Рішення № 90691907, 22.07.2020, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/6483/19

Провадження №2/333/568/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2020 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючої судді Круглікової А.В.,

при секретарі судового засідання Іщенко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача 1: ОСОБА_2 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 ,

до відповідача 2: товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Авто», 69104, м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, буд. 13А,

до відповідача 3: акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна», 04176, м. Запоріжжя, вул. Електриків, буд. 29А

про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 4 601,95 грн., моральної шкоди у розмірі 10 000 грн., витрат на правову допомогу у розмірі 3 000 грн. та на проходження судово-медичного обстеження у розмірі 550,82 грн., –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі – ОСОБА_1 ) звернулась до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_2 (надалі – ОСОБА_2 ), товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Авто» (надалі – ТОВ «Альянс-Авто»), акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (надалі – АТ «Страхова компанія «Країна») про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 4 601,95 грн., моральної шкоди у розмірі 10 000 грн., витрат на правову допомогу у розмірі 3 000 грн. та на проходження судово-медичного обстеження у розмірі 550,82 грн. Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що 01.11.2017 р. сталась ДТП, внаслідок якої ОСОБА_1 зазнала легких тілесних ушкоджень, у зв`язку з чим, останньою витрачено на лікування – 4 601,95 грн. та на проходження судово-медичного обстеження – 550,82 грн. Винним у ДТП визнано ОСОБА_2 , який був працевлаштований водієм у ТОВ «Альянс-Авто». Цивільно-правова відповідальність ТОВ «Альянс-Авто» була застрахована в ПАТ «СК «Країна». З огляду на викладене, позивачем заявлено вимоги про стягнення з ПАТ «СК «Країна» 4 601,95 грн. матеріальної шкоди, пов`язаної з витратами на лікування та 230,10 грн. моральної шкоди, з ТОВ «Альянс-Авто» 9 769,90 грн. моральної шкоди, з ОСОБА_2 3000 грн. витрат на правову допомогу та 550,82 грн. на проходження судового-медичного обстеження.

Позивач в судових засіданнях підтримала заявлені вимоги повністю з підстав, викладених у позові.

Відповідач 1 проти заявлених вимог заперечив повністю, про що виклав у відзиві на позовну заяву (а.с. 62-65). Зазначав, що позов є необґрунтованим, підписаний не визначеною особою, не містить поштового індексу позивача та відповідача 1, відсутній реєстраційний номер облікової картки платника податків відповідача 1 або номер і серію паспорта для фізичних осіб-громадян, відомі номери засобів зв`язку, офіційної електроної адреси та адреси електронної пошти, відсутня ціна позову, розрахунок сум, що стягуються тощо. Крім того, позов містить посилання на норми ЦПК, який втратив чинність, що позбавляє відповідача на захист. Звернення до суду з подібним позов подібно передувати, на думку відповідача 1, зверненню до страхової компанії. У зв`язку з викладеним, відповідач 1 вважає, що позовна заява є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню. Крім того, заявою від 09.06.2020 р. просив суд залишити без руху позов ОСОБА_1 оскільки заявлений позов, на думку представника відповідача 1, має суттєві недоліки та не відповідає ст. 175 ЦПК України.

Розглянувши заяву представника ОСОБА_2 про залишення позову ОСОБА_1 без руху, суд не вбачає правових підстав для задоволення наведеної заяви, у зв`язку з чим, у задоволенні вказаної заяви судом відмовляється.

Відповідач 2 проти заявлених вимог заперечив повністю, про що зазначив у відзиві на позовну заяву, зазначив, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження відвідування лікарів через ДТП. Крім того, жодних доказів, що саме ДТП була причиною погіршення здоров`я позивача, а не якісь інші фактори пов`язані з життям та діяльністю ОСОБА_1 позивачем не надано. Також, відповідач 2 вважає, що жодного належного обґрунтування моральних страждань позивачем не наведено, а тому позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідач 3 у відзиві на позовну заяву (а.с. 79-83) просить суд відмовити у задоволенні вимог, пред`явлених до АТ «СК «Країна», вказує, що право позивача відповідачем 3 жодним чином не порушено оскільки ОСОБА_1 не зверталась до АТ «СК «Країна» із заявою на виплату страхового відшкодування, жодних документів на підтвердження понесених нею витрат, факту спричинення матеріального збитку, медичної документації тощо, в досудовому порядку не надавала. Таким чином, на думку відповідача 3, ОСОБА_1 не виконано дій, визначених законом для здійснення свого права, а тому підстави для виплати останній страхового відшкодування відсутні.

Ухвалою від 20.05.2020 р. у справі № 333/6483/19 судом задоволено заяву позивача ОСОБА_1 та представника відповідача 2 ТОВ «Альянс-Авто» - Фельського С.Л. про затвердження мирової угоди від 20.05.2020 року. Судом затверджено мирову угоду між вказаними сторонами, провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Альянс-Авто» про відшкодування моральної шкоди у розмірі 9 769,90 грн. закрито.

Таким чином, предметом заявлених вимог у справі № 333/6483/19, станом на 22.07.2020 р., є стягнення з ОСОБА_2 3000 грн. витрат на правову допомогу, 550,82 грн. витрат на проходження судово-медичного обстеження, а також стягнення з АТ «СК «Країна» 4601,95 грн. матеріальної шкоди, пов`язаної з витратами на лікування та 230,10 грн. моральної шкоди.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення учасників процесу, судом встановлені наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

01.11.2017 року, близько 11-00 год. ОСОБА_2 , керуючи технічно справним мікроавтобусом «VOLKSWAGEN LT 35», реєстраційний номер на жовтому фоні НОМЕР_1 , здійснював рух по проїжджій частині вулиці Космічної з боку вул. Сергія Серікова в напрямку вул. Святоволодимирівської в м. Запоріжжі. В салоні мікроавтобусу перебували пасажири. Під час руху в районі будинку 23 по вул. Сергія Серікова, водій ОСОБА_2 , діючи в порушення вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України, допустив зміну напрямку руху праворуч, в результаті чого здійснив виїзд за межі проїжджої частини праворуч та наїзд на металевий відбійник. Своїми необережними діями ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29.10.2018 р. у справі № 333/111/18, який залишено без змін ухвалою Запорізького апеляційного суду від 15.10.2019 р. в частині визнання вини особи та призначеного покарання, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 років без позбавленням права керування транспортним засобом, із звільненням від відбування основного призначеного покарання з випробуванням строком на два роки.

Частиною 6 ст. 82 ЦПК України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 01 листопада 2017 р., тобто на час скоєння ДТП, ОСОБА_2 працював водієм в ТОВ «Альянс-Авто» та здійснював перевезення пасажирів на транспортному засобі мікроавтобусі «VOLKSWAGEN LT 35», д.р.н. НОМЕР_1 . Даний факт підтверджувався ОСОБА_2 в ході розгляду цієї справи та не заперечувався представником ТОВ «Альянс-Авто». Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_2 , який 01 листопада 2017 р. керував транспортним засобом «VOLKSWAGEN LT 35», д.р.н. НОМЕР_1 , перебував в трудових відносинах з ТОВ «Альянс-Авто» та заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків. Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1). Збитками, зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (п. 1 ч. 2). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч. 3). Частиною 2 ст. 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Тобто нормами частини другої статті 1187 ЦК України визначено особливого суб`єкта, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, це є його законний володілець. Однак за змістом ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Отже, аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. За таких обставин, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм. У свою чергу, після того, як роботодавець здійснить відшкодування шкоди він у порядку регресу (статті 1191 ЦК України) отримає право вимоги до свого працівника та зможе пред`явити до нього відповідну вимогу. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 не є належним відповідачем у цій справі, оскільки він керував транспортним засобом «VOLKSWAGEN LT 35», д.р.н. НОМЕР_1 , у зв`язку з виконанням покладених на нього трудових обов`язків, а тому саме ТОВ «Альянс-Авто», як володілець вказаного транспортного засобу, має нести обов`язок з відшкодування шкоди, завданої її працівником. За таких обставин, судом відмовляється у задоволенні заявлених вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 збитків, завданих внаслідок ДТП, а саме: в розмірі 3000 грн. витрат на правову допомогу та 550,82 грн. на проходження судово-медичного обстеження. Крім того, розглянувши заявлені позивачем вимоги до АТ «СК «Країна» про стягнення 4601,95 грн. матеріальної шкоди, пов`язаної з витратами на лікування та 230,10 грн. моральної шкоди, суд виходить з наступного. Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентуються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Статтею 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. За змістом ст. 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Згідно з ст. 24 наведеного вище Закону, у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я. Статтею 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» унормовано, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися:а) найменування страховика, якому подається заява; б) прізвище, ім`я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; ґ) підпис заявника та дата подання заяви. До заяви додаються: а) паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа; б) документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником; в) довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа; г) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну; ґ) свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого; д) документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого; е) документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв`язку із смертю годувальника; є) відомості про банківські реквізити заявника (за наявності). Документи, зазначені у підпунктах "а"-"ґ" цього пункту, надаються для огляду та зняття копії або в копіях, засвідчених заявником. Страховик та МТСБУ мають право вимагати для огляду оригінали зазначених документів. Решта документів надаються в оригіналі або належним чином оформленій копії. Належно оформленою копією документа є копія, посвідчена органом, установою чи організацією, що його видала, або нотаріально посвідчена або посвідчена особою, якій подається заява про страхове відшкодування. Відповідно до ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). З огляду на вище викладене, судом встановлено, що в матеріалах цієї справи відсутні будь-які докази на підтвердження звернення ОСОБА_1 до АТ «СК «Країна» у визначений вище законодавством строк із заявою про страхове відшкодування. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження прийняття АТ «СК «Країна» будь-якого рішення про страхове відшкодування за наслідками такого звернення позивача, в т.ч. про відмову ОСОБА_1 у здійсненні страхового відшкодування. Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Таким чином, проаналізувавши наявні в матеріалах цієї справи докази, судом не встановлено порушення, невизнання або ж оспорювання АТ «СК «Країна» прав ОСОБА_1 на отримання страхового відшкодування. У зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги ОСОБА_1 про стягнення з АТ «СК «Країна» 4601,95 грн. матеріальної шкоди, пов`язаної з витратами на лікування, заявлені безпідставно, а тому не підлягають задоволенню. Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (ч. 1). Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна (п. 3 ч. 2). Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3). Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (ч. 4). Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 5). Відповідно до ст. 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Оскільки станом на час розгляду цієї справи в суді, позивачем не доведено наявності обов`язку АТ «СК «Країна» з виплати ОСОБА_1 страхового відшкодування та страхова виплата позивачу ще не сплачена, суд не вбачає правових підстав для стягнення з АТ «СК «Країна» 230,10 грн. моральної шкоди. У зв`язку з чим, у задоволенні позову в цій частині судом відмовляється.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються судом на позивача.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 (остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 ) та акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (04176, м. Запоріжжя, вул. Електриків, буд. 29А, код ЄДРПОУ 20842474) відмовити.

Повне рішення складено 30.07.2020 р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя А.В.Круглікова