рівні (ст.ст. 29, 41 Конституції України), що однозначно впливає на правові підстави визнання рішення іноземного суду, в результаті чого подібні рішення іноземних судів не повинні бути визнані в Україні, відповідно, і не повинні виконуватись.

Враховуючи викладене суд вважає, що в задоволенні клопотання ОСОБА_2 , за участю заінтересованої особи: ОСОБА_3 , про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 12, 81 Закону України «Про міжнародне приватне право», ст.ст. 260, 467, 468, 469, 471, 473 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання ОСОБА_2 , за участю заінтересованої особи: ОСОБА_3 , про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню – відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали суду складений 30.07.2020 року.

Суддя: