Рішення № 90671376, 29.07.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2020 року № 320/6340/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.10.2019 №0002823304, №0002833304, №0002953304, №0002863304, №0002973304, №0002963304 та Вимогу про сплату боргу № Ф-0002883304.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що викладені в акті перевірки факти є такими, що зроблені безпідставно, з порушеннями норм Конституції та податкового законодавства, а тому вважає, що винесені рішення є незаконними та такими що підлягають скасуванню.

Відповідачем поданий письмовий відзив на позов, в якому він заперечував проти задоволення позовних вимог. Зазначав, що перевірка була проведена в межах наданих йому повноважень та відповідно до норм законодавства. Всі рішення прийняті виключно на підставі виявлених порушень, про що зазначено у акті перевірки.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.11.2019 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, а також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та доказами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) зареєстрований 19.08.2009 Броварською районною державною адміністрацією як фізична особа-підприємець та на момент перевірки перебував на податковому обліку в Броварському управління ГУ ДПС у Київській області з 20.08.2009. Є платником податку на додану вартість.

Основними видами господарської діяльності позивача за КВЕД є установлення та монтаж машин і устатковання; роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет.

На підставі пункту 77.1 статті 77 Податкового кодексу України , п.2 ч.І ст.13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та відповідно до затвердженого Державною фіскальною службою України плану-графіку проведення документальних планових перевірок платників податків на 2019 рік та направлень на перевірку від 02.09.2019р. №17 та №27, головними державними ревізорами - інспекторами ГУ ДПС у Київській області, проведена документальна планова виїзна перевірка з питань дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи за період діяльності з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року.

За результатом проведення перевірки складено акт документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 від 20.09.2019 року №78/10-36-33-04/3089916899.

Так, в акті перевірки встановлено наступні порушення:

- п.167.1 ст.167, п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України, в частині заниження суми чистого доходу за період з 01.01.2017р. по 31.12.2018р. на загальну суму 105913,30 грн.;

- п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, в частині заниження чистого оподаткованого доходу від здійснення підприємницької діяльності за період з 01.01.2017р. по 31.12.2018р. на загальну суму 105913,30 грн., що призвело до заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності на суму 1588,70 грн.;

- п. 2 ч. І ст. 7, ст. 8, ч.2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2017р. по 31.12.2018р. занижено ЄСВ на загальну суму 58 979,95 грн.;

- п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, в частині заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 10 147,00 грн.;

- п.1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» , в частині проведення розрахункових операцій із застосуванням платіжних карт без застосування реєстраторів розрахункових операцій та без роздрукування відповідних розрахункових документів за період з 01.01.2017р. по 31.12.2018р. на загальну суму 65 913,30 грн.;

- п.12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», в частині пересорту товару, а саме реалізований товар по безготівковій та готівковій формі розрахунків за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року відсутній у обліку оприбуткування придбаного товару на загальну суму 117048,32 грн.

На підставі встановлених перевіркою порушень, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.10.2019:

- податкове повідомлення-рішення №0002823304, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання зі сплати ПДФО на 19 064 грн. 38 коп., а також застосовано штрафні санкції в сумі 9 532 грн. 19 коп.;

- податкове повідомлення-рішення №0002833304, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання зі сплати військового збору на 1588 грн. 70 коп., а також застосовано штрафні санкції в сумі 794 грн. 35 коп.;

- рішення №0002953304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого ЄСВ на суму 10 017 грн. 08 коп.;

- податкове повідомлення-рішення №0002863304, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання зі сплати ПДВ на 10 147 грн. 00 коп., а також застосовано штрафні санкції в сумі 5 073 грн. 50 коп.;

- податкове повідомлення-рішення №0002973304, згідно з яким застосовано штрафні санкції за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сумі 234 096 грн. 64 коп.;

- податкове повідомлення-рішення №0002963304, згідно з яким застосовано штрафні санкції за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сумі 1 грн. 00 коп.;

- вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0002883304 щодо сплати ЄСВ в сумі 58979 грн. 95 коп.

Підставою винесення вищезазначених рішень слугувало встановлення перевіряючими заниження позивачем оподатковуваного доходу за 2017-2018 p.p. в загальній сумі 105 913, 30 грн.

Не погоджуючись з рішеннями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Податковий кодекс України), який набрав законної сили 01.01.2011.

Відповідно до ст. 177 Податкового кодексу України визначено оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.

Так, п. 177.1 ст. 177 Податкового кодексу України зазначено, що доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, визначено, що витратами є сума будь-яких витрат платника податків у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 177.2. ст. 177 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

За змістом п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Так, на думку Відповідача, товар (акустичне обладнання в асортименті, що зазначене в Акті перевірки) був придбаний позивачем протягом 2017- 2018 p.p., однак не вказаний як такий, що був реалізований та не відображений в обліку у зазначений період. У зв`язку з цим, податковий орган дійшов висновку про те, що такий товар був реалізований позивачем поза обліком (тобто за готівкові кошти, без сплати податків) та у зв`язку із цим донарахував позивачу зазначені суми вартості такого придбаного товару до загального оподатковуваного доходу.

Проте, такий висновок відповідача не відповідає дійсності з огляду на наступне:

Акустичне обладнання, придбане Позивачем за безготівковим розрахунком та продане покупцям також за безготівковим розрахунком протягом відповідного звітного періоду на підставі відповідних рахунків фактур та видаткових накладних. Зазначена інформація про продаж вказаного товару була належним чином відображена позивачем у бухгалтерському та податковому обліку. Позивачем надано до суду та приєднано до матеріалів справи всі наявні у нього належні копії бухгалтерських та податкових документів, що підтверджують реалізацію споживачам зазначеного товару. Окрім того, відомості щодо доходів, отриманих позивачем від реалізації цих товарів були включені до декларації про майновий стан та доходи за відповідний звітний період (2017-2018 p.p.).

Щодо послуг, що були надані позивачу ФОП ОСОБА_2 на суму 40 000,00 грн. та які були прийняті відповідно до акту здачі-прийнятгя робіт (надання послуг) №1 від 17.07.2018 р., то суд вважає що вони є такими, що безпосередньо пов`язані з господарською діяльністю позивача з огляду на наступне.

Як вже вище зазначалось, видами діяльності позивача є: установлення та монтаж машин і устаткування; електромонтажні роботи; оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; прокат інших побутових виробів і предметів особистого вжитку; надання в оренду інших машин, устаткування та товарів; ремонт електронної апаратури побутового призначення для приймання, запису, відтворення звуку й зображення; роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет; інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; надання інших інформаційних послуг.

З метою належного надання послуг своїм клієнтам, в тому числі і ТОВ «Сіклум», відповідно до вищевказаних видів діяльності, позивач уклав з ФОП ОСОБА_2 . Договір про надання послуг №030912/1 від 03.09.2012 р., предметом якого є надання виконавцем послуг з консультування відносно налаштування комп`ютерного обладнання та програмних продуктів позивача на його обладнанні, налаштування роботи комп`ютерних систем замовника, програмних продуктів на обладнанні замовника і забезпечення зв`язку з Інтернетом, послуги пошуку оптимальних комп`ютерних систем за замовленням замовника тощо. Відповідно до положень п. 6.1. вказаного Договору, він є чинним до 31.12.2012 р. з автоматичною пролонгацією на кожний наступний рік у випадку, якщо за тридцять днів до закінчення терміну його дії жодна із сторін письмово не заявить про його розірвання. Оскільки жодна сторона даного Договору не заявляла про припинення його дії після 31.12.2012 p., вказаний Договір був чинним протягом 2017-2018 p.p.

Окрім того, з метою належного виконання вищевказаного проекту на об`єкті ТОВ «Сіклум» між позивачем та ФОП ОСОБА_2 також погоджено та підписано Технічне завдання від 22.01.2018 р. на розробку схеми поєднання комп`ютерної системи та звукового обладнання для забезпечення відеоконференцзв`язку на об`єкті ТОВ «Сіклум» за адресою м. Київ, вул. Амосова, 12. В Технічному завданні було визначено загальні відомості про проект, ціль завдання, вартість, строки виконання, конкретні обсяги робіт та документацію, що має бути складена.

Після належного надання ФОП ОСОБА_2 вищезазначених послуг на об`єкті ТОВ «Сіклум», між позивачем та ФОП ОСОБА_2 складено акту здачі - прийнятгя робіт (надання послуг) №1 від 17.07.2018 p., за результатом якого Позивачам були оплачені послуги. Дані обставини повністю підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

Також, судом встановлено з акту перевірки, що база донарахування відповідачем ЄСВ було визначена за наступним принципом: сукупна сума чистого прибутку за календарний рік, розрахована Відповідачем, арифметично пропорційно поділена на 12 календарних місяців. У зв`язку із чим відповідачем здійснено подальше донарахування ЄСВ. Вказаний принцип розрахунку застосований як за 2017, так і за 2018 роки. Разом з тим, вказаний принцип розрахунку суд вважає помилковим.

Нормативно-правовим актом, який регулює порядок нарахування та сплати ЄСВ (в тому числі фізичними особами-підприємцями на загальній системі оподаткування) є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до п. 2 ст. 6 Закону про ЄСВ, платник єдиного внеску зобов`язаний: вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством, подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пп. 2 п. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ, база нарахування єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців на загальній системі оподаткування визначається виходячи з суми доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до п. 3 ст. 7 Закону про ЄСВ, нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону про ЄСВ, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до п. 8 ст. 9 Закону про ЄСВ, періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім фізичних осіб-підприємців на загальній системі оподаткування, для яких звітним періодом є календарний рік.

Враховуючи зазначене, згідно з нормами Закону про ЄСВ, тільки в 2017 році фізичним особам-підприємцям на загальній системі оподаткування, ЄСВ необхідно було розраховувати на підставі бухгалтерських документів пропорційно арифметично за кожен місяць рівними сумами.

В зв`язку з тим, що сума заниженого доходу за період 2017-2018рр. нарахована безпідставно, суд вважає таке нарахування неправомірним.

Посилання податкового органу на інші порушення норм податкового законодавства, суд вважає такими, що ґрунтуються виключно на припущеннях, без наявних достатніх та беззаперечних доказів, в підтвердження таких порушень, а тому відповідно, такі висновки є безпідставними.

Щодо порушень, що виявились у неведення обліку товарів, суд зазначає наступне.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», дія якого поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Так, судом встановлено, що позивач належним чином відобразив у обліку придбання товару та його подальшу реалізацію покупцям, а й також надав як перевіряючим під час перевірки так і суду відповідні підтверджуючі первинні документи, які повністю підтверджують відображення в обліку та рух зазначених в акті перевірки товарів.

Отже, висновки про виявленні порушення, які слугували основними підставами для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, не знайшли свого підтвердження в рамках розгляду даної адміністративної справи.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду даної адміністративної справи, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, що заперечує проти позову, доказів на доведення правомірності прийнятих ним рішень суду не надав, в той час як позивачем було надано всі підтверджуючі документи, у зв`язку із чим суд приходить до переконання про необхідність задоволення позову у повному обсязі.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином суд приходить до висновку, що за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 3492,95 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 205, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 21.10.2019 № 0002823304, № 0002833304, № 0002953304, № 0002863304, №0002963304, № 0002973304.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління Державної податкової служби у Київській області № Ф-0002883304 від 21.10.2019.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) понесені судові витрати в розмірі 3492 (три тисячі чотириста дев`яносто дві) грн. 95 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ - 43141377).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Василенко Г.Ю.