Ухвала суду № 90691423, 27.07.2020, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/1770/19

Провадження № 1-кс/541/578/2020

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

вул. Гоголя, 133, м. Миргород, Миргородський район, Полтавська область, Україна, 37600

У Х В А Л А

27 липня 2020 рокум.Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі :

слідчого судді Городівського О.А.,

за участю секретаря Ніколаєнко М.В.

.

потерпілої ОСОБА_1 представника потерпілої адвоката Колєснікова О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Миргороді скаргу подану у інтересах потерпілої ОСОБА_1 про скасування постанови про закриття кримінального провадження,-

в с т а н о в и в :

07 липня 2020 року в провадження слідчого судді передано скаргу подану адвокатом Колеснікова Олега Анатолійовича в інтересах потерпілої ОСОБА_1 про скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження внесеного 16.07.2020 до ЄРДР № 12019170260000552 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст . 140 КК України.

В обґрунтуванні скарги вказано, що слідчий дійшов висновку про закриття кримінального провадження у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушення, лише виходячи з аналізу частини зібраних доказів в кримінальному провадженні. Так, в своїй постанові, слідчий наводить лише покази свідків ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 , які є медичними працівниками та, в подальшому можуть бути зацікавленими в результатах досудового розслідування, а також, покази потерпілого ОСОБА_4 , який втратив свідомість в момент коли його помістили до карети швидкої допомоги і прийшов до тями, лише через декілька днів вже в обласній лікарні, тобто, не в повному обсязі може надати свідчення про предмет доказування в даному кримінальному провадженні. Покази інших осіб, які перебували в приміщенні Миргородської ЦРЛ, в момент коли туди було доставлено ОСОБА_4 та йому "надавалася" медична допомога, слідчим було проігноровано та не проаналізовано. Так, зокрема, не надано належної оцінки показам потерпілої ОСОБА_1 , яка була безпосереднім свідком ненадання належної медичної допомоги ОСОБА_4 . Крім показів ОСОБА_1 , поза належною увагою, залишилися покази працівників поліції, які перебували в Миргородській ЦРЛ, а також, покази медичних працівників, які в той час, здійснювали чергування в приймальному та травматологічному відділеннях.

Крім того, з постанови про закриття кримінального провадження, вбачається, що між наведеними в ній показами свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та даними медичної документації, що була отримана від нейрохірургічного відділення КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського ПОР», а також, висновком судово-медичної експертизи №194 від 10.10.2019, існують суттєві невідповідності. Так, свідки, а також, записи, які містяться в Журналі травмппункту КНП «Миргородська ЦРЛ», говорять, що у ОСОБА_4 , був діагноз закрита черепно- мозкова травма, проте, згідно даних історії хвороби потерпілого з нейрохірургічного відділення КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського ПОР» та висновку судово-медичної експертизи №194 від 10.10.2019 у ОСОБА_4 наявна відкрита черепно-мозкова травма небезпечна для життя в момент отримання. Але, слідством не було з`ясовано, чим викликані такі протиріччя та чи могли лікарі при первинному огляді встановити вірний діагноз, так як помилка в кваліфікації черепно- мозкової травми, вплинула на подальший стан потерпілого.

Крім того, дуже критично та як спробу захистити себе, варто сприймати покази лікаря ОСОБА_2 , а також, висновок комплексної судово-медичної експертизи №130 від 10.12.2019, який і ґрунтувався на цих показах, про те, що ОСОБА_4 , добровільно відмовився від госпіталізації. Адже, згідно показань свідка ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , перебував у свідомості на питання медичних працівників відповідав, проте, мова була нерозбірливою.

Також, той факт, що ОСОБА_4 , в той час не міг висловлюватися зрозумілими словами, а лише видавав звуки, зазначає і потерпіла ОСОБА_1 . Також, сам потерпілий в своїх показах зазначає, що безперервно перебував в несвідомому стані з моменту поміщення до карети швидкої допомоги і до лікування в нейрохірургічному відділенні КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського ПОР».

Проте, працівники лікарні, якимось чином, дійшли висновку, що потерпілий, відмовляється від госпіталізації. А слідчим, в свою чергу, не ставилося питання до судово-медичного експерта, про те, чи міг ОСОБА_4 , на той момент усвідомлювати значення своїх дій та вільно висловлювати свої думки.

Крім того, травми отримані ОСОБА_4 є тяжкими та небезпечними для життя (що підтверджується висновком експертизи), а згідно ч. 5 ст. 284 Цивільного кодексу України, у невідкладних випадках, за наявності реальної загрози життю фізичної особи, медична допомога надається без згоди фізичної особи або її батьків (усиновлювачів), опікуна, піклувальника. Проте, слідчий на це уваги не звернув та не встановив, чи могли лікарі встановити реальність загрози життю ОСОБА_4 в момент його надходження до Миргородської ЦРЛ та яким чином він висловив свою відмову від госпіталізації перебуваючи в такому тяжкому стані, а також, чи усвідомлював він значення своєї відмови.

Також, слідчим не встановлено чи складено медичними працівниками Акт про відмову ОСОБА_4 від госпіталізації, з дотриманням всіх необхідних вимог законодавства.

Проте, особливу увагу заявник звертає на те, що диспозиція ч. 1 ст. 140 Кримінального кодексу України, сформульована законодавцем, як невиконання чи неналежне виконання медичним або фармацевтичним працівником своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення, і має бланкетний характер. Тобто, у кожному конкретному випадку має встановлюватися, які саме професійні обов`язки покладались на винну особу і які з цих обов`язків не виконані взагалі або виконані неналежним чином, а також вимоги яких конкретно нормативних актів (інструкцій, правил, вказівок тощо) порушено винним. Особою, винною у вчиненні цього злочину, можуть бути порушені правила як нормативного, так і деонтологічного (професійного) характеру. Проте, слідчим не витребовувались та не досліджувались ні посадові інструкції медичних працівників, які були присутні при доставленні ОСОБА_4 , до медичного закладу, на предмет їх функціональних обов`язків, ні накази про їх призначення на роботу. Також, слідчий не проаналізував чи діяли медичні працівники відповідно до Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я». Указу Президента України «Про Клятву лікаря» від 15.06.1992 № 349, Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників ВИПУСК 78 Охорона здоров`я (затверджений Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 29 березня 2002 р. № 117), та інших нормативно-правових актів у даній сфері. Також, досудовим розслідуванням не встановлено, які мали бути дії працівників Миргородської ЦРЛ при поступленні до лікарні пацієнта з черепно-мозковою травмою.

Враховуючи викладене заявник вважає постанову про закриття кримінального провадження незаконною.

В судовому засіданні адвокат Колєсніков О.А. та присутня потерпіла ОСОБА_1 підтримали вимоги скарги та наполягали на її задоволенні з підставі викладених у скарзі.

Слідчий СВ Миргородського ВП ГУНП в Полтавській області Гришко К.В. в судове засідання не з`явилась.

Слідчий суддя, заслухавши пояснення потерпілого, його представника, дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить до переконання про те, що подана скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність події кримінального правопорушення, відсутність в діянні складу кримінального правопорушення або не встановлені достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримання та інші підстави.

Закриття кримінального провадження є одним із способів її остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.

Під час дослідження матеріалів кримінального провадження слідчий суддя встановив, що з моменту дороджно-трнанспортної пригоди потерпілий ОСОБА_4 перебував у несвідомому стані, що підтверджується відеозаписами з камер спостереження поліцейських як на місці ДТП так і в Миргородській ЦРЛ. Однак слідча використовуючи свідчення зацікавлених свідків, яким є медичні працівники, приходить до протилежного висновку і тому взагалі не оцінює дії медичних працівників щодо правомірності складення ними акту підтвердження відмови від медичного втручання та письмового оформлення відмови від 06.07.2019.

У подальшому використовуючи як належний доказ вищевказаний акт складений лікарем ОСОБА_2 експерти, які входили до складу експертної комісії, яка проводила судово-медичну експертизу, зробили висновки про відсутність підстав до примусової госпіталізації, посилаючись саме на наявність відмови пацієнта від госпіталізації.

Проте у ході досудового розслідування не перевірено яким чином, медичні працівники дійшли висновку, що потерпілий, відмовляється від госпіталізації. А слідчим, в свою чергу, не ставилося питання до судово-медичного експерта, про те, чи міг ОСОБА_4 , на той момент з урахування тяжкості ушкодження головного мозку усвідомлювати значення своїх дій, вільно висловлювати свої думки та здійснити відмову від надання медичної допомоги. Крім того, травми отримані ОСОБА_4 є тяжкими та небезпечними для життя (що підтверджується висновком експертизи), а згідно ч. 5 ст. 284 Цивільного кодексу України, у невідкладних випадках, за наявності реальної загрози життю фізичної особи, медична допомога надається без згоди фізичної особи або її батьків (усиновлювачів), опікуна, піклувальника. Проте, слідчий на це уваги не звернув та не встановив, чи могли лікарі встановити реальність загрози життю ОСОБА_4 в момент його надходження до Миргородської ЦРЛ та яким чином він висловив свою відмову від госпіталізації перебуваючи в такому тяжкому стані, а також, чи усвідомлював він значення своєї відмови.

Таким чином, постанова слідчого СВ Миргородського ВП ГУНП в Полтавській області Гришко Катерини Вікторівни від 22 червня 2019 року про закриття кримінального провадження не відповідає вимогам закону, оскільки вона ґрунтується на недостовірних фактичних даних.

Встановлена невідповідність постанови вимогам Кримінального - процесуального кодексу неможливо усунути без відновлення досудового розслідування, тому постанова слідчого про закриття кримінального провадження підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 60, 214, 303, 306, 307 КПК України,-

у х в а л и в :

Скаргу представника потерпілої , адвоката Колєснікова Олега Анатолійовича задовольнити.

Постанову слідчого СВ Миргородського відділу поліції ГУНП в Полтавській області Гришко Катерини Вікторівни від 22 червня 2020 року про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР під № 12019170260000552 скасувати.

Матеріали кримінального провадження №12019170260000552 направити до СВ Миргородського ВП ГУНП в Полтавській області для продовження досудового розслідування.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено 29.07.2020

Слідчий суддяО. А. Городівський