Рішення № 90679341, 16.07.2020, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/7606/19

Провадження №2/428/508/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2020р. Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді Юзефовича І.О.

при секретарі Продченко О.А.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сєвєродонецька цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» м. Київ про визнання кредитного договору виконаним у повному обсязі, припинення іпотеки і обтяження, та зобов`язання надати заяву про зняття обтяження,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» м. Київ про визнання кредитного договору виконаним у повному обсязі, припинення іпотеки і обтяження, та зобов`язання надати заяву про зняття обтяження мотивуючи вимоги тим, що 17.03.2008р. ВАТ «Сбербанк» (правонаступник ПАТ «Сбербанк») та фізична особа ОСОБА_1 уклали кредитний договір №1203/0308/71-008. Відповідно до умов кредитного договору банк зобов`язується надати позивачу кредит у сумі 13950,00 USD, а позивач зобов`язується повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором та додатком №1 до нього, графіком погашення кредиту. Банк (кредитор) свої зобов`язання за кредитним договором виконав, надавши ОСОБА_1 , кредит у сумі 13950,00 USD. У порушення умов договору, позивач, свої зобов`язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 01.07.2015 року мав прострочену заборгованість за кредитом - 11121,25 дол. США, що за курсом НБУ на 01.07.2015 року складало - 233604,29 грн., за відсотками - 321,94 дол. США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає - 6762,42 грн. 25.05.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» відповідно до чинного законодавства України був укладений Договір купівлі- продажу прав вимоги за кредитними договорами. В свою чергу, 15.06.2012 року, між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа-Банк» був укладений Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитним договором. Згідно вищевказаної угоди відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №1203/0308/71-008. 25.11.2015р. Сєвєродонецьким міським судом Луганської області по справі №428/7548/15-ц позовні вимоги ПАТ «Альфа-Банк» були задоволені у повному обсязі та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість 240366,71грн. 08.02.2016р. Апеляційним судом Луганської області рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 25.11.2015р. залишено без змін. Постановою головного державного виконавця Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Луганській області Якущенко Ю.О. про закінчення виконавчого провадження №51167597 від 09.04.2019р. встановлено повне фактичне виконання рішення суду. Позивачем було направлено лист до АТ «Альфа-Банк» про надання інформації щодо наявності заборгованості за кредитним договором №1203/0308/71-008. У відповідь на лист, останньому було повідомлено, що 10.04.2019р. на рахунок банку надійшли кошти, які були зараховані на погашення заборгованості у відповідності до умов вищевказаного договору. Також зазначено, що банк звертався до суду з позовною заявою про стягнення існуючої на момент звернення заборгованості за кредитним договором без дострокового розірвання договору. Таким чином, після звернення банку до суду нарахування за договором не зупинялися. Відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження щодо об`єкта нерухомого майна за №172017746 від 27.06.2019 за параметрами запиту про права власності, інші речові права, іпотеки, обтяження вбачається, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться під обтяженням. Іпотекодержатель ПАТ «Альфа-Банк». Позивач вважає, що дії АТ «Альфа-Банк» не відповідають чинному законодавству. Тому, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою та просить визнати кредитний договір №1203/0308/71-008 від 17.03.2008р. виконаним у повному обсязі; припинити іпотеку і обтяження на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (№РПВН: 21821969); зобов`язати АТ «Альфа-Банк» надати ОСОБА_1 заяву встановленої форми про зняття обтяження за №РПВН: 21821969 на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник відповідача ОСОБА_3 надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову. У відзиві зазначив, що згідно угод від 25.05.2012р., 15.06.2012р. відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №1203/0308/71-008 від 17.03.2008р., що було укладено між ВАТ «Сведбанк» (правонаступник ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк». На даний час усі права кредитора за вказаним договором належать АТ «Альфа-Банк». 17.03.2008р. ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №1203/0308/71-008. Відповідно до умов кредитного договору банк зобов`язується надати відповідачу кредит у сумі 13950 USD, а відповідач зобов`язується повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах договору з кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 17.03.2025р. В забезпечення виконання зобов`язань позичальника, що випливають з основного договору, між ним та банком укладено договір іпотеки. Сторони визначили як строк дії договору – до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за кредитами та процентами за користування ними 17.03.2025р., так і строк (термін) виконання зобов`язання зі щомісячним погашенням. Оскільки кошти за кредитним договором в належному розмірі повернуто не було, проценти за кредитом та пеня за процентами, а також штрафні санкції підлягають стягненню з відповідача у межах строку позовної давності до кінця дії кредитного договору. Щодо посилання позивача на виконання ним рішення суду від 2015 року про стягнення заборгованості. Позовна заява про стягнення заборгованості подана до суду в липні 2015 року і сума боргу стягнута за рішенням суду станом на 01.07.2015 року,само рішення прийнято 25 листопада 2015 року, а апеляція залишила його в силі 08 лютого 2016 року. Тобто навіть якщо допустити що рішення суду припиняє право банка нараховувати відсотки по договору, то відсотки за період з 01 липня 2015 року по 08 лютого 2016 року нараховані банком правомірно, та не погашені позивачем на сьогоднішній день. Рішення суду від 2015 року, як зазначено у позові виконано позичальником в квітні 2019 року. Тобто позивач неправомірно користувався кредитом наданим йому банком не погашаючи борг аж до 2019 року. Відповідно до умов кредитного договору останній укладено з 17.03.2008 року до повного виконання сторонами своїх зобов`язань з кінцевим поверненням кредиту до 17.03.2025 року. Зміна строку виконання зобов`язань не є умовою для зміни строку договору.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_2 у вступному слові підтримав заявлений позов, підтвердив доводи, викладені в позові та пояснив, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Відповідно до пункту договору, останній діє до виконання позичальником основного зобов`язання. Оскільки основне зобов`язання виконане, то іпотека вважається припиненою. Разом з цим, надав додаткові пояснення в яких зазначив, що наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018р. у справі №310/11534/13-ц. Вважає, що кредитний договір ОСОБА_1 виконано у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3 у вступному слові заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві. Додатково суду пояснив, що сторони визначили строк дії договору до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за кредитами та процентами за користування ними 17.03.2025р., так і строки виконання зобов`язань зі щомісячним погашенням. Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), в тому числі дострокове їх виконання, що входять до складу зобов`язання, яке виникло на основі договору. Оскільки кошти за кредитним договором в належному розмірі повернуто не було, проценти за кредитом та пеня за процентами , а також штрафні санкції передбачені ст.625 ЦК України підлягають стягненню з відповідача у межах строку позовної давності до кінця дії кредитного договору. Зобов`язання ОСОБА_1 не виконане у повному обсязі. Просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 17.03.2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Сведбанк» (правонаступник ПАТ «Сведбанк») укладено кредитний договір №1203/0308/71-008, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 13950 доларів США на строк з 17.03.2008 року по 17.03.2025 року включно зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 11,9% річних на умовах, передбачених у цьому договорі (а.с.4-8).

В якості забезпечення виконання зобов`язань позичальника 17.03.2008 року між ВАТ «Сведбанк» (правонаступник ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_4 укладено договір поруки. Крім того, в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №1203/0308/71-008 між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір від 17.03.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Єпіфанцевою Н.В., зареєстрований в реєстрі за №1156, яким встановлено заборону відчуження предмета іпотеки в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (а.с.11-12).

Також судом з`ясовано, що 25.05.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором №1203/0308/71-008 перейшло ПАТ «Дельта Банк». В подальшому, 15.06.2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа-Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за даним кредитним договором, згідно чого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №1203/0308/71-008 від 17.03.2008р. на користь ПАТ «Альфа-Банк».

Крім того, у зв`язку з невиконанням зобов`язань за кредитним договором №1203/0308/71-008, 25.11.2015 року рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «Альфа-Банк» було стягнуто солідарно заборгованість за кредитним договором в розмірі 240366,71грн. та витрати по сплаті судового збору (а.с.9).

З копії постанови про закінчення виконавчого провадження (ВП №511675) від 09.04.2019р. вбачається, що виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №428/7548/15-ц, виданого 29.02.2016р. Сєвєродонецьким міським судом Луганської області закінчено, у зв`язку із повним фактичним виконанням рішення суду (а.с.13).

Відповідно до норм ч.ч. 1, 2 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч.5 ст.3 згаданого Закону, іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Підстави припинення іпотеки передбачені ст.17 Закону України «Про іпотеку», до яких зокрема належать: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Отже, як з`ясовано судом, зобов`язання за кредитним договором №1203/0308/71-008 від 17.03.2008 року, які існували між ВАТ «Сведбанк» правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 припинені внаслідок сплати останнім суми заборгованості, визначеної судовим рішенням, внаслідок чого припинено й договір іпотеки, укладений на забезпечення кредитного договору.

За змістом статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання процентів від суми позики у розмірі та порядку встановленому договором або на рівні облікової ставки НБУ, якщо інше не встановлено договором.

Вирішуючи спір на підставі доказів, поданих сторонами, судом встановлено, що позичальник ОСОБА_1 виконав свої зобов`язання за кредитним договором від 17.03.2008 року фактичним та повним виконанням судового рішення про дострокове стягнення з нього всієї суми заборгованості за цим договором, у зв`язку із чим таке зобов`язання припинилось на підставі статті 559 ЦК України, внаслідок чого й припинилось право застави (іпотеки).

При цьому, у разі порушення боржником строків сплати чергових платежів за договором позики відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу до спливу встановленого договором строку виконання основного зобов`язання має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Отже, у випадку пред`явлення вимоги про дострокове повне повернення позики та належних кредитору процентів вважається, що строк виконання договору настав і позичальник повинен повернути кредитору позику у повному обсязі та нараховані на час повернення проценти.

Відсутність такої вимоги не покладає на позичальника будь-яких зобов`язань щодо дострокового повернення будь-яких сум, які, на думку кредитора, підлягають сплаті, крім тих, які підлягають сплаті на час пред`явлення вимоги.

Відповідно до частини третьої статті 1049 ЦК України грошова позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалась, на банківський рахунок позикодавця.

В момент зарахування грошової суми, стягнутої за рішенням суду, на банківський рахунок позикодавця грошова позика вважається повернутою.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказаний висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 4-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18).

Щодо нарахування пені необхідно зважати на вимоги статей 549, 550, 551 ЦК України, згідно з якими пенею є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання і яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Проценти на неустойку не нараховуються та, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Тобто неустойка нараховується в разі порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України) з першого дня прострочення та до тих пір, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто пеня може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано в законі чи договорі.

Разом з цим , суд вважає за необхідне зазначити, що згідно із ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Відповідно до розпорядження КМУ від 02 грудня 2015 р. №1275-р м. Сєвєродонецьк Луганської області входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Враховуючи викладене, суд вважає, що пеня та/або штраф за період з 14 квітня 2014 року, не повинні нараховуватися на суму заборгованості за кредитним договором, та стягненню з відповідача не підлягають.

Отже, з наведеного вбачається, що у позичальника ОСОБА_1 відсутня заборгованість за кредитним договором від 17.03.2008 року.

А тому, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що сплата суми боргу за кредитним договором є підставою вважати його припиненим, одночасно з цим, оскільки іпотека має похідний характер від основного зобов`язання, то за таких обставин слід визнати іпотечний договір припиненим та припинити обтяження на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Щодо вимоги позивача зобов`язати АТ «Альфа-Банк» м. Київ надати ОСОБА_1 заяву встановленої форми про зняття обтяження за №РПВН: 21821969 на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , суд відзначає наступне.

Іпотека припиняється, в тому числі, у разі припинення основного зобов`язання, реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; що також кореспондується з ч.1 п.1 ст.593 ЦК України (ст.17 Закону України "Про іпотеку"). Згідно з приписами цієї статті, відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Згідно ч.5 та ч.6 ст.43 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача. Відповідно до ст.44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п`яти днів зобов`язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов`язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків. Записи до Державного реєстру вносяться держателем або реєстраторами Державного реєстру протягом робочого дня, в який подано заяву обтяжувача. Моментом реєстрації обтяження є день, година та хвилина внесення відповідного запису до Державного реєстру, а моментом припинення реєстрації обтяження є день, година та хвилина реєстрації в Державному реєстрі відомостей про припинення обтяження.

За таких обставин вказана вимога позивача, не підлягає задоволенню.

Щодо решти доводів сторін суд вважає за необхідне відзначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст.141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 768,40грн.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 354-355, Перехідними положеннями ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ід.н. НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_2 ) до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» м. Київ (код ЄДРПОУ 23494714, 01001, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6) про визнання кредитного договору виконаним у повному обсязі, припинення іпотеки і обтяження, та зобов`язання надати заяву про зняття обтяження задовольнити частково.

Визнати кредитний договір №1203/0308/71-008 від 17.03.2008 року виконаним у повному обсязі.

Визнати іпотеку, предметом якої є квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , (№РПВН: 21821969), яка виникла на підставі іпотечного договору від 17.03.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу Єпіфанцевою Н.В. і зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій за №1156, припиненою.

Припинити обтяження на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (№РПВН: 21821969).

Стягнути з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» м. Київ на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 768,40грн.

В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Луганського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя