Рішення № 90670926, 30.07.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2020 р. Справа№200/3827/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.

за участю представників сторін:

від відповідача 2 – Вовченко С.П. – згідно витягу

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов

ОСОБА_1

до відповідачів:

1.Головного управління Держпраці у Донецькій області

2.Головного управління ДПС у Донецькій області

про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 25.03.2020 року № 28/05/99/05/05/3324209632/ДФС-ФС про накладення штрафу за порушення ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, абз. 2 «Порядку повідомлення Державної фіскальної служби та її територіальних органів про прийняття працівника на роботу» в розмірі 47230 грн.

Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що, як вважає позивач, виносячи постанову, яка оскаржується, відповідач діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством з питань охорони праці.

Зазначає, що акт Головного управління ДПС у Донецькій області не може свідчити безпосередньо про порушення законодавства без підтвердження жодними доказами, а лише на підставі припущень.

Вказує на те, що зазначена в акті особа позивачу не знайома і ніколи не працювала в кафе, де він здійснює підприємницьку діяльність, в акті не зазначені будь-які ідентифікаційні дані цієї особи, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані, тому встановити вказану особу неможливо.

Враховуючи наведене, просить адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

У відзиві на позовну заяву відповідач 1 вказав на її безпідставність та зазначив, що постанова, яка оскаржуються, винесена органом Держпраці в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством з питань охорони праці.

Зазначає, що позивачем не надане повідомлення про прийняття працівника на роботу до органу ДФС тому представниками ГУ ДПС у Донецькій області встановлений факт допущення працівника до виконання трудових обов`язків без дотримання норм чинного законодавства.

Вказує на те, що на момент перевірки бармен здійснював обслуговування відвідувачів, забезпечений робочим місцем та в роботі використовував товар, що належить позивачу.

Враховуючи наведене, просить в задоволені адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Ухвалою від 27.05.2020 року до участі у справі в якості другого відповідача залучене Головне управління ДПС у Донецькій області.

Представник позивача надав заяву про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Представник відповідача 1 у судове засідання не з`явився, про дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав відзив, заяву про розгляд справи за його участю не надав.

Представник відповідача 2 у судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві, просив у задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи наведене, суд розглядає позовну заяву в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, відзиву, суд з`ясував наступні обставини справи.

ОСОБА_1 , зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності, присвоєний ідентифікаційний номер фізичної особи – платника податків та інших обов`язкових платежів НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 8-9).

З 11.02.2020 року по 14.02.2020 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області проведена фактична перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності відповідних дозвільних документів і ліцензій за адресою здійснення підприємницької діяльності: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Металургів, буд. 27, кафе «Кирпич», про що складений акт від 14.02.2020 року № 28/05/99/05/05/3324209632 (а.с.13-17).

Під час перевірки встановлений факт порушення ФОП ОСОБА_1 вимог ст. 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, ст. 24 Кодексу законів про працю України.

Головним управління ДПС у Донецькій області встановлено, що за вказаною адресою під час перевірки обслуговування відвідувачів здійснював бармен ОСОБА_2 (зі слів), трудовий договір не наданий.

25.03.2020 року Головним управлінням Держпраці у Донецькій області складена постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 28/05/99/05/05/3324209632/ДФС-ФС, за порушення ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, абз. 2 «Порядку повідомлення Державної фіскальної служби та її територіальних органів про прийняття працівника на роботу» накладений штраф в розмірі 47230 грн. (а.с.11-12).

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, позивач просить адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Проаналізувавши матеріали справи, норми законодавства, яке регулює спірні правовідносини, доводи позовної заяви, відзиву, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 р. № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України.

Державна служба України з питань праці України входить до системи органів виконавчої влади та забезпечує реалізацію державної політики з промислової безпеки, охорони праці, державного гірничого нагляду а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно п. 7 даного Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 11.02.2015 року № 100 утворено Головне управління Держпраці у Донецькій області, реорганізувавши шляхом злиття Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області та Територіальної державної інспекції з питань праці у Донецькій області.

Відповідно до розпорядження Кабінету міністрів України «Питання державної служби праці» від 30.09.2015 року № 1021-р функції і повноваження Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки, що припиняється, покладені на Державну службу з питань праці.

Наказом Держпраці України від 07.05.2015 року № 16 затверджене Положення про Головне управління Держпраці у Донецькій області (далі – Управління Держпраці), згідно пункту 1 якого, Головне управління Держпраці у Донецькій області є територіальним органом, який діє у складі Державної служби України з питань праці у та їй підпорядковується.

Згідно ст. 38 Закону України «Про охорону праці» державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

Відповідно до пп. 15 п. 4 Положення про Головне управління Держпраці у Донецькій області, Головне управління Держпраці у Донецькій області відповідно до покладених на нього завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства з охорони праці в частині безпечного ведення робіт, гігієни праці, промислової безпеки, безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, у тому числі з питань: забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального та колективного захисту; монтажу, ремонту, реконструкції, налагодження і безпечної експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів виробництва і машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки; безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами, проведення робіт з утилізації звичайних видів боєприпасів, ракетного палива та вибухових матеріалів військового призначення; виробництва, зберігання, використання отруйних речовин у виробничих процесах, у тому числі продуктів біотехнологій та інших біологічних агентів; організації проведення навчання (в тому числі спеціального) і перевірки знань з питань охорони праці; навчання працівників у сфері поводження з вибуховими матеріалами та перевірки їх знань.

Таким чином, відповідач у справі – орган владних повноважень, якому чинним законодавством України надані владні управлінські функції щодо реалізації державної політики у сфері охорони праці.

Статтею 259 Кодексу законів про працю України встановлено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Відповідно до ст. 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

Як зазначено судом, в ході перевірки Головним управління ДПС у Донецькій області встановлене порушення трудового законодавства про працю , у зв`язку з чим відповідні матеріали передані до Головного управління Держпраці у Донецькій області.

20.08.2015 року Міністерством фінансів України затверджений «Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами» № 727.

Відповідно до п. 3 розд. 2 Порядку № 727 акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно п. 4 розд. 2 Порядку № 727 в акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 5 розд. 2 Порядку № 727 факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В акті фактичної перевірки юридичної особи (фізичної особи) повинна бути зазначена інформація, зокрема, про:

- дату та місце складання акту фактичної перевірки;

- прізвище, ім`я, по батькові посадових осіб, які проводять фактичної перевірки з зазначенням номерів службових посвідчень;

- прізвище, ім`я, по батькові керівника або уповноваженої особи об`єкта відвідування, інших осіб, присутніх при проведенні фактичної перевірки;

- найменування об`єкта фактичної перевірки та його місцезнаходження;

- тривалість фактичної перевірки;

- дані про останній проведений захід державного контролю;

- опис стану додержання вимог законодавства;

- детальне проведення перевірки та опис виявлених порушень;

- підписи інспекторів та керівника об`єкта фактичної перевірки або уповноваженої ним особи.

Крім того, за загальними вимогами фактичної перевірки, в акті повинна бути зазначена інформація про працівників, що перебувають або не перебувають у трудових відносинах з керівником об`єкта відвідування, з обов`язковим зазначенням прізвища, ім`я, по батькові встановлених осіб, документів, які посвідчують особу, або інших даних, що підтверджують особу робітників.

Як вбачається з акту фактичної перевірки, в ньому в якості порушення керівником об`єкта відвідування законодавства про працю вказаний факт допуску ФОП ОСОБА_1 працівника ОСОБА_2 без укладання трудового договору, при цьому вказані лише його ім`я, будь-яких інших даних про вказаних осіб в акті не зазначено.

Таким чином, суд зазначає, що зазначених осіб не можна ідентифікувати.

Тобто, акт фактичної перевірки не може вважатись належним доказом правопорушення та підставою для притягнення керівника об`єкта відвідування до відповідальності.

Враховуючи наведене, суд вважає, що акт фактичної перевірки оформлений податковим органом з порушенням норм чинного законодавства, тому не є належним доказом встановленого правопорушення з питань дотримання законодавства про працю.

Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем не надані суду належні докази правомірності висновків про порушення позивачем норм чинного законодавства про працю в розумінні зазначеної норми Закону.

Оскільки під час розгляду справи судом встановлена недовіденність висновків відповідача про порушення позивачем норм чинного законодавства про працю, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного керуючись Конституцією України, Кодексом Законів про працю України, Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Кодексом адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держпраці у Донецькій області (ЄДРПОУ 39790445, юридична адреса: 85302, Донецька обл., м. Покровськ, вул. Прокоф`єва, 82) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 25.03.2020 року № 28/05/99/05/05/3324209632/ДФС-ФС про накладення штрафу за порушення ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, абз. 2 «Порядку повідомлення Державної фіскальної служби та її територіальних органів про прийняття працівника на роботу» в розмірі 47230 грн.– задовольнити повністю.

Постанову Головного управління Держпраці у Донецькій області від 25.03.2020 року № 28/05/99/05/05/3324209632/ДФС-ФС про накладення на ОСОБА_1 штрафу за порушення ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, абз. 2 «Порядку повідомлення Державної фіскальної служби та її територіальних органів про прийняття працівника на роботу» в розмірі 47230 грн.– визнати протиправною та скасувати.

Стягнути з Головного управління Держпраці у Донецькій області (за рахунок бюджетних асигнувань) (ЄДРПОУ 39790445, юридична адреса: 85302, Донецька обл., м. Покровськ, вул. Прокоф`єва, 82) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в сумі 840 грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Т.В. Давиденко