Рішення № 90692382, 20.07.2020, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/12371/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Яровенко Н.О.

при секретарі Локотковій І.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», Комунального підприємства «Путрівське» про скасування рішення про державну реєстрацію права власності та припинення права власності,

в с т а н о в и в

Позивач ОСОБА_1 з урахуванням заяви про застосування ефективного способу захисту звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва із позовом до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», Комунального підприємства «Путрівське» державного реєстратора Тимошенка А.В. в якому просить скасувати рішення Комунального підприємства «Путрівське», державний реєстратор Тимошенко Анастасія Володимирівна (з відкриттям відділу), номер запису про право власності : 29198287 від 28 листопада 2018 року про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 та припинити право власності Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на квартиру АДРЕСА_1 .

Свою позовну заяву позивач мотивує тим, що31 липня 2007 року Позивачем ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Мироник О.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 31 липня 2007 року та зареєстрованого в реєстрі за № 4325, було придбано у власність квартиру АДРЕСА_1 . Зазначена квартира є єдиним житлом та містом постійного проживання Позивача та її сім`ї. 31 липня 2007 року, між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», назву якого в подальшому, у відповідності до положень ст. 5 Закону України «Про акціонерні товариства» змінено на Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» як кредитором, та громадянкою України ОСОБА_1 , як Позичальником, укладено договір кредиту № 42.07-07/375. Відповідно п. 1.1. Кредитного договору, Кредитор надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 48 000,00 доларів США 00 центів, зі сплатою 11,95 процентів річних та наступним порядком погашення суми основної заборгованості за кредитом та процентів за його використання. Відповідно п. 1.2. Кредитного договору, Кредит надається Позичальнику на наступні цілі: придбання нерухомого майна-трикімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . 31 липня 2007 року, на виконання зазначеного положення Кредитного договору, між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», назву якого в подальшому, у відповідності до положень ст. 5 Закону України «Про акціонерні товариства» змінено на Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», як Іпотекодержателем, та громадянкою України ОСОБА_1 , як Іпотекодавцем, укладено Іпотечний договір № 42.02-11/733, посвідчений Мироник О. В. , приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 31 липня 2007 року та зареєстрованого в реєстрі за № 4327. Відповідно п. 1.1. Договору іпотеки, Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю у якості забезпечення виконання всіх своїх зобов`язань за Договором кредиту № 42.07-07/375 від 31 липня 2007 року, укладеним між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем, наступне нерухоме майно, яким є: трьохкімнатна квартира АДРЕСА_3 . Право власності Іпотекодавця на Предмет іпотеки підтверджується Договором купівлі- продажу, посвідченого Мироник О.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 31 липня 2007 року та зареєстрованого в реєстрі за №4325. Однак, 17 липня 2019 року Позивачу стало відомо, що, згідно запису про право власності №229198287 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 28 листопада 2018 року 17:02:56, на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 44346670 від 30.11.2018 13:13:55 про реєстрацію права власності за АТ «Укрсоцбанк», внесеного державним реєстратором Тимошенко Анастасією Володимирівною Комунальне підприємство "Путрівське", власником квартири АДРЕСА_1 , є АТ «Укрсоцбанк». Позивач вбачає порушення своїх прав у наслідках, які спричинені рішенням державного реєстратора Тимошенко Анастасії Володимирівни, яке він вважає неправомірним, і ці наслідки мають майновий характер, пов`язані з реалізацією майнових інтересів позивача, а тому визнання незаконним протиправним) Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 44346670 від 30.1 1.2018 13:13:55, Позивач вважає засобом захисту цивільних прав та інтересів. Таке рішення є незаконним, а тому оскаржується в суді в порядку, визначеному цивільним процесуальним законодавством України та повинне бути скасоване судом, як таке, що суперечать закону та Договору іпотеки.

Представник відповідача АТ «Укрсоцбанк» не скористався своїм правом передбаченим ст. 178 ЦПК України на подачу відзиву на позовну заяву, однак матеріали справи містять письмові пояснення на позовну заяву в яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог та пояснив наступне. Між сторонами дійсно були укладені договори вказані позивачем в позовній заяві. Підписанням Іпотечного договору ОСОБА_1 засвідчила, що вона надає банку згоду на прийняття норм одностороннього рішення про перехід права власності на предмет іпотеки до банку. Щодо застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, то таке застереження є одним із визначених законодавством способів звернення стягнення на предмет іпотеки. Щодо порушення вимог ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», то представник відповідача зазначив, що збору державного реєстратора таких порушень він не вбачає. Також, представник зазначає, що звернення стягнення на квартиру позивача як предмет іпотеки шляхом прийняття рішення про державну реєстрацію права власності за іпотекодержателем здійснено не у примусовому порядку, оскільки позивач надав згоду на перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя за його рішенням. Таким чином, застосування ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» до даних правовідносин є недоцільним. Під час реєстрації права власності за АТ «Укрсоцбанк» на спірну квартиру, останнім було проведено оцінку нерухомого майна, як того вимагає ст. 37 ЗУ «Про іпотеку». Також, посилання позивача на проживання в квартирі неповнолітнього не є підставою для скасування рішення, оскільки на час укладення договору іпотеки дитина не мала жодних майнових прав на іпотечну квартиру.

Представник позивача в судове засідання не з`явилась. Подала до суду свої письмові дебати та просила розгляд справи здійснювати у її відсутність. Проти винесення заочного рішення не заперечувала.

Представник відповідача АТ «Альфа-Банк» в судове засідання не з`явився. Повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач державний реєстратор Тимошенко А.В. в судове засідання не з`явилась. Повідомлялася належним чином. Про причини неявки суд не повідомила.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 13 серпня 2019 року відкрито провадження по справі та розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження в підготовче засідання.

Цього ж дня, ухвалою суду від 13 серпня 2019 року заяву позивача про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 .

07 жовтня 2019 року представником відповідача АТ «Укрсоцбанк» до суду були надані пояснення.

12 листопада в підготовчому засіданні було прийнято заяву про зміну предмету позову.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 12 листопада 2019 року клопотання представника позивача про витребування доказів у АТ «Укрсоцбанк» та Департаменту з питань реєстрації Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було задоволено.

13 грудня 2019 року на виконання ухвали суду від 12 листопада 2019 року з Департаменту з питань реєстрації надійшла належним чином завірена копія реєстраційної справи № 1708683780000.

Протокольною ухвалою від 23 грудня 2019 року за заявою представника АТ «Укрсобанк» було замінено відповідача його правонаступником АТ «Альфа-банк».

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 27 січня 2020 року в задоволенні клопотання представника відповідача АТ «Альфа-Банк» про залишення позову без розгляду відмовлено.

03 березня 2020 року представником АТ «Альфа-Банк» було подано заяву про неможливість виконання ухвали суду від 12 листопада 2019 року в частині витребування доказів від АТ «Укрсоцбанк» у зв`язку із їх знаходженням у іншої особи.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 03 березня 2020 року закрито підготовче провадження та призначення справу до судового розгляду по суті.

30 квітня 2020 року представником позивача було подано заяву про застосування ст. 16 ЦК України та ст. 5 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи та наявні в ній письмові докази, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини справи, приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 31 липня 2007 року між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредиту №42.07-07/375.

В забезпечення виконання за кредитним договором, 31 липня 2007 року між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір іпотеки № 42.02-11/733.

За умовами п.1.1 Договору іпотеки, Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержавтелю наступне нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 56,70 м2, що належить Іпотекодавцю на праві власності на підстав договору купівлі-продажу від 31 липня 2007 року.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, квартира АДРЕСА_1 належить АТ «Укрсоцбанк» підстави виникнення право власності: рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, серія та номер: 0407320618897, виданий 15 травня 2018 року, видавник ПАТ «Укрпошта»; повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, серія та номер: 13.3-03/96-4193, виданий 02 травня 2018 року, видавник АТ «Укрсоцбанк»; іпотечний договір, серія та номер: 42.02-11/733, виданий 31 липня 2007 року, видавник: Мироник О.В. , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу. Підстави внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44346670 від 30.11.2018 року, Тимошенко Анастасія Володимирівна , Філія Комунального підприємства «ПУТРІВСЬКЕ» у м. Києві, м. Київ.

Відповідно до п.4.1 Договору іпотеки, у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов`язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення здійснюється на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса, позасудового врегулювання у відповідності до умов цього Договору та Закону України «Про іпотеку», з інших, передбачених законодавством України, підстав (п.4.5. Договору іпотеки).

В силу положень розділу 5 Договору іпотеки, сторони визначили порядок позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки і погодили, що позасудове врегулювання здійснюється одним з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: передача Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку»; отримання Іпотекодержателем права продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені Іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні Іпотекодавця, згідно з яким Іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. (ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»)

За змістом положень частини 1 та 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому ст. 37 цього Закону.

Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. (ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку»)

Отже, передбачений вищевказаною нормою договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, повинні відповідати загальним положенням про договір, установленим розділом II книги п`ятої Цивільного кодексу України.

При дотриманні цих умов іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки з дотриманням умов звернення стягнення та порядку реалізації, передбачених Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень»

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволенню судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Водночас, можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Отже, аналізуючи положення статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», 328, 335, 376, 392 ЦК України слід дійти висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту на задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових способи захисту: на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку»).

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду України від 30.03.2016 року у справі №6-1851цс15 та від 14.09.2016 року у справі № 6-1219 цс16, яка з огляду на положення ст. 360-7 ЦПК України є обов`язковою для застосування судами України.

Виходячи з умов Договору іпотеки, сторони погодили, що Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».

Тобто, у разі звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, при реєстрації прав власності на таке майно, правовстановлюючим документом повинен бути договір про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на предмет іпотеки було зареєстровано приватним нотаріусом на підставі Договору іпотеки, а не на підставі вищезгаданого договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 3ст. 77 ЦПК України визначено, що сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що на момент проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 як на предмет іпотеки в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, у державного реєстратора був відсутній Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем, що в свою чергу є порушення розділу 5 Договору іпотеки.

В той же час, представник АТ «Альфа-Банк». який є правонаступником АТ «Укрсоцбанк» в свої письмових пояснення не заперечував факт відсутності Договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який відповідно не надавався державному реєстратору для реєстрації права власності на предмет іпотеки за АТ «Укрсоцбанк», представник наголошував на тому, що за умовами договору іпотеки, який не оспорює сторонами, визначено способи звернення стягнення на предмет іпотеки, в тому числі в позасудовому порядку, однак не передбачено укладання окремого Договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Також зазначив, що застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі є одним із визначених законодавством способів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Преамбулою Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що цей Закон визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна. Зазначений Закон згідно зі статтею 1 регулює відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Згідно з частиною тринадцятою статті 15 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлює Кабінет Міністрів України.

Кабінет Міністрів України затвердив Порядок реєстрації, який визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна. Для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію та необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком (пункти 8, 13 Порядку реєстрації).

Пунктом 15 Порядку реєстрації передбачено, що під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо наявності обтяжень на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону.

Державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для такої відмови, що визначені ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (пункт 28 Порядку реєстрації").

Згідно з пунктом 5 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов`язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев`ятою статті 15 цього Закону.

Тобто, наявність в Реєстрі запису про арешт майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нотаріус як спеціальний суб`єкт здійснює функції державного реєстратора, крім передбачених пунктами 4 і 6 частини другої статті 9 Закону.

Відповідно до п. 15 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Поставною Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 р. за №868, під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: 1)обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2)повноважень заявника; 3)відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4)наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; 5)наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов`язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Також, ч. 4 ст. 5 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріус зобов`язаний відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам.

Згідно до ст.5 Закон України «Про нотаріат», нотаріус, зокрема, зобов`язаний: здійснювати свої професійні обов`язки відповідно до цього Закону і принесеної присяги; сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз`яснювати права і обов`язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду.

Відповідно до п.71 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Поставною Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 р. за №868, державна реєстрація припинення обтяження нерухомого майна іпотекою проводиться нотаріусом одночасно із зняттям ним заборони, накладеної під час посвідчення договору іпотеки за інформацією Головного територіального управління юстиції у м. Києві повідомлення іпотекодержателя про зняття заборони відчуження майна не надавалось, а отже, заборона відчуження майна не знімалась.

Крім того, на момент реєстрації державним реєстратором права власності на предмет іпотеки за АТ «Укрсоцбанк» діяли норми Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», яким введено мораторій, у відповідності до якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із ст. 4 ЗУ «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із ст. 5 ЗУ «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами-резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що 1) таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя, та 2) загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири.

З урахуванням того, що предмет іпотеки був переданий Банку в забезпечення виконання умов споживчого кредиту, виданого у доларах США, площа житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, становить 56,70 м2,, та наявності доказів, що це майно використовується позивачем як місце постійного проживання Іпотекодавця, тому суд приходить до висновку, що до правовідносин сторін, які виникли з приводу звернення стягнення на предмет іпотеки, повинен бути застосований Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а тому відповідачі - АТ «Альфа-Банк» та Державний реєстратор Комунального підприємства «Путрівське» Тимошенко А.В. в силу вищенаведених норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, не могли вчиняти дії щодо звернення стягнення на іпотечне майно.

Враховуючи наведене судом встановлено, що АТ «Укрсоцбанк» звернулося до Комунального підприємства «Путрівське» із заявою про державну реєстрацію за ним речового права на нерухоме майно (права власності на квартиру АДРЕСА_1 ) на підставі договору іпотеки, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. На підтвердження своїх прав АТ «Укрсоцбанк», серед іншого, надав державному реєстратору договір іпотеки №42.02-11/733 від 31 липня 2007 року, договір кредиту № 42.07-07/375 від 31 липня 2007 року, а також повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом посадового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об`єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов`язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених ч. 9 ст. 15 цього Закону; 5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених ст. 4-2 та ч. 9 ст. 15 цього Закону; 5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5-4) після завершення п`ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

За встановлених судом обставин є доведеним той факт, що державний реєстратор КП «Путрівське» Тимошенко А.В. не мала повноважень на прийняття рішення про державну реєстрацію від 30 листопада 2018 року, індексний номер: 44346670 від 30 листопада 2018 року, яке прийнято з порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

В силу положень ст. 37 Закону України «Про іпотеку», рішення про реєстрацію права власності Іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено Іпотекодавцем в суді.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Державна реєстрація набуття, зміни чи припинення речових прав у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, проводиться без подання відповідної заяви заявником та справляння адміністративного збору на підставі відомостей про речові права, що містилися в Державному реєстрі прав. У разі відсутності таких відомостей про речові права в Державному реєстрі прав заявник подає оригінали документів, необхідних для проведення державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року №1141 затверджено Порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. 41 вказаного Порядку, державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Отже, рішення суду про скасування рішення про державну реєстрацію прав є підставою для внесення до Державного реєстру прав запису про скасування державної реєстрації прав.

За правилами, встановленими підпунктом 1 пункту 1 Закону України від 03.06.2014 року №1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (далі - Закон №1304-VII) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами-резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 м2 для квартири та 250 м2 для житлового будинку.

Судом встановлено, що спірна квартира є предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону №898-IV, виступає як забезпечення зобов`язань ОСОБА_1 за споживчим кредитом, наданим йому кредитною установою-резидентом України АКБ СР «Укрсоцбанк» в іноземній валюті. При цьому вказана квартира використовується позивачем як місце постійного проживання), у його власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно, а загальна площа квартири не перевищує 140 м2. Викладене свідчить про недотримання при вчиненні дій з відчуження квартири приписів Закону №1304-VII.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Внаслідок скасування рішення про державну реєстрацію права власності за АТ «Укрсоцбанк» згідно положень ст.26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень» відбувається відновлення становища, яке існувало до порушення, а саме: залишається чинним запис про реєстрацію права власності на квартиру за позивачами.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», Комунального підприємства «Путрівське» про скасування рішення про державну реєстрацію права власності та припинення права власності підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд присуджує стягнути з відповідачів - Акціонерного товариства «Альфа-Банк», державного реєстратора Комунального підприємства «Путрівське» Тимошенко А.В. на користь ОСОБА_1 по 384 грн. 20 коп.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 16, 335, 376, 328 ЦК України, ст. 1, 33, 36, 37 Закону України «Про іпотеку», ст. 9, 24, 26 Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження», ст. 2, 3, 4, 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 89, 95, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» , Комунального підприємства «Путрівське» про скасування рішення про державну реєстрацію права власності та припинення права власності задовольнити.

Скасувати рішення Комунального підприємства «Путрівське», державний реєстратор Тимошенко Анастасія Володимирівна (з відкриттям відділу), номер запису про право власності : 29198287 від 28 листопада 2018 року про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 та припинити право власності Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на квартиру АДРЕСА_1 .

Стягнути з Акціонерного товариства «Альфа-Банк», Комунального підприємства «Путрівське» на користь ОСОБА_1 по 384 грн. 20 коп. судового збору з кожного.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 30 липня 2020 року.

Дані сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач 1: Акціонерне товариство «Альфа-Банк», код ЕДРПОУ 23494714, місцезнаходження: місто Київ, вулиця Велика Васильківська, 100;

Відповідач 2: Комунальне підприємство «Путрівська», код ЕДРПОУ 41943094, місцезнаходження: Київська область, Васильківський район, село Путрівка, вулиця Путрівська, 46.

Суддя Н.О. Яровенко