Рішення № 90671216, 29.07.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 липня 2020 року Справа № 280/270/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного, у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166)

про визнання протиправними та скасування вимог,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до (з урахуванням уточнень від 13.02.2020) Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) відповідача від 19.11.2018 №Ф-84450-51 У та від 07.02.2019 №Ф-84450-51.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуваними вимогами відповідач вимагає від ОСОБА_1 сплатити єдиний внесок у розмірі 18276,72 грн. за період 2017-2018 роки. Водночас, з 2005 року позивач припинив підприємницьку діяльність. Після отримання спірних вимог позивачу стало відомо, що державним реєстратором включено до ЄДР дані щодо обліку позивача як фізичної особи-підприємця на підставі інвентаризаційних відомостей отриманих від тимчасової спеціальної комісії з питань проведення інвентаризації невключених суб`єктів до Єдиного державного реєстру. У зв`язку з чим позивач був вимушений 18.04.2019 звернутися до державного реєстратора із заявою про припинення підприємницької діяльності. Однак, позивач наголошує, що припинення підприємницької діяльності позивача 18.04.2019 в даному випадку не може бути підставою для нарахування йому єдиного соціального внеску. За таких обставин, просить задовольнити позов.

Ухвалою суду від 15.01.2020 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

Ухвалою суду від 14.02.2020 відкрито провадження в адміністративній справі №280/270/20; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву (вх. від 13.03.2020 №11833), в якому зазначено, що ОСОБА_1 , згідно інформаційної бази даних податкового органу ІС «Податковий блок» та відомостей з ЄДР, з 06.06.2002 по 18.04.2019 перебував на обліку як фізична особа - підприємець; 14.02.2014 був зареєстрований платником ЄСВ; 18.04.2019 припинив підприємницьку діяльність. Вказує, що фізична особа - підприємець позбавляється такого статусу з дати внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію припинення нею підприємницької діяльності. З 01.01.2017, у зв`язку з внесеними змінами до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" у фізичних осіб-підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, виник обов`язок визначати базу нарахування та сплачувати єдиний внесок. У зв`язку з невиконанням позивачем обов`язку щодо сплати єдиного соціального внеску винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.11.2018 №Ф-84450-51-50 у сумі 15819,54 грн., яка включає нарахування за 2017 рік - 3 квартали 2018 року, а в подальшому винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.02.2019 №Ф-84450-51-50 у сумі 18276,72 грн., яка включає нарахування за 2017 рік - 2018 рік. У задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Також до суду надійшло клопотання представника Головного управління ДФС у Запорізькій області про заміну відповідача у справі, а саме Головного управління ДФС у Запорізькій області на Головне управління ДПС у Запорізькій області.

В обґрунтування клопотання зазначено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 № 537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби», територіальні органи ДФС України реорганізовані шляхом приєднання до територіальних органів ДПС України.

Розглянувши питання про заміну відповідача у справі, суд зазначає про таке.

Відповідно до частини першої статті 42 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) учасниками справи є сторони, треті особи.

Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам) (частина третя статті 43 КАС).

За приписами статті 52 КАС у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» від 18.12.2018 №1200 (зі змінами і доповненнями, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.09.2019 № 846) (далі - Постанова №1200) утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу.

Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.

Державна фіскальна служба продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення Державної податкової служби, Державної митної служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України (пункт 2 Постанови № 1200).

Постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» від 19.06.2019 №537 (зі змінами і доповненнями, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.09.2019 №846) утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби та реорганізовані деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби.

Згідно з пунктами 3, 4 цієї постанови територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної податкової служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

Територіальні органи Державної податкової служби визначені правонаступниками майна, прав та обов`язків територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються.

Відповідно з додатками 1, 2 Постанови №537 утворюється Головне управління ДПС у Запорізькій області. Головне управління ДФС у Запорізькій області реорганізується шляхом приєднання до Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 682-р установлено можливість забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 N 227 "Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України" функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики.

Головне управління ДПС у Запорізькій області розпочало виконання функцій і повноважень Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на підставі наказу ДПС України "Про початок діяльності Державної податкової служби" від 28.08.2019 №36.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в ухвалі від 18.06.2020 у справі №280/4631/19.

Враховуючи, що Головне управління ДФС у Запорізькій області станом на 29.07.2020 не має адміністративної процесуальної правоздатності органу, який згідно із законом виконує функції, зокрема у сфері реалізації державної податкової політики, оскільки такі повноваження виконує Головне управління ДПС у Запорізькій області, у суду наявні підстави для заміни відповідача у справі.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд зазначає про таке.

19.11.2018 Головним управлінням ДФС у Запорізькій області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Запорізькій області, сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-84450-51 У, відповідно до якої станом на 31.10.2018 заборгованість ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) зі сплати єдиного внеску становить 15819,54 грн.

Вимогу контролюючим органом сформовано на підставі автоматичних нарахувань єдиного соціального внеску в інтегрованій картці платника податків - ОСОБА_1 , а саме:

- з терміном сплати до 09.02.2018 в сумі 8448,00 грн. (нарахування здійснено одноразово за 2017 рік);

- з терміном сплати 19.04.2018 в сумі 2457,18 грн. (І квартал 2018 року);

- з терміном сплати 19.07.2018 в сумі 2457,18 грн. (ІІ квартал 2018 року);

- з терміном сплати 19.10.2018 в сумі 2457,18 грн. (ІІІ квартал 2018 року).

07.02.2019 Головним управлінням ДФС у Запорізькій області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Запорізькій області, сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-84450-51, відповідно до якої станом на 31.01.2019 заборгованість ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) зі сплати єдиного внеску становить 18276,72 грн.

Вимогу контролюючим органом також сформовано на підставі автоматичних нарахувань єдиного соціального внеску в інтегрованій картці платника податків - ОСОБА_1 , а саме:

- з терміном сплати до 09.02.2018 в сумі 8448,00 грн. (нарахування здійснено одноразово за 2017 рік);

- з терміном сплати 19.04.2018 в сумі 2457,18 грн. (І квартал 2018 року);

- з терміном сплати 19.07.2018 в сумі 2457,18 грн. (ІІ квартал 2018 року);

- з терміном сплати 19.10.2018 в сумі 2457,18 грн. (ІІІ квартал 2018 року);

- з терміном сплати 21.01.2019 в сумі 2457,18 грн (IV квартал 2018 року);

Вважаючи вищевказані вимоги протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою із вимогами про їх скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI.

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування").

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є, крім іншого, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно п. 1, 4 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За правилами, встановленими ч. 4 ст. 5 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", обов`язки платників єдиного внеску виникають: у осіб, зазначених в абзацах другому, третьому, п`ятому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - з дня їх державної реєстрації відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок нараховується: 2) для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (абзац 2 п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" в редакції станом на 01.01.2017).

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 № 2148-VІІ внесено зміни до абзацу 2 п.2 ч.1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а саме: слова "році" та "року" замінити відповідно словами "кварталі" та "кварталу".

Після внесених змін норма викладена в такій редакції: "У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску".

Позиція відповідача полягає у тому, що відповідно до інформації з ЄДР ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з 18.02.2002 по 18.04.2019 перебував на обліку як фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування. 04.02.2014 позивача було взято на облік як платника ЄСВ.

Слід зазначити, що до 01.07.2004 (дата набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", який після низки змін отримав назву Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань") порядок державної реєстрації та перереєстрації суб`єктів підприємницької діяльності, у тому числі фізичних осіб, за винятком окремих видів суб`єктів підприємницької діяльності, для яких законами України встановлено спеціальні правила державної реєстрації, визначався Положенням про державну реєстрацію суб`єктів підприємницької діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 № 740 (далі - Положення).

За змістом пункту 10 вказаного Положення (у редакції станом на 23.09.1998) за наявності всіх документів, зазначених у цьому Положенні, орган державної реєстрації зобов`язаний протягом не більше п`яти робочих днів з дня їх надходження внести дані реєстраційної картки до Реєстру суб`єктів підприємницької діяльності (автоматизованої системи збирання, накопичення, обробки та оперативного надання інформації про суб`єкти підприємницької діяльності) та видати свідоцтво про державну реєстрацію встановленого зразка з проставленим ідентифікаційним кодом юридичної особи (додаток 3 до цього Положення), який надається органу державної реєстрації органом державної статистики, або з ідентифікаційним номером фізичної особи - платника податків та інших обов`язкових платежів (додаток 4 до цього Положення).

Відповідно до пункту 14 Положення підставою для взяття суб`єкта підприємницької діяльності на облік у органах державної податкової служби є копія реєстраційної картки, свідоцтво про державну реєстрацію та копія установчих документів (для юридичної особи).

Термін взяття на облік суб`єкта підприємницької діяльності органами державної податкової служби, за наявності цих документів, не повинен перевищувати двох днів.

З урахуванням зазначеного, можна дійти висновку, що до набуття чинності Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" статус фізичної особи як суб`єкта підприємницької діяльності підтверджувався свідоцтвом про державну реєстрацію, яке, крім іншого, було підставою для постановки такої особи на облік у податковому органі.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб`єктів господарювання" від 01.07.2010 №2390-VI (далі за текстом - Закон №2390-VI) процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Згідно з пунктами 3-4 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2390-VI усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру. Державний реєстратор при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки зобов`язаний, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, провести включення відомостей про діючі юридичні особи та фізичних осіб - підприємців і видати їм виписку з Єдиного державного реєстру.

Свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними.

Відповідно до пунктів 7, 8 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2390-VI спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації протягом місяця з дати завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, передає відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування (далі - уповноважені органи), які в межах своїх повноважень ведуть облік юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та/або проводять реєстрацію юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм та фізичних осіб - підприємців.

Після закінчення передбаченого для включення відомостей до Єдиного державного реєстру строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до Єдиного державного реєстру.

За результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, включаються до Єдиного державного реєстру з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, вважаються недійсними.

Суд зауважує, що в даній справі суб`єктна ознака статусу ФОП є визначальною для вирішення питання про віднесення позивача до платників єдиного внеску, а тому дослідження питання про наявність у позивача статусу ФОП має значення як для правильного вирішення цієї справи та прийняття обґрунтованого рішення.

Позивач не заперечує, що у 2002 році його було зареєстровано як суб`єкта підприємницької діяльності- підприємця.

Однак, позивач стверджує, що з 2005 року він припинив підприємницьку діяльність.

В матеріалах справи міститься Довідка державного реєстратора Приморської районної державної адміністрації від 05.12.2005 №18147 в якій зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на обліку як суб`єкт підприємницької діяльності не перебуває. Вказану довідку позивач отримав для надання її до Приморського районного центру зайнятості. Як свідчить запис у трудовій книжці ОСОБА_1 серії № НОМЕР_2 , позивачу 20.12.2005 було призначено виплату допомоги по безробіттю.

Також, позивач звернувся до Приморської районної державної адміністрації Запорізької області із заявою щодо надання інформації стосовно припинення його підприємницької діяльності.

Листом Голови Приморської районної державної адміністрації Запорізької області від 18.06.2019 №Б-103-2 ОСОБА_1 повідомлено, що при проведенні перевірки всіх наявних у державного реєстратора журналів обліку реєстраційних справ зареєстрованих і скасованих суб`єктів підприємницької діяльності за 2000-2004 роки були знайдені записи щодо реєстрації позивача в якості фізичної особи-підприємця 16.02.2002 (номер реєстраційної справи 02126372ф 0010511) та запис щодо скасування реєстрації від 18.02.2004 (номер запису 47/9-4). Але згідно інвентаризаційних даних Тимчасової спеціальної комісії з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців у Запорізькій області 31.01.2014 ОСОБА_1 було включено до ЄДР як фізична особа-підприємець, яка не припинила свою діяльність. Ці інвентаризаційні відомості були сформовані на підставі даних управління Пенсійного фонду України в Приморському районі та Податкової інспекції в Приморському районі. Тобто якийсь з цих державних органів не отримав відомостей щодо скасування реєстрації ОСОБА_1 в якості фізичної особи-підприємця на паперових носіях або, можливо, у них відбувся збій програмного забезпечення. Встановити ці причини на даний час немає можливості.

Отже, вищевказане свідчить, що скасування реєстрації позивача як суб`єкта підприємницької діяльності відбулося ще 18.02.2004, однак оскільки ЄДР як єдина інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців почала функціонування з липня 2004 року, відомості про припинення підприємницької діяльності позивача до державного реєстру включено не було. В подальшому на підставі помилково поданих даних Тимчасовою міжвідомчою спеціальною комісією, ОСОБА_1 було включено 31.01.2014 до ЄДР, як фізичну особу-підприємця, яка не припинила свою діяльність в установленому законом порядку до 01.07.2004 року.

Вказане в свою чергу стало підставою для звернення позивача, після отримання спірних вимог, до державного реєстратора із заявою про припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 , яке відбулося 18.04.2019.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву на надав жодних пояснень або спростувань доводів позивача.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява № 39766/05), "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та № 37943/06), які відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права

Виходячи зі вказаного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для нарахування позивачу єдиного внеску за період 2017 рік -2018 рік.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи зміст наведених норм, а також підтверджений факт помилкового внесення відомостей про позивача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 19.11.2018 №Ф-84450-51 У.

3. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 07.02.2019 №Ф-84450-51.

4. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення складено та підписано 29.07.2020.

Суддя Ю.П. Бойченко