Ухвала суду № 90692363, 30.07.2020, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 753/15168/19

У Х В А Л А

"30" липня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва, в складі головуючого судді Катющенко В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі ГУ НП у м. Києві (за Дарницьке УП ГУНП у м. Києві), Прокуратури м. Києва (за Київську місцеву прокуратуру № 2), Територіального управління ДБР, розташованому у м. Києві, Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, заступника голови КМДА ОСОБА_8, заступника Міністерства соціальної політики України ОСОБА_7 про стягнення завданої майнової шкоди незаконними рішеннями, діями і бездіяльністю, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі ГУ НП у м. Києві (за Дарницьке УП ГУНП у м. Києві), Прокуратури м. Києва (за Київську місцеву прокуратуру № 2), Територіального управління ДБР, розташованому у м. Києві, Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, заступника голови КМДА ОСОБА_8, заступника Міністерства соціальної політики України ОСОБА_7 про стягнення завданої майнової шкоди незаконними рішеннями, діями і бездіяльністю, яка ухвалою судді ОСОБА_5 від 16 вересня 2019 року була призначена до розгляду за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін, яким роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні процесуальні строки.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2019 року було відмовлено у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про зупинення провадження у цій цивільній справі.

09 жовтня 2019 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва було відмовлено у прийнятті до розгляду доповнення позивача ОСОБА_1 до позовної заяви від 30.07.2019 у цій цивільній справі.

Цього ж дня, ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва залишено без задоволення клопотання позивача ОСОБА_1 про розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 16 вересня 2019 року визнано неподаною та повернуто апелянту.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 18 листопада 2019 року за заявою представника відповідача Прокуратури міста Києва - заступника прокурора міста Києва С. Репецького продовжено відповідачу Прокуратурі м. Києва, яка діє за Київську місцеву прокуратуру № 2, процесуальний строк для подачі відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 на 10 днів з дня отримання ухвали суду.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 16 вересня 2019 року визнано неподаною та повернуто заявнику.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 березня 2020 року заяву ОСОБА_1 про роз`яснення ухвал Київського апеляційного суду від 28 жовтня 2019 року та від 11 листопада 2019 року повернуто заявнику.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 березня 2020 року відмовлено у прийнятті заяви ОСОБА_1 про перегляд ухвал Київського апеляційного суду від 28 жовтня 2019 року, 11 листопада 2019 року та 03 березня 2020 року за нововиявленими обставинами та повернуто її заявнику.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 травня 2020 року відмовлено у прийнятті заяви ОСОБА_1 про перегляд ухвали Київського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року та ухвали Київського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року за нововиявленими обставинами та повернуто її заявнику.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 28 травня 2020 року визнано заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді ОСОБА_5 необґрунтованою, заява про відвід передана для вирішення в порядку ч. 1 ст. 33 Цивільного процесуального кодексу України.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва Галагана В.І. від 29 травня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про відвід судді ОСОБА_5 у цій справі; справу передано для продовження розгляду в тому ж складі суду.

Ухвалами Дніпровського районного суду м. Києва від 22 червня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення доказів та про зупинення провадження по справі.

28 липня 2020 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшла заява позивача ОСОБА_1 повторно про добровільну відмову ОСОБА_5 від доведення злочину до кінця, що подана із додатками.

Вивчивши заяву позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, приходжу наступного.

За приписами ч. 1 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини другої цієї ж статті суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Як визначено п.п. 2 та 11 ч. 3 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом і неприпустимість зловживання процесуальними правами є основними засадами (принципами) цивільного судочинства.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 43 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 44 Цивільного процесуального кодексу України).

За змістом ч. 2 ст. 44 Цивільного процесуального кодексу України перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним.

Так, у своїй заяві від 28 липня 2020 року позивач, ОСОБА_1 , зазначає, що ОСОБА_5 - кримінально залежна і психічно вражена особа, а тому взялася виконати платне, злочинне замовлення Комітету державної безпеки Республіки Білорусь, а саме: протиправно заблокувала розгляд цієї справи про відшкодування житлової субсидії. ОСОБА_5, Голова ДнРС ОСОБА_2 , в.о. голови ДнРС ОСОБА_3 три неадекватні службові особи, три ідіота, які чинять проти сім`ї позивача тяжкий корупційний злочин, тому він повертає в матеріали справи неадекватні, надумані відписки ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , а ОСОБА_5 повторно та пропонує добровільно відмовитися від доведення злочину до кінця.

Крім того, у своїх попередніх заявах, зокрема у заяві про відвід ОСОБА_5 від 25 травня 2020 року, позивач також висловлювався, що суддя ОСОБА_5 є членом злочинної організації, та пропонував відмовитися від доведення злочину кінця.

Також, у заяві від 04 червня 2020 року позивач попередив суддю ОСОБА_6 про кримінальну відповідальність за співучасть у тяжкому корупційному злочині.

Із викладеного убачається, що у своїх заявах до суду позивач систематично використовує образливі вислови та безпідставні звинувачення в адресу головуючого судді, а також інших суддів Дніпровського районного суду м. Києва, висловлює погрози та провокативні висловлювання, що є неприпустимим.

У постанові від 13 березня 2019 року по справі № 199/6713/14-ц Велика Палата Верховного Суду переконана, що використання одними учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом (суддями), з іншими учасниками процесу та їхніми представниками, а також вчинення аналогічних дій є виявом очевидної неповаги до честі, гідності зазначених осіб з боку тих, хто такі дії вчиняє. Ці дії суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства (пунктам 2 і 11 частини третьої статті 2 ЦПК України), а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга вказаної статті). З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьою статті 44 ЦПК України.

Аналогічно Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, ЄСПЛ констатує зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживає образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див., ухвали щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року (Rehak v. the Czech Republic, заява № 67208/01), «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 4 лютого 2003 року (Duringer and Grunge v. France, заяви № 61164/00 і № 18589/02)).

У відповідності до ч. 4 ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, неодноразове використання позивачем образливих висловів та звинувачень, а також погроз та провокативних висловлювань в адресу суду у заявах по суті справи суд вважає виявом неповаги до суду й інших учасників процесу та констатує, що подання таких заяв є зловживанням позивачем його процесуальним правом, невиконанням обов`язку керуватися завданням цивільного судочинства.

Згідно ч. 3 ст. 44 Цивільного процесуального кодексу України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Відповідно до ч. 4 ст. 44 Цивільного процесуального кодексу України суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновку про визнання зловживанням процесуальними правами дій позивача ОСОБА_1 , що є підставою для залишення позову ОСОБА_1 до Держави України в особі ГУ НП у м. Києві (за Дарницьке УП ГУНП у м. Києві), Прокуратури м. Києва (за Київську місцеву прокуратуру № 2), Територіального управління ДБР, розташованому у м. Києві, Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, заступника голови КМДА ОСОБА_8, заступника Міністерства соціальної політики України ОСОБА_7 про стягнення завданої майнової шкоди незаконними рішеннями, діями і бездіяльністю без розгляду.

За нормою ч. 2 ст. 257 Цивільного процесуального кодексу України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Керуючись ст.ст. 44, 258-261, 268, 352-354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Визнати зловживанням процесуальними правами дії позивача ОСОБА_1 .

Позовну заяву ОСОБА_1 до Держави України в особі ГУ НП у м. Києві (за Дарницьке УП ГУНП у м. Києві), Прокуратури м. Києва (за Київську місцеву прокуратуру № 2), Територіального управління ДБР, розташованому у м. Києві, Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, заступника голови КМДА ОСОБА_8, заступника Міністерства соціальної політики України ОСОБА_7 про стягнення завданої майнової шкоди незаконними рішеннями, діями і бездіяльністю - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.

Суддя: