Рішення № 90669347, 30.07.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.07.2020Справа №910/7194/20Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення учасників справи у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 44)

до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 40)

про стягнення 103 365, 90 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" (позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (відповідач) коштів в розмірі 103 365, 90 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що ним здійснено виплату страхового відшкодування за договором страхування через настання страхового випадку - пошкодження транспортного засобу страхувальника внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, тоді як цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП застрахована у Приватному акціонерному товаристві "Українська пожежно-страхова компанія", у зв`язку з чим позивач просить суд, в порядку регресу, стягнути з відповідача страхове відшкодування у розмірі 98 000,00 грн, а також пеню у розмірі 4 642,95 грн та 3% річних у розмірі 722,95 грн.

Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами та запропоновано сторонам у визначені судом строки подати відповідні заяви по суті.

21.07.2020 до суду від відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі №/910/7194/20 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Як вбачається з даної заяви, після розгляду претензії позивача про №180000194705 від 19.11.2019 відповідачем було складено страховий акт №ОЦ/024/004/20/0004 від 08.07.2020 та сплачено на користь позивача грошові кошти в розмірі 98 000,00 грн, а тому просить суд закрити провадження у справі в цій частині.

28.07.2020 до суду від позивача надійшла відповідь на заяву №180000194705 від 23.07.2020, в якій позивач підтверджує сплату відповідачем на його користь страхового відшкодування, після відкриття провадження у справі в розмірі 98 000, 00 грн, а тому просить суд закрити провадження у даній справі в частині стягнення 98 000, 00 грн у зв`зку з відсуністю предмету спору.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" (страховик) та ТОВ «Сканія Кредіт Україна» було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів (КАСКО) №06/02-069407 (договір страхування) з Додатоком №1, Додатком №2, Додатком №3, Додатком №4, Додатком №5, а також Бордеро №08/2018 до вказаного договору страхування, згідно з яким позивач прийняв на себе обов`язок по страхуванню, зокрема, автомобіля «Scania G 400», державний номерний знак НОМЕР_1 (п. №70 Бордеро №08/2018, згідно з яким лізингоотримувачем є ПАТ «Миронівський Хлібопродукт»).

16.12.2018 на а/д Миронівка-Канів-Софіївка (Черкаська область, Канівський район, село Степанці) відбулася ДТП за участю застрахованого автомобіля «Scania G 400», державний номерний знак НОМЕР_1 та автомобіля «DAF CF85», державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки Канівського відділення поліції Золотонівського відділу ГУНП в Черкаській області про дорожньо-транспортну пригоду №3018355559071287 вищевказана ДТП відбулась внаслідок порушення ОСОБА_1 п. 13.1 ПДР.

Постановою Канівського міськрайонного суду Черкаської області №697/2848/18 від 15.01.2019 ОСОБА_1 визнано винним винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

17.12.2018 водій застрахованого автомобіля «Scania G 400», державний номерний знак НОМЕР_1 , звернувся до позивача з повідомленням про настання страхового випадку.

Як вбачається з листа ТОВ «Сканія Кредіт Україна» №116/3 від 19.04.2019, останнім було дозволено позивачу сплатити страхове відшкодування, зокрема, за транспортний засіб «Scania G 400», державний номерний знак НОМЕР_1 , який було передано ПАТ «Миронівський хлібопродукт» в фінансовий лізинг згідно договорів фінансового лізингу, за страховою подією, що сталася 16.12.2018 в розмірі 438 193, 96 грн на користь ТОВ «Катеринопільський елеватор».

На підставі акту виконаних робіт №PD-1808764 від 09.02.2019, складеного ТОВ «Дніпро-Скан-Сервіс», позивачем було здійснено розрахунок страхового відшкодування та складено страховий акт №180000194705 від 06.05.2019, відповідно до якого сума страхового відшкодування становить 146 064,65 грн, акт №180000194705-1 від 06.05.2019, відповідно до якого сума страхового відшкодування становить 146 064,65 грн та акт №180000194705-2 від 06.05.2019, відповідно до якого сума страхового відшкодування становить 146 064,66 грн (загалом сума страхового відшкодування складає 438 193, 96 грн).

На виконання умов договору страхування, позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 438 193,96 грн, що підтверджується платіжним дорученням №3Р037998 від 13.05.2019 в розмірі 146 064,65, платіжним дорученням №3Р038769 від 14.05.2019 в розмірі 146064,65 грн та платіжним дорученням №3Р039173 від 15.05.2019 в розмірі 146064,66 грн.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Нормами статті 5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У відповідності до пункту 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до частини 2 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв`язку з виплатою страхового відшкодування за Договором страхування, позивач набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

На адресу відповідача позивачем було направлено заяву (претензію) про виплату страхового відшкодування (в порядку регресу) №180000194705 від 19.11.2019 з проханням виплатити страхове відшкодування у розмірі 438 193,96 грн, у зв`язку з тим, що цивільно-правова відповідальність особи, винної в у скоєнні ДТП застрахована у Приватному акціонерному товаристві "Українська пожежно-страхова компанія". Вказана заява була отримана відповідачем 21.11.2019.

Як встановлено судом, після відкриття провадження у справі, 08.07.2020 відповідачем було сплачено на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 98 000,00 грн, що також підтверджуться поизвчем у його відповіді на заяву №180000194705 від 23.07.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним здійснено виплату страхового відшкодування за договором страхування через настання страхового випадку - пошкодження транспортного засобу автомобіля «Scania G 400», державний номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 16.12.2018 за участю транспортного засобу автомобіля «DAF CF85», державний номерний знак НОМЕР_3 , цивільно-правова відповідальність водія якого застрахована у відповідача згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АО/0070100 (ліміт за шкоду майну - 100 000,00 грн, франшиза - 2 000,00 грн), у зв`язку з чим позивач просить суд в порядку регресу стягнути з відповідача страхове відшкодування у розмірі 98 000,00 грн, а також пеню у розмірі 4 642,95 грн та 3% річних у розмірі 722,95 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що провадження у справі в частині вимог про стягнення 98 000,00 грн підлягає закриттю, а інші вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджується, що транспортний засіб - автомобіль «DAF CF85», державний номерний знак НОМЕР_3 , яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю «Scania G 400», державний номерний знак НОМЕР_1 , знаходився під керуванням ОСОБА_1 .

Цивільно-правова відповідальність в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля «DAF CF85», державний номерний знак НОМЕР_3 застрахована у Приватному акціонерному товаристві "Українська пожежно-страхова компанія" на підставі укладеного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №АО/0070100).

Вина водія ОСОБА_1 , який керував Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" у вчиненні ДТП, яке відбулося 16.12.2018, підтверджується постановою Канівського міськрайонного суду Черкаської області №697/2848/18 від 15.01.2019.

Пунктом 36.4 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов`язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов`язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику т.з. «Scania G 400», державний номерний знак НОМЕР_1 , відповідно до положень Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов`язкового страхування цивільної відповідальності (поліс №АО/0070100), а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ОСОБА_1 як особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Як було зазначено, на підставі акту виконаних робіт №PD-1808764 від 09.02.2019, складеного ТОВ «Дніпро-Скан-Сервіс», позивачем було здійснено розрахунок страхового відшкодування та складено страховий акт №180000194705 від 06.05.2019, відповідно до якого сума страхового відшкодування становить 146 064,65 грн, акт №180000194705-1 від 06.05.2019, відповідно до якого сума страхового відшкодування становить 146 064,65 грн та акт №180000194705-2 від 06.05.2019, відповідно до якого сума страхового відшкодування становить 146 064,66 грн (загалом сума страхового відшкодування складає 438 193,96 грн).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №АО/0070100) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 100 000,00 грн, франшиза - 2 000,00 грн. Наведені відомості підтверджуються витягом з бази МТСБУ та наданою відповідачем копією вказаного полісу.

Відповідно до п. 12.1. статті 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Таким чином, враховуючи передбачений полісом АО/0070100 ліміт відповідальності за шкоду у розмірі 100 000,00 грн, франшизу у розмірі 2 000,00 грн, то розмір страхового відшкодування, який підлягав відшкодуванню позивачу, складає 98 000,00 грн.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №910/7449/17, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов`язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 ЦК України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов`язаннях: у деліктному зобов`язанні винуватця; у зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.

В такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов`язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов`язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов`язанні винуватця; зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).

Відтак, у силу приписів статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов`язанні саме на тих умовах, які існували в останнього, що в цьому випадку полягає в набутті права отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов`язань виключно за умови подання йому у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) та пов`язаного з цим ризику, який полягає у можливості реалізації страховиком наданого йому положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" права на відмову у виплаті страхового відшкодування в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків.

При цьому, закріплюючи в положеннях указаної норми відповідні правові наслідки, законодавець не ставив їх настання в залежність від суб`єкта звернення із заявою до страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ про здійснення страхового відшкодування, а навпаки, презюмував те, що з відповідною заявою має звернутися потерпілий або інша особа, яка має право на отримання відшкодування, що закріплено в положеннях статті 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів".

З огляду на викладене у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №910/7449/17 зазначено, що закріплене в положеннях підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" право страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про виплату страхового відшкодування не залежить від суб`єкта звернення з відповідною заявою, тобто підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданого внаслідок пошкодження належного йому транспортного збитку на підставі договору добровільного майнового страхування.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №910/7449/17 зазначила, що визначаючи обов`язок страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ виплатити страхове відшкодування законодавцем у положеннях статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" було передбачено випадки, з настанням яких страховик набуває правових підстав для відмови у здійсненні такої виплати, зокрема, у випадку, коли потерпілим чи особою, яка має право на отримання відшкодування, не було протягом року з моменту скоєння ДТП подано заяви про виплату страхового відшкодування.

Тобто право кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов`язань не є безумовним, а пов`язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП.

Так, відповідно до ст. 37.1. Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Як встановлено судом, на адресу відповідача було направлено заяву направлено заяву з проханням виплатити страхове відшкодування, у зв`язку з тим, що цивільно-правова відповідальність особи, винної в у скоєнні ДТП застрахована у Приватному акціонерному товаристві "Українська пожежно-страхова компанія", що підтверджується копією рекомендованого поштового відправлення про вручення 21.11.2019 відповідачу.

Відповідно до ч. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; - у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Однак, у межах встановленого строку (90 днів), відповідач відповіді на заяву не надав, зокрема, не прийняв рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування, як і не здійснив страхове відшкодування.

За таких обставин, згідно наявних в матеріалах справи доказів, судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума страхового відшкодування в розмірі 98 000,00 грн, а тому позовні вимоги в цій частині є обгрунтованими.

В той же час, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми процесуального кодексу можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Як встановлено судом, 29.05.2020 відповідачем сплачено на користь позивача суму страхового відшкодування у розмірі 98 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №11470 від 08.07.2020.

За наведених обставин, з урахуванням поданих відповідачем доказів сплати грошових коштів у розмірі 98 000,00 грн після відкриття провадження у справі та відповіді на заяву позивача №180000194705 від 23.07.2020, суд дійшов висновку про відсутність предмету спору у даній справі в цій частині, у зв`язку із чим провадження у справі в зазначеній частині підлягає закриттю відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, враховуючи невідшкодування відповідачем суми страхового відшкодування у строк, визначений законодавством, позивач у своєму позові просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 4 642,95 грн та 3% річних у розмірі 722,95 грн.

Відповідно до п. 36.5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 524 та 533 ЦК грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Статтею 979 ЦК встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату).

Таким чином, правовідношення, в якому страховик у разі настання страхового випадку зобов`язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов`язанням. А правовідношення з відшкодування шкоди в порядку регресу, які склалися між сторонами у справі, що розглядається, також є грошовим зобов`язанням.

Cтаття 625 ЦК розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань.

Відповідно до статті 509 ЦК зобов`язання виникають із підстав, встановлених статею 11 ЦК.

Згідно зі статею 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Таким чином, грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі.

Отже, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія положень частини 2 статі 625 ЦК.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 3-295гс16.

Як вбачається з матеріалів справи, вимога заява позивача була отримана відповідачем 21.11.2019 (згідно з копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення), а відтак останнім днем строку виплати відповідачем страхового відшкодування було 20.02.2020.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних та пеню, нараховану за період з 21.02.2020 по 20.05.2020 відносно суми невиплаченого страхового відшкодування - 98 000,00 грн.

Перевіривши розрахунок заявлених позивачем до стягнення розміру пені та 3% річних, суд зазначає, що розрахунок є обґрунтованим та арифметично правильним, з огляду на що вказані вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, а тому з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» на користь Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» підлягає стягненню пеня у розмірі 4 642, 95 грн та 3% річних у розмірі 722, 95 грн.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на викладене у сукупності, зважаючи на те, що підставою звернення позивачем з даним позовом до суду було невиконання обов`язку зі сплати страхового відшкодування за наслідками отримання відповідної вимоги позивача, у строк, встановлений Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", суд доходить висновку про покладення понесених позивачем витрат по сплаті судового збору на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі №910/7194/20 за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» в частині стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 98 000,00 грн у зв`язку з відсутністю предмету спору між сторонами.

2. Позовні вимоги задовольнити повністю.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (ідентифікаційний код 20602681, адреса: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 40) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (ідентифікаційний код 24175269, адреса: 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 44) 4 642,95 грн (чотири тисячі шістсот сорок дві гривні 95 коп.) пені, 722, 95 грн (сімсот двадцять дві гривні 95 коп.) 3% річних та 2 102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.) судового збору.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Морозов