Ухвала суду № 90692498, 29.07.2020, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/9151/20-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2020 р. Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Бусик О.Л.

за участю секретаря: Диба І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження клопотання представника відповідача ТОВ ФК «Форінт» - Островського В.А. ОСОБА_5 , поданої в інтересах ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», третя особа: Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 про визнання договору поруки припиненим, -

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Печерського районного суду м. Києва перебуває вказана цивільна справа за позовом ОСОБА_5 , поданого в інтересах ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», третя особа: Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 про визнання договору поруки припиненим. Згідно позовних вимог позивач просить визнати припиненим договір поруки № 101.5.42-10/11 ДП2 від 08.02.2012 р. та договором № 2 від 31.08.2015 укладений між «ВТБ Банк» та ОСОБА_3 , до якого вносились зміни.

Представник відповідача направила до суду клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку із тим, що даний позов підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а тому на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України провадження у справі підлягає закриттю.

Вказане клопотання мотивовано тим, що пунктом 1 частини 1 статті 20 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

При цьому сторона відповідача зазначає, що кредитний договір (основне зобов`язання) укладений з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 , отже договір поруки, визнати недійсним який просить позивач, було укладено для забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором, що укладений з фізичною особою - підприємцем.

Отже, виходячи із зазначеного, будь - які спори що виникають при укладені, зміні, розірванні і виконанні правочину (кредитного договору та забезпечувальних договорів) підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, подала через канцелярію суду заяву про проведення засідання у її відсутність, проти задоволення клопотання про закриття провадження у справі заперечує.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, повідомлявся вчасно та належним чином, заяв з процесуальних питань на адресу суду не надходило, а тому суд визнав за можливе проводити розгляд даного питання у відсутність сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Підстави закриття провадження у справі встановлені ст.255 ЦПК України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Статтею 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Проаналізувавши правовідносини, які виникли між позивачем ОСОБА_3 (фізичною особою) та юридичною особою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» за укладеним договором поруки № 101.5.42-10/11 ДП2 від 08.02.2012 р. та договором № 2 від 31.08.2015 укладений між «ВТБ Банк» (правонаступник - ТОВ «ФК «Форінт») та ОСОБА_3 , суд дійшов висновку, що ці правовідносини є цивільно-правовими.

Предметом позову у цій справі є, зокрема, визнання недійсними договору поруки в забезпечення виконання умов за договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 101.5.42-10/08-КЛ, укладеного 26.06.2008 року між ВАТ «ВТБ Банк» та ФОП ОСОБА_4 . Цей договір поруки за своєю правовою природою є правочином щодо забезпечення умов виконання господарсько-правових зобов`язаннях, що виникли за договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 101.5.42-10/08-КЛ.

Слід зазначити, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства; а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Тобто, за певних умов обидві сторони у цивільному процесі можуть і не бути фізичними особами, якщо тільки такий спір не належить до юрисдикції іншого суду, зокрема господарського.

Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року чітко розмежував юрисдикцію судів за правилами цивільного та господарського судочинства щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, встановивши у пункті 1 частини першої статті 20 ГПК України, що критерієм розмежування юрисдикції у таких спорах є суб`єктний склад основного зобов`язання.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Пункт 1 частини першої статті 20 ГПК України виключив з-під юрисдикції господарського суду спори щодо всіх правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, сторонами якого не є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. А частина перша статті 19 ЦПК України у системному зв`язку з частиною першою статті 2, частиною першою статті 5, статтею 46, частиною першою статті 47, частиною другою статті 48 цього кодексу не встановлюють обмежень щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами акцесорного зобов`язання є винятково юридичні особи та (або фізичні особи-підприємці).

З 15 грудня 2017 року - дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року - спір щодо правочину, укладеного для забезпечення виконання основного зобов`язання, належить до юрисдикції господарського суду лише тоді, якщо сторонами основного зобов`язання є тільки юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. Іншими словами, до юрисдикції господарського суду не належить, зокрема, спір щодо виконання договору, укладеного для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо хоча би однією стороною основного зобов`язання є фізична особа, яка не є підприємцем.

З вказаної дати, якщо хоча би однією зі сторін основного зобов`язання є фізична особа, яка не є підприємцем, спір щодо правочину, укладеного для забезпечення виконання основного зобов`язання, розглядається за правилами цивільного судочинства незалежно від того, чи заявляє позивач одночасно вимоги до фізичної особи-сторони основного зобов`язання та до сторони (сторін) акцесорного зобов`язання, зокрема незалежно від того, чи об`єднані позовні вимоги щодо виконання кредитного договору з вимогами щодо виконання договорів іпотеки, поруки тощо, укладених для забезпечення основного зобов`язання. При цьому, слід зазначити, що спір, який виник між сторонами, де позивачем є фізична особа, а відповідачем юридична особа щодо недійсності договору поруки за суб`єктним складом є цивільно-правовим і підлягає розгляду судом загальної юрисдикції.

Даний висновок зроблено Великою палатою Верховного Суду у постанові від 13 березня 2019 року (справа № 906/277/18, провадження № 12-300 гс 1).

Таким чином, справа, що розглядається, не відповідає ознакам господарського спору і підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства судом загальної юрисдикції.

Враховуючи викладене, суд дішов до висновку про відмову у задоволенні клопотання представника ТОВ «ФК «Форінт» про закриття провадження у справі.

Керуючись ст. 255 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання представника відповідача ТОВ ФК «Форінт» - Островського В.А. про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_5 , поданого в інтересах ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», третя особа: Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 про визнання договору поруки припиненим - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.Л. Бусик