Рішення № 90671941, 18.06.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 червня 2020 року м. Рівне №460/803/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щербакова В.В. за участю секретаря судового засідання Мидловець Л.О. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Полюхович Л. В.,

відповідача: представник Кокіль І. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доУправління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправними та скасування постанови, припису, -В С Т А Н О В И В:

До суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Управління Держпраці в Рівненській області про визнання протиправними та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №РВ1165/1356/000004/ТД-ФС від 30.01.2020 року Управління Держпраці в Рівненській області і припису про усунення порушень №РВ1165/1356/АВ/П від 10.12.2019 винесеного інспектором праці Управління Держпраці у Рівненській області Кондрачук О.В.

Ухвалою суду від 14 лютого 2020 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою 06 березня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2020 року заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову - задоволено повністю, забезпечено позов зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа постанови про накладення штрафу №РВ1165/1356/00000/ТД-ФС, винесеної Управлінням Держпраці у Рівненській області 30.01.2020, - до набрання законної сили рішенням суду у справі №460/803/20.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Позовна заява обґрунтована тим, що висновки перевірки не ґрунтуються на належних доказах. 13.09.2019 між Позивачем та Малим приватним підприємством «Моріон» було укладено договір виконання робіт. Відповідно до умов вказаного договору позивач зобов`язувався виконати з власних матеріалів та власними силами роботи з обшивки (внутрішня та зовнішня) 8 кіосків для торгівлі та облаштування майданчика розташованих на території ринку «Моріон». Для виконання робіт у передбачені договором строки позивачем були укладені цивільно-правові договори з громадянами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 . Цивільно-правові договори, що укладені між позивачем та вказаними особами не містять ознак трудових договорів, а тому оскаржувана постанова та припис є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник відповідача у судовому засіданні вказав на безпідставність позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні. На обґрунтування поданого відзиву, зазначив, що при прийнятті оскаржуваної постанови про накладення штрафу відповідач діяв у відповідності до вимог законодавства. Під час перевірки встановлено використання позивачем праці фізичних осіб без укладення трудового договору, а цивільно-правові договори, укладені з ними є фактично маскуванням трудових відносин та не містить конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, що повинні бути відображені в акті їх приймання.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Управлінням Держпраці в Рівненській області на підставі наказу №1646 від 02.12.2019 та направлення на здійснення інспекційного відвідування, проведено інспекційне відвідування додержання законодавства про працю та загальнообов`язкове соціальне страхування у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за адресою здійснення підприємницької діяльності: АДРЕСА_1 , за результатами якого був складений акт інспекційного відвідування від 10.12.2019 №РВ165/1356/АВ

Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог ч.1 ст. 21, ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, тобто, відносно громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 адміністрація підприємства допустила маскування (підміну) трудових відносин - цивільно-правовими договорами.

Позивач не погодився із висновками акту інспекційного відвідування та подав до Управління Держпраці в Рівненській області заперечення, в яких просив скасувати зазначений акт, проте вказані заперечення залишені без задоволення.

На підставі виявлених порушень позивачу внесений припис про усунення виявлених порушень №РВ1165/1356/АВ/П від 10.12.2019, який оскаржений позивачем, проте скарга Держпраці в Рівненській області залишена без задоволення.

Крім того, 30 січня 2020 року відповідачем винесена постанова про накладення штрафу №РВ1165/1356/000004/ТД-ФС від 30.01.2020, якою на ФОП ОСОБА_1 накладений штраф у розмірі 1001520 грн. за допуск працівників до роботи без укладення трудового договору.

З оскаржуваної постанови про накладення штрафу вбачається, що в ході інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 надав цивільно-правові договори, укладені з громадянами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 з 10.11.2019 по 25.12.2019, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 з25.11.2019 по 26.11.2019, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 20.11.2019 по 25.11.2019. Факт виконання робіт згідно цивільно-правових договорів підтверджується підписаними актами приймання-передачі виконаних робіт. З аналізу наданих цивільно-правових договорів вбачається, що вони не містять в собі обов`язку бути присутнім на роботі у визначений час, тривалості робочого часу/відпочинку та інших умов, що присутні трудовим договорам.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 3, ст. 4, 21, 23, 24, ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

З аналізу зазначених положень законодавства вбачається, що за трудовим договором працівник приймається на роботу та включається до штату підприємства для виконання трудових функцій в діяльності підприємства за конкретною кваліфікацією, посадою, професією та такому працівнику гарантується заробітна плата, гарантії, пільги, після завершення роботи трудова діяльність не припиняється та такий працівник підкоряється внутрішньому трудовому розпорядку підприємства.

На відміну від трудового договору, між особою та підприємством може бути укладений цивільно-правовий договір, який передбачає виконання певного визначеного обсягу робіт, виконання якого підлягає оплаті за умовами договору.

Так відповідно до положень ст. 626, 901, 903 Цивільного кодексу України договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, цивільно-правовий договір передбачає надання певного результату праці, але з цього договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Основною відмінністю договорів цивільно-правового характеру від трудових договорів є те, що вони регламентуються різними нормативними актами, зокрема, Цивільним кодексом України або Кодексом законів про працю України.

Правова основа цивільно-правових договорів полягає у тому, що трудові відносини між сторонами за наслідком укладання договору не виникають. Сторонами таких договорів є замовник і виконавець, а не працівник і роботодавець.

При цьому, за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами. Виконавець робіт, на відміну від найманого працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу.

В матеріалах справи наявні цивільно-правові договори укладені між громадянами ОСОБА_2 від 10.11.2019, ОСОБА_3 від 10.11.2019, ОСОБА_4 від 10.11.2019, ОСОБА_5 від 10.11.2019, ОСОБА_6 від 10.11.2019, ОСОБА_7 від 10.11.2019 з 10.11.2019 по 25.12.2019, ОСОБА_8 від 25.11.2019, ОСОБА_9 від 25.11.2019, ОСОБА_10 від 20.11.2019, ОСОБА_11 від 20.11.2019 та ФОП ОСОБА_1 , відповідно до умов якого виконавець зобов`язується виконати роботи з влаштування кіосків закритого типу, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , а замовник зобов`язується прийняти та оплатити дані роботи. Виконавець виконує зобов`язання на свій ризик, на нього не розповсюджуються норми, соціальні пільги та гарантії, встановлені законодавством про працю. Матеріали для роботи надає замовник. Факт виконання робіт з боку виконавця буде засвідчуватися актами прийому-перечаді виконаної роботи. Вартість винагороди за виконану роботу визначається за домовленістю сторін. Кінцевим документом для отримання винагороди є акт виконаних робіт, в яких зазначено обсяг виконаних робіт.

На підтвердження виконання робіт за цивільно-правовими договорами позивачем надані до суду акти прийому-передачі виконаних робіт до цивільно-правових договорів, згідно яких виконавцями виконані роботи з влаштування кіосків для торгівлі розташовані на ринку «Моріон» в м. Рівне, вул. Шевченка, 7.

Крім того позивачем надані до суду докази оплати виконаних робіт, зокрема відомості про виплату готівки від 05.02.2020 №1, 06.02.2020 №2, від 07.02.2020 № 3 з квитанціями від 10.02.2020 про виплату заробітної плати.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується надання гр.. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 з 10.11.2019 по 25.12.2019, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 з25.11.2019 по 26.11.2019, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 послуг позивачу за цивільно-правовими угодами.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

При цьому, укладені між позивачем та громадянами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 від, ОСОБА_11 цивільно-правові договори від 10.11.2019, від 10.11.2019, від 25.11.2019, від 20.11.2019. не визнавалися судом не дійсними та відповідачем не доведена нікчемність вказаних правочинів.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку про необґрунтованість висновків відповідача про порушення позивачем норм Кодексу законів про працю України та про протиправність оспорюваних припису №РВ1165/1356/АВ/П від 10 грудня 2019 року та постанови про накладення штрафу від №РВ1165/1356/000004/ТД-ФС від 30 січня 2020 року.

Відповідно до ст. 132, 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Управління Держпраці у Рівненській області (вул. Лермонтова, 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 39780243) про визнання протиправними та скасування постанови, припису - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати припис Управління Держпраці у Рівненській області №РВ1165/1356/АВ/П від 10 грудня 2019 року.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Рівненській області про накладення штрафу від №РВ1165/1356/000004/ТД-ФС від 30 січня 2020 року.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Рівненській області (вул. Лермонтова, 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 39780243) судовий збір в розмірі 12 117,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 27 липня 2020 року.

Суддя В.В. Щербаков